Постанова

від 30.01.2018 по справі 642/7556/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/ 551 /18 Головуючий 1 інст. - Шрамко Л.Л.

Справа № 642/7556/16-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: право власності

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І.,

ОСОБА_1,

секретаря Прологаєвої А.Д.,

за участю представника ТОВ "Колінс" ОСОБА_2

інші участники справи не з"явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу № 642/7556/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Колінс , треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колінс до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Шрамко Л.Л.

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ КОЛІНС нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав про те, що згідно договору купівлі - продажу від 20.12.2007 він придбав нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., розташовану за адресою: м.Харків, пров. Лопанський, буд. 3. Постановою Господарського суду Харківської області від 30.09.2013 його як фізичну особу-підприємця було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру і до ліквідаційної маси було включено вказану нежитлову будівлю.

13.12.2013 на прилюдних торгах, під час провадження справи про банкрутство, ОСОБА_7 придбала вказану нежитлову будівлю за 308 856,00 грн та у подальшому зареєструвала за собою право власності на неї і 17.12.2013 року заснувавши ТОВ КОЛІНС зі статутним капіталом 308 856,00 грн передала до його статутного капіталу спірну нежитлову будівлю.

На підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 провадження у справі про банкрутство було припинено, а постанову про визнання його банкрутом скасовано, тому на його думку скасована постанова господарського суду не породжує жодних правових наслідків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 визнано недійсними результати прилюдних торгів щодо придбання 13.12.2013 ОСОБА_7 вказаної нежитлової будівлі. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2016 .

Крім того, представник позивача зазначає, що майно було викрадено у ОСОБА_3 та ліквідатора, як особи, якій він передав майно у володіння, що підтверджено вказаними судовими рішеннями, та доведено, що нежитлова будівля вибула з володіння ОСОБА_3 не з його волі. Незаконні дії з відчуження нежитлової будівлі призвели до нанесення позивачу значної матеріальної шкоди. Посилаючись на ч.1 ст. 236 ЦК України, відповідно до якої правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, вважає, що ОСОБА_7 не мала права відчужувати вказане майно у будь який спосіб.

Крім того, посилаючись на постанову ВСУ від 03.10.2001 у справі № 3-98гс11, зазначає, що у разі якщо проведені на виконання судового рішення прилюдні торги з реалізації майна визнані судом такими, що проведені з порушенням чинного законодавства, то особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України. Оскільки на час звернення до суду з позовом право власності на спірне майно було зареєстровано за ТОВ КОЛІНС , до останнього пред'явлено вимогу про витребування майна з незаконного володіння.

На момент передачі нежитлових приміщень до статутного капіталу ТОВ КОЛІНС ОСОБА_7 була єдиним учасником та засновником вказаного товариства, їй було достовірно відомо про те, що вказана нежитлова будівля їй фактично не належить, бо вона не приймала участі в торгах, не сплачувала грошові кошти за вказане майно та не знала про існування вказаного товариства, де була засновником, про що вона вказала під час допиту як свідок у кримінальному провадженні.

Будь-яких грошових коштів ОСОБА_7 на рахунки банківських установ не перераховувала та не отримувала, а лише ставила підписи за вказівкою інших осіб. Вказане свідчить про те, що ТОВ КОЛІНС є недобросовісним набувачем вказаної нежитлової будівлі, а від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь якому випадку.

Вважає, що ОСОБА_7, будучі єдиним учасником та засновником ТОВ КОЛІНС , була обізнана, що відчужує майно шляхом передачі до статутного фонду вказаного товариства без права на його відчуження, не вживаючи всіх розумних заходів, та, можливо, не усвідомлюючи своєї провини, бажала настання несприятливих наслідків для власника.

Про вказане було обізнано ТОВ КОЛІНС , тому останнє не може бути визнано добросовісним набувачем. Хоча у п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 5від 07.02.2014 зазначено, що під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного капіталу господарського товариства суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасників господарського товариства, у інформаційному листі про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних прав про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 р. ВССУ вказує на одну з умов того, що власник майна не може витребувати його з незаконного володіння добросовісного набувача якщо майно має бути придбано за гроші, тобто повинно бути саме купленим. Під час передачі майна до статутного фонді ТОВ КОЛІНС не укладалося угод купівлі-продажу нежитлової будівлі за грошові кошти.

Позовні вимоги про витребування нежитлової будівлі з незаконного володіння відповідача обґрунтовує посиланням на ст. 400 ЦК України, відповідно до якої недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна, а у разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Також зазначив, що відповідно до ст. 388 ЦК України майно може витребувати лише власник, а до господарського суду Харківської області 19.06.2017 подано заяву представника ТОВ Колінс про визнання позову ТОВ Ріелторсистема до ТОВ Колінс про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень та визнання за ТОВ Ріелтор система права власності на вказане нерухоме майно, що свідчить про те, що ТОВ КОЛІНС не вважає себе власником цього майна.

Заочним рішенням Ленінського райсуду м.Харкова від 16 січня 2017 року позов ОСОБА_3 було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ Колінс звернулось із заявою про перегляд заочного рішення, яка була задоволена судом, заочне рішення скасоване і справа призначена до розгляду у загальному порядку.

Під час розгляду справи ТОВ Колінс звернулось з зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати за ТОВ КОЛІНС право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1528, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № 1,2,3; 2-го та 4-го поверхів будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., в зазначеній будівлі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1526, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII; 1-го та 3 поверхів площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення: підвалу № 1,2,3, 2-го та 4 -го поверхів в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 467,3 кв.м.

В обґрунтування зустрічного позову та заперечень проти основного позову представник ТОВ КОЛІНС послався на те, що вказана нежитлова будівля загальною площею 952,2 кв.м. була передана до статутного капіталу ТОВ КОЛІНС попереднім власником ОСОБА_7

Зазначає, що ТОВ КОЛІНС набуло право на спірну будівлю на правових підставах. Так, до статутного капіталу ТОВ КОЛІНС нежитлова будівля була передана ОСОБА_7, що підтверджується протоколом загальних зборів від 19.12.13 та актом приймання - передачі від 19.12.2013.

За договором купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі від 24 грудня 2013 року та за заявою від 24 грудня 2013 року, які посвідчені нотаріально, ОСОБА_7 передала частку у статутному капіталі ТОВ КОЛІНС у розмірі 100% статутного капіталу товариства ОСОБА_9, а остання відповідно до акту приймання-передання частки у статутному капіталі ТОВ КОЛІНС від 24.12.2013 прийняла у власність частку у статутному капіталі товариства у вигляді майнового внеску - спірної нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною вартістю 308856,00 грн., що дорівнює 100% частки у статутному капіталі ТОВ Колінс .

Будь-яких судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товариства ТОВ КОЛІНС , не існує. Нежитлова будівля була відчужена в рамках провадження справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим зазначені правовідносини регулюються нормами ЦК України та Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, яка діяла на час проведення аукціону.

Відповідальною особою за організацію торгів та законність їх проведення є ліквідатор, а переможець аукціону ОСОБА_7 зі свого боку виконала усі передбачені законом зобов'язання для отримання права власності на нежитлову будівлю. Ліквідатором 13.12.2013 року було складено акт про передання права власності на нерухоме майно, в якому зазначено, що оплата майна проведена повністю, зобов'язання сторонами виконані належним чином, претензій немає. Того ж дня ліквідатор підписав заяву, засвідчену нотаріально, в якій підтвердив, що грошові кошти від продажу будівлі у розмірі 308 856,00 грн. перераховані переможцем аукціону у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.50, ч.ч.1,3,4 ст.75 Закону про банкрутство продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону про банкрутство визнання результатів аукціону недійсними в судовому порядку тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, що узгоджується з нормами ч.4 ст. 657 ЦК України, тому тільки при визнанні недійсним укладеного між ліквідатором та переможцем аукціону договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом, можливо розглядати питання про застосування наслідків недійсного правочину, якщо такі будуть мати місце, однак рішення суду про визнання недійсним саме договору купівлі-продажу відсутнє. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 про визнання недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону не є підставою для застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 07.08.2012 року зі ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна стягнута заборгованість у розмірі 5854715,52 грн. за кредитним договором від 26.12.2007 року та за у розмірі 1011399,62 грн. за кредитним договором від 22.05.2008 року, а спірна нежитлова будівля була предметом договору іпотеки від 26.12.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3 в забезпечення останнім виконання кредитних зобов'язань. Відповідно до ч.4 ст.42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Грошові кошти від продажу на аукціоні спірної нежитлової будівлі, яка була предметом договору іпотеки, були отримані не ОСОБА_3, який не був продавцем на аукціоні, а ліквідатором для передачі у подальшому іпотекодержателю, що також виключає застосування наслідків недійсності правочину та реституції, яка передбачає відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України повернення покупця та продавця до первісного стану та повернення отриманого за правочином з обох сторін.

Також посилається на те, що згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, а ТОВ КОЛІНС не є стороною правочину, за яким ОСОБА_7 отримала право власності на спірну будівлю, та дійсність якого поставлена судом під сумнів.

Також зазначила, що відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства. ТОВ КОЛІНС набуло право на нерухоме майно у зв'язку з його передачею ОСОБА_7 до статутного капіталу Товариства. Судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товариства ТОВ Колінс не існує, правові підстави для ствердження про відсутність у ОСОБА_7 права на відчуження майна товариству відсутні.

Крім того, на момент продажу нежитлової будівлі на аукціоні була воля з боку ОСОБА_3 на реалізацію цього майна, оскільки він особисто звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст.90 Закону про банкрутство, та особисто подавав касаційну скаргу до ВССУ на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року про припинення провадження у справі про банкрутство. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача, і дана обставина теж є перешкодою для застосування ст.388 ЦК України в зазначених правовідносинах.

Також, ТОВ КОЛІНС обґрунтовує зустрічний позов посиланням на положення ч. 1 ст. 388 ЦК України, відповідно до якої якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зазначає, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, що узгоджується з постановою ВСУ №6-146цс13 від 16.04.2014 року.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Позивач вважає, що саме ТОВ КОЛІНС є єдиним та законним власником спірного нерухомого майна, та у зв'язку з оспорюванням права власності ТОВ КОЛІНС на нежитлову будівлю, товариством заявлена вимога про визнання права власності відповідно до положень ст. 392 ЦК України.

Вимоги про визнання договорів недійсними обґрунтовує посиланням на ст. 215 ч.1 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності угоди є недодержання в момент укладення угоди сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оскільки не додержані вимоги, передбачені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, відпала правова підстава, на якій ОСОБА_10 та ОСОБА_5 стали власниками нежитлових приміщень, та укладені ОСОБА_3 договори купівлі-продажу від 29.03.2017 року слід визнати недійсними, а визнання договорів недійсними є підставою для витребування відповідно до ст. 387 ЦК України майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено. Зустрічний позов ТОВ Колінс задоволено в повному обсязі.

Визнано за ТОВ Колінс право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952, 2 кв.м., яка розташована по провулку Лопанському, 3 в м.Харкові, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1528, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № 1,2,3; 2-го та 4-го поверхів будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952, 2 кв.м., яка розташована по провулку Лопанському, 3 у м.Харкові, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1526, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII; 1-го та 3 поверхів площею 484,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-4 за адресою: м.Харків, пров. Лопанський, 3.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення: підвалу № 1,2,3, 2-го та 4 -го поверхів в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 467,3 кв.м., за адресою: м.Харків, пров. Лопанський,3. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 2 905 грн. 12 коп. з кожного на користь ТОВ Колінс у відшкодування витрат на сплату судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ Колінс на користь ОСОБА_3 нежитлову будівлю за адресою: м. Харків, пров. Лопанський, б.3.

