Ухвала

від 05.02.2018 по справі 466/5576/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5576/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«02» лютого 2018 року м. Львів

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , з участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора військової прокуратури Західного регіону ОСОБА_4 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_6 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та зобов`язання до вчинення дій,

у с т а н о в и в:

10 січня 2018 року адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність слідчого військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_6 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та зобов`язання до вчинення дій.

В обгрунтування скарги зіслався на те, що групою слідчих слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42017240320000027 від 15 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 368 КК України.

22 серпня 2017 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова постановлено ухвалу, якою надано дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначеним судовим рішенням органу досудового розслідування надано дозвіл на виявлення та вилучення грошових коштів, інших цінностей, здобутих незаконним шляхом, банківських карток, документів, що засвідчують наявність рахунків в іноземних банках та інші документи, які підтверджують протиправність дій ОСОБА_8 та мають відношення до вчинення ним кримінальних правопорушень.

На підставі вищевказаної ухвали слідчого судді 22 серпня 2017 року було проведено обшук за місцем реєстрації ОСОБА_8 .

В цей же день під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 у металевому сейфі виявлено косметичку червоного кольору, з якої вилучено грошові кошти у сумі 15 150 дол. США та 800 Євро.

ОСОБА_5 повідомив учасників слідчої дії про те, що виявлені кошти належать йому на праві особистої власності та перебувають у сейфі з метою зберігання. Попри це, зазначені грошові кошти безпідставно вилучено прокурором.

Вважає, що грошові кошти, вилучені під час обшуку, без належних на те правових підстав та підлягають негайному поверненню.

Перед початком проведення обшуку ОСОБА_5 та інші члени родини ОСОБА_8 повідомили учасників слідчої дії про те, що у житловому будинку містяться їх особисті заощадження в готівці та озвучували приблизні суми коштів. У подальшому, в ході обшуку були знайдені кошти у жіночих сумках, разом із записами, нотатками та розписками. Дані обставини зафіксовані у зауваженнях до протоколу обшуку від 22 серпня 2017 року.

12 грудня 2017 року на адресу військової прокуратури Західного регіону України було направлено клопотання щодо повернення особистих грошових коштів ОСОБА_5 ,вилучених у ході проведення зазначеного обшуку.

04 січня 2018 року було отримано постанову слідчого слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_6 , в якій було зазначено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова надано дозвіл на вилучення грошових коштів, а тому останній не вважає його тимчасово вилученим та поверненню вони не підлягають.

Таким чином, враховуючи фактичне неповернення тимчасово вилученого майна у встановлений законом строк за відсутності ухвали про його арешт, вважає, що грошові кошти, вилучені під час обшуку, без належних на те правових підстав та підлягають негайному поверненню.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав скаргу з підстав викладених у такій, просив її задовольнити.

У судовому засідання прокурор ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до положень ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 9 цього ж Кодексу прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Слідчим відділом слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №42017240320000027 від 15 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2017 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаної ухвали 22 серпня 2017 року було проведено обшук за місцем ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено грошові кошти у сумі 15 150 дол. США та 800 Євро.

У протоколі обшуку від 22 серпня 2017 року містяться зауваження ОСОБА_5 про те, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться на зберіганні його особисті кошти.

У судовому засіданні встановлено, що адвокат ОСОБА_3 звернувся до військової прокуратури Західного регіону України із клопотаннямпро повернення особистих грошових коштів ОСОБА_5 ,вилучених у ході проведення обшукуза місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

19 грудня 2017 року старшим слідчимслідчого відділуслідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_6 було винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 щодо повернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку 22 серпня 2017 року за адресою: м. Житомир, вул. Млинова,29.

У відповідності до ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частиною 5 статті 236 КПК України передбачено, що обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.

Згідно з ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою ст.171, частиною шостою ст.173 цього Кодексу.

При цьому, в частині 5 ст.171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному спірному випадку, зазначене в частині 5 ст.171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Аналізуючи правовий зміст ч. 7 ст. 236 і частини 1 ст.98 КПК України та науково - практичного коментарю до неї, ч. 2 ст.168 КПК України, де вказано, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають одних з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч. 1 ст.167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст.98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту відповідно до правил частини 5 ст.171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч. 7 ст.236 КПК України.

В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно з ст.169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

Оцінюючи зібрані по справі докази, аналізуючи правові позиції учасників процесу, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 167, 168, 170, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

скаргу задовольнити.

Зобов`язати слідчого, що здійснює досудове розслідування старшого слідчого слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_6 повернути грошові кошти, що належать ОСОБА_5 у сумі 15 150 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят) доларів США та 800 (вісімсот) Євро, тимчасово вилучені під час обшуку 22 серпня 2017 року за місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1