Рішення

від 26.01.2018 по справі 326/371/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія Справа № 326/371/17

Провадження № 2/326/11/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі :

головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарі Бородай А.В.,

за участю: прокурора Сушко В.О.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3 сільської ради

Приморського району Запорізької області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2, про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючий в інтересах держави, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2, про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016080340000985 за ст. 356 КК України Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку рішенню ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області з питань регулювання земельних правовідносин та встановлено факт незаконного надання земельної ділянки рекреаційного призначення у користування за наступних обставин.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 05.01.2017 року, земельна ділянка площею 3,1 га, кадастровий номер 2324880200:03:012:0050 знаходиться у комунальній формі власності.

ОСОБА_3 сільською радою 01.10.2015 року прийнято рішення № 12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким, зокрема, із вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 надано згоду на виділення земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря.

На підставі вказаного рішення між ОСОБА_3 сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015 року згідно з яким останній передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель ОСОБА_3 сільської ради загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Пунктом 8 договору передбачено, що земельну ділянку передано в оренду строком на 5 років. Термін дії договору закінчується 01.10.2020 року.

Факт передачі ОСОБА_3 сільською радою вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 підтверджено актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 року та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01.10.2015 року.

Проведеним у вказаному кримінальному провадженні оглядом місця події від 05.12.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 використовує зазначену земельну ділянку шляхом розміщення дерев'яного вагончику синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв. м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда).

Допитана на стадії досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_2 показала, що межі спірної земельної ділянки були визначені згідно з актом визначення меж земельної ділянки (на місцевості) від 01.10.2015 року та передана їй за актом прийому-передачі. Технічну документацію або проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки вона не розробляла. Після отримання у користування земельної ділянки вона розмістила на ньому дерев'яний вагончик синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв.м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда).

Відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 року за № 0317/27 спірна земельна ділянка площею 0,015 га передана в оренду ОСОБА_2 без надання дозволу на розробку технічної документації або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будь-яка землевпорядна документація стосовно цієї ділянки сільською радою не затверджувалась, земельні торги, аукціони не проводились. На момент передачі у користування ОСОБА_2 земельної ділянки остання була вільною від будь-яких забудов, нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 04.01.2017 року, проведеного ОСОБА_3 сільською радою встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 0,015 га, яка перебуває в оренді у ОСОБА_2, розміщено дерев'яний вагончик синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв. м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда). Вказана земельна ділянка розміщена на відстані 30 м. від урізу води Азовського моря.

Вивченням рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року № 12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок встановлено, що його винесено у порушення вимог ст.ст. 123, 125, 79-1 Земельного кодексу України та ст.ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій без розроблення проекту землеустрою, внаслідок чого в оренду відповідача передано не земельну ділянку із встановленими межами, місцезнаходженням та правовим статусом, а певну площу невизначеної землі на території стоянки Автотурист .

Рішення органів місцевого самоврядування про передачу в оренду громадянам земельних ділянок межі яких у натурі не виділені, повинно прийматися виключно на підставі їх клопотання (звернення) та розробленого у встановленому законом порядку проекту їх відведення. Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.05.2014 по справі № 6-35цс14.

Відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 року за № 0317/27 будь-яка землевпорядна документація, зокрема технічна документація або проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблялась.

Можливість відведення землі без розроблення будь-якої документації із землеустрою законодавством виключена, адже саме шляхом землеустрою із загального поняття земля виділяється індивідуально-визначений об'єкт речових прав - земельна ділянка.

Землі площею 0,015 га на території ОСОБА_3 сільської ради, що передана в оренду ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення, не присвоєно кадастровий номер, дані щодо неї не внесено ні до Державного земельного кадастру, ні до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто її не виділено як окремий об'єкт речових прав, що унеможливлює правомірне розпорядження нею.

Крім того, при передачі землі в оренду ОСОБА_2 не враховано її природні властивості та правовий статус, зокрема належність цієї землі до прибережної захисної смуги Азовського моря, та відповідно не встановлено обмеження щодо використання земель водного фонду, визначені ст.ст. 58, 62 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 04.01.2017 року, проведеного ОСОБА_3 сільською радою встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена на відстані 30 м. від урізу води Азовського моря, що свідчить про її належність до земель прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря. У ст. 90 Водного кодексу України та ст. 62 Земельного кодексу України визначено обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах та пляжних зонах уздовж морів. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Враховуючи, що при відведенні в оренду ОСОБА_2 землі на території ОСОБА_3 сільської ради за рахунок земель прибережної захисної смуги Азовського моря проект землеустрою не розроблявся, обмеження щодо використання орендарем цієї ділянки, визначені ст. 90 Водного кодексу України та 62 Земельного кодексу України не встановлені.

У договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 сільською радою та ОСОБА_2 01.10.2015 також не визначено жодних обмежень щодо використання цієї землі, визначених її особливим природоохоронним статусом. Незважаючи на той факт, що спірна земля розміщена у пляжній зоні моря, цим договором не визначено жодних обмежень щодо будівництва на ній капітальних об'єктів нерухомості, що може призвести до незаконної забудови берега Азовського моря та порушення ч. 13 ст. 88 Водного кодексу України щодо забезпечення безперешкодного та безоплатного доступу громадян до морського узбережжя.

Крім того, при передачі землі в оренду відповідача у порушення вимог ст. 289 ПК України та ст.ст. 13, 20 Закону України Про оцінку землі не проведено нормативно-грошову оцінку спірної землі, внаслідок чого розмір орендної плати у договорі оренди визначено незаконно. Лише нормативна грошова оцінка земель може бути основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Враховуючи зазначене, обов'язок зі сплати орендної плати та її розмір є нормативно врегульованими і не можуть визначатися чи змінюватися сторонами договору за власним волевиявленням.

Враховуючи, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, не проведення нормативної грошової оцінки, у порядку, встановленим законодавством, є істотним порушенням вимог земельного законодавства. До вказаних висновків прийшов Верховний суд України у постановах від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16 та від 08.04.2016 у справі № 3-41гс15.

При відведенні спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 технічну документацію щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не розроблено, нормативна-грошова оцінка землі відсутня, зі змісту договору неможливо зрозуміти на підставі яких даних визначено розмір орендної плати за землю.

При розпорядженні ОСОБА_3 сільською радою спірною земельною ділянкою порушено вимоги ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України щодо обов'язковості проведення земельних торгів при передачі в оренду земель державної та комунальної власності. Земельну ділянку було передано без проведення земельних торгів, що підтверджується інформацією ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 за № 0317/27.

Рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 № 12 прийнято з порушенням вимог ст.ст. 122, 123, 124, ст. 134 Земельного кодексу України у зв'язку із чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Виходячи з того, що спірна земельна ділянка не сформована та відповідно не є об'єктом цивільних прав, сторони вказаного договору не досягли згоди щодо істотної умови договору - предмету договору; державну реєстрацію договору в установленому законом порядку не проведено, тому зазначений правочин є неукладеним, що свідчить про користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави. А оскільки земельна ділянка надавалася ОСОБА_2 в оренду вільною від будь-яких забудов, їй необхідно відновити попередній стан земельної ділянки шляхом звільнення її від всіх споруд, що знаходяться на ній.

Пунктом 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч.3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Статтею 45 ЦПК України закріплено, що з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позові необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 року №15, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до п. 4 цього Положення Держгеокадастр України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Разом з цим, пунктом 5-1 Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною хмель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в мехах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження визначено і ст.ст. 6, 10 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель . Таким чином , на цей час відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема шляхом звернення до суду із відповідним позовом. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури. Незаконні дії відповідача - ОСОБА_3 сільської ради, є порушенням як інтересів держави так і інтересів територіальної громади с. Борисівка, що відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру є підставою для вжиття заходів представницького характеру прокуратурою. Згідно з Висновком ВСУ по справі №6-2510цс15 від 16.12.2015 року, правовідносини, пов'язані з незаконним вибуттям земель із державної чи комунальної власності, а рівно із передачею у користування із порушенням встановленим законом порядком становлять суспільний , публічний інтерес. Таким чином, звернення прокурора з цивільним позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду спірної земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Вказані порушення інтересів держави та територіальної громади ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області свідчать про наявність порушень інтересів держави у розумінні ст.23 ЗУ Про прокуратуру та наявність підстав для представництва інтересів держави.

Просить визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га.; зобов'язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді ОСОБА_3 сільської ради, в особі ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 року на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_2 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015 року, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику синього кольору з двома вікнами; стягнути з ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури (ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Перемоги, 4, м. Бердянськ, 71112, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 грн.

Ухвалою суду від 15.08.2017 року у задоволенні клопотання відповідача - ОСОБА_2, про залишення без розгляду позовної заяви керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння - відмовлено (а.с.93-95).

Прокурор Сушко В.О. в судовому засіданні позовні вимоги та підстави, на яких вони ґрунтуються, підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області - ОСОБА_4, в судовому засіданні 24.11.2017 року позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що на момент складання позову можливо і були підстави для звернення з цим позовом до суду, але на даний час сталися зміни. Він не буде говорити чи законно ОСОБА_3 сільська рада передала в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку, оскільки договір оренди, укладений між ними, розірвано, є рішення про часткову втрату чинності спірним рішенням ОСОБА_3 сільської ради, про яке йдеться у позові. Земельна ділянка ОСОБА_2 звільнена від тимчасової споруди та повернута, претензій до неї сільська рада не має. Вважає, що на даний час немає предмету спору і позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судові засідання, зокрема 16.01.2018 року та 26.01.2018 року ОСОБА_4 не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідачка - ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави, а також не обґрунтовано посилання в позові на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави. Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У ч. 4 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Тобто, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень. Тобто, йдеться про передбачену законом спеціальну процедуру, яка передує зверненню прокурора з позовом до суду. На практиці така правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 року у справі № 911/3407/15, оскільки на думку судової колегії, позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які відповідно до положень чинного законодавства наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.

Стаття 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор посилається на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави в суді. Разом з тим прокурор в обґрунтування свого позову посилається на Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , яким функції по здійсненню державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) у агропромисловому комплексі, тобто цей орган - це державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), тобто прокурор не заперечує проти існування уповноваженого органу, але посилається на Положення про Держгеокадастр, яким нібито прямо не передбачено звернення до суду з позовами про визнання недійсним рішення місцевого органу самоврядування та повернення земельної ділянки територіальній громаді. Функції, які зазначені у вказаному Законі та Положенні, хоча прямо й не передбачають право звернення до суду, але це право виникає з інших функцій, які передбачають контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, тобто з питань дотримання вимог земельного законодавства повинен звертатися уповноважений на це орган, а не прокурор.

Заявляючи вимогу до неї про зобов'язання повернути земельну ділянку територіальній громаді - ОСОБА_3 сільській раді, прокурор фактично визнає той факт, що земельна ділянка належить територіальній громаді, відповідно інтереси держави в даному випадку відсутні, оскільки згідно з актом на право постійного користування земельною ділянкою, а також витягом з державного реєстру речових прав, доданими до позову, право постійного користування належить саме виконавчому комітету ОСОБА_3 сільської ради. У державному акті на право постійного користування виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради земельною ділянкою зазначено, що форма власності - комунальна, відповідно інтереси держави в даному випадку не порушено і позивачем по справі може бути саме ОСОБА_3 сільська рада, якщо буде вважати, що її інтереси порушено. Тобто, дана земельна ділянка не є державною власністю, тому прокурору повинно бути відмовлено у позові, оскільки він заявляє позовні вимоги в інтересах держави, а не в інтересах територіальної громади, яка володіє земельною ділянкою на праві комунальної власності.

Що стосується договірних відносин орендаря і орендодавця та повернення земельної ділянки територіальній громаді, то ця вимога є необґрунтованою, оскільки згідно з ЦК може бути пред'явлена виключно органом місцевого самоврядування з огляду на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 року у справі №911/3407/15.

Крім того, на даний час взагалі відпали підстави для звернення з даним позовом, оскільки рішенням ОСОБА_3 сільської ради рішення про виділення земельної ділянки розміром 0,015 га в оренду ОСОБА_2 від 01.10.2015 року визнано таким, що втратило чинність на підставі угоди від 31.07.2017 року про дострокове розірвання договору оренди від 01.10.2015 року, якою вказаний договір було розірвано та повернуто згідно акту прийому-передачі об'єкта оренди від 31.07.2017 року земельну ділянку розміром 0,015 га ОСОБА_2 власнику - ОСОБА_3 сільській раді, про що свідчить додаткова угода від 31.07.2017 року, рішення сесії ОСОБА_3 сільської ради від 14.07.2017 року та акт прийому-передачі об'єкта оренди від 31.10.2017 року. Тобто на даний час відсутній предмет спору.

Вважає вимогу про повернення земельної ділянки територіальній громаді безпідставною ще і тому, що повернення земельної ділянки це фактично застосування двосторонньої реституції, яка з огляду на ст. 216 ЦК України можлива тільки після визнання договору оренди недійсним, але ця вимога не заявлялась. Твердження прокурора в позові про нікчемність договору оренди є безпідставним, оскільки умови договору оренди фактично виконувалися (земельна ділянка передана орендарю згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, а орендодавець отримував оплату за її використання), договір укладався у письмовій формі, а відсутність його державної реєстрації автоматично не робить договір нікчемним.

Враховуючи порушення прокурором процедури, передбаченої ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , відсутність обґрунтування підстав для звернення прокурором в інтересах держави, наявність органу, якій уповноважений представляти інтереси держави з земельних питань та відсутність предмету та підстав спору, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши прокурора, представника відповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 05.01.2017 року за № 77788894, земельна ділянка площею 3,1 га, кадастровий номер 2324880200:03:012:0050, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, розташована за адресою: Запорізька область, Приморський район, с/рада ОСОБА_3, знаходиться у комунальній формі власності, власник: виконавчий комітет ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с.33-34).

Рішенням ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області від 01.10.2015 року № 12 надано згоду на виділення із вищевказаної земельної ділянки земельних ділянок на стоянці Автотурист для організації відпочинку, зокрема ОСОБА_2, площею 0,015 га. Зобов'язано: сільського голову в термін два місяці укласти договори оренди землі для організації відпочинку; землекористувачів - виконувати обов'язки згідно ст. 96 Земельного кодексу України ; спеціаліста сільської ради - внести зміни до земельно-кадастрової документації (а.с.17, 134).

На підставі вказаного рішення між ОСОБА_3 сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015 року згідно з яким останній передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель ОСОБА_3 сільської ради на стоянці Автотурист загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Пунктом 8 договору передбачено, що земельну ділянку передано в оренду строком на 5 років. Згідно із п. 9 договору, орендна плата вноситься виключно в грошовій формі в розмірі 2285,67 грн. на рік (а.с.19-23).

Факт передачі ОСОБА_3 сільською радою вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 підтверджено актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 року та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01.10.2015 року (а.с.24-25).

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12016080340000985, до ЄРДР 25.11.2016 року внесено відомості про кримінальне правопорушення за ст.356 КК України. Згідно із фабулою, 25.11.2016 до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшли матеріали з Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури про те, що ОСОБА_3 сільська рада самовільно, всупереч закону виділила в оренду мешканцям Приморського району земельні ділянки без розроблення технічної документації та без проведення нормативно-грошової оцінки (а.с.18).

Проведеним у вказаному кримінальному провадженні оглядом місця події від 05.12.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 0,015 га, яка розташована на стоянці Автотурист в межах ОСОБА_3 сільської ради на ОСОБА_3 кручах. На вказаній земельній ділянці знаходиться тимчасова одноповерхова споруда, а саме: дерев'яний вагончик синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв. м. Земельна ділянка не огороджена. Фундаментальні споруди на земельній ділянці відсутні. Відстань від земельної ділянки до урізу води складає 30 м (а.с.138).

Допитана на стадії досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_2 показала, що межі спірної земельної ділянки були визначені згідно з актом визначення меж земельної ділянки (на місцевості) від 01.10.2015 року та передано їй за актом прийому-передачі. Технічну документацію або проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки вона не розробляла. Після отримання у користування земельної ділянки вона розмістила на неї дерев'яний вагончик сіро-синього кольору з двома металопластиковими вікнами площею 21 кв.м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда) (а.с.28-30).

Відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 року за № 03-17/27, при винесенні рішення від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким, зокрема ОСОБА_2 надано згоду на виділення земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря, відповідно до Земельного кодексу України земельні торги або аукціони перед укладенням договору оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2015 не проводились, технічна документація або проект землеустрою перед укладенням вказаного договору оренди земельної ділянки не розроблялась та сільською радою не затверджувалась, станом на 27.01.2017 зазначений договір оренди земельної ділянки не зареєстрований. При передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки дана земельна ділянка була вільна від забудов, нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проводилась. ОСОБА_2 використовує вказану земельну ділянку шляхом розміщення одноповерхової тимчасової споруди (а.с.31).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 04.01.2017 року, проведеного ОСОБА_3 сільською радою, встановлено, що на земельній ділянці площею 0,015 га, розташованій на автостоянці Автотурист ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, яка перебуває в оренді у ОСОБА_2 відповідно до договору оренди від 01.10.2015 року, знаходиться тимчасова одноповерхова споруда - дерев'яний вагончик синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв. м. Земельна ділянка не огороджена. Фундаментальні споруди на земельній ділянці відсутні. Відстань земельної ділянки до урізу води складає 30 м. Вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 актом прийому-передачі від 01.10.2015 року. На момент передачі рухоме або нерухоме майно на земельній ділянці було відсутнє (а.с.32).

Відповідно до ст.116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до п. б та п. в ч.1 ст. 20 Закону України Про землеустрій , землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно із ст. 50 вказаного Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Таким чином, у випадку передачі в оренду громадянам земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Можливість відведення землі без розроблення будь-якої документації із землеустрою законодавством виключена, адже саме шляхом землеустрою із загального поняття земля виділяється індивідуально-визначений об'єкт речових прав - земельна ділянка.

Відповідно до ч. 1-7 ст. 79- 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

За положеннями ч.1 ст. 3 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга ст. 3 Водного кодексу України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами

До земель водного фонду України відносяться також землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду: землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ч.2 ст. 58 ЗК України).

За положеннями ст. 60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-52цс15 від 22 квітня 2015 року, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них .

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області від 01.10.2015 року № 12 надано згоду на виділення із земельної ділянки земельних ділянок на стоянці Автотурист для організації відпочинку, зокрема ОСОБА_2, площею 0,015 га. На підставі вказаного рішення між ОСОБА_3 сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015 року згідно з яким останній передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель ОСОБА_3 сільської ради на стоянці Автотурист загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 року за № 03-17/27, при винесенні рішення від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким, зокрема ОСОБА_2 надано згоду на виділення земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря, відповідно до Земельного кодексу України земельні торги або аукціони перед укладенням договору оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2015 не проводились, технічна документація або проект землеустрою перед укладенням вказаного договору оренди земельної ділянки не розроблялась та сільською радою не затверджувалась, станом на 27.01.2017 зазначений договір оренди земельної ділянки не зареєстрований.

Судом також встановлено, що землі площею 0,015 га на території ОСОБА_3 сільської ради, що передана в оренду ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення, не присвоєно кадастровий номер, дані щодо неї не внесено ні до Державного земельного кадастру, ні до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто її не виділено як окремий об'єкт речових прав.

Крім того, при передачі землі в оренду ОСОБА_2 не враховано її природні властивості та правовий статус, зокрема належність цієї землі до прибережної захисної смуги Азовського моря, та відповідно не встановлено обмеження щодо використання земель водного фонду, визначені ст.ст. 58, 62 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 04.01.2017 року, проведеного ОСОБА_3 сільською радою, встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена на відстані 30 м. від урізу води Азовського моря, що свідчить про її належність до земель прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря. Враховуючи, що при відведенні в оренду ОСОБА_2 землі на території ОСОБА_3 сільської ради за рахунок земель прибережної захисної смуги Азовського моря проект землеустрою не розроблявся, обмеження щодо використання орендарем цієї ділянки, визначені ст. 90 Водного кодексу України та 62 Земельного кодексу України не встановлені.

При розпорядженні ОСОБА_3 сільською радою спірною земельною ділянкою порушено вимоги ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України щодо обов'язковості проведення земельних торгів при передачі в оренду земель державної та комунальної власності. Земельну ділянку було передано без проведення земельних торгів, що підтверджується інформацією ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 за № 0317/27.

Таким чином судом встановлено, що рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року № 12 прийнято з порушенням вимог ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України. За наведених обставин позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га., суд не приймає до уваги посилання відповідачки та представника відповідача - ОСОБА_3 сільської ради, на те, що позовні вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки рішенням ОСОБА_3 сільської ради рішення про виділення земельної ділянки розміром 0,015 га в оренду ОСОБА_2 від 01.10.2015 року визнано таким, що втратило чинність на підставі угоди від 31.07.2017 року про дострокове розірвання договору оренди від 01.10.2015 року.

Звернувшись до суду з даним позовом прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га. з тієї підстави, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, тобто з мотивів невідповідності цього рішення законам України. Визнання ОСОБА_3 сільською радою спірного рішення в частині виділення земельної ділянки розміром 0,015 га в оренду ОСОБА_2 таким, що втратило чинність на підставі розірвання договору оренди від 01.10.2015 року, не звільняє суд від необхідності перевірити законність і обґрунтованість зазначеного рішення, яке оскаржується по суті з мотивів його невідповідності законам України, та не свідчить про відсутність предмету спору, оскільки предметом спору в даному випадку є відповідність оскаржуваного рішення законам України та його скасування у зв'язку з незаконністю прийняття.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідачки ОСОБА_2, на те, що прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави, а також не обґрунтовано посилання в позові на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави, посилання відповідачки на те, що інтереси держави в даному випадку відсутні, тому, що дана земельна ділянка не є державною власністю і прокурору повинно бути відмовлено у позові, оскільки він заявляє позовні вимоги в інтересах держави, а не в інтересах територіальної громади, яка володіє земельною ділянкою на праві комунальної власності.

Пунктом 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.23 вказаного Закону, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, на який державою покладено обовязок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 30 м від урізу води Азовського моря та відноситься до земель прибережних захисних смуг. Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зазначене обумовлено тим, що прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. Передача таких земель у користування у порушення вимог земельного та водного законодавства без урахування їх спеціального природоохоронного статусу та встановлення відповідних обмежень щодо використання позбавляє державу можливості досягнення вищевказаної мети, можливості контролювати стан використання таких земель, забезпечувати вільний доступ громадян до узбережжя Азовського моря, що є безпосереднім порушенням її інтересів.

Прокурор у позовній заяві мотивовано обґрунтував з посиланням на діюче законодавство України підстави звернення прокурора до суду з даним позовом, він послався на п . 3 ст. 131-1 Конституції України, ЗУ Про прокуратуру , ст. 45 ЦПК України, що була чинною на час звернення з даним позовом до суду, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 року №15, ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель , Висновки ВСУ.

За наведених обставин, посилання відповідачки на те, що прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави є безпідставними.

При вирішенні позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 повернути територіальній громаді ОСОБА_3 сільської ради в особі ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 року на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_2 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015 року, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику синього кольору з двома вікнами, суд виходить з наступного.

Рішенням № 8 від 14.07.2017 року ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області вирішено достроково припинити право користування земельною ділянкою, у зв'язку з розірванням договору оренди, площею 0, 015 га, яка знаходиться у користуванні на умовах оренди у ОСОБА_2 згідно договору оренди землі від 01.10.2015 року б/н, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист для організації відпочинку. Достроково припинити дію договору оренди землі від 01.10.2015 року б/н, укладеного з ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0, 015 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист для організації відпочинку. Укласти з ОСОБА_2 угоду про дострокове припинення дії договору оренди землі від 01.10.2015 року б/н (а.с.96).

Рішенням № 29 від 14.07.2017 року ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, на підставі розірвання договорів оренди б/н від 01.10.2015 року, рішення 52-ої сесії шостого скликання №12 від 01.10.2015 року Про надання згоди на виділення земельних ділянок визнано таким, що втратило чинність в частині надання громадянам згоди на виділення земельних ділянок на стоянці Автотурист для організації відпочинку, зокрема ОСОБА_2, площею 0, 015 га (а.с.97).

31.07.2017 року між орендодавцем - ОСОБА_3 сільською радою, та орендарем - ОСОБА_2 укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 01.10.2015 року відповідно до якої сторони прийшли до взаємної згоди, відповідно до рішення №8 від 14.07.20107 року Про дострокове припинення договору оренди землі від 01.10.2015 р. б/н (орендар ОСОБА_2; земельна ділянка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист ; для організації відпочинку) достроково розірвати договір оренди землі від 01.10.2015 року б/н, укладений з ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0, 015 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист для організації відпочинку. Повернення об'єкта оренди здійснюється на підставі акта прийому-передачі у термін до 14.08.2017 року (а.с.98).

Згідно із актом приймання-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за рішенням ОСОБА_3 сільської ради від 14 липня 2017 року №8, складеним 31.07.2017 року, ОСОБА_2 - орендар, та ОСОБА_3 сільська рада - орендодавець, склали цей акт приймання-передачі об'єкта оренди про наступне: 1. На підставі договору оренди № б/н від 01.10.2015 року між Орендарем і Орендодавцем, Орендар передає земельну ділянку для організації відпочинку площею 0, 015 га, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист , а Орендодавець приймає вищевказану земельну ділянку до земель запасу ОСОБА_3 сільської ради. 2. Земельна ділянка придатна для використання. 3. Земельна ділянка вільна від об'єктів нерухомого майна (а.с.99).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із достроковим розірванням договору оренди землі б/н від 01.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 сільською радою та ОСОБА_2, спірна земельна ділянка загальною площею 0, 015 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист , передана 31.07.2017 року Орендарем - ОСОБА_2, Орендодавцю - ОСОБА_3 сільській раді Приморського району Запорізької області, якою вказану земельну ділянку прийнято до земель запасу.

Відповідно до пункту 3 акта приймання-передачі даної земельної ділянки від 31.07.2017 року, в цьому пункті необхідно зазначити, що знаходиться на земельній ділянці (не зайнята, опис об'єктів, в чиїй власності вони перебувають). Згідно із вказаним актом земельна ділянка передана вільною від об'єктів нерухомого майна. У вказаному акті не зазначено, що на земельній ділянці під час її повернення ОСОБА_3 сільській раді знаходились будь-які об'єкти, в тому числі і рухомі.

За поясненнями відповідачки спірна земельна ділянка була передана нею ОСОБА_3 сільській раді вільною від будь-якого майна. Тимчасова споруда, яка знаходилась на земельній ділянці, на момент передачі була демонтована та вивезена з земельної ділянки за її вказівкою найманими нею працівниками.

За поясненнями представника ОСОБА_3 сільської ради земельна ділянка ОСОБА_2 звільнена від тимчасової споруди та повернута, претензій до неї сільська рада не має.

Доказів у підтвердження того, що на момент повернення відповідачкою земельної ділянки ОСОБА_3 сільській раді на ній знаходилось будь-яке рухоме або нерухоме майно, позивачем не надано.

За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цієї частині слід відмовити, у зв'язку з відсутністю на момент постановлення рішення предмета спору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ЗУ Про судовий збір від 08.07.2011 р. № 3674-VІ з відповідача - ОСОБА_3 сільської ради, необхідно стягнути на користь позивача витрати по оплаті судового збору у сумі 1600 грн., які підтверджені наданим позивачем платіжним дорученням (а.с.1).

Керуючись: ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2, про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га.

Стягнути з ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна, 85, с. Борисівка Приморського району Запорізької області, 72151, ЄДРПОУ 04353770, на користь прокуратури Запорізької області, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 повернути територіальній громаді ОСОБА_3 сільської ради, в особі ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 року на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_2 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015 року, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику синього кольору з двома вікнами; та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури коштів, витрачених у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 грн.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 січня 2018 року.

Рішення буде виготовлено в повному обсязі 02 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис ОСОБА_1

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

26.01.2018