Постанова

від 12.06.2018 по справі 818/1503/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №818/1503/17

адміністративне провадження №К/9901/47295/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Сумській області

на постанови Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 (суддя Савицька Н.В.)

та Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 (судді Мельнікова Л.В., Донець Л.О., Макаренко Я.М.)

у справі №818/1503/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський механічний завод

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сумський механічний завод (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області (далі -ДФС) від 19.07.2017 про застосування штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДФС дійшла помилкового висновку про порушення Товариством строків погашення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 19.07.2017 №0006521204.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток відповідачем складено акт від 30.06.2017, в якому викладено висновок контролюючого органу про порушення Товариством термінів сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік.

На цій підставі 19.07.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006521204, яким до Товариства застосовано штраф в сумі 494 947 грн.

Свої дії щодо прийняття зазначеного повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства, самостійно визначене Товариством в податковій декларації від 28.02.2017 та уточнюючій декларації від 10.03.2017, не було сплачено до 11.03.2017, тобто протягом граничного строку, визначеного Податковим Кодексом України, що є підставами для застосування штрафних санкцій у відповідності до статті 126 цього Кодексу.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Податкового Кодексу України (в редакції, що діяла на час їх виникнення).

Матеріалами справи встановлено, що 28.02.2017 Товариством було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період - 2016 рік, згідно якою позивачем задекларовано суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 272 652 грн.

10.03.2017 Товариством подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період 2016 рік, в якій збільшено суму податкового зобов'язання на 255 744 грн.

Відповідно до приписів статті 57 Податкового Кодексу України останнім днем для сплати Товариством суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним 10.03.2017 податковій декларації є 11.03.2017.

Проте, в зв'язку з самостійним виявленням помилки у декларації від 10.03.2017 позивач 14.03.2017 подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період - 2016 рік в якій зменшив суму податкового зобов'язання на 511 488 грн., зазначивши при цьому у рядку 06 декларації, що сума податку на прибуток складає 16 908 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що станом на 11.03.2017, тобто на останній день сплати податкового зобов'язання, у Товариства існувала переплата по платежу податок на прибуток в сумі 33 449 грн.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ДФС помилково ототожнює подання 14.03.2017 року Товариством уточнюючої податкової декларації зі зменшенням розміру податкового зобов'язання з податку на прибуток зі сплатою такого податку з порушенням встановленого статтею 57 Податкового Кодексу України строку.

Відповідачем не заперечується, що станом на 11.03.2017 у позивача існувала переплата за платежем податок на прибуток у розмірі 33 449 грн. Враховуючи вищевикладене, а також те, що Товариство у своїх уточнюючих податкових деклараціях від 10.03.2017 та від 14.03.2017 зазначило, що розмір податку на прибуток складає 16 908 грн., на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що станом на 11.03.2017 року у позивача існувало непогашене податкове зобов'язання з цього податку.

Таким чином, доводи касаційної скарги ДФС не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, постанови Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер