Постанова

від 05.02.2018 по справі 212/5032/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5032/17 22-ц/774/760/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/5032/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

сторони : позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне підприємство Альфа-Агро ,

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року , яке ухвалено суддею Колочко О.В. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Альфа-Агро ( надалі - ПП Альфа-Агро ) про стягнення заборгованості по заробітній платі, не виплаченої при звільненні працівника.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 07 лютого 2017 року по 31 липня 2017 року він працював менеджером у відповідача, із окладом 3200 грн. 31 липня 2017 року звільнений за власним бажання, однак не згодний із формулюванням дати звільнення, оскільки вважає, що працював до 07 серпня 2017 року, після чого надав заяву про відпустку з 08 серпня 2017 року.

07 серпня 2017 року отримав заробітну плату в сумі 1349,34 грн. за другу половину липня 2017 року, а вже 08 серпня 2017 року його було повідомлено про звільнення з 15 серпня 2017 року, однак коли він прийшов на роботу 14 серпня 2017 року із заявою про звільнення з 15 серпня 2017 року його було повідомлено, що його звільнено 31 липня 2017 року, з чим він не згодний.

Трудову книжку позивач отримав лише 15 серпня 2017 року, тому вважає, що повний розрахунок ПП Альфа-Агро із ним не провів, просив суд стягнути компенсацію за невикористану відпустку 11 днів в сумі 1782,27 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 3705,26 грн. за період з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року, по день фактичного працевлаштування.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 13 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПП Альфа-Агро на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1920 грн. Стягнуто з ПП Альфа-Агро на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку за 11 календарних днів у сумі 1782,27грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.

Зокрема вважає, що суд не взяв до уваги, що виплачені йому грошові кошти були заробітною платою за липень. Акти про відсутність на робочому місці у липні місці не можуть бути належними доказами, оскільки підписані не працівниками підприємства. Компенсацію за невикористану відпустку,яка складає 11 днів за відпрацьований час не отримував.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався положеннями ст.235 КЗпП України та дійшов висновку, що за затримку видачі позивачу трудової книжки, підлягає стягненню середній заробіток. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції, дійшов висновку, що її виплачено 07 серпня 2017 року, помилково зазначено вид виплати, як заробітна плата.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №4-к від 06 лютого 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду менеджера з продажу з 07 лютого 2017 року з посадовим окладом 3200 грн. ( а.с.44).

Згідно заяви ОСОБА_1, зареєстрованою за вх..№03/07-17 від 14 липня 2017 року він просив звільнити його за власним бажанням з 31 липня 2017 року ( а.с.48).

Керівником підприємства ПП Альфа-Агро видано Наказ №11-К від 31 липня 2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за власним бажанням згідно ст..38 КЗпП У4раїни ( а.с.45).

Згідно розрахункового листка за липень 2017 року позивачу нарахована та виплачена : компенсація за невикористану відпустку за 8 днів - 1264,20 грн., за 10 відпрацьованих днів у липні 2017 року - 1523 грн. ( а.с.53,121).

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду лише в частині відмови в задоволенні його вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1782,27 грн. В частині задоволення позовних вимог рішення суду не окаржується.

Між сторонами виник спір щодо дотримання відповідачем ПП Альфа-Агро трудового законодавства та виплати позивачу ОСОБА_1 усіх сум при звільненні.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції дійшов висновку про її виплату відповідачем, із помилковим зазначенням виду виплати, як заробітну плату.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Преамбулою Закону України Про відпустки встановлено, що цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно з частиною першої статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Це положення дублюється у частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Як видно з матеріалів справи згідно розрахункового листка за липень позивачу ОСОБА_1 нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 8 днів - 1264 грн. та оклад за 10 робочих днів - 1523,81 грн ( а.с.53).

Згідно відомості нарахування коштів №36 позивачу нараховано та виплачено 07 серпня 2017 року 1349,34 грн. ( а.с.54,55).

Згідно бухгалтерської довідки від 07 серпня 2017 року стосовно відомостей про виплату заробітної плати від 07 серпня 2017 року виявлено бухгалтерську помилку, згідно якої по розрахунковій відомості сума до виплати ОСОБА_1 становить 1017,68 грн., фактично виплачено -1349,34 грн. ( а.с.63).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про виплату роботодавцем ПП Альфа-Агро позивачу ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку, 07 серпня 2017 року, шляхом перерахунку на картковий рахунок, з огляду на наступне.

Матеріалами справи доведений факт відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці у липні 2017 року, а саме табелем обліку робочого часу, з якого видно, що через нез'ясовані обставини позивач у період з 01 липня 2017 року був відсутній на робочому місці ( а.с.50-53). Дані фактичні обставини підтверджуються Актами №№1,2,3,4,5 про відсутність працівника на робочому місці, а також доповідними записками офіс-менеджера ОСОБА_4, щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з невідомих причин та відсутності із ним телефонного зв'язку ( а.с.56-61).

Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги позивача про неналежність та недопустимість вищезазначених Актів та доповідних записок, оскільки їх підписано особами, які не є працівниками підприємства. Згідно табелю обліку робочого часу офіс-мененджер ОСОБА_4 та директор ОСОБА_5 у липні 2017 року перебували на робочому місці та в Актах про відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці містяться їх підписи, які засвідчують справжність даних тверджень. Наявність в акті підписів інших осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не є співробітниками підприємства, не може бути підставою для спростування факту відсутності позивача на робочому місці та неналежністю цих письмових доказів.

Натомість, позивачем ОСОБА_1, в порушення положення ч.1 ст.81 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, не надано жодного доказу на доведення факту перебування його на робочому місці у липні 2017 року, в підтвердження посилання на отримання ним коштів, як заробітної плати за липень 2017 року.

Статтею 1 Закону України Про оплату праці встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У липні позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, тобто роботу не виконував, тому твердження позивача про отримання ним коштів 07 серпня 2017 року, як заробітної плати є помилковим.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що перераховані ПП Альфа-Агро кошти на рахунок позивача у розмірі 1264,20 грн. є саме компенсацією за невикористану відпустку, а не заробітною платою за липень.

Згідно з частиною першої статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Це положення дублюється у частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача про нарахування йому заробітної плати за 10 робочих днів, як доказ перебування на робочому місці. Нарахування та виплата працівнику коштів ПП Альфа-Агро є правом відповідача, вимог про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів, заявлено не було. Виплата ПП Альфа-Агро грошових коштів позивачу, не доводить перебування його на робочому місці.

Доводи апеляційної скарги позивача про не подання ним заяви про звільнення з 31 липня 2017 року, спростовуються матеріалами справи, які містять заяву ОСОБА_1 про звільнення його за власним бажанням з 31 липня 2017 року, датовану вхідною датою реєстрації на підприємстві відповідача 14 липня 2017 року, тобто за два тижні до звільнення ( а.с.48).

При дослідженні колегією суддів розміру виплаченої позивачу ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку, не можна погодитися із висновком суду першої інстанції стосовно її розміру, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України Про відпустки , ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Розрахунок компенсації проводиться відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Враховуючи, що відповідно до частини першої ст. 5 Закону "Про відпустки" тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові КМУ від 08.02.1995 р. №100. Тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Між сторонами виник спір стосовно кількості днів відпустки, за яку підприємство мало виплатити компенсацію позивачу.

З огляду на період роботи позивача на підприємстві відповідача з 07 лютого 2017 року по 31 липня 2017року, кількість фактично відпрацьованих днів становить -79 роб., що також визнано позивачем у позовній заяві. Згідно загальновідомих даних, які не підлягають доведенню у 2017 році - 248 роб.днів, за які передбачено законодавством - 24 дні відпустки. Отже, складаємо пропорцію х=79х24/248=7,64, округлюємо до найближчого цілого числа та отримуємо 8. Тобто, позивач має право на компенсацію 8 днів відпустки за фактично відпрацьований час.

Тому, посилання позивача в позовній заяві про право на отримання компенсації за 11 днів відпустки не ґрунтується на законодавстві. За фактично відпрацьований час, позивач має право на компенсацію 8 днів відпустки, які виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати (3200 заробітна плата х4 міс. повних відпрацьованих /79 робочих днів х8 днів відпустки), становить 1296,20 грн., що за відрахуванням обов'язкових платежів 18%-податку на доходи фізичних осіб та 1,5% - військового збору, становитиме 1043,44 грн., виходячи з розрахунку ( 1296,20 - 233,32-19,44), що перебуває в межах виплачених ПП Альфа-Агро грошових коштів позивачу при звільненні 07 серпня 2017 року, як компенсацію 1264,20 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга на підставі положення п.1ч.1 ст.374 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: