Рішення

від 29.01.2018 по справі 408/4183/17-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

408/4183/17

2/408/459/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області в складі:

головуючого-судді Цимбал Ю.Ю.

при секретареві Багрій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради м. Довжанська Луганської області (вул. Комсомольська, 1 м. Вознесенівка м. Довжанська Луганської області, код ЄДРПОУ 26071552), третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (вул. Володимирська, буд. 69, прим. 45 м. Київ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради м. Довжанська Луганської області, третя особа без самостійних вимог - третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 жовтня 2016 року помер її чоловік ОСОБА_5. До спливу шестимісячного строку з моменту його смерті, а саме 21 квітня 2017 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Після спливу шестимісячного строку нотаріусу були направлені заяви про відмову від прийняття спадщини на користь матері ОСОБА_1 від дітей померлого: сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7

Вказувала, що після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, а саме: частина житлового будинку, що складає ? ідеальної частки, за адресою АДРЕСА_1; земельна ділянка, АДРЕСА_2, кадастровий номер 4412770600:04:003:0178.

Посилалася на те, що постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 з підстав відсутності: довідки органу місцевого самоврядування про осіб, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_5 проживали разом із спадкоємцем; ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4412770600:04:003:0178; Інформаційної довідки з Свердловського БТІ про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_3. Отримати вказані документи не видалося можливим, оскільки, архіви, в яких вони могли б бути знаходяться на непідконтрольній Українській владі території - у м. Луганську.

У зв'язку з наведеним просила суд визнати за нею право власності на майно у порядку спадкування за законом на частину житлового будинку, що складає ? ідеальної частки, за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянка, АДРЕСА_2, кадастровий номер 4412770600:04:003:0178.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - ОСОБА_2 у поданій до суду заяві просили розглядати справу без їх участі. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада м. Довжанська Луганської області повідомлена про судовий розгляд шляхо розміщення оголошення в газеті Вісті Луганщини від 15 січня 2017 року та на сайті Судова влада України.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності і надавши їм належну оцінку вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 28 жовтня 2016 року помер ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 471094 від 29 жовтня 2016 року, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 193).

ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії І-УР № 785946 від 27 серпня 1960 року, виданим ОСОБА_3 селищною радою Луганської області (а.с. 194).

Дітьми померлого є ОСОБА_7, що слідує із Свідоцтва про народження від 14 червня 1961 року, серії IV-УР № 057028, виданого Ленінської селищною радою Свердловського району Луганської області (а.с. 195) та ОСОБА_6

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21 квітня 2017 року № 47505548 слідує, що після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 60555874 (а.с. 207).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 1992 року, реєстровий номер № 1092 ? частину житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 208, 209). Технічний паспорт на вказаний житловий будинок виданий на ОСОБА_5 (а.с. 210-215).

Згідно даних будинкової книги, що видана за адресою: АДРЕСА_1 від 1993 року за вказаною адресою прописані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 210-219).

Державним актом на право власності на земельну ділянку від 03 квітня 2006 року підтверджується належність на праві власності ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0544 га для обслуговування житлового будинку (а.с. 220, 221).

Із відповіді Державного архіву Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 07 квітня 2017 року № 03/2-13/2006 вбачається, що документи Держархіву, які були передані на державне зберігання по 2014 рік включно залишилися на тимчасово непідконтрольній українській владі території - у м. Луганську (а.с. 243).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 червня 2017 року, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 з підстав відсутності: довідки органу місцевого самоврядування про осіб, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_5 проживали разом із спадкоємцем; ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4412770600:04:003:0178; Інформаційної довідки з Свердловського БТІ про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_3. Отримати вказані документи не видалося можливим, архіви, в яких могли б знаходитися знаходяться на непідконтрольній Українській владі території - у м. Луганську.

Довідкою від 27 червня 2017 року № 05-03/120, виданою архівним відділом Біловодської державної адміністрації підтверджується, що довідка органу місцевого самоврядування про осіб, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_5 проживали разом із спадкоємцем; ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4412770600:04:003:0178; Інформаційна довідка з Свердловського БТІ про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_3 до архівного відділу Біловодської державної адміністрації на зберігання не передавалися (а.с. 249).

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 11 липня 2017 року № 0-12-0.2-2654/2-17 слідує, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4412770600:04:003:0178 відсутні (а.с. 256).

Згідно Звіту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 вартість вказаної земельної ділянки складає 77 800 грн. 00 коп. (а.с. 279).

Відповідно до Звіту про оцінку майна ? частини житлового будинку АДРЕСА_3 вартість будинку складає 38 353 грн. 00 коп. (а.с. 305).

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До спірних спадкових правовідносин підлягають застосуванню норми книги шостої ЦК України Спадкове право .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя ст. 1223 ЦК).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом в силу вимог ст. 1217 ЦК України.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 ст. 1269, частина 1 ст. 1270 ЦК).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК, частина десята статті 67 Закону України Про нотаріат ), тобто по цій справі свідоцтво про право на спадщину позивач мала отримати після 27 липня 2014 року.

Згідно частини першої статті 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Пунктом. 4.9. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Згідно пункту 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Відмітка в паспорті ОСОБА_5 та ОСОБА_1 щодо місця реєстрації співпадають.

У силу вимог ч. 3 ст. 11 ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші р

ечові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Будченко проти України , найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000?I) (п. 40).

У справі EAST/WEST ALLIANCE LIMITED проти України Європейський Суду зазначив: Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "ІммобіліареСаффі проти Італії" [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року) (п. 1);…. перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (2). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (п. 3) .

На теперішній час законні підстави для втручання органу влади у мирне володіння майном, а саме, для припинення (обмеження) можливості ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися житловим будинком, земельною ділянкою, що входить до спадкового майна та належать їй в порядку спадкування відсутні.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, є зокрема, визнання права.

У силу вимог п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачем спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно у порядку спадкування за законом на частину житлового будинку, що складає ? ідеальної частки, за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, АДРЕСА_2, кадастровий номер 4412770600:04:003:0178 після смерті ОСОБА_5, померлого 28 жовтня 2016 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою у порядку та строки, що передбачені ст. 284 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю.Ю. Цимбал