Постанова

від 31.01.2018 по справі 188/506/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1657/18 Справа № 188/506/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Полубан М. П. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Фермерського господарства Міцкевич про визнання правочину недійсним і визнання першочергового права, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 10 квітня 2009 року була проведена державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, площа якої становить 11,18 га, укладеного між ним та ОСОБА_4, терміном на 7 років. Після смерті орендодавця ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 листопада 2015 року право власності на предмет оренди перейшло до ОСОБА_2 На початку 2016 року позивач запропонував ОСОБА_2 укласти договір оренди на новий строк та надав їй проект угоди про поновлення договору. При цьому, заперечень щодо поновлення строку договору остання не висловлювала, тому після досягнення домовленості щодо усіх істотних умов 01 лютого 2016 року вони уклали угоду про поновлення договору оренди землі на 15 років. Однак, в подальшому ОСОБА_3 стало відомо, що всупереч законодавства та вищевказаної письмової угоди, укладеної між сторонами, 11 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ Міцкевич укладено новий договір оренди, про що 21 квітня 2016 року державним реєстратором Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області вчинено відповідний запис. Крім того, в березні 2016 року ОСОБА_2 письмово його повідомила про відмову від поновлення договору через необхідність використання об'єкта оренди для власних потреб.

Посилаючись на те, що відповідачами порушено переважне право позивача на укладення оренди земельної ділянки, ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Міцкевич , на підставі якого 21 квітня 2016 року державним реєстратором Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєстровано право оренди земельної ділянки та зобов'язати останню скасувати це речове право оренди земельної ділянки в установленому порядку; визнати за ним переважне право оренди земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, на підставі письмової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2016 року та зобов'язати Петропавлівську районну державну адміністрацію зареєструвати вказане речове право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено:

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Міцкевич , на підставі якого право оренди земельної ділянки зареєстровано 21 квітня 2016 року державним реєстратором Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області;

- зобов'язано Петропавлівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасувати це речове право оренди земельної ділянки в установленому порядку;

- визнано за ОСОБА_3 переважне право оренди земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2, на підставі письмової угоди від 01 лютого 2016 року про поновлення договору оренди земельної ділянки;

- зобов'язано Петропавлівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєструвати це право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року було скасовано в частині зобов'язання Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконати певні дії та ухвалено в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у відповідності до положень ч. 1 ст. 335 ЦПК України (в редакції чинній станом на листопад 2017 року) було переглянуто лише в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Міцкевич , та скасовано в цій частині і повернуто до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Таким чином, оскільки рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконати певні дії не оскаржувалось, то воно є чинним і набрало законної сили в цій частині.

У зв'язку з чим, після повернення справи касаційною інстанцією на новий розгляд, колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області розглядає апеляційну скаргу та переглядає рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки.

Водночас, в порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України Про судоустрій і статус суддів , переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати в частині визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Міцкевич , з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі та в той же день сторонами підписано акт приймання-передачі спірної земельної ділянки.

Згідно з вказаним актом приймання-передачі земельної ділянки від 10 вересня 2008 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 в тимчасове користування на умовах оренди на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 вересня 2008 року земельну ділянку, площею 11,18 га , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Строк дії договору - сім років.

Також, у вказаному договорі зазначені інші суттєві умови: орендна плата, умови використання земельної ділянки, умови та строки передачі її в оренду, умови повернення та інші права та обов'язки сторін.

Факт державної реєстрації посвідчено в Українській сільській раді Петропавлівського району Дніпропетровської області та зареєстровано у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру 10 квітня 2009 року.

Після смерті спадкодавця право власності на предмет оренди земельної ділянки перейшло до спадкоємця - ОСОБА_2

01 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, предметом якого є передача в оренду земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, терміном на 15 років з моменту державної реєстрації права оренди. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки у розмірі 9150,60 грн. Договір підписано сторонами.

Згідно з актом приймання-передачі від 01 лютого 2016 року вказана земельна ділянка була прийнята позивачем у оренду.

Вказаний договір не був зареєстрований.

11 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ Міцкевич укладено договір оренди землі, предметом якого є зазначена вище земельна ділянка.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року, укладеного між відповідачами, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом підписання договору від 01 лютого 2016 року вчинили дії, спрямовані на набуття та зміну цивільних прав та обов'язків, що формально має ознаки продовження договору оренди землі.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Виходячи з приписів ст. ст. 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Вищевказані обставини судом першої інстанції враховані не були при задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Міцкевич .

Окрім цього, матеріали справи не містять листа-повідомлення орендодавцю щодо наміру орендаря скористатися своїм переважним правом, як передбачено п. 8 Договору від 10 вересня 2008 року.

Водночас, слід звернути увагу, що 01 квітня 2016 року ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_3 направила заяву, згідно змісту якої вона повідомила позивача, що не має наміру продовжувати чи поновлювати на новий строку договір оренди землі від 10 вересня 2008 року, та просила 11 квітня 2016 року повернути належну їй земельну ділянку.

Щодо договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору оренди землі від 01 лютого 2016 року, який, на думку позивача, є підтвердженням згоди орендодавця надавати належну їй земельну ділянку в оренду саме ОСОБА_3, то колегія суддів приходить до висновку, що вказаний договір не дає правових підстав вважати продовженим на новий строк договір оренди землі від 10 вересня 2008 року, оскільки відповідної державної реєстрації такий правочин не пройшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Положеннями ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом Прикінцеві положення (п.41) договору від 01 лютого 2016 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Будь-яких належних доказів щодо проведення державної реєстрації договору оренди від 01 лютого 2016 року позивачем надано не було.

При цьому, на момент укладення вказаної угоди продовжував діяти договір від 10 вересня 2008 року, термін дії якого до 10 квітня 2016 року, відтак відсутні підстави вважати його поновленим.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні цих позовних вимог.

А тому, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 рокув частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Фермерського господарства Міцкевич про визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерського господарства Міцкевич - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 606,32 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова