Ухвала

від 05.02.2018 по справі 466/5576/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5576/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«02» лютого 2018 року м. Львів

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , з участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора військової прокуратури Західного регіону ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна,

у с т а н о в и в:

у грудні 2017 року адвокатХоменко ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2017 року на тимчасово вилучене майно ОСОБА_6 , а саме грошові кошти у сумі 214 031 грн. та повернути їй ці кошти.

В обгрунтування клопотання зіслався на те, слідчим відділом військової прокуратури Західного регіону України проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42017240320000027 від 15 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2017 року накладено арешт на речові докази, а саме грошові кошти ОСОБА_6 у сумі 214 031 грн.

В ході проведення допиту в якості свідка ОСОБА_6 повідомила про те, що дані грошові кошти зняті нею з особистої банківської картки гр. ОСОБА_8 , за проханням якого частину із знятої суми вона передала його зятю ОСОБА_9 , а іншу частину мала обміняти на валюту, а саме долари США, що не являється кримінально карним діянням.

Також законність походження вказаних грошових коштів підтверджується Договором №3/17 від 02 серпня 2017 року про надання поворотної фінансової допомоги фізичною особою ОСОБА_10 ТзОВ «Котлозавод «Крігер».

Так, згідно з платіжного доручення за №2032 від 21 серпня 2017 року на банківську картку ОСОБА_10 від ТОВ «Котлозавод «Крігер» перераховано грошові кошти в сумі 428 806,66 грн., із призначенням платежу повернення поворотної фінансової допомоги згідно з договору №3/17 від 02 серпня 2017 року.

У подальшому, як і вказувала ОСОБА_6 , та підтверджується довідкою про рух грошових коштів наданою ПАТ КБ «Приватбанк» 22 серпня 2017 року, остання зняла грошові кошти в сумі 400 000 грн. із особистої карки ОСОБА_10 .

Майно, на яке слідчий наклав арешт, взагалі не є власністю ОСОБА_6 , а належить ОСОБА_10 , який не має будь - якого процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Вважає, що підстав для накладення арешту на грошові кошти немає та такий арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на вищенаведене просить постановити ухвалу, якою скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2017 року на тимчасово вилучене майно ОСОБА_11 , а саме грошові кошти у сумі 214 031 грн. та повернути їй ці кошти.

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 , в підтримання клопотання, пояснення прокурора військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_4 , який у задоволенні клопотання просив відмовити, з`ясувавши обставини справи, вважаю, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що військовою прокуратурою Західного регіону України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017240310000027 від 15 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 368 КК України.

23 серпня 2017 року слідчий слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_12 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором військової прокуратури Західного регіону ОСОБА_13 , в якому просив накласти арешт на грошові кошти в сумі 214 031 грн., що були вилучені в ході огляду місця події 22 серпня 2017 року, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що за матеріалами вказаного кримінального провадження ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 підозрюються в тому, що вони, зловживаючи службовим становищем, діючи у складі організованої злочинної групи, за попередньою домовленістю із ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , вчинили тяжкий злочин з розкрадання частини коштів, виділених Європейським банком реконструкції та розвитку в рамках загальнодержавного проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України» для потреб комунального підприємства виконавчого комітету Камянець-Подільської міської ради «Міськтепловодоенергія» в сумі понад 15 млн. євро.

З повідомлення начальника управління СБ України у Хмельницькій області від 22.08.2017 №72/15/1-8870 вбачається, що ОСОБА_6 , що працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Котлозавод «Крігер» та за попередньою вказівкою ОСОБА_10 має намір передати неправомірну грошову вигоду генеральному директору комунального підприємства виконавчого комітету Камянець-Подільської міської ради «Міськтепловоденергія» ОСОБА_15 .

Цього ж дня слідчим військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_17 за дорученням прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України невідкладно було проведено огляд місця події, в ході якого оглянуто транспортний засіб марки «Suzuki SX4» р.н. НОМЕР_1 , під час якого власниця - громадянка ОСОБА_6 добровільно видала грошові кошти в сумі 214 031 грн.

У судовому засіданні встановлено, що 23 серпня 2017 року вилучені грошові кошти визнано речовим доказом, оскільки існують достатні підстави вважати, що вони набуті кримінально-протиправним шляхом.

28 серпня 2017 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова було накладено арешт на грошові кошти в сумі 214 031 грн., що були вилучені в ході огляду місця події 22 серпня 2017 року, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

У відповідності до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст. 170 КПК України).

Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст. 170 КПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування. Якщо майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештоване виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб`єкт спеціальної конфіскації)

Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_12 від 23 серпня 2017 року вилучені грошові кошти у розмірі 214 031 грн. визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42017240310000027 від 15.03.2017 року.

Відповідно до положень п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.3,4 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що клопотанням про накладення арешту доведено вищезазначені умови, а також доведено передбачені ч.3 ст.131 КПК України обставини, у тому числі і того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого. Окрім того, слідчий суддя вважає, що слідчим доведена можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, як того вимагає п.2 ч.2 ст.173 КПК України.

Вирішуючи клопотання, слідчий суддя виходить із загального правила змагальності сторін у кримінальному провадженні та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, про що закріплено в ст.22 КПК України.

Разом з тим, клопотання адвоката ОСОБА_5 який діє в інтересах ОСОБА_6 , не містить належного обґрунтування та доказів того, що в застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а тому незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

На час розгляду клопотання досудове розслідування, в межах якого було накладено арешт на грошові кошти, не завершено, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст.131 КПК України, а тому потреба в подальшому застосуванні цього заходу (накладенні арешту) не відпала та зважаючи, що арешт накладено обґрунтовано, то підстав для його скасування, як заходу забезпечення кримінального провадження не вбачається, відтак клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 22, 26, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1