Постанова

від 31.01.2018 по справі 826/8261/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8261/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Полісся на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Полісся про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Чернігівській області, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з товариства податковий борг у розмірі 58 075,14 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так,задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за Товариством з обмеженою відповідальністю Єврокон Полісся на підставі податкових повідомлень-рішень ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0000111540 та № 0000101540 від 13.01.2016, № 0003491203 та № 0003501203 від 20.04.2016 обліковується податкова заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 58 075,14 грн., що набула статусу узгодженої.

Оскільки, вказана заборгованість не погашена, суд дійшов висновку про обгтрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 57 ПК України).

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу приписів п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору оренди землі від 28 вересня 2010 року, на підставі якого нараховувалась орендна плата, закінчився 16 вересня 2015 року та договір не був пролонгований сторонами, навпроти, на заяву ТОВ Єврокон Полісся щодо продовження терміну дії договору Чернігівською міською радою було в цьому відмовлено.

Отже, з моменту закінчення строку дії договору оренди спірна земельна ділянка вибула з користування ТОВ Єврокон Полісся .

Зазначена обставина підтверджена рішенням Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2016 року у справі №751/8128/15-а

Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 статті 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

При цьому, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 статті 288 ПК України).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України установлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Викладені в постанові обставини вже були встановленні при розгляді справи №826/14388/16 за аналогічними позовними вимогами, але за інший період.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Апелянт, наголошуючи на правомірності своїх вимог, посилається, серед іншого, на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016, яким установлена правомірність винесених ППР щодо визначення Товариству зобов'язань з плати за землю та яким, ніби-то, встановлено факт формального користування земельною ділянкою у зв'язку з відсутністю акту прийому передачі (повернення) землі Чернігівській міській раді.

Однак, як зазначалось вище, судовими рішеннями установлено, що позивач не є користувачем земельної ділянки з дати закінчення договору оренди, тобто з 16 вересня 2015 року, як наслідок, вимоги щодо сплати орендної плати за користування цією ділянкою є неправомірними.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому воно підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315 , 317 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Полісся - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову Головного управління ДФС у Чернігівській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 05 лютого 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов