Постанова

від 28.07.2017 по справі 826/8236/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 липня 2017 року 14:17 год. №826/8236/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Вовк І.О.,

представників: позивача - Краснової Т.М., відповідача - Логвинюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН Малинської райдержадміністрації) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У червні 2017р. ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність УПСЗН Малинської райдержадміністрації щодо ухилення від здійснення компенсації витрат за пільговий проїзд окремих категорій;

- стягнути з УПСЗН Малинської райдержадміністрації на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" 529107,15 грн. витрат, понесених за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у примісь- ких поїздах за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та 9536,61 грн. судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що на протязі 2016р. позивач здійснив перевезення пільго- вих категорій громадян, внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 529107,15 грн., про які він повідомляв відповідача, але які не були компенсовані останнім, що призвело до виникнення заборгованості. Позивач зазначає, що всупереч вимогам законодавства відпо- відач, як головний розпорядник коштів, відмовився від підтримання договірних відносин у сфері соціального забезпечення громадян пільговим перевезенням, а також відмовився від компенсації позивачу понесених витрат, на підтвердження чого посилається на додані до позовної заяви копії листів.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав до суду копії скла- дених ним облікових форм і щомісячних розрахунків витрат на перевезення пільгових категорій громадян за 2016р., поштові повідомлення про їх вручення відповідачу, листування з відповідачем, Малинською райдержадміністрацією, Малиинською районною радою.

Відповідачем були подані заперечення, в яких він просить відмовити в позові з тих підстав, що діяв в межах своїх повноважень і не допустив протиправної бездіяльності, про яку стверджує позивач. Відповідач зазначає, що у 2015р. ним було підготовлено розрахунок необхідної суми субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян по Малинському району з урахуванням заборгованості за минулі періоди, однак у 2016р. кошти на вказані потреби з місцевого бюджету не виділялися. У зв'язку з відсутністю кошто-рисних призначень, а також при заблокованих рахунках, відповідач згідно із ст. 48 Бюджет-ного кодексу України (БК України) не міг брати бюджетні зобов'язання і укладати договори щодо фінансування перевезення пільгових категорій громадян у 2016р.

На підтвердження заперечень відповідачем були надані копії загального розрахунку необхідної суми субвенції на надання пільг з послуг зв'язку, інших пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян по Малинському району на 2016р., копію розрахунку Коростенської дирекції залізничних перевезень від 08.07.2015 потреби в коштах на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення по Малинському району, копію листа Управління фінансів Малинської райдержадміністрації від 28.12.2015 №1967/01.

Під час судового розгляду справи представник позивача Краснова Т.М. підтримала вимоги з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача Логвинюк О.В. не визнала позов, просила відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у заперечення. Також зазначила, що відповідачем не підпи- сувалися і не приймалися до виконання підготовлені позивачем розрахунки витрат, з огляду на відсутність бюджетних коштів, тому вони не можуть підтверджувати виникнення боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вста- новив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На протязі 2016р. позивач в межах Малинського району Житомирської області здійс-нював перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян. Витрати на перевезення таких пасажирів позивач зазначав у облікових формах у розрізі категорій пільго-виків (пенсіонери за віком, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, інваліди загального захво-рювання) і щомісячних рахунках, які він надсилав відповідачу.

Копії облікових форм і розрахунків за 2016р. та поштових повідомлень про вручення відповідачу наявні у справі (а.с. 8-53, 55-69). Згідно з розрахунками позивача сума витрат на перевезення ним пільгової категорії громадян склала 529107,15 грн. Представник відповідача, не заперечуючи проти кількісних і вартісних показників у розрахунку, не визнала даний розрахунок, оскільки він проведений в односторонньому порядку позивачем і не підкріплений відповідними бюджетними асигнуваннями.

Договір про розрахунки за перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом у 2016р. між сторонами не укладався. Позивач направив відповідачу листом від 12.01.2016 №32, копія якого наявна у справі (а.с. 70), проект договору про відшкодування витрат за перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом з пропозицією його підписання, однак, як пояснили представники сторін, відповідач його не підписав.

Також, з наданих позивачем копій листів від 09.08.2016 №ДН-4/01-4/568, від 29.08.2016 №ДН-4/01-4/630, від 19.09.2016 №ДН-4/01-4/721 (а.с. 81, 80, 54) вбачається, що він неодноразово повідомляв Малинську райдержадміністрацію про відсутність компенсації витрат на перевезення пільгової категорії громадян у 2016р. Листом від 13.09.2016 №04/07/1440, копія якого наявна у справі (а.с. 82), Малинська райдержадміністрація повідо-мила позивачу про обмеженість фінансового ресурсу районного бюджету і відсутність кош-торисних призначень на 2016р., у зв'язку з чим укладення договору про відшкодування вит-рат за перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом є безпідставним.

З наданих відповідачем до заперечень доказів, вбачається, що до нього надійшов розрахунок Коростенської дирекції залізничних перевезень від 08.07.2015 потреби в коштах на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення по Малинському району, копія якого наявна у справі (а.с. 99), згідно з яким прогноз (потреба) на 2016р. склала 341600 грн.

З урахуванням цього розрахунку відповідачем був розроблений і погоджений з першим заступником Малинської райдержадміністрації загальний розрахунок необхідної суми субвенції на надання пільг з послуг зв'язку, інших пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян по Малинському району на 2016р., копія якого містить у справі (а.с. 98), в якому зазначено 756800 грн. на компенсацію залізниці на 2016р. (КТКВК 170302).

Як пояснила представник відповідача вказаний загальний розрахунок не був затвер- джений на сесії місцевої ради. Згідно з витягом з розпису районного бюджету на 2016р., який міститься у листі Управління фінансів Малинської райдержадміністрації від 28.12.2015 №1967/01, копія кого наявна у справі (а.с. 100), у бюджеті передбачено виділення коштів у загальній сумі 211600 грн. на видатки (КТКВК 091205, 091209), які не стосуються компен-сації залізниці.

Інші надані позивачем до суду копії листа УПСЗН Малинської райдержадміністрації від 12.01.2016 №17/09-02/94 і листа-відповіді Коростенської дирекції залізничних перевезень від 19.01.2016 №35 (а.с. 71, 73) з приводу підписання актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги станом на 01.01.2016, суд не бере до уваги з огляду на їх неналежність до предмету справи, яка розглядається. З цих же мотивів суд не бере до уваги надане позивачем листування з Малинською райдержадміністрацією, Малинською районною радою (а.с.74-79), щодо надання позивачу пільг із сплати податку на землю та відновлення зупинки.

Спірні правовідносини стосуються фінансування видатків місцевих бюджетів на перевезення пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом.

Абзацом 5 пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України у редакції, чинній у 2016р., було встанов-лено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського АР Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на-лежать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Частиною 1 ст. 102 БК України було визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256).

Пунктом 2 Порядку №256 у редакції, чинній у 2016р., було встановлено, що фінансу- вання видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті АР Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського АР Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №256 перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціаль-ного захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісяч-ним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповід-них бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 49 БК України після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу.

Згідно з ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'я- зання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених коштори- сами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 1).

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійс- нення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з переви- щенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (ч. 3).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 13.09.2016 у справі за позовом ДТГО "Південно-Західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомир- ської області про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення коштів (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61942620), загальний обсяг виплат з місцевих бюдже- тів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства і правову позицію Верховного Суду України, необхідною умовою стягнення з відповідача коштів у рахунок компенсації перевізнику витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян є взяття відповідачем відповідних бюджетних зобов'язань в межах бюджетних асигнувань, встанов-лених бюджетом (кошторисом), на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих кате-горій громадян. При цьому загальний обсяг виплат з місцевого бюджету не може перевищу-вати розміру затверджених видатків (бюджетних асигнувань).

Як встановлено судом, місцевим бюджетом і кошторисом відповідача не було затвер- джено видатків на компенсацію витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян по Малинському району у 2016р., у зв'язку з чим відповідач не укладав з позивачем договір і не брав та не реєстрував бюджетних зобов'язань із здійснення платежів на компенсацію зазначених витрат, оскільки відповідно до ст. 48 БК України не вправі був це робити.

За таких обставин та згідно із ст. 48 БК України суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень на здійснення протягом 2016р. платежів на користь позивача в рахунок компенсації витрат останнього на пільгове перевезення окремих категорій громадян, а також про те, що у відповідача не виникла заборгованість по таким платежам.

Доводи позивача про ухилення відповідача від підписання договору і про допущення ним протиправної бездіяльності щодо не здійснення виплати компенсації суперечать вимо- гам ч.ч. 1, 3 ст. 48 БК України, тому відхиляються судом. Суд враховує вжиття відповідачем заходів із розробки і погодження розрахунку суми субвенції на компенсацію позивачу витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян на 2016р., що теж свідчить на користь відсутності бездіяльності відповідача. При цьому, як вірно зазначає відповідач, не затвер-дження Малинською районною радою пропонованих відповідачем видатків не свідчить про допущення відповідачем бездіяльності, оскільки дане питання не відноситься до повно-важень відповідача.

Доводи позивача про наявність заявленої до стягнення заборгованості суперечать дійсним обставинам справи і вимогам бюджетного законодавства, оскільки заборгованість не могла виникнути за відсутності у відповідача відповідних бюджетних асигнувань, в межах яких він міг брати бюджетні зобов'язання і здійснювати виплату компенсації позивачу. За цих обставин надані позивачем до суду копії облікових форм і розрахунків за 2016р. не є належними доказом у підтвердження виникнення заборгованості.

Інших доказів і аргументованих доводів, які б свідчили про не виконання відпові-дачем конкретних законодавчих приписів і не вчинення ним конкретних дій, передбачених такими приписами, у позовній заяві не зазначено, а представником позивача під час судового засідання - не наведено.

Зважаючи на необґрунтованість доводів позивача і не доведеність ним тих обставин, на які він посилається у підтвердження позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову і відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова мо-же бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко