Рішення

від 31.01.2018 по справі 826/8293/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/8293/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 року №0016641306;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.04.2016 року №0010811306;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року №Ф-0010801306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з припиненням повноважень судді Шулежка В.П., в провадженні якого перебувала адміністративна справа та не була ним розглянута, справу було повторно розподілено між суддями.

За результатом повторного автоматичного розподілу судових справ, для розгляду справи було визначено суддю Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 року прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 22.05.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу під час проведення перевірки надавались всі первинні та бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства для підтвердження товарності проведених операцій, проте ці документи не були взяті до уваги.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення, у яких відповідач проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на результати, викладені в акті перевірки №2816/26-52-13-06/НОМЕР_1. Вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наявності ліцензій фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) місцезнаходження: м. Київ, вул. братиславська 40, кв. 150 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2016 року №2816/26-52-13-06/НОМЕР_1.

У висновку акту перевірки зазначено наступні порушення:

1) п.п.168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, завищено валові витрати на загальну суму 587498,86 грн, в результаті чого занижено суму чистого доходу у 2014 році на суму 587498,86 грн. та не перераховано до бюджету податку з фізичних осіб в сумі 97358,08 грн.; у 2015 році завищено валові витрати на загальну суму 587911,42 грн., в результаті чого заниженот суму чистого доходу у 2015 році на суму 587911,42 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 111 603,96 грн.

Донараховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 208962,04 грн.

2) ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2664-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року не перераховано до бюджету єдиного внеску на загальну суму 135 097,93 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму - 79 167,17 грн., за 2015 рік на суму - 55 930,76 грн.

Донараховано до бюджету єдиного внеску в сумі 135097,93 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0016641306 від 26.04.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 208 962,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -104481,02 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0010811306 від 08.04.2016 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 13 509,8 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0010801306 від 08.04.2016 року, якою визначено суму недоїмки у розмірі 135 097,93 грн.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 року №0016641306 став висновок відповідача, що в порушення п.п.168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме завищенння валових витрат на загальну суму 587498,86 грн, в результаті чого занижено суму чистого доходу у 2014 році на суму 587498,86 грн. та не перераховано до бюджету податку з фізичних осіб в сумі 97358,08 грн.; у 2015 році завищено валові витрати на загальну суму 587911,42 грн., в результаті чого занижено суму чистого доходу у 2015 році на суму 587911,42 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 111 603,96 грн. У зв'язку з зазначеним донараховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 208 962,04 грн.

При цьому в акті перевірки перевіряючими зазначено, що відповідно до наданих на перевірку Книги обліку доходів та витрат, видаткових накладних, оборотно-сальдової відомості по розрахунках з покупцями, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень, було втсановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей ( продуктів харчування), які не реалізовано в звітному періоді, та не можуть бути віднесені до складу валових витрат за 2015 рік на суму 587 911,42 грн.

Водночас, перевіркою правильності визначення об'єкту оподаткування встановлено заниження обсягів оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 587 911,42 грн.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №966-XIV) , Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) в редакціях, які діяли на дату їх виникнення.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. При цьому розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності підпункт (14.1.231 даного пункту). Отже, сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1. п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п.п.164.1.3. п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.168.2.1. п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 177.1 ст.177 Податкового кодексу України зазначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст.177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 177.10 ст. ПК України).

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи- підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1025 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1425/18720 (далі - Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат).

Відповідно до п. 1 Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, фізичні особи- підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книги обліку доходів і витрат, в якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися в звітному (податковому) періоді. Дані Книги обліку доходів і витрат є підставою для формування податкової звітності, а відповідно і для нарахування та сплати податків та зборів.

За ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Так, під час перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність у сфері оптової торгівлі продуктами харчування в асортименті ( сир, масло, маргарин, рибна продукція, ковбасні та м'ясні вироби, майонез, кетчуп) та надання послуг вантажних перевезень.

Основними контрагентами в період, що перевірявся були ТОВ Андріленд ( код ЄДРПОУ 36405325), ТОВ Дельта-Трейдінг (код ЄДРПОУ 35164282), ТОВ Торгівельнаи Компанія Ардіс ( код ЄДРПОУ36852482), ТОВ Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія ( код ЄДРПОУ 32166398) ТОВ Охтирська промислова компанія ( код ЄДРПОУ 37761522), ТОВ Андрушівськиймаслосирзавод (код ЄДРПОУ 30873067), ТОВ Гайсинський молокозавод ( код ЄДРПОУ 34309918).

Так позивачем в судове засідання до перевірки на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем надано копії договорів, додаткових угод, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні , товаро-транспортні накладні, банківські виписки, які долучено до матеріалів справи.

При цьому, судом встановлено, що первинні документи на підтвердження закупівлі товарів та понесені витрати були надані ФОП ОСОБА_1 до перевірки.

Разом з тим ні в запереченнях відповідача, ні в акті перевірки від 08.04.2016 року не зазначено, чому відповідачем не прийнято надані позивачем до перевірки первинні документи.

Судом встановлено та позивачем доведено, що всі витрати позивача за перевіряємий період підтвердженні первинними документами, які наявні в матеріалах справи та були надані до перевірки.

Таким чином позивач на законних підставах відніс до витрат суму в розмірі 587911,42 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено формування витрат в сумі 587911,42 грн.,а тому нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами є протиправним.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 року №0016641306 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року №Ф-0010801306 в розмірі 135097,93 грн. та рішенню від 08.04.2016 року №0010811306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 13209,80 грн., суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року, № 2464-VI (далі- Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною другою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Необхідно зазначити, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення №0016641306 від26.04.2016 року.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності порушень в частині заниження доходів вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2016 року №Ф-0010801306 в розмірі 135097,93 грн. та рішення від 08.04.2016 року №0010811306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 13209,80 грн. є теж протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, а тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами статей 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2016 року №0016641306;

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2016 року №001081130 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2016 року №Ф-0010801306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 4 620,52 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять гривень 52 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа