Рішення

від 31.01.2018 по справі 914/2283/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018р. Справа №914/2283/17

місто Львів

За позовом: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат", до відповідача:колективного підприємства "Телесервіс", предмет спору: стягнення 6'287,50 грн., підстави позову:невиконання обов'язку брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, передбаченого статтею 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Суддя ОСОБА_1 Секретар судового засідання ОСОБА_2

Представники: позивача:ОСОБА_3 - договір про надання правової допомоги від 20.11.2017, відповідача:ОСОБА_4 - керівник, наказ №8 від 01.11.2017, ОСОБА_5 - представник, довіреність №1 від 01.11.2017. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" до колективного підприємства "Телесервіс" про стягнення 5'784,50грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2017. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду. Ухвалою від 14.12.2017 судом повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву.

З огляду на вступ у дію нової редакції Господарського процесуального кодексу України суд продовжив здійснювати розгляд справи з урахуванням нових правил господарського судочинства в загальному позовному провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовуються такими обставинами. Відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 50,3 м 2 , яке знаходиться в житловому комплексі по вулиці Стуса, 9 у місті Трускавці. Однак в порушення вимог статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відмовляється сплачувати кошти за послуги з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж. Зазначене стало підставою для нарахування позивачем 5'784,50 грн. вартості таких послуг за період з 01.12.2015 по 31.10.2017.

Відповідач у поданому відзиві проти позову (вх. №39477/17 від 22.11.2017), а також в судових засіданнях заперечив з таких підстав:

1) позивач не обґрунтував із чого виникла заявлена сума заборгованості, позивачем не представлено жодних доказів надання послуг з утримання будинку;

2) в акті приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу комунального підприємства «Трускавецьжитло» на баланс ОСББ від 20.12.2011 містяться неправдиві відомості, а тому попередні рішення судів не є правильними;

3) позивач отримав на баланс житловий будинок №9 по вулиці Стуса у місті Трускавці 31.03.2016 на підставі рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №79 від 31.03.2016, а тому безпідставним є нарахування позивачем коштів з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж за період, що передує цій даті;

4) позивач не надіслав відповідачеві претензії, натомість скерував нерозбірливий рахунок №8 на суму 5'281,50 грн. і лист від 01.09.2017. Зазначений рахунок містить суттєві помилки (відсутність платника, невідповідність зазначеної в ньому суми сумі, яка міститься у розрахунку позову, розбіжності в назвах послуг), які не дозволяли здійснити його оплату;

5) рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат", яким установлено тарифи для відповідача (5,00 грн. за 1 м 2 ), є незаконним та дискримінаційним, оскільки для решти співвласників установлено менші тарифи. З огляду на це відповідач вважає, що в такому випадку порушено рівність прав співвласників;

6) відповідач уживав заходів до укладення договору на обслуговування прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж, однак позивач відхилив усі пропозиції.

В судове засідання 10.01.2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. Ціна позову збільшилася з огляду на збільшення позивачем періоду нарахувань. Розмір нарахувань за період з 01.12.2015 по 31.12.2017 склав 6'287,50 грн. В судовому засіданні представники позивача підтвердили факт отримання цієї заяви напередодні, а тому суд прийняв її до розгляду, незважаючи на відсутність доказів її надіслання відповідачу.

Обставини справи.

Колективне підприємство "Телесервіс" (надалі - Підприємство) є власником нежитлового приміщення загальною площею 50,3 м 2 , яке знаходиться в житловому комплексі по вулиці Стуса, 9 у місті Трускавці (надалі - Житловий комплекс). Зазначена обставина визнається усіма учасниками справи.

Власниками житлових приміщень (квартир) і нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку №9 по вулиці Стуса в місті Трускавці створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" (надалі - ОСББ). При цьому Підприємство не було та не є членом ОСББ.

Між сторонами у справі неодноразово виникали судові спори з приводу необхідності сплачувати кошти за послуги з утримання та експлуатації Житлового комплексу.

Так, на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСББ до Підприємства про стягнення 1'056,30 грн. Зазначена сума коштів нарахована за послуги з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж Житлового комплексу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2012 №5015/3263/12 (а.с. 13-15) позов задоволено частково, з Підприємства на користь ОСББ стягнуто 1'131,75 грн. та судові витрати. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 (а.с. 16-17) апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів скасовано, в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог. Однак постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2013 (а.с. 18-19) рішення суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином, рішення суду від 28.11.2012 №5015/3263/12 набрало законної сили. Цим рішенням встановлено, що приміщення, власником якого є Підприємство, перебуває на балансі позивача.

Згодом ОСББ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства про стягнення 3'621,60 грн. Зазначена сума коштів нарахована за період з 01.10.2012 по 31.12.2013. Рішенням Господарського суду Львівської області 01.12.2014 №914/189/14 (а.с. 20-24) позов задоволено, з Підприємства на користь ОСББ стягнуто нараховані суми коштів та судові витрати. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (а.с. 25-27), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2015 (а.с. 28-31), рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Однак постановою Верховного суду України від 11.11.2015 (а.с. 32-34) судові акти апеляційної та касаційної інстанцій були скасовані, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2014 залишено в силі.

Цим рішенням встановлено такі факти:

- 29.11.2011 виконавчим комітетом Трускавецької міської ради було прийнято рішення №342 про передачу від комунального підприємства «Трускавецьжитло» на баланс ОСББ житлового будинку по вул. Стуса, 9 у м. Трускавці;

- 20.12.2011 актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу комунального підприємства «Трускавецьжитло» на баланс ОСББ було передано в складі активів допоміжні приміщення, внутрішньо-будинкові мережі, прибудинкові території;

- 26.01.2013 р. на загальних зборах членів ОСББ було прийнято рішення про затвердження тарифу у розмірі 5,00 грн. за 1 м 2 за послуги з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж для Підприємства, яке знаходиться по вулиці Стуса, 9 у місті Трускавці;

- листами №14 від 23.01.2012 та №121 від 12.09.2014 ОСББ зверталося до Підприємства із пропозицією укласти договір на обслуговування прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж; листами від 16.02.2012 та від 21.09.2014 Підприємство відмовляло в укладенні відповідного договору.

Загальними зборами членів ОСББ прийнято рішення від 26.01.2013 про підвищення тарифу з 01.02.2013 за послуги з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж будинку для Підприємства з 3,00 грн. до 5,00 грн. за 1 м 2 . Зазначене рішення оформлено протоколом від 26.12.2013 (а.с. 35). Це рішення не було оскаржено в судовому порядку та є чинним.

Позивачем на адресу відповідача скеровано претензію №217 від 01.12.2015 (а.с. 37), якою вимагав сплатити заборгованість у сумі 3'521,00 грн., нараховану за період з 01.10.2014 по 30.11.2015. До цієї претензії долучено рахунок №11 від 20.11.2015 (а.с. 38). Підприємство отримало зазначені претензію та рахунок 03.12.2015, про що суду представлено повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39). Відповідач добровільно задовольнив вимоги за цією претензію, про що представлено копію банківської виписки за 04.12.2015 (а.с. 130). В судовому засіданні 31.01.2018 представники відповідача заявили, що така оплата була здійснена помилково, а тому просять не брати до уваги цей доказ, стверджуючи, що це не означає визнання правоти позивача. Суд, дослідивши копію наданої банківської виписки, встановив, що самим відповідачем у призначенні платежу зазначено: оплата за обслуговування згідно з рахунком №11 від 20.11.2015. Окрім цього суд зазначає, що не може не брати до уваги такий доказ, оскільки його подано у встановленому процесуальним законом порядку. В будь-якому разі, оцінка усіх доказів у сукупності здійснюватиметься судом в мотивувальній частині цього рішення.

Позивачем на адресу відповідача скеровано претензію №261 від 01.11.2016 (а.с. 40), якою вимагав сплатити заборгованість у сумі 2'766,50 грн., нараховану за період з 01.12.2015 по 30.10.2016. До цієї претензії долучено рахунок №1 від 27.10.2016 (а.с. 41).

Листом від 29.11.2016 (а.с. 66) Підприємство спростовувало вимоги за претензією №261 від 01.11.2016 з огляду на те, що вона необґрунтована, не підтверджена жодними квитанціями, ордерами, актами виконаних робіт. Підприємство наполягає на тому, що жодних послуг в ОСББ не замовляло. При цьому надіслало примірник угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах. Про зазначене свідчить долучений відповідачем опис вкладення у цінний лист від 02.12.2016. У відповідь листом №262 від 16.12.2016 позивач повідомив про неможливість укладення договору в запропонованій відповідачем редакції з огляду на низку причин.

Позивачем на адресу відповідача скеровано лист №272 від 01.09.2017 (а.с. 42) із доданим рахунком №8 від 30.08.2017 (а.с. 43) про оплату заборгованості за період з 01.12.2015 по 30.08.2017 у сумі 5'281,50 грн. Відповідач отримав вказаний рахунок, про що підтвердив у поданому відзиві на позовну заяву (а.с. 53).

Підприємством представлено лист Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 19.06.2013 №18/12-1731/5 (а.с. 74), яким повідомлено, що не відповідає дійсності твердження ОСББ про те, що нежитлове приміщення відповідача було передано на баланс ОСББ.

Листом від 28.05.2013 №18/12-1486/5 (а.с. 75) Виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області повідомив ОСББ, що акт приймання-передачі житлового будинку по вулиці Стуса, 9 у місті Трускавці не був затверджений на черговому засіданні виконавчого комітету з огляду на наявність низки зауважень.

Листом від 30.09.2013 №18/12-2769/1 (а.с. 76) Виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області повідомив ОСББ, що акт приймання-передачі житлового будинку по вулиці Стуса, 9 у місті Трускавці містить недостовірні відомості, лист від 04.04.2013 №1304040201 не містить відомостей про передачу на баланс нежитлових приміщень по вулиці Стуса, 9.

Як вбачається із акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 20.12.2011, проведено обстеження активів житлового комплексу за адресою вул. Стуса, 9, що передається з балансу КП "Трускавецьжитло" та баланс ОСББ "Дукат" (а.с. 62-63). В подальшому 24.12.2015 було внесено зміни до акту житлового будинку №9 по вул. Стуса, у м. Трускавець від 20.12.2011 (а.с. 64). Рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №79 від 31.03.2016 затверджено акт приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку по вул. Стуса, 9 (а.с. 65).

Суду представлено позивачем докази на підтвердження здійснення господарської діяльності ОСББ: фіскальні чеки, товарні чеки, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, тощо (а.с. 145-182). Купувалися рідини для миття підлоги, електричні лампи, господарський інвентар (насадка для швабри, відро), канцелярські товари, розетки, вимикачі, світильники, пакети для сміття, вікно металопластикове, двері металопластикові,

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та інших нормативно-правових актів.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, причинами виникнення позову є те, що Підприємство не погоджується з діяльністю ОСББ, не бажає бути членом ОСББ, не бажало укладати договір на експлуатацію та утримання багатоквартирного будинку, не погоджується з рішенням загальних зборів членів ОСББ, яким встановлено тариф у 5,00 грн.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Закон). Отже, Закон спрямовано на сприяння усім власникам приміщень багатоквартирного будинку в реалізації їх прав та виконанні обов'язків щодо спільного утримання будинку. Тому Закон містить норми, які встановлюють особливі процедури, спрямовані на реалізацію спільних завдань власників окремих приміщень в частині догляду та обслуговування будинку. Необхідно звернути увагу, що Закон може сприяти співвласникові у реалізації його обов'язків щодо спільного утримання будинку лише в тому випадку, коли такий співвласник бажає та намагається їх реалізувати, тобто здійснює конкретні дії з метою спільного з іншими співвласниками утримання будинку.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 4 Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Отже, правовою формою здійснення співвласниками їх обов'язків з утримання багатоквартирного будинку є створення та діяльність спеціально уповноваженої особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Разом з тим, низка виняткових та найважливіших функцій залишається за співвласниками, які вправі визначати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників (частина 9 статті 10 Закону).

Таким чином, підставою для здійснення платежів за утримання ОСББ будинку є прийняте загальними зборами рішення.

У своїх запереченнях проти позову відповідач стверджує, що встановлений тариф загальними зборами членів ОСББ є несправедливим та дискримінаційним, адже він є вищим у порівнянні з тарифами, встановленими для інших співвласників. З огляду на це суд зауважує таке.

По-перше, відповідач так і не надав суду доказів того, що лише для нього встановлено підвищений тариф з утримання будинку. Разом з тим, представник позивача цієї обставини при розгляді справи по суті не заперечував.

По-друге, за змістом статті 10 Закону вищим органом управління об'єднання є загальні збори співвласників, до виключної компетенції яких, зокрема, належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення , яке може бути оскаржено в судовому порядку. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не було оскаржено рішення загальних зборів членів ОСББ від 26.01.2013, яким з 01.02.2013 було підвищено для Підприємства тариф за послуги з утримання та експлуатації внутрішньобудинкових мереж будинку з 3,00 грн. до 5,00 грн. за 1 м 2 . Рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/189/14 було ухвалено на підставі, зокрема, цього рішення загальних зборів з урахуванням визначеного в ньому тарифу. Більше того, навіть після завершення цього судового провадження, відповідач не оскаржував рішення загальних зборів членів ОСББ. За таких обставин, а також враховуючи відсутність у цьому судовому провадженні такого предмета спору, як оскарження рішення загальних зборів членів ОСББ від 26.01.2013, суд не може самостійно вийти за межі позову чи за межі заперечень та ухвалювати рішення в такій частині.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення Підприємством оплати за утримання будинку на підставі рішення загальних зборів від 26.01.2013.

В постанові Верховного суду України від 11.11.2015 №914/189/14 міститься правовий висновок про те, що особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Одним із аргументів на спростування позовних вимог є те, що позивач не обґрунтував, з чого виникла сума заборгованості, а також не надав належних доказів здійснення діяльності з утримання будинку (відсутні акти виконаних робіт, рахунки і т.д.). З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, які виникають між співвласниками багатоквартирного будинку щодо утримання такого будинку, врегульовані Законом. Ці відносини характеризуються значними особливостями, враховуючи прагнення законодавця сприяти таким співвласникам власне у спільному догляді за будинком. Очевидно, що досягти одностайності у прийнятті рішень часто виявляється неможливим, однак це не означає, що меншість з таких співвласників може диктувати умови більшості чи створювати нездоланні перешкоди у реалізації прав більшості співвласників. З огляду на це Закон містить положення, спрямовані на реалізацію права усіх співвласників брати активну участь в управлінні будинком шляхом участі в загальних зборах, участі в управлінні об'єднанням, можливості обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання, ознайомлення з протоколами загальних зборів, одержання інформації про діяльність об'єднання, шляхом права вимоги від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства та іншими способами, визначеними законом (стаття 14 Закону). Отже, Підприємство як співвласник будинку має низку прав, які б могло реалізувати у визначений законом спосіб. Проте впродовж усього періоду розгляду справи суду не було представлено жодних доказів, які б свідчили про намір Підприємства брати участь у спільному утриманні будинку. Той факт, що Підприємство не згідне з певними рішеннями загальних зборів, з діяльністю ОСББ в цілому, не означає, що воно не повинно брати участі в утриманні будинку, при чому в такому порядку, який визначений рішенням загальних зборів.

Повертаючись до твердження відповідача про відсутність чітких доказів утримання будинку, суд звертає увагу на те, що таких чітких доказів, які б стосувалися кожного окремо співвласника, існувати не може. Адже ОСББ здійснює діяльність з утримання будинку на користь усіх співвласників, а тому не логічним би було розмежовувати плату за утримання будинку між кожним окремо співвласником в залежності від конкретних витрат наприклад, на прибирання території, на використання господарського інвентаря, на утримання обслуговуючого персоналу і т.д. Тому Законом і визначено спосіб участі кожного із співвласників шляхом здійснення внесків, які згодом використовуються ОСББ для утримання будинку. При цьому у випадку, якщо ОСББ неналежним чином, неякісно надає відповідні послуги, лише співвласники разом можуть реагувати на такі факти та приймати рішення, наприклад, про зміну керівництва ОСББ, про зміну розміру внесків співвласників на утримання чи інші дії. Таким чином, заперечення відповідача в цій частині не спростовують факту утримання ОСББ будинку по вулиці Стуса, 9 у місті Трускавці. Суду не було надано жодних інших доказів, які б свідчили про невиконання ОСББ своїх обов'язків з утримання будинку, про невдоволення більшості співвласників якістю чи обсягом наданих послуг.

Наступним аргументом відповідача на спростування доводів позову є те, що попередні рішення судів базуються на неправдивих відомостях, що зафіксовані в акті приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 20.12.2011. Насправді передача будинку на баланс ОСББ відбулася лише після прийняття Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради рішення №79 від 31.03.2016, яким врешті затверджено акт приймання-передачі Житлового комплексу. З цього приводу суд відзначає таке.

По-перше, рішеннями господарських судів у двох справах (№5015/3263/12 та №914/189/14) встановлено факт передачі на баланс ОСББ Житлового комплексу. Відповідно до пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, обставина передачі ОСББ Житлового комплексу не підлягає доказуванню в цій справі в силу закону.

По-друге, непереконливою видається позиція Підприємства, яка зводиться до того, що ОСББ не вправі було здійснювати утримання будинку до часу затвердження акта приймання-передачі Житлового комплексу, що відбулося за рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №79 від 31.03.2016. Справа в тому, що факт затвердження акта приймання-передачі зі спливом більше чотирьох років після фактичної передачі Житлового комплексу ОСББ, не дає відповіді на питання, в кого (в якої юридичної чи фізичної особи) існував обов'язок з утримання та обслуговування цього комплексу. В суду відсутні підстави вважати, що Житловий комплекс фактично не було передано 20.11.2011 , що в період з 20.11.2011 по 31.03.2016 інша особа здійснювала функції з утримання та обслуговування цього Житлового комплексу в цілому. Таким чином, це є додатковим аргументом на користь ОСББ, який фактично виконував відповідні завдання для задоволення потреб усіх співвласників Житлового комплексу. Ці обставини (передачі Житлового комплексу), як зазначалося, уже були встановлені рішеннями господарських судів у справах №5015/3263/12 та №914/189/14.

По-третє, суд враховує такі правові висновки Верховного суду України в постанові від 27.01.2016 у справі №904/8242/14:

- функції управителя та балансоутримувача можуть збігатися в одній особі, або можуть бути розмежовані;

- за наявності спору щодо прийняття та передачі на баланс майна такий спір має вирішуватися у судовому порядку, проте ця обставина не є підставою для звільнення співвласника будинку від оплати спожитих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, участі у витратах на управління, утримання та збереження будинку.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що намагання Підприємства довести факт того, що ОСББ не мав на балансі Житлового комплексу до 31.03.2016, а відтак у відповідача не виникало до цього часу обов'язку брати участь в утриманні будинку та прибудинкової території, у витратах на управління, утримання та збереження будинку, не ґрунтується на нормах закону.

Що стосується заперечень відповідача в частині недоліків надісланого позивачем рахунку №8 від 30.08.2017, то суд у цій частині відзначає таке.

Стаття 16 Закону визначає низку обов'язків співвласників, серед яких потрібно виокремити такі: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Як уже відзначалося судом, відповідно до частини 6 статті 13 Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду. Таким чином, підставою для виконання обов'язку зі сплати відповідних платежів є виконання рішення загальних зборів та наведені вище норми Закону. Тому наявність певних недоліків в оформленні рахунку №8 від 30.08.2017 не може бути підставою для звільнення Підприємства від обов'язку здійснювати відповідні платежі. Врешті, враховуючи цивільний принцип розумності, відповідач міг би звернутися до позивача з вимогою (проханням) виправити виявлені недоліки, натомість відповідач обрав іншу лінію поведінки - ігнорувати дії позивача.

Окрім наведено вище, суд здійснив аналіз взаємовідносин сторін на предмет укладення угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах та дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ неодноразово намагалося виконати вимоги Закону та укласти угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах, однак відповідач постійно відмовлявся від укладення такого договору. Як встановлено господарським судом у справі №914/189/14, ОСББ зверталося до Підприємства з пропозицією укласти відповідну угоду листами №14 від 23.01.2012 та №121 від 12.09.2014, що, однак, не дало результатів.

Натомість Підприємство запропонувало власний варіант угоди лише наприкінці 2016 року, у відповідь на чергову претензію ОСББ, в час, коли Закон уже не містив вимог про укладення такої угоди.

Таким чином, суд дійшов висновків про те, що

- Підприємство в силу певних причин ухилялося не лише від укладення відповідної угоди, яка була передбачена чинною на той час редакцією Закону, а й від виконання покладених на нього Законом обов'язків з участі в утриманні будинку;

- Підприємство, програвши два судові процеси за аналогічних обставин, так і не уклало відповідної угоди ні в добровільному, ні в судовому порядку з метою врегулювання відносин з ОСББ.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягнення 1'600,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як убачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляв адвокат ОСОБА_3, що підтверджено договором про надання правової допомоги від 20.11.2017 (а.с. 79-80), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1219 від 27.09.2006 (а.с. 81). Відповідно до пункту 3.1 Договору за правову допомогу замовник (ОСББ) сплачує адвокату гонорар розміром 5'500,00 грн. Зазначені кошти були сплачені адвокату, про що представлено квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 20.11.2017.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач заперечив проти такої суми витрат на правову допомогу у поданому до суду поясненні (вх. №3051/18 від 29.01.2018). При цьому відповідач вважає такі витрати неспівмірними з ціною позову, а сам позов і долучені документи є стандартними, аналогічними попереднім позовам і не вимагають в принципі правової допомоги.

Однак суд не погоджується з такими твердженнями відповідача. В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак - до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Як установлено судом, адвокат ОСОБА_3 здійснював підготовку позову, збір доказів, необхідність у яких виникала в ході проведення підготовчого провадження в суді, представництво інтересів ОСББ в семи судових засіданнях у місті Львові (сам адвокат проживає в місті Дрогобичі), представництво інтересів ОСББ при переговорах з відповідачем стосовно можливості укласти мирову угоду.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд загалом погоджується з твердженням відповідача, що вартість витрат на правничу допомогу майже рівняється ціні позову. Однак, як визначає частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оцінка співмірності таких витрат залежить не лише від ціни позову, а й від багатьох інших чинників. Суд не погоджується з тезою відповідача про те, що справа не є складною та в принципі не вимагає правничої допомоги, оскільки спірні правовідносини, які виникають на підставі Закону, характеризуються значними особливостями, які досліджені судом у цьому рішенні. Крім того, з 15.12.2017 у дію вступив Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції, який запровадив нові правила та принципи господарського судочинства.

Окрім цього, суд враховує час, витрачений адвокатом на представництво інтересів ОСББ. До цього часу потрібно зарахувати не лише час на професійну підготовку до судових засідань, на збір необхідних доказів, а й час, витрачений на дорогу. Суд звертає увагу, що в більшості випадків розгляд справи відкладався за ініціативою саме відповідача. Суд надавав додатковий час відповідачу для висловлення власних заперечень, для правильного оформлення клопотань, які були подані з суттєвими недоліками, для подання зустрічного позову, який був судом повернутий без розгляду, для надання можливості залучити до участі у справі нового професійного представника.

Насамкінець суд враховує також і суттєве значення цієї справи для ОСББ, оскільки саме позивач, починаючи з 2012 року доводив свою правоту в двох попередніх судових процесах. При цьому, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, єдина добровільна оплата за утримання Житлового комплексу відбулася помилково.

За таких обставин суд дійшов висновку про співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому відсутні законні підстави для застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру таких витрат.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з колективного підприємства "Телесервіс" (адреса: вулиця В.Стуса, будинок 9, місто Трускавець, Львівська область, 82200; ідентифікаційний код 22410572) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дукат" (адреса: вулиця В.Стуса, будинок 9, місто Трускавець, Львівська область, 82200; ідентифікаційний код 37587327 ) 6'287,50 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят сім грн. 50 коп.) основного боргу, 1'600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) відшкодування витрат на оплату судового збору, 5'500,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) відшкодування витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку, визначеному Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.02.2018.

Суддя Рим Т.Я.