Ухвала

від 05.02.2018 по справі 442/9999/14-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/9999/14-ц

Провадження № 2-р/442/5/18

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"05" лютого 2018 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої судді - Курус Р.І.,

з участю секретаря - Махняк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілея» про визнання права власності на нерухоме майно, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілея» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.01.2018 року звернулися до суду з даною, розгляд якої суддею призначено на 05.02.2018 року.

Свою заяву заявники обґрунтовують тим, що у позовній заяві позивачі, як на підставу позовних вимог вказали про те, що добудова до спірного приміщення була здійснена без належного дозволу, тому вони звернулися з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Вказують, що суд, постановляючи рішення, не вказав у мотивувальній частині рішення про те, що спірне майно є самочинно збудованим. Позивачі звернувшись до відділу ДАБК Дрогобицької міської ради із декларацією про прийняття об'єкту в експлуатацію з метою реєстрації речового права на об'єкт нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно отримали відмову та державним реєстратором було роз'яснено, що для реєстрації такої декларації необхідно мотивувати у судовому рішенні, що вказаний об'єкт є самочинно збудований.

В даному випадку незрозумілість у рішенні, а саме - щодо самочинної реконструкції нежитлового приміщення, що знаходиться на вул. Шкільній, 10 в м. Дрогобич Львівської області ускладнює його реалізацію.

Враховуючи вищенаведене та те, що вказане рішення не виконано, не закінчився строк протягом якого рішення може бути пред'явлено до виконання, просять суд більш повно та ясно викласти ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а саме просять роз'яснити п. 2 резолютивної частини рішення щодо того чи набуття права власності позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, позначене на плані літ. 1, загальною площею 268 кв. м. по вул. Шкільній, 10 в м. Дрогобич Львівської області здійснено у відповідності до ст. 376 ЦК України як самочинне будівництво.

В судовому засіданні заявник та представник ТзОВ Лілея заявлені вимоги підтримали, просять заяву задоволити. Крім цього, представник ТзОВ Лілея вказала, що право власності на нежитлове приміщення літ А-2 , загальною площею 180,0 кв.м., що на вул.. Шкільна, 10 в м. Дрогобичі за ТзОВ Лілея ними зареєстровано, про що надала відповідні докази.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.02.2015 року первісний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено та визнано за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на нежитлове приміщення, позначене на плані літ. 1, загальною площею 268 кв. м., що по вул. Шкільній,10, м. Дрогобич Львівської області в рівних частках за кожним.

Позов третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - ТзОВ „Лілея» також задоволено та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Лілея» (і.к. 13831174) право власності на нежитлове приміщення літ. А-2 , загальною площею 180,0 кв.м., що по вул. Шкільна,10, м. Дрогобич Львівської області.

Разом з тим, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Лілея» в користуванні нежитловим приміщенням літ. А-2 , загальною площею 180,0 кв. м., що по вул. Шкільна,10, м. Дрогобич Львівської області.

Як встановлено в судовому засіданні, сторонами у справі не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає, рішення суду в частині визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „Лілея» на нежитлове приміщення літ. А-2 , загальною площею 180,0 кв.м., що по вул. Шкільна,10, м. Дрогобич Львівської області виконано, проведено їхню державну реєстрацію цим приміщень за згаданим товариством.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог ст. 271 ЦПК України заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

У п. 21 постанови „Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 № 14 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Виходячи з положень вищевказаних норм, така заява подається у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зрозумілість рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Так, мотиви з яких виходив суд, приймаючи вказане рішення описані в мотивувальній частині повного тексту судового рішення від 04.02.2015 року. Текст рішення суду не містить двозначних трактувань, є зрозумілим та доступним для сприйняття, в ньому викладені обставини в обґрунтування прийняття саме такого рішення, в ньому дано оцінку та правовий аналіз всім поданим сторонами доказам в їх сукупності, а також зазначено мотиви на вимоги законодавчих актів, якими керувався суд, приймаючи рішення.

Крім цього рішення суду є обґрунтованим, прийнятим на основі цілком і всесторонньо з'ясованих обставин по справі, є зрозумілим і чітким та додаткових обґрунтувань і роз'яснень, на думку суду, не потребує.

Разом з тим, суд роз'яснює, що ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

З заяви про роз'яснення судового рішення вбачається, що заявники не погоджуються з обраним судом способом захисту їхнього порушеного права, що не може бути підставою для ухвалення судового рішення, в якому чітко зазначено мотиви для визнання за сторонами права власності на об'єкти нерухомості.

Крім цього, резолютивна частина рішення суду від 04.02.2015 року є проста, доступна, зрозуміла, не припускає іншого тлумачення. Поряд з цим, суд приймає до уваги і той факт, що на сьогоднішній день рішення частково виконане іншою стороною у справі.

З огляду на викладене вище, відсутні підстави для роз'яснення вищевказаного рішення суду, оскільки судове рішення є вичерпно чітким і однозначно зрозумілим, всі обґрунтування наведені в мотивувальній частині рішення, а підсумки в резолютивній частині рішення, яка не дає підстав для двозначного її трактування, тому в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду заявникам належить відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 271 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілея» про визнання права власності на нерухоме майно, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги- Товариства з обмеженою відповідальністю Лілея до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Курус Р.І.