Постанова

від 14.06.2007 по справі а-17/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-17/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2007 р.   Справа № А-17/137   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні матеріали адміністративної справи.

за позовом:

Івано-Франківського обласного  відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Івано-Франківськ, вул.Гуцульська, 9.

до відповідача:                                                                                                                                                                          Комунального підприємства "Галицької центральної районної аптеки №12", м. Галич, Івано-Франківської області, вул.Коновальця, 19

про стягнення  4336 грн. 33  коп.

 За участю представників:                    

Від позивача:          Юхменко Д.М.-представник (довіреність №04-237/514  від 17.05.2007 р. ).

Від відповідача :                                  Тростянецький Р.Ф. - завідуючий, (довідка № 763 від 06.04.2004 р.) 

Встановив: заявлено позов про  стягнення  4336 грн. 33  коп.

          В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністивного судочинства України.

          Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Відповідно до поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік відповідач, виходячи з середньооблікової чисельності працівників 15 чоловік повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Фактично, виходячи із даних звіту у відповідача не працювали інваліди, а отже він зобов"язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати на підприємстві, що становить 4336 грн. 33 коп.

          Відповідач проти позову заперечив мотивуючи тим, що на підприємстві  фактично працювало14,42  осіб, однак при здачі звітності органом статистики в Галицькому районі було заокруглено штатні одиниці до цілого та відображено середньооблікову чисельність  в кількості 15 осіб. Відповідачем  перераховано половину середньорічної заробітньої плати одного працюючого в розмірі 2337 грн., що підтверджується платіжним дорученням  № 147 від 29.03.2007 року та 2000 грн. - платіжним дорученням № 169 від 16.04.2007 року.

            Розглянувши  матеріали  справи,   вислухавши  представників  сторін,  суд  встановив  наступне.          

           Відповідно до статті  19 Закону України "Про основи соціальної  захищеності інвалідів  в Україні" для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

          Відповідно до статті  20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві,  в установі, організації.

          Дослідивши матеріали справи, доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

          Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої  Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 N 42  та зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу визначається відповідно до  пункту  3.2  Інструкції  зі  статистики  кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).  Відповідно до п.п.3.2.5. п.3.2 середньооблікова   кількість  штатних  працівників  за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

            Відповідачем подано звіт, де зазначено що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві становить 15 чоловік.  В зв"язку з  допущеною помилкою у звіті, проведено звірку з  Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві, установі, організації, в результаті якої встановлено, що у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу  у 2006 році становила 14 осіб. Даний факт зафіксовано в Акті  № 136 від 13.06.2007 року.

          Наведені обставини  також підтверджуються звітами з праці форми №1-ПВ за період січень-грудень 2006 року.

          Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

          Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          З урахуванням середньооблікової чисельності в 2006 році - 14 чоловік та тієї обставини, що відповідачем не працевлаштовано інваліда, підлягала застосуванню адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 20  Закону України "Про основи соціальної  захищеності інвалідів  в Україні"  в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

          Відповідачем подано суду платіжні доручення   № 147 на суму 2337 грн. та  платіжне доручення № 169 від 16.04.2007 року. на суму 2000 грн., якими сума адміністративно-господарських санкцій перерахована позивачу в добровільному порядку.

          За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

          З огляду на викладене, у позові про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 4336 грн. 33 коп. слід відмовити.

          Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст.158-167, ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

п о с т а н о в и в :

          у позові відмовити.          

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Неверовська Л.М.       

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана  16.06.2007 р.

Документ виготовлено в  АС "Діловодство суду"

Боднарчук М.Б.