Рішення

від 05.02.2018 по справі 914/2701/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018р. Справа№914/2701/17

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Рима Т.Я., здійснивши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справи розгляд справи:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Анком-транс",

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Екосвіт",

предмет спору: стягнення 43'222,94 грн.,

підстава позову:порушення умов договору №180-с від 21.07.2017 на сервісне обслуговування,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Анком-транс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Екосвіт" про стягнення 43'222,94 грн. внаслідок порушення умов договору №180-с від 21.07.2017 на сервісне обслуговування. Ухвалою від 26.12.2017 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.01.2018.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У судовому засіданні 24.01.2018 розгляд справи було відкладено з метою надання додаткового часу для надання заперечень відповідачем. Оскільки до суду не було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, подальший розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №180-с від 21.07.2017 не здійснив оплати за виконання позивачем робіт з технічного обслуговування транспортного засобу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 34'912,00 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 4'095,28 грн. пені, 1'991,06 грн. інфляційних втрат, 479,00 грн. – 3% річних, 1'745,60 грн. штрафу.

Відповідач подав до суду відзив на позов (а.с. 30-31), яким повністю заперечив проти позовних вимог. При цьому відповідач звертає увагу на такі обставини:

1)          позивачем не виконувалися умови укладеного договору, зокрема, позивачем проведено роботи, які жодним чином не стосувалися усунення несправностей автомобіля, позивачем неправильно діагностовано поломку автомобіля;

2)          позивач здійснював заміну справних запчастин;

3)          позивачем так і не було усунуто несправностей транспортного засобу, що спричиняє додаткові збитки для підприємства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с. 34-36), яким наполягає на задоволенні позову. При цьому позивач звертає увагу на те, що:

1)          відповідач не заявляв про відступи від умов укладеного договору, а без застережень прийняв виконані роботи;

2)          відзив на позовну заяву не містить не лише доказів на підтвердження наведених обставин, а й вказівок на існування таких доказів;

3)          відповідач звертався до позивача з пропозицією врегулювати спір у позасудовому порядку шляхом розтермінування сплати боргу.

Позивачем надіслано відповідь на відзив на адресу відповідача 23.01.2018, про що суду представлено фіскальний чек (а.с. 32), опис вкладення у цінний лист (а.с. 33). Враховуючи ту обставину, що ухвалою від 26.12.2017 відповідачу встановлено строк у 5 (п'ять) календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, суд не завершував розгляд справи впродовж часу, необхідного для подання заперечень, з урахуванням строків поштового перебігу. Станом на 05.02.2018 до суду не надходило заперечення відповідача на відповідь, рівно ж як і будь-яких інших пояснень чи доказів. За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі доказами.

Обставини справи.

Між сторонами у справі укладено договір на сервісне обслуговування №180-с від 21.07.2017 (надалі – Договір) (а.с. 16-20). За умовами пункту 1.1 цього Договору виконавець (позивач у справі) за завданням замовника (відповідач у справі) зобов'язується виконувати роботи з технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту транспортних засобів, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду за виконані роботи.

Позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 65'340,00 грн., про що сторонами складено та підписано акти наданих послуг           №830 від 09.08.2017 на суму 34'912,00 грн. (а.с. 21), №849 від 10.08.2017 на суму 30'428,00 грн. (а.с. 22). Відповідачем оплачено роботи, виконані за актом №849 від 10.08.2017 на суму 30'428,00 грн., про що представлено копію банківської виписки за 21.09.2017 (а.с. 25).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №36 від 13.11.2017 (а.с. 26), якою вимагав погашення боргу в сумі 34'912,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2'280,20 грн. пені, 1'745,60 грн. штрафу, 662,63 грн. інфляційних втрат, 270,00 грн. – 3% річних. Докази надіслання цієї претензії та акта звірки взаємних розрахунків долучені до матеріалів справи (а.с. 28).

Суду представлено копії електронних листів, які надсилалися відповідачем позивачу з проханням погодити графік розтермінування сплати заборгованості (а.с. 35-36).

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання з виконання робіт на підставі Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Цивільний кодекс України врегульовує порядок прийняття виконаних робіт замовником. Так, частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Проте відповідачем не було зроблено відповідної заяви ні під час прийняття транспортного засобу з ремонту, ні після можливого виявлення таких недоліків, як це передбачено частино 3 статті 853 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

Усі заперечення відповідача проти позовних вимог зводяться до твердження про порушення позивачем умов Договору (неправильність діагностики, заміна справних запчастин, невиконання ремонту). Проте відповідачем не представлено жодного доказу, який би міг підтвердити наведені обставини. Твердження відповідача про необхідність забрати транспортний засіб з метою уникнення нарахування санкцій в порядку пункту 2.4.5 Договору також судом не може бути взято до уваги, оскільки відповідач не був позбавлений можливості зазначити в акті виконаних робіт виявлені недоліки. Однак представлені суду акти не містять жодних застережень.

Відповідно до пунктів 2.4.6, 4.3 Договору відповідач узяв на себе обов'язок своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за виконані роботи та встановлені запасні частини. Рахунок-фактура, оформлений виконавцем на основі наряду-замовлення при подальшій оплаті за фактом виконаних робіт, сплачується замовником протягом одного календарного дня. Таким чином, відповідач, підписавши акт наданих послуг №830 від 09.08.2017 та отримавши рахунок №857 від 09.08.2017, повинен був здійснити оплату протягом наступного календарного дня. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 34'912,00 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 5.2 Договору в разі недотримання умов статті 4 цього договору виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 3'261,64 грн. пені за актом №830 від 09.08.2017 та 833,64 грн. пені за актом №849 від 10.08.2017 (разом – 4'095,28 грн. пені) є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин позовні вимоги про стягнення

-          1'413,54 грн. інфляційних втрат та 379,00 грн. – 3% річних, за актом №830 від 09.08.2017,

-          577,52 грн. інфляційних втрат та 100,00 грн. – 3% річних, за актом №849 від 10.08.2017,

є обґрунтованими. Отже, до стягнення підлягає 1'991,06 грн. інфляційних втрат та 479,00 грн. – 3% річних.

Що стосується стягнення штрафу, то суд керувався таким.

Відповідно до пункту 5.2 Договору крім пені замовник також сплачує штраф в розмірі 5% від суми боргу. Таким чином, умовами Договору передбачено відповідальність за порушення грошових зобов'язань не лише у вигляді сплати пені, а й у вигляді сплати штрафу. Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлення штрафу в укладеному сторонами договорі можливе і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Зважаючи на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення 1'745,60 грн. штрафу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Екосвіт" (адреса: вулиця Пасічна, будинок 127, місто Львів, Львівська область, 79035; ідентифікаційний код 40117509) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Анком-транс" (адреса: село Кам'янопіль, Пустомитівський район, Львівська область, 81122; ідентифікаційний код 32801696) 34'912,00 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот дванадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 4'095,28 грн. (чотири тисячі дев'яносто п'ять грн. 28 коп.) пені, 1'991,06 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна грн. 06 коп.) інфляційних втрат, 479,00 грн. (чотириста сімдесят дев'ять грн. 00 коп.) – 3% річних, 1'745,60 грн. (одна тисяча сімсот сорок п'ять грн. 60 коп.) штрафу, 1'600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Рим Т.Я.