Постанова

від 08.12.2017 по справі 804/6943/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 р. Справа № 804/6943/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. при секретарі судового засіданняСтогній К.В. за участю: позивача представника відповідача Пащенко В.І., Донцов Є.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича група АЛЬБАТРОС до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича група АЛЬБАТРОС звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (том 1 а.с.82-91): визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення

- № 0012701402 від 28.08.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 15 897 455,00 грн. (за податковими зобов'язаннями 12 717 964,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 179 491,00 грн.);

- № 0012641402 від 28.08.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2 158 052,50 грн. (за податковими зобов'язаннями 1 726 442,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 431 610,50 грн.);

- № 0012661402 від 28.08.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 274 668,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича група АЛЬБАТРОС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.10.2015 р. по 31.03.2017 р., валютного законодавства за період з 07.10.2015 р. по 31.03.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.10.2015 р. по 31.03.2017 р., за результатами якої складено акт перевірки від 27.07.2017 р. № 8142/04-36-14-02/40054622, висновки якого про порушення п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 717 964,00 грн., п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 726 442,00 грн. не відповідають дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Вказав, що висновки акту перевірки щодо нереальності правовідносин з контрагентом ТОВ ОКТАНТ ГРУП є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Вказує, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин контрагенти мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1 а.с. 2).

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2017 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 28.08.2017 р. № 0012701402, № 0012641402, № 0012661402.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надано письмові заперечення, згідно яких в ході проведення перевірки встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарів, послуг та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 1 726 442,00 грн. та вищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Також, посилається на інформацію відносно контрагента позивача щодо фіктивності, з огляду на пояснення засновників підприємств про непричетність до фінансово-господарської діяльності та реєстрації (том 3 а.с.71-73).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича група АЛЬБАТРОС зареєстровано 07.10.2015 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Соборному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області; є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 30.06.2017 р. по 20.07.2017 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, на підставі наказу № 3086-п від 16.06.2017 р., направлень від 22.06.2017 р. №№ 9397, 9403, 9398, 9399, 9400, 9401 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС з питань дотримання податкового законодавства за період з 07.10.2015 р. по 31.03.2017 р., валютного - за період з 07.10.2015 р. по 31.03.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 07.10.2015 р. по 31.03.2017 р., за результатами якої 27.07.2017 р. складено акт за № 8142/04-36-14-02/40054622 (том 1 а.с.25-76).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС :

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12 717 964,00 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 12 717 964,00 грн.;

- п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 726 442,00 грн., у тому числі за листопад 2016 року у сумі 581 994,00 грн., грудень 2016 року у сумі 635 004,00 грн., лютий 2017 року у сумі 509 444,00 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення за березень 2017 року у сумі 274 668,00 грн.

Судом встановлено, що висновки перевірки обґрунтовані відсутністю реальності господарських взаємовідносин між ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС та ТОВ ОКТАНТ ГРУП .

У акті перевірки № 8142/04-36-14-02/40054622 від 27.07.2017 р. зазначено, що ТОВ ОКТАНТ ГРУП (код ЄДРПОУ 40389708) внесено до бази СФП з ознакою - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, к/п 32016100060000090 від 02.07.16, ст. 205. В ході проведення, перевірки отримано копію протоколу допиту гр. ОСОБА_5, щодо непричетності до діяльності підприємства ТОВ ОКТАНТ ГРУП , згідно якого Відповідачем встановлено, що гр. ОСОБА_5 відповідно до Єдиного реєстру підприємств та організацій України є засновником низки підприємств, в тому числі ТОВ ОКТАНТ ГРУП , проте у ході допиту повідомив, що являється керівником та засновником вказаних підприємств лише по документах, ніколи не мав на меті займатися підприємницькою діяльністю на зазначених підприємствах, не відомо про те, хто саме займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів вказаних підприємств, не відомо яким чином здійснювалась реєстрація підприємств які зареєстровані на його ім'я, можливо здійснювалась з його документами але без особистої згоди та присутності, особисто не затверджував статути підприємств на яких значиться посадовою особою, доручень щодо ведення господарської діяльності від імені зареєстрованих підприємств нікому не надавав, не отримував, не використовував та не передавав банківських ключів (паролів) від системи Клієнт-банк , податкові адреси підприємств не відомі, не здійснював особисто постановку ніяких підприємств на облік в органах ДФС, не отримував особисто свідоцтва платника ПДВ та довідку форми 4 - ОПП для вказаних підприємств в органах ДФС України, наміру на ведення фінансово - господарської діяльності на підприємствах не було та не має, особисто ніколи не підписував банківських, звітних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів вказаних підприємств, угод від імені цих підприємств це укладав, ніколи не підписував особисто податкові декларації та не подавав податкову звітність ніяких підприємств до органів ДФС України, підприємства на яких займаю посаду керівника, головного бухгалтера та засновника з моменту створення використовуються невідомими мені особами з метою прикриття незаконної діяльності та з метою пособництва в ухиленні від сплати податків підприємствам реалі но діючого сектору економіки України.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що надані до перевірки ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС первинні документи (договори, видаткові накладні, доручення комісіонеру, звіт-и комісіонера, акти виконаних робіт та ін.), які підписував ОСОБА_5, податкові накладні, на які накладено електронний підпис ОСОБА_5, - не мають статусу первинних.

На підставі акта перевірки № 8142/04-36-14-02/40054622 від 27.07.2017 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р № 0012701402 від 28.08.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 15 897 455,00 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями 12 717 964,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 3 179 491,00 грн.;

- форми Р № 0012641402 від 28.08.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2 158 052,50 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями 1 726 442,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 431 610,50 грн.;

- форми В4 № 0012661402 від 28.08.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 274 668,00 грн.

Правомірність винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС із контрагентами, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Cудом встановлено, що ТОВ ОКТАНТ ГРУП в перевіряємому періоді надавало послуги ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС щодо реалізації його товару (продукції) на адресу ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС за договорами комісії та повертав на ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС кошти саме за переданий на реалізацію товар.

Так, між ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС (комітент) та ТОВ ОКТАНТ ГРУП (комісіонер) було укладено Договір комісії №1 від 15.07.2016 р., Договір комісії №2 від 15.07.2016 р., Договір комісії №30/1 від 08.08.2016 р., згідно яких Комітент доручав Комісіонеру за винагороду укласти угоди з продажу товару Комітента (том 1 а.с.95-109).

Згідно з умовами договорів комісії, що укладені між ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС та ТОВ ОКТАНТ ГРУП , постачання товару покупцям здійснюється зі складу комітента, який розташований за адресою вул. Будівельників, 60, м. Дніпро. На виконання умов зазначених договорів ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС передано на комісію продукції на загальну суму 70 307 162, 62 грн. в т.ч. ПДВ 11 717 860,44 грн. та виписано видаткові накладні. ТОВ ОКТАНТ ГРУП на виконання зазначених вище договорів перерахувало на рахунки ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС грошові кошти у розмірі 60 597 294,34 грн.

Також, між ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС (покупець) та ТОВ ОКТАНТ ГРУП (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №24/5 від 02.08.2016 р. на придбання товарно-матеріальних цінностей, згідно рахунків-фактури (том 1 а.с.110-113).

01.08.2016 року між ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС (суборендар) та ТОВ ОКТАНТ ГРУП (орендар) було укладено Договір суборенди № 6 від 01.08.2017 р. та Договір суборенди № 8 від 01.08.2016 р.

31.08.2016 р. між ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС (виконавець) та ТОВ ОКТАНТ ГРУП (замовник) було укладено договір №23/02 з надання послуг з навантаження та розвантаження вантажу за адресою: м.Дніпро, вул.Будівельників, 60.

Реальність виконання договірних взаємовідносин за договорами поставки підтверджена: видатковими накладними на постачання металоконструкцій, в тому числі труб, рушника паперового, мембрана тощо копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.143-146).

Виконання договорів комісії відбувалось на підставі доручень комісіонеру; за фактом виконання зобов'язань комісіонером складалися звіти комісіонера (том 1 а.с.147-248, том 2 а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-172). Передача товару підтверджена видатковими накладними на товар на загальну суму 70 307 162, 62 грн. в т.ч. ПДВ 11 717 860,44 грн., копії яких залучені до матеріалів справи (том 3 а.с.174-250, том 4 а.с. 1-20, 24-231, том 5 а.с. 1-6).

Виконання договірних відносин за договорами комісії підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с.132-134,.

Виконання договірних відносин за договорами суборенди підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с.135-142).

В підтвердження виконання договору №23/02 з надання послуг з навантаження та розвантаження вантажу надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Усо-00000843 від 31.08.2016 р.

Судом досліджено дані бухгалтерського обліку ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС : видаткові накладні на постачання товару, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, регістри бухгалтерського обліку, документи щодо руху ТМЦ по складу, з яких вбачається реалізація через комісіонера ТОВ ОКТАНТ ГРУП продукції кінцевим споживачам та факт списання ТМЦ.

Судом встановлено, що всі виконані роботи та укладені договори укладені ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС в межах господарської діяльності, та їх результат безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Проаналізувавши характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ ОКТАНТ ГРУП за договорами комісії, суд приходить до висновку, що товар, який передавався комісіонеру (ТОВ ОКТАНТ ГРУП ) від комітента (ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС ) залишався на праві приватної власності у ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС до моменту його відчуження за договорами купівлі-продажу третій особі (ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС ).

Згідно умов статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії належить до посередницьких договорів. Важливою особливістю договору комісії є те, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (частини 1 статті 1018 Цивільного кодексу України). Отже, комісіонер, який придбав майно в інтересах комітента, незважаючи на те що він діяв від власного імені, не може вважатися власником такого майна. На цьому неодноразово наголошували й суди.

З огляду на викладене перехід права власності на товар відбувався фактично від ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС до ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України).

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судовим оглядом перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, судом також встановлено, що всі податкові накладні постачальника за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України і вказана обставина податковим органом в акті перевірки не оспорюється.

В даному випадку належними доказами, а саме видатковими, податковими, прибутковими накладними, платіжними документами, підтверджено оприбуткування товару позивачем. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача з купівлі-продажу ТМЦ за участі ТОВ ОКТАНТ ГРУП є безпідставними.

Посилання відповідача в акті перевірки на отриману податкову інформацію стосовно того, що відносно службових осіб ТОВ ОКТАНТ ГРУП відкрито кримінальне провадження 32016100060000090 від 02.07.2016 р. за ч.2 ст. 205 КК України як на факт безтоварності спірних господарських операцій судом відхиляються, оскільки зазначене кримінальне провадження порушено не стосовно посадових осіб позивача, а також через те, що відсутній вирок суду у цій справі, який би встановлював певні факти фіктивності контрагентів позивача або безтоварність вчинених правочинів.

Сама по собі наявність зареєстрованого кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, не може слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

До вказаних кримінальних проваджень, як вбачається з акта перевірки, позивач не має жодного відношення, оскільки відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС діяло без належної обачності та було обізнано про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Таке кримінальне провадження вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків відповідними службовими особами ТОВ ОКТАНТ ГРУП .

Судом встановлено, що станом на момент проведення перевірки позивача та на момент розгляду справи відсутній будь-який вирок в межах кримінального провадження № 32016100060000090 від 02.07.2016 р.

В рішенні від 05.07.2016 р. по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ( Фіктивне підприємництво ).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. за № 2379/12/13-12, судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Таким чином, в такого роду спорах, посилання фіскального органу на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де ще немає вироку по справі - не є належним доказом.

В судовому засіданні 30.11.2017 року у якості свідка був допитаний ОСОБА_6, який попереджений про кримінальну відповідальність. Пояснив, що є директором ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС з моменту створення; наприкінці весни 2016 року громадянином ОСОБА_5 було запропоновано співпрацю в якості посередника за договорами поставки товарів, наслідком чого було укладання договорів поставки № 1 від 15.07.2016 р., № від 15.07.2016 р. та №166/2 від 08.08.2016 р. Вказав, що посередницькі угоди, які діяли у форматі комісійної торгівлі, тобто без переходу права власності на товар до ТОВ ОКТАНТ ГРУП , були обумовлені складними відносинами між ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС та ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС . ТОВ ОКТАНТ ГРУП співпрацювало з ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС протягом липня-жовтня 2016 року; договори з боку ТОВ ОКТАНТ ГРУП підписувались ОСОБА_5, ведення справ відбувалось через представника ОСОБА_7 Також, пояснив, що за договорами суборенди ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС в оренду було отримано нежитлові приміщення в м.Києві вул.Бориспільська, 7 та м.Одесі, вул.Самарська, 4, які використовувались з метою ведення господарської діяльності. Господарські відносини з ТОВ ОКТАНТ ГРУП були припинені через інформацію від контрагента-покупця щодо сумнівності операцій. Про те, що гр. ОСОБА_5 насправді не є ОСОБА_5 дізнався після обшуку ГУ СБУ у м.Києві та Київській області.

Також, у якості свідка судом був допитаний директор ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС ОСОБА_8, який попереджений про кримінальну відповідальність. Підтвердив реальність господарських взаємовідносин по ланцюгу ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС (комітент) - ТОВ ОКТАНТ ГРУП (комісіонер) - ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС (покупець) та надав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_7 допитаний у судовому засіданні 30.11.2017 р. пояснив, що ОСОБА_5 видав на його ім'я нотаріальну довіреність та уповноважив його на здійснення від імені ТОВ ОКТАНТ ГРУП дій, в тому числі, що стосуються ведення господарської діяльності товариства. Переговори щодо виконання господарських договорів, укладених між ТОВ ОКТАНТ ГРУП та ТОВ ТГ Альбатрос , ОСОБА_7 вів із посадовими особами цих підприємств. Від них він отримував первинні бухгалтерські документи, такі як доручення комісіонеру, видаткові накладні, та передавав їх гр. ОСОБА_5 В подальшому гр. ОСОБА_5 в свою чергу підписував ці документи та повертав йому примірники контрагентів, які він передавав вже посадовим особам цих контрагентів. Фактично ОСОБА_7 залишав первинні бухгалтерські в кабінеті ОСОБА_5, який знаходився за адресою м. Дніпро, вул. Будівельників, 60, для підпису. Коли гр. ОСОБА_5 перебував у м. Дніпрі, він підписував документи та залишав їх у своєму кабінеті, де ОСОБА_7 міг взяти їх та передати контрагентам. Товар, переданий на комісію від ТОВ ТГ Альбатрос за договорами постачання зберігався на його складі до безпосереднього відвантаження покупцям.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагента платника податків, а так само щодо невиконання ним своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 року у справі № К/9991/79840/12.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ ОКТАНТ ГРУП мали реальний характер навіть за умови, що особа яка видавала себе за ОСОБА_5 - директора ТОВ ОКТАНТ ГРУП , даним не являлась; діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків фіскального органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаємовідносинах з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Також, суд звертає увагу, що у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом , є передбачуваність. Норму не можна вважати законом , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, відповідачем, на якого відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Також, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Отже, кошти, які надходили з ТОВ ОКТАНТ ГРУП на ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС не є безповоротною фінансовою допомогою, у зв'язку з чим висновки відповідача не відповідають реальним обставинам справи.

На підставі наведених доказів та встановлених обставин, господарські операції між ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС та ТОВ ОКТАНТ ГРУП , в тому числі по ланцюгу ТОВ ВГ АЛЬБАТРОС (Комітент) - ТОВ ОКТАНТ ГРУП (Комісіонер) - ТОВ ТГ АЛЬБАТРОС (Покупець), фактично здійснені та підтверджені належним первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Зі змісту частини 1 статті 6, частини 1 статті 43 Господарського кодексу України випливає, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності та свободи договору, суб'єкти господарювання вправі вільно укладати будь-які договори, не заборонені законодавством, самостійно обирати контрагентів та визначати умови таких договорів, в т.ч. ціну товару.

Отже, підприємство самостійно здійснює власну господарську діяльність і задля досягнення її мети - економічних і соціальних результатів та одержання прибутку - на свій розсуд визначає необхідні для цього умови.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесених рішень.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту та підтверджують належність формування прибутку, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВГ АЛЬБАТРОС - підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 13 грудня 2017 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича група АЛЬБАТРОС до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0012701402 від 28.08.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 15 897 455,00 грн. (за податковими зобов'язаннями 12 717 964,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 179 491,00 грн.);

- № 0012641402 від 28.08.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2 158 052,50 грн. (за податковими зобов'язаннями 1 726 442,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 431 610,50 грн.);

- № 0012661402 від 28.08.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 274 668,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 13 грудня 2017 року.

Суддя (підпис) С. В. Прудник