Постанова

від 23.01.2018 по справі 820/1620/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мар"єнко Л,М.

23 січня 2018 р. Справа № 820/1620/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства Деміона до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішень, -

В с т а н о в и л а:

18.04.2017 року позивач приватне підприємство Деміона (далі - позивач, ПП Деміона ) звернувся до суду позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог /а.с. 26-31/, просить визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ, контролюючий орган, відповідач) від 03.11.2016 року № 118/20-30-40/32338030, про застосування до ПП Деміона штрафної (фінансової) санкції на суму 172 грн.;

рішення Центральної ОДПІ від 03.11.2016 року № 000117/20-30-40/32338030 про застосування до ПП Деміона фінансової санкції на суму 17.000 грн.;

рішення Центральної ОДПІ від 03.11.2016 року № 000116/20-30-40/32338030 про застосування до ПП Деміона фінансової санкції на суму 10.000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки встановлені актом перевірки порушення здійснення господарської діяльності позивача документально не підтверджуються, зважаючи на порушення службовими особами податкового органу правил проведення фактичної перевірки, через те, що проведення перевірки було проведено без допуску уповноваженими особами суб'єкта господарювання посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що вплинуло на повноту дослідження об'єкта перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (у повному обсязі постанова складена 16 листопада 2017 року) адміністративний позов ПП Деміона задоволений у повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо наявності правових підстав для проведення фактичної перевірки підприємства позивача, а також не надано належних доказів на підтвердження отримання уповноваженою особою позивача копії наказу на проведення фактичної перевірки від 27.09.2016 року № 1226. За таких обставин позивач мав підстави для недопущення посадових осіб до проведення фактичної перевірки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач Центральна ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПП Деміона відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував приписи пунктів 1, 2 та 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , ст. 226 ПК України, абз. 13ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , постанови КМУ від 30 жовтня 2008 року № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв . Вказує, що оскаржувані позивачем рішення контролюючого органу про застосування до ПП Деміона фінансових санкцій прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до вимог п. 20.1.4 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною перевіркою, згідно п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка, відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до п. 80.4 ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80).

Згідно п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення < > фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки < >; копії наказу про проведення перевірки < >; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п. 81.2 ст. 81 ПК України).

Судом установлено, що керівником податкового органу прийнято наказ на проведення фактичної перевірки ПП Деміона від 27.09.2016 року № 1226, у зв'язку з отриманням податкової інформації щодо використання на підприємстві праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, реалізації підакцизних товарів без отримання необхідних ліцензій ПП Деміона /т. 1, а.с. 14 /.

На підставі означеного наказу фахівцями Центральної ОДПІ здійснено вихід за адресою підприємницької діяльності позивача для проведення фактичної перевірки ПП Деміона з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, здійснення контролю за дотримання вимог Закону України Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

За результатами вказаного виходу посадовими особами контролюючого органу складений акт від 07.10.2016 року № 3867/13-04/32338030, у висновках якого визначено, зокрема, порушення ПП Деміона ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ; п. 226.11 ст. 226 ПК України, ст. 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , абз.15 ч.2 ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ; п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг /т.1 а.с. 11-13/.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Центральною ОДПІ винесені рішення, а саме:

- від 03.11.2016 року № 000116/20-30-40/32338030, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10.000 грн. /т.1 а.с. 46-47/;

- від 03.11.2016 року № 000117/20-30-40/32338030, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн. /т.1 а.с. 48-49/.

Також відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 № 118/20-30-40/32338030, яким нараховані штрафні санкції в розмірі 172 грн. /т.1 а.с. 50-51/.

Зазначені рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 18.01.2017 року № 277/10/20-40-10-01-14 скарга директора ПП Деміона задоволена частково - зменшено суму штрафної санкції у податковому повідомленні-рішенні Центральної ОДПІ від 03.11.2016 року № 118/20-30-40/32338030 в розмірі 1 грн.; збільшено суму штрафної санкції, визначеної у податковому повідомленні-рішенні Центральної ОДПІ від 03.11.2016 року № 118/20-30-40/32338030 на суму 240 грн.; рішення Центральної ОДПІ про застосування штрафних санкцій від 03.11.2016 року № 000116/20-30-40/32338030, № 000117/20-30-40/32338030 залишені без змін /т. 1 а.с. 16-18/.

Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваних позивачем рішень Центральної ОДПІ, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пославшись в акті перевірки на підстави проведення документальної позапланової перевірки передбачені нормами пп. 20.1.4 ст. 20, п. 75.1.3 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 ПК України, контролюючий орган провів фактичну перевірку підприємства позивача.

Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 визначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Фактична перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п. 80.2 ст. 80 цього Кодексу.

Приписи пункту 81.1. ст. 81 ПК України визначають, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення < > фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки < >; копії наказу про проведення перевірки < >; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системне тлумачення приписів ПК України виключають можливість проводити фактичну перевірку без наявності підстав для її проведення, пред'явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, що мало місце в межах спірних правовідносин.

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, фактичних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 80.2 ст. 80 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Оскільки відповідачем у справі судам першої та апеляційної інстанцій не надані докази, які б спростували твердження позивача ПП Деміона про порушення контролюючим органом встановленої законодавством процедури проведення фактичної перевірки, колегія суддів приходить до висновку про те, що акт перевірки отриманий за результатами її проведення, є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі незаконної перевірки не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги означені висновки суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 126, 139, 229, 292, 293, 308-310, 313, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Постанова у повному обсязі буде складена і підписана 02 лютого 2018 року.