В обґрунтування скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до правової позиції ВСУ скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків, а майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, отже спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_3О поза його волею та повинно бути витребувано у ТОВ Колінс .

Суд першої інстанції вказуючи в оскаржуваному рішенні про наявність іпотекодержателя, безпідставно не залучив ТОВ ОТП Факторинг Україна стороною у справі, адже йому за договором іпотеки від 26.12.2007 ОСОБА_3 була передана в іпотеку спірна нежитлова будівля.

Зустрічний позов ТОВ Колінс не пов'язаний з вимогами основного позову, позовні вимоги не виникають з одних правовідносин, прийняття зустрічного позову привело до залучення нових учасників, зовсім не пов'язаних з основним позовом, між тим, суд першої інстанції об'єднав їх в одне провадження, чим порушив норми ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 20.12.2007 ОСОБА_3 придбав у обласного об'єднання сільського комунального господарства Облсількомунгосп нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м. по провулку Лопанському, будинок 3 в м.Харкові, про що 21 грудня 2007 року внесено відповідний запис у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається з постанови господарського суду Харківської області у справі № 922/3359 від 30 вересня 2013 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство відносно себе, посилаючись на те, що не може виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку для їх сплати. Зокрема, послався на наявність боргу перед ТОВ ОТП Факторинг Україна (правонаступник ПАТ ОТП Банк ) в загальній сумі 5 854 715, 52 грн. Просив визнати його банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора.

Вказаною постановою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора - арбітражного керуючого, якого суд зобов'язав виконати всі дії, передбачені статтями 41-48 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.91-92 вказаного Закону.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором ОСОБА_11 організатором аукціону з продажу спірної нежитлової будівлі визначено ТБ Ресурс-Інформ .

13.12.2013 ТБ Ресурс-Інформ було проведено відкриті торги у формі аукціону з продажу вказаної будівлі, та визначено переможцем ОСОБА_7, яка придбала вказану нежитлову будівлю за 308 856,00 грн.

13.12.2013 ліквідатором ОСОБА_11 було складено акт про передання права власності на вказану нежитлову будівлю ОСОБА_7, у якому зазначено, що оплата майна проведена повністю, зобов'язання сторонами виконані належним чином, претензій немає.

Того ж дня ліквідатор ОСОБА_11 підписав засвідчену приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12 заяву, в якій вказав, що грошові кошти у сумі 308 856, 00 грн. перераховані у повному обсязі переможцем аукціону ОСОБА_7 на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 в ПАТ ОТП Банк .

13.12.2013 приватним нотаріусом ОСОБА_12 на підставі акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 13.12.2013 року та протоколу №1 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного ТБ Ресурс-Інформ від 13.12.2013, було видане свідоцтво, реєстровий №1466, яким посвідчено право власності ОСОБА_7 на спірну нежитлову будівлю.

19 грудня 2013 року ОСОБА_7 згідно протоколу №2 загальних зборів засновників ТОВ КОЛІНС , як засновник товариства, внесла вказану будівлю вартістю 308 856 грн. як вклад до статутного капіталу та передала її ТОВ КОЛІНС згідно акту приймання-передачі від 19 грудня 2013 року. Головою зборів та секретарем в протоколі №2 зазначено ОСОБА_7 (том 1 а.с.145-146) . Засновником та уповноваженою особою товариства в акті приймання-передачі майна також вказано ОСОБА_7 ( том 1 а.с.147).

24.12.2013 ОСОБА_7 звернулась з нотаріально посвідченою заявою до загальних зборів ТОВ Колінс , в якій повідомила про свій вихід зі складу учасників товариства та передачу своєї частки у розмірі 100% статутного капіталу, яка складає 308 856 грн. на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статному капіталі ТОВ Колінс від 24.12.2013 року ОСОБА_9

24 грудня 2013 року за договором купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі ОСОБА_7 передала вказану частку у статутному капіталі ТОВ Колінс у розмірі 100% статутного капіталу товариства ОСОБА_9

Відповідно до Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ КОЛІНС від 24.12.2013 року ОСОБА_9 прийняла у власність частку у статутному капіталі товариства у вигляді майнового внеску - нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 952,2кв.м., розташованої за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3, загальною вартістю 308 856,00 грн., що дорівнює 100% частки у статутному капіталі ТОВ Колінс .

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 28.11.2016 вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ Колінс , ЄДРПОУ 39025902, є провулок Лопанський, 3 у м.Харкові, засновником є ОСОБА_9, станом на 17.12.2013 сформовано статутний фонд у розмірі 308 856 грн.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15205823 від 23.12.2013 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2016 вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 592,2 кв.м. за адресою: м.Харків, пров. Лопанський, 3, зареєстровано 23 грудня 2013 на підставі свідоцтва про право власності від 23.12.2013 за ТОВ КОЛІНС .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_13 та ТОВ ОТП Факторинг Україна скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року у справі №922/3359/13 про визнання ОСОБА_3 банкрутом, провадження у справі припинено.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_11 задоволено в повному обсязі, визнані недійсними результати вказаних відкритих торгів у формі аукціону з продажу нежитлової будівлі літ А-4 , загальною пл. 952,2 кв.м., розташованої за адресою м.Харків, провулок Лопанський, буд. 3, проведених 13 грудня 2013 року Торгівельною біржею Ресурс-Інформ ; визнано недійсним правочин, який відповідно до ч.4 гл.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України оформлений видачею свідоцтва, щодо придбання 13 грудня 2013 року зазначеної вище нежитлової будівлі.

В рішенні суду зазначено, що аукціон був проведений з порушенням норм закону про банкрутство, якими чітко встановлений порядок підготовки та проведення аукціонів в процедурі банкрутства та що відповідно до довідки, виданої відділенням Благовіщенським АТ ОТП Банк №703-1/257 від 04.11.2014 року, з грудня 2013 року по липень 2014 року грошові кошти на рахунки ОСОБА_3 не надходили.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_11 відхилена, вказане рішення залишено без змін.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова у даній справі від 18.01.2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, постановлено витребувати у ТОВ КОЛІНС спірну нежитлову будівлю та визнано за ОСОБА_3 право власності на неї.

На підставі вказаного заочного рішення суду право власності на спірну будівлю було зареєстровано за ОСОБА_3, а останній провів відчуження спірної нежитлової будівлі загальною площею 592,2 кв.м. шляхом укладання 29 березня 2017 року двох договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. покупцю ОСОБА_4, та підвалу № 1,2,3; 2-го та 4-го поверхів будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., покупцю ОСОБА_5 Вказані договори посвідчені 29 березня 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_8

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно від 19.05.2017 право власності на вказані нежитлові приміщення на підставі вказаних договорів купівлі-продажу зареєстровано 29.03.2017 за ОСОБА_4. Т.В. та ОСОБА_5 відповідно.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова у даній справі від 23 червня 2017 року за заявою представника ТОВ Колінс поновлено строк для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 16 січня 2017 року, вказане рішення скасовано.

Судом встановлено, та не оспорюється сторонами, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року змінено рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2015 року у справі за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_11 про відшкодування збитків, в позові про стягнення грошових коштів у розмірі 1179144 грн відмовлено, а рішення в частині стягнення з ОСОБА_11 на користь ПАТ ОТП Факторинг Україна грошових коштів, отриманих від реалізації спірної нежитлової будівлі у сумі 308 856 грн залишено без змін.

Так, вказаними рішеннями судів встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 07.08.2012, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна (правонаступника ПАТ ОТП Банк ) стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та його поручителя заборгованість за кредитними договорами від 26.12.2007 у розмірі 5 854 715, 52 грн та від 22.05.2008 у розмірі 1 011 399, 62 грн. Державним виконавцем на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження та постановою від 16 квітня 2013 накладено арешт на майно боржника та спірну нежитлову будівлю.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи позов ТОВ Колінс , суд першої інстанції виходив з того, що добросовісність набуття ТОВ КОЛІНС права власності на спірну будівлю презумується, належних та допустимих доказів недобросовісності набуття вказаним товариством цього права суду не надано, спірна будівля вибула з володіння ТОВ КОЛІНС поза його волею, на підставі скасованого рішення суду, тоді як з володіння ОСОБА_3 нежитлова будівля вибула за його волею.

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення із ухваленням нового про відмову у задоволенні основного і зустрічного позовів.

Так, суд першої інстанції обгрунтовуючи відмову у задоволенні основного позову зазначив, що передаючи нежитлову будівлю в іпотеку банку, позивач погодився, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки вимоги щодо погашення заборгованості у разі невиконання іпотекодавцем кредитних зобов'язань і усвідомлював, що в разі невиконання ним будь-якого зобов'язання за кредитним договором банк може звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 26.12.2007 року, укладеного між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ОСОБА_3 в забезпечення виконання кредитних зобов'язань останнього.

Вказані обставини на думку суду першої інстанції свідчать про те, що позивач бажав погасити борги за рахунок проведення ліквідаційної процедури та продажу майна та виявив волю на продаж спірної будівлі, тобто в зазначених діях позивача, була наявна воля на передачу нежитлової будівлі іншій особі, що унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Даний висновок суду є помилковим, оскільки укладення позивачем договору іпотеки не свідчить про надання ним згоди на продаж нерухомого майна, а свідчить лише про його згоду на передачу майна в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов язань за кредитним договором.

За своєю природою згідно ст.1 ЗУ Про іпотеку іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим

майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця,

згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання

боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення

своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими

кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, уклавши договір іпотеки, нерухоме майно залишилось у володінні і користуванні позивача, обмежене було його право лише на розпорядження цим майном.

Також, помилково суд вважав доведеним факт згоди позивача на відчуження майна з підстав звернення ФОП ОСОБА_3 до суду з позовом про визнання його банкрутом, оскільки згідно ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом процедура банкрутства за наявності кредиторів у боржника не завжди може закінчуватись реалізацією належного йому майна.

Що стосується висновків суду про хибність доводів позивача стосовно безоплатного набуття ТОВ КОЛІНС у власність спірної будівлі, то суд правильно врахував з цього приводу роз'яснення п.24 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , що під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Законним і обгрунтованим є висновок суду щодо неможливості застосування ч.1 ст. 216 ЦК України, оскільки реституція за договором купівлі-продажу відбувається лише між сторонами договору, а ТОВ КОЛІНС не є стороною за правочином купівлі-продажу будівлі на аукціоні.

Поряд з цим, суд відмовляючи у позові ОСОБА_3, зазначив про недоведеність належними та допустимими доказами недобросовісності набувача майна ТОВ Колінс , тоді як позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, згідно із вимогами статей 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.

З огляду на положення зазначеного Закону, особа вважається власником об'єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.

Таке правове регулювання виникнення права власності на об'єкти нерухомості створює певні особливості розгляду справ про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та справ про визнання права власності на нерухоме майно. Зазначені способи захисту цивільного права визначені у статтях 387 та 392 ЦК України. Так, згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, обидві правові норми чітко визначають, що звернутися із такими позовними вимогами може тільки власник майна.

Зі змісту Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 2 а.с.123-134) вбачається, що право власності ОСОБА_3, яке було зареєстроване на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 20.12.2007 та заочного рішення Ленінського райсуду м.Харкова від 16.01.2017 припинено 29.03.2017 на підставі договорів купівлі-продажу від 29.03.2017 . Власниками спірної нежитлової будівлі є ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 особисто уклав 29 березня 2017 року договори купівлі-продажу № 1528 з ОСОБА_4 та №1526 з ОСОБА_5 , то судова колегія вважає, що він розпорядився своєю власністю на власний розсуд. Саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є кінцевими власниками спірної нежитлової будівлі у володінні, користуванні і розпорядженні яких вона знаходиться, як у останього власника.

Тому, витребувати у відповідача ТОВ Колінс нежитлові приміщення, які ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не можна. З позовом до останніх ОСОБА_3 не звертався.

Судова колегія на спростування висновків суду щодо задоволення зустрічного позову наводить наступні міркування.

Згідно п.25 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Тобто, відповідно до статті 388 ЦК України набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння, якщо набувач знав про те, що продавець не має законних підстав для того щоб продати таке майно, це буде підставою для того щоб визнати такого набувача недобросовісним. Добросовісність набувача презумується, тобто незаконний набувач буде вважатися добросовісним доки не буде доведено протилежне.

Спірна нежитлова будівля в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ КОЛІНС була передана засновником ОСОБА_7, яка особисто приймала участь в аукціоні і особисто внесла в статутний капітал товариства нежитлову будівлю і прийняла її від імені товариства в одній особі.

Як вбачається з постанови старшого слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_14 від 23.10.2015, згідно з якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014100000001553 від 24.12.2014 за ч.4 ст. 190 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, ОСОБА_3 звертався з заявою щодо протиправних дій арбітражного керуючого ОСОБА_11, який в змові з директором ТВ Ресурс-Інформ ОСОБА_15, зловживаючи довірою, під час проведення ліквідаційної процедури заволоділи спірною нежитловою будівлею.

Під час досудового розслідування ОСОБА_7, будучи допитаної як свідок, пояснила, що не сплачувала грошові кошти за купівлю будівлі, лише розписалась у документах, та їй невідомо про ТОВ КОЛІНС . Цей факт сторонами в матеріалах справи не оспорювався.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 року визнані недійсними результати вказаних відкритих торгів у формі аукціону з продажу нежитлової будівлі літ А-4 , загальною пл. 952,2 кв.м., розташованої за адресою м.Харків, провулок Лопанський, буд. 3, проведених 13 грудня 2013 року та визнано недійсним правочин, який відповідно до ч.4 гл.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України оформлений видачею свідоцтва, щодо придбання 13 грудня 2013 року зазначеної вище нежитлової будівлі.

Отже, з огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що судовим розглядом достовірно встановлено , що підстави набуття права власності ТОВ Колінс спірної будівлі були скасовані рішенням суду, яке набрало законної сили, тому ТОВ Колінс не можна вважати власником майна і таким, що має право витребувати спірне майно у кінцевого власника.

Положення, зазначене судом першої інстанції про те, що майно власника ТОВ Колінс , яке вибуло на підставі заочного рішення суду, ухваленого щодо цього майна на користь ОСОБА_3 і в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, не може в даному випадку бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки не можна вважати ТОВ Колінс власником цього майна.

Той факт, що ОСОБА_7 в подальшому вийшла із засновників товариства і переуступила свою 100% частку ОСОБА_9 не має правового значення за умов скасування підстав для набуття права власності ОСОБА_7

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За цією нормою права право власності може бути підтверджене, а не набуте.

В силу ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд помилково задовольнив зустрічний позов на вимогу особи, яка не є власником майна, оскільки підстава набуття ТОВ Колінс права власності скасована рішенням суду .

Суд першої інстанції зазначив, що останні володільці спірного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачами.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, як не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги як за основним так і за зустрічним позовами не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Колінс , треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння, та в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Колінс до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_1

Повний текст постанови

складено 2 лютого 2018 року