Постанова

від 01.02.2018 по справі 818/1503/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Н.В. Савицька

01 лютого 2018 р. Справа № 818/1503/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сумський механічний завод до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

12 жовтня 2017 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю Сумський механічний завод (далі по тексту - підприємство, ТОВ Сумський механічний завод ) звернувся до суду із позовом, яким просить скасувати повідомлення-рішення відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - контролюючий орган, ГУ ДФС) від 19.07.2017 року № 0006521204.

Позивач зазначає, що грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств було сплачено за рахунок надміру сплачених сум з податку на прибуток підприємств 11 березня 2017 року, тобто протягом строку, встановленого податковим законодавством, а тому таке грошове зобов'язання не перейшло в категорію податкового боргу, будь-які втрати бюджету відсутні. Вважає, що ТОВ Сумський механічний завод не допустило порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що в свою чергу виключає можливість притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, зазначаючи про те, що податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства, самостійно визначене товариством в податковій декларації, не було сплачено протягом строків, визначених ПК України, а погашення податкового боргу в розумінні пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України підприємством відбулося внаслідок подання уточнюючих декларацій зі зменшенням суми раніше нарахованого зобов'язання, а тому платник податків правомірно був притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у п. 126.1 ст. 126 ПК України, з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового боргу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (постанова в повному обсязі складена 20 листопада 2017 року) адміністративний позов ТОВ Сумський механічний завод задоволений в повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано тим, що виходячи з положень ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі помилково чи надмірно сплачені суми, майно платника податків.

Тобто, наведеними нормами ПК України передбачено, що погашення податкового боргу, можливе за рахунок грошових коштів, за рахунок надміру сплачених сум або за рахунок помилково сплачених сум платником до бюджету або за рахунок майна платника податків, а не за рахунок зменшення податкових зобов'язань попереднього періоду.

Подача уточнюючих декларацій не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14, ст. 50, ст. 87, ст. 126 ПК України, оскільки платник податків не погашав податковий борг, а корегував податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення, тобто, фактично, усував помилку при визначенні суми податкового зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подання позивачем уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2016 рік, якими зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є сплатою боргу з податку на прибуток, а тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, у даному випадку шляхом їх зменшення, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу для цілей нарахування штрафу у відповідності до положень ст. 126 ПК України.

Судом зазначено, що у даному випадку, позивач уточнюючими деклараціями зменшував суму податкового зобов'язання, а не податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виникав, так як сума податкового зобов'язання платником податків була визначена неправильно.

Також судом зазначено, що помилкове декларування платником надмірних сум, що підлягають сплаті до бюджету не може вважатися грошовим зобов'язанням, яке повинно обчислюватися у відповідності з вимогами податкового законодавства та містити такі обов'язкові елементи, як об'єкт та базу оподаткування. Обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання. Будь яких положень щодо можливості погашення податкового боргу шляхом подання уточненої податкової декларації ПК України не містить, тому погашення боргу таким чином відбуватись не могло.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДФС, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити підприємству в задоволені його вимог.

Скаржник зазначає, що в результаті подання підприємством 14.03.2017 року уточнюючої декларації з податку на прибуток (строк сплати зобов'язання - 14.03.2017 року) відбулось погашення податкового боргу в сумі 494.947 грн та виникла штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу (10%) з 12.03.2017 року по 14.03.2017 року по звітній податковій декларації з податку на прибуток підприємств № 9270547754 від 28.02.2017 року в сумі 23.920,3 грн та за несвоєчасну сплату платежу (10%) з 12.03.2017 року по 14.03.2017 по уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств № 9270687302 від 10.03.2017 року в сумі 25.574,4 грн.

Скаржник зазначає, що у зв'язку з тим, що податкове зобов'язання з податку на прибуток, самостійне визначене платником в податковій декларації, не сплачено протягом строків, визначених ПК України, а погашення податкового боргу відбулося внаслідок подання уточнюючої декларації зі зменшенням суми раніш нарахованого зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України, з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового зобов'язання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.02.2017 року підприємством подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9270547754, якою підприємством задекларована до сплати в бюджет (строк сплати - 11.03.2017 року) податкове зобов'язання у сумі 272.652 грн. (а.с. 18, 18 обор).

В ІКП 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) з урахуванням наявної суми переплати - 33.449 визначено зобов'язання підприємства по сплаті - 11.03.2017 року сума податку у розмірі 239.203 грн. (а.с. 31).

10.03.2017 року підприємством подана до контролюючого органу Уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9270687302, якою підприємством задекларована до сплати в бюджет (строк сплати - 11.03.2017 року) податкове зобов'язання у сумі 255.744 грн. (а.с. 20, 20 обор).

В ІКП 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) визначено зобов'язання підприємства по сплаті - 11.03.2017 року сума податку у розмірі 494.947 грн. (а.с. 31).

Колегія суддів зауважує, що 11.03.2017 року є суботою, тобто вихідним днем.

ПК України визначено: якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Однак, законодавцем не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний (святковий) день.

Разом з тим, у Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказано, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Пунктом 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення Європейської конвенції про обчислення строків, колегія суддів вважає, що у даному випадку граничний строк сплати податкового зобов'язання підприємства, оскільки останнім днем сплати є вихідний день, слід вважати понеділок - 13.03.2017 року.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду Україні висловленій 9 червня 2015 року у справі № 21-18а15, де колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем. Аналогічний висновок міститься в ухвалах ВСУ від 24 червня 2014 р. у справі № 21-215а14 та від 1 квітня 2014 року у справі № 21-30а14.

30.06.2017 року ГУ ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, згідно з податковими деклараціями за звітний період 2016 рік, поданими ТОВ Сумський механічний завод , за результатами якої складено акт камеральної перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток № 864/18-28-12-04/38601939 від 30.06.2017 року (далі Акт перевірки, а.с. 9).

За висновками Акту перевірки за затримку на 3 календарні дні сплати суми грошового зобов'язання в сумі 494.947 грн підприємство зобов'язане сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 49.494,7 грн за платежем податок на прибуток.

На підставі означених висновків Акту перевірки та рішення про відхилення скарги підприємства, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України 19.07.2017 року відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, виходячи з приписів п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання ТОВ Сумський механічний завод мав нести з 14.03.2017 року.

14.03.2017 року контролюючим органом прийнята Уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік № 9270703438, якою підприємством зменшено суму податкового зобов'язання, що була раніш задекларована до сплати в бюджет (строк сплати - 11.03.2017 року) у розмірі 511.488 грн. (а.с. 22, 22 обор).

В ІКП 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) визначено про відсутність у підприємства станом на 14.03.2017 року суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (а.с. 31).

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийнятого контролюючим органом 19.07.2017 року податкового повідомлення рішення № 0006521204, яким підприємство піддано штрафу у розмірі 79.494,7 грн за затримку на 3 дні сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги означені висновки колегії суддів не спростовують.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ч. 4 ст. 317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та про необхідність зміни судового рішення з підстав та мотивів його прийняття.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Встановлені ст. 139 КАС України підстави для розподілу судового збору відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 139, 292, 293, 308-309, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року змінити з підстав та мотивів її прийняття.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець Я.М. Макаренко Постанова у повному обсязі складена і підписана 02 лютого 2018 року.