Постанова

від 31.01.2018 по справі 826/17246/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/4154/18 826/17246/13-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна енергетична компанія

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2014 (суддя Кротюк О.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 (судді Мельничук В.П., Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.)

у справі № 826/17246/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна енергетична компанія

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна енергетична компанія (далі - позивач, ТОВ Центральна енергетична компанія ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0005772230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.04.2013 по 05.04.2013, на підставі наказу від 01.04.2013 № 648/2230, направлення від 01.04.2013 № 1067/22-30, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Центральна енергетична компанія щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП Меріон Груп , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 11.04.2013 № 1064/22-30/34191239 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 58 333 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0005772230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 72 916,25 грн., з яких 58 333 грн. - за основним платежем та 14 583,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 11.04.2013 № 1064/22-30/34191239, фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Меріон Груп , оскільки, за твердженнями відповідача, правочин укладений позивачем з вказаним контрагентом не спричиняє реального настання правових наслідків обумовлених ним. Вказані висновки посадової особи ґрунтувались на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Меріон Груп з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2011 по 31.12.2011, яким було встановлено неможливість фактичного здійснення ПП Меріон Груп господарських операцій через відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено реальність господарських операцій між позивачем та ПП Меріон Груп , в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП Меріон Груп , оскільки висновки акту перевірки спростовуються матеріалами справи, в яких наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку - звіт повіреного, акт приймання виконаних робіт (послуг) за вересень 2011 року, платіжні доручення, податкова накладна.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій надано копії первинних документів, а саме: договору від 10.12.2010 року, згідно з умовами якого повірений (ПП Меріон Груп ) зобов'язується укласти від імені та за рахунок довірителя (ТОВ Центральна енергетична компанія ) договір купівлі-продажу електричної енергії з третьою особою та забезпечити підтримку чинності договору купівлі-продажу на весь період його дії; акту № ОУ-0000 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму без ПДВ 291666,67 грн.; податкової накладної від 27.09.2011 року № 133 на суму з ПДВ 350000,00 грн.; плани-графіки купівлі-продажу електричної енергії; звіту повіреного.

На підтвердження виконання умов договору від 10.12.2010 року позивачем надано суду копії договорів купівлі-продажу (постачання) електричної енергії, укладених між ним та ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат , актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних.

Умовами договору від 10.12.2010 року передбачено зобов'язання ПП Меріон Груп від імені позивача укласти договір купівлі-продажу електричної енергії з третьою особою.

Разом з тим, з наданих суду копій договорів купівлі-продажу електричної енергії, укладених між ТОВ Центральна енергетична компанія та ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат вбачається, що ТОВ Центральна енергетична компанія при укладенні договору діяло в особі директора Смислова М.О. Зазначені договори ним підписані та скріплені печаткою ТОВ Центральна енергетична компанія .

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати з урахуванням специфіки кожної господарської операції; - встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесення інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з матеріалів справи не вбачається здійснення ПП Меріон Груп дій, як повіреного, за укладеним з позивачем договором. Позивачем не було доведено розумної ділової мети для укладення договору від 10.12.2010.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в наданих на виконання вимог ухвали суду письмових пояснень ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат зазначило про те, що за період 2010-2011 роки ніяких взаємовідносин з ПП Меріон Груп не мало, договір продажу електричної енергії з цим підприємством не укладався.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна енергетична компанія залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко З оригіналом згідно