Рішення

від 31.01.2018 по справі 921/649/17-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/649/17-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

при секретарі судового засідання Колясці І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", пр. Павла Тичини, 1В, офіс "В", м.Київ, 02152

до відповідача ОСОБА_1 господарства "Брати-2", с. Оленівка, Гусятинський район, Тернопільська область, 48210

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Федорова Івана, 32 літ. А, м. Київ

про стягнення заборгованості в загальній сумі 307 504,48 грн

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_2 - уповноваженого

Відповідача: не прибув

Третьої особи : не прибув

В порядку ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд » .

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 господарства "Брати-2", надалі - відповідач, про стягнення 307 504, 48 грн, з яких: 47 814, 58 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 211 982, 24 грн - заборгованість за додатковим кредитом, 4 297, 72 грн - 3% річних, 37 409, 94 грн - інфляційні втрати та 6 000 грн - збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору №50007770 від 25.02.2013 в частині повного та своєчасного повернення кредиту та додаткового кредиту, внаслідок чого у Позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: кредитного договору №50007770 від 25.02.2013, договору застави транспортного засобу № 50007770 від 27.02.2013, вимоги (повідомлення щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором за вих. № 50007770 від 17.09.2014 та повідомлення про вручення поштового відправлення №0430600555310, виконавчого напису №1855 від 20.11.2014, постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014, акту опису й арешту майна від 17.03.2015, платіжного доручення № 8 від 17.03.2015, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2016, кредитного повідомлення від 13.01.2017, щомісячних звітів з укладених договорів КАСКО з АТ "Стахова компанія "УСГ" за квітень місяць 2015 р. - вересень місяць 2017 р., платіжних доручень №50006773 від 09.04.2015, №50007855 від 07.05.2015, №50006848 від 02.06.2015, №50008306 від 01.07.2015, №50008584 від 03.08.2015, №50006986 від 02.09.2015, №50009238 від 05.10.2015, №50009620 від 05.11.2015, №50009987 від 04.12.2015, №19 від 06.01.2016, №50007197 від 05.02.2016, №50007857 від 04.03.2016, №50008145 від 05.04.2016, №50008524 від 06.05.2016, №50008843 від 03.06.2016, №50009106 від 05.07.2016, №50009474 від 02.08.2016, №50009838 від 02.09.2016, №50010205 від 03.10.2016, №50010597 від 01.11.2016, №50010957 від 01.12.2016, №12 від 04.01.2017, №306 від 06.02.2017, №2 від 01.03.2017, №2 від 03.04.2017, №1222 від 03.05.2017, №1485 від 01.06.2017, №1695 від 03.07.2017, №2015 від 01.08.2017, №123 від 01.09.2017, договору про надання юридичних послуг №24/2010 від 15.10.2010, додаткової угоди № 8 від 09.01.2013 до договору про надання юридичних послуг №24/2010 від 15.10.2010, додаткової угоди № 224 від 10.08.2015 до договору про надання юридичних послуг №24/2010 від 15.10.2010, витягу з ЄДРЮОФОП ГФ щодо ФГ "Брати -2" та ТОВ "Порше Мобіліті", статуту ТОВ "Порше Мобіліті" тощо.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10:00 год. 29.11.2017, яке у відповідності до ст. 77 ГПК України було відкладено на 14:45 год. 11.12.2017, та, відповідно, на 09:15 год. 28.12.2017 з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Також, ухвалою суду від 11.12.2017, в порядку ст. 27 ГПК України, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача була залучена ПАТ Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Федорова Івана, 32 літ. А, м. Київ.

Поряд з цим, враховуючи набрання з 15.12.2017 нової редакції ГПК України, а також приписи ст. 12 ГПК України та п. п. 9 п. 1 Розділу XI "Перехідні Положення" останньої, беручи до уваги те, що у судовому засіданні 11.12.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2017 було постановлено справу №921/649/17-г/8 розглядати за правилами загального позовного провадження, зі стадії судового розгляду по суті, який (судовий розгляд справи по суті) призначено на 14:30 год. 22.01.2018; роз'яснено учасникам справи норми ст. 207 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.01.2018 розгляд справи по суті було відкладено на 10:00 год. 31.01.2018; витребувано в учасників справи додаткові документи.

Повноважний представник позивача в судове засідання 31.01.2018 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням долучених до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 31.01.2018 не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Поряд з цим, згідно поданого до суду 11.12.2017 відзиву на позов б/н від 11.12.2017 (вх. № 21968) позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема, посилаючись на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 в справі № 921/1/16-г/3, стверджує, що сума кредиту та додаткового кредиту за Кредитним договором від 25.02.2013 відповідачем сплачена в повному обсязі, а витрати позивача на суму 6000 грн на користь ТОВ Юридична фірма Вернер не є збитками в розумінні ст. 224 ГК України.

Третя особа явки свого повноважного представника у судове засідання 31.01.2018 не забезпечила, хоча про дату, час та місце судового засідання була належним чином повідомлена. Поряд з цим, 30.01.2018 на адресу суду направила письмові пояснення № 03/0344 від 19.01.2018, які, в порядку ст. 207 ГПК України, прийняті судом до розгляду.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представників відповідача та третьої особи не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі відповідача та третьої особи, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача по суті позовних вимог, враховуючи норми чинного законодавства, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив:

25.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (діє відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 02 липня 2009 року (реєстраційни номер 16102366), видане Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України) (в тексті договору - Компанія), та ОСОБА_1 господарством "Брати-2" (в тексті договору-Позичальник) було укладено Кредитний договір №50007770, надалі - Кредитний договір , відповідно до умов якого позивач (Компанія) зобов'язався надати відповідачеві кредит в сумі 381 232, 80 грн, що еквівалентно 46 800, 00 дол. США на дату укладання Договору, строком на 60 місяців, з цільовим призначенням кредиту - на придбання Автомобіля марки VW модель Touareg NF, кузов WVGZZZ7PZDD024821, об'єм двигуна 2 967 куб. см, рік випуску 2013 (надалі - Автомобіль) та додатковий кредит в сумі 140 103, 05 грн, що еквівалентно 17 199,00 дол. США, з цільовим призначенням додаткового кредиту - оплата страхових платежів згідно з Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору (Страхова компанія Українська страхова група, ПАТ СК); зі змінною процентною ставкою 9,90 % (відповідно до ст. 2.3 Загальних умов кредитування).

Як додаток до Кредитного договору сторони підписали Загальні умови кредитування, відповідно до ст. ст. 1.1, 1.2 яких Компанія зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. В Кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Компанія також може надавати Позичальнику додатковий кредит на страхування у сумі, визначеній у кредитному договорі. Надання Компанією додаткового кредиту Позичальнику погоджується сторонами в Кредитному договорі. Якщо сторони не погодили надання додаткового кредиту в Кредитному договорі, положення Загальних умов кредитування щодо додаткового кредиту до сторін не застосовується. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно до абз. 1 п. 1.3.1 ст. 1.3 Загальних умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладання Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Згідно з п.п. 1.4.1 ст. 1.4 Загальних умов кредитування, надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення Кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунку Компанії відповідно до умов Кредитного договору.

За користування кредиту у межах встановлених терміну кредитування Позичальник сплачує Компанії проценти за процентною ставкою (фіксаційною або змінною), визначеною у Кредитному договорі (ст. 2.1. р. 2 Загальних умов кредитування).

Згідно ст. ст. 2.4. - 2.5 р. 2 Загальних умов кредитування, нарахування процентів: щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом 30/360 (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до графіка погашення кредиту. При цьому, проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця. Термін сплати процентів: одночасно із поверненням першого платежу в терміни та в сумі відповідно до графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Відповідно до ст. 1.7 Загальних умов кредитування, повернення заборгованості: за домовленістю сторін будь-які кошти, отримані компанією від позичальника, будуть зараховуватись у виконання зобов'язань позичальника у наступному порядку (незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником): у першу чергу - пеня та штрафні санкції відповідно до ст.8 загальних умов; у другу чергу - прострочені проценти за користування сумою додаткового кредиту; у третю чергу - прострочена сума додаткового кредиту; у четверту чергу - строкові комісії, нараховані у зв'язку з видачею додаткового кредиту; у п'яту чергу - чергові проценти за користування сумою додаткового кредиту; у шосту чергу - строкова сума додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту; у сьому чергу - пеня та штрафні санкції відповідно до ст.8 загальних умов за порушення умов повернення кредиту; у восьму чергу - прострочені комісії по кредиту; у дев'яту чергу - сплачені компанією страхові платежі в порядку, передбаченому пунктом 5.6 кредитного договору (у випадку неотримання позичальником додаткового кредиту від компанії); у десяту чергу - прострочені проценти по кредиту; у одинадцяту чергу - строкові комісії по кредиту; у дванадцяту чергу - строкові проценти за користування кредитом; у тринадцяту чергу - прострочена сума основного боргу по кредиту; у чотирнадцяту чергу - строкова сума основного боргу по кредиту; у п'ятнадцяту чергу - інші вимоги та витрати компанії.

Повернення кредиту здійснюється Позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (п. 1.4.2 ст. 1.4 Загальних умов кредитування).

Р. 3. Загальних умов кредитування передбачено порядок дострокового повернення кредиту, зокрема, сторони погодили, що Компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, у випадку порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк більше ніж 1 календарний місяць (п. 3.2.1 ст. 3.2).

Згідно з п. 3.3 Загальних умов кредитування, Позичальник зобов'язаний повернути Компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення Позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні Компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником (для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб).

Ст. 5.1 р. 5 Загальних умов кредитування передбачено, зокрема, обов'язок Позичальника забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту, а також сплату плати за користування кредитом і додатковим кредитом у повному обсязі на умовах Кредитного договору.

Ст. 8.5 р. 8 Загальних умов кредитування передбачено, що збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Згідно графіку погашення кредиту, що є додатком до Кредитного договору, встановлений графік відповідного погашення кредиту - у період з 15.03.2013 по 15.02.2018.

Окрім того, судом встановлено, що 27.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", як Заставодержателем, та ОСОБА_1 господарством "Брати-2", як Заставодавцем, було укладено Договір застави транспортного засобу №50007770 (надалі - Договір застави ), відповідно до окремих положень п. 1.1 якого Заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов'язань заставляє майно, а саме автомобіль з наступними характеристиками: Touareg NF, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 2967 куб. см, колір чорний, державний номер НОМЕР_2, рік виробництва 2013. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 476 541, 00 грн. Право власності на заставне майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у Заставодавця.

Відповідно до п.п. 1.3.1 п. 1.3 Договору застави, заставою за цим договором забезпечуються вимоги Заставодержателя за Кредитним договором №50007770 від 25.02.2013, укладеним між сторонами Кредитного договору, за яким: Заставодержатель видає Заставодавцю кредит за Кредитним договором в сумі 381 232,80 грн, що на день укладання Кредитного договору складає еквівалент 46 800, 00 дол. США, та додатковий кредит в сумі 140 103, 05 грн, що на день укладання Кредитного договору складає еквівалент 17 1999, 00 дол. США, а Заставодавець зобов'язується його використати за цільовим призначенням та згідно встановленим строком використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою у розмірі 9,90 % та комісії: разова комісія за надання (розміщення) кредиту - 0,00 % від суми кредиту), а також своєчасно повернути кредит Заставодержателю.

Згідно з п.п. 1.3.2 п. 1.3 Договору застави, строк користування кредитом за Кредитним договором встановлено згідно з графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до Кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15.02.2018 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного Кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем умови Кредитного договору виконано належним чином та надано відповідачу обумовлену сторонами у Кредитному договорі суму кредиту.

Поряд з цим, як стверджує позивач, з лютого 2014 року відповідач систематично порушував свої зобов'язання за Кредитним договором щодо оплати щомісячних платежів, погоджених в графіку погашення кредиту, сплачуючи їх з порушення встановленого строку, а з травня 2014 року взагалі перестав виконувати свої зобов'язання за зазначеним правочином.

17 вересня 2014 року позивач, посилаючись на п. 3.2 Кредитного договору, надіслав на адресу відповідача вимогу про дострокове (протязі 5 календарних днів з дня отримання вимоги) повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором в розмірі 649656,62 грн, з яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту - 443982,26 грн; несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 74735,76 грн, штрафні санкції відповідно до ст. 8.3 договору - 5181,00 грн; витрати понесені Компанією з метою повернення простроченої заборгованості Позичальника у відповідності до договору - 4920,00 грн; штраф за порушення вимог щодо страхування майна в розмірі 15% від суми кредиту - 0,00 грн; штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20% від суми кредиту - 120837,60 грн; компенсація страхових платежів відповідно до ст. 5.6 договору - 0,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримана вимога (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором 10.11.2014, проте залишена без належного реагування та задоволення.

20.11.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 1855 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за Кредитним договором у розмірі 649 656,62 грн, з яких: 74 735,76 грн - несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу); 5 181,00 грн - штрафні санкції за вимогами щодо сплати; 4 920,00 грн - витрати понесені Компанією з метою повернення простроченої заборгованості; 120 837,60 грн - штраф за порушення терміну повернення кредиту; 443 982,26 грн - сума кредиту.

24.11.2014, на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 45572995.

17.03.2015 державним виконавцем Першого відділу ВДВС Тернопільського МУЮ, на підставі постанови про доручення проведення виконавчих дій, виданого ВДВС Деснянського РУЮ, було складено ОСОБА_3 опису й арешту майна боржника - автомобіля.

З матеріалів справи вбачається і дане не заперечується сторонами, що визначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості перед позивачем за Кредитним договором відповідачем погашена в повному обсязі, виконавче провадження закрито (платіжне доручення № 8 від 17.03.2015 на суму 649 656, 62 грн - в матеріалах справи).

Поряд з цим, судом встановлено, що в подальшому, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення заборгованості та збитків.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 у справі №921/1/16-г/3 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 господарства "Брати-2 заборгованості в загальній сумі 536 300,72 грн було відмовлено повністю.

Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 по справі 921/1/16-г/3 рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 по справі №921/1/16-г/3 скасовано в частині відмови в позові про стягнення 453 754, 94 грн заборгованості за Кредитним договором №50007770 від 25.02.2013, 67 985, 28 грн інфляційних втрат та 8 560,49 грн 3% річних. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 господарства «Брати-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 453 754,94 грн заборгованості за Кредитним договором №50007770 від 25.02.2013, 67 985,28 грн інфляційних втрат та 8 560, 49 грн 3% річних, всього - 530 300,71 грн. В решті (щодо вимоги позивача про стягнення 6 000 грн збитків) рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року по справі №921/1/16-г/3 залишено без змін.

Даним судовим рішенням, та на чому наголошує і позивач, встановлено, що залишок кредиту, що не повернутий Позичальником станом на момент складання позовної заяви - 01 грудня 2015 року, становив 425 112,95 грн, що еквівалентно 17 755,95 дол. США. При цьому, з урахуванням умов Кредитного договору щодо відсоткової ставки, розмір процентів за користування кредитом за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року становить 28 641,99 грн (всього - 453 754, 94 грн).

Станом на день розгляду даного спору постанова суду у справі №921/1/16-г/8 не скасована, а відтак набрала законної сили та є чинною.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (правова позиція викладена у п. 2.6 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., з наступними змінами та доповненнями).

Тому, при вирішенні даного спору суд виходить з того, що рішенням суду у господарській справі (постановою ЛАГС від 12.09.2016 у справі №921/1/16-г/3) встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами в сумі 28 641,99 грн за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року та наявність у відповідача станом на 01 грудня 2015 року заборгованості по кредиту в сумі 425 112,95 грн.

Судом встановлено і дане не заперечено сторонами, що стягнута зазначеним вище судовим рішеннямзаборгованість на загальну суму 530 300,71 грн погашена відповідачем в межах виконавчого провадження 13.01.2017 (Кредитне повідомленням ПАТ Креді ОСОБА_4 від 13.01.2017 - в матеріалах справи).

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 307 504, 48 грн, з яких: 47 814, 58 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 4 297, 72 грн - 3% річних, 37 409, 94 грн - інфляційні втрати, 211 982, 24 грн - заборгованість за додатковим кредитом та 6 000 грн - збитки.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що за своєю природою між сторонами у справі виникли зобов'язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного Кредитного договору (п. 2.3.1 ст. 2.3 р. 2 Загальних умов кредитування) сторони передбачили можливість нарахування процентів за користування кредитом за Договором: щомісячно 15 числа поточного місяця, період нарахування починається першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом 30/360 відповідно до графіка погашення кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту Кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора в частині повернення суми кредиту, який своєчасно не повернутий Позичальником, не припиняє правовідносин сторін Кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитором відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного суду України у справі № 6-157цс16.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1056 - 1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вже зазначалось вище, умовами Кредитного договору сторони погодили процентну ставку - 9,90 %, змінна ставка.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати грошового зобов'язання за Кредитним договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами у період з 02.12.2015 до 13.01.2017 в сумі 47 814,58 грн.

Розглянувши розрахунок позивача та перевіривши правильність нарахування процентів за користування кредитними коштами, суд встановив, що останні нараховані на суму заборгованості по кредиту, яка встановлена судовим рішенням (425 112,95 грн), згідно погодженої сторонами у Кредитному договорі процентної ставки (9,9%), за період, який не охоплений позовними вимогами у справі № 921/1/16-г/3 (з 02.12.2015).

Поряд з цим, судом встановлено, що позивачем проценти за користування кредитними коштами нараховано і за день, у який відповідач в повному обсязі погасив стягнуту судовим рішенням суму заборгованості по кредиту (13.01.2017), що, на думку суду, є неправомірним.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування кредитними коштами, судом встановлено, що правомірним є нарахування процентів за користування кредитом за період з 02.12.2015 по 12.01.2017 (включно) в загальній сумі 47 697 грн 67 коп; проценти за користування кредитом за 13.01.2017 в сумі 116, 91 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатитисуму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

В інформаційному листі від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

На підставі наведеної норми, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 4 297,72 грн та інфляційні втрати в сумі 37 409,94 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останні нараховані на суму заборгованості по кредиту, яка встановлена судовим рішенням (425 112,95 грн), за період, який неохоплений позовними вимогами у справі № 921/1/16-г/3 (з 02.12.2015).

Поряд з цим, судом встановлено, що здійснення зазначених нарахувань має місце і у день, в який відповідач в повному обсязі погасив стягнуту судовим рішенням суму заборгованості по кредиту (13.01.2017), що, на думку суду, є неправомірним. Окрім того, судом встановлено, що позивачем у розрахунку інфляційних втрат невірно визначено сукупний індекс інфляції.

Пунктом 1.9 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 роз'яснено судам, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи наведене, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", провів перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4 252,28 грн та інфляційні втрати в сумі 31 853,35 грн. 3% річних в сумі 45,44 грн та інфляційні втрати в сумі 5 556,59 грн нараховані та заявлені позивачем безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Окрім того, предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за додатковим кредитом в сумі 211 982, 24 грн.

Як вже зазначалось вище, умовами Кредитного договору сторони погодили надання Позичальнику додаткового кредиту в сумі 140 103, 05 грн, що еквівалентно 17 199,00 дол. США.

Згідно ст. 1.2 р. 1 Загальних умов кредитування, Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Пунктом 1.4.1. ст. 1.4 р. 1 Договору сторони погодили, що кредит та додатковий кредит (платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій) вважається повернутим, а відповідний обов'язок Позичальника з повернення/сплати коштів - виконаним з моменту зарахування грошових коштів у відповідному розмірі на банківський рахунок Компанії.

Р. 10 Загальних умов кредитування сторони визначили загальні умови надання додаткового кредиту. Зокрема, Компанія (позивач) взяла на себе зобов'язання надати Позичальнику (відповідачу) додатковий кредит на страхування у сумі та на умовах, зазначених у Кредитному договорі. Цільовим призначення додаткового кредиту є сплата страхових платежів відповідно до Договору страхування, укладеного Позичальником на виконання умов Кредитного договору. Сума додаткового кредиту дорівнює сумі страхових платежів, які має сплатити Позичальник відповідно до Договору страхування за весь час, що залишається до припинення Кредитного договору. Додатковий кредит надається Компанією Позичальнику шляхом перерахування Компанією на користь страхової компанії, зазначеної у Кредитному договорі або іншому документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до Договору страхування, що підлягають сплаті Компанією рівними місячними платежами. Позичальник доручає Компанії перераховувати страхові платежі на користь страхової компанії рівними місячними платежами. Банківські реквізити страхові компанії для перерахування платежів зазначаються в Кредитному договорі або іншому документі. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування додатковим кредитом відповідно до умов Кредитного договору (ст. ст. 10.1-10.6).

Згідно ст. 10.10 р. 10 Загальних умов кредитування, надання додаткового кредиту здійснюється починаючи з дати укладення Кредитного договору. Додатковий кредит надається рівними частинами щомісячно. Кожна дата списання коштів з рахунка Компанії на користь страхової компанії, зазначеної у Кредитному договорі, є датою надання чергового траншу додаткового кредиту.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем на виконання умов Кредитного договору, у зв'язку із укладенням 27.02.2013 між відповідачем та страховою компанією (третьою особою у даній справі) договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0199-РМ2-13-00119, згідно пояснень останньої № 03/0344 від 19.01.2018, шляхом щомісячного перерахування з 01.03.2013 на користь страхової компанії страхових платежів, було надано відповідачу додатковий кредит.

Дані обставини сторонами не заперечено. Проте, відповідач вважає, що сума додаткового кредиту (сплачені позивачем на користь третьої особи страхові платежі) вже була предметом судового розгляду, стягнута з відповідача згідно Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі № 921/1/16-г/3 та погашена в повному обсязі згідно меморіального ордеру № 1 від 04.01.2017 на суму 601 830,84 грн.

Дані твердження відповідача суд вважає помилковими, з огляду на те, що предметом судового розгляду у справі № 921/1/16-г/3, як вже зазначалось вище, була вимога позивача про стягнення з відповідача 425 112,95 грн заборгованості за кредитом, 28 641,99 заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у період з 01.04.2015 по 01.12.2015, 67 985,28 грн інфляційних втрат, 8 560, 49 грн 3% річних та 6 000 грн збитків. Жодних вимог у справі № 921/1/16-г/3 щодо стягнення з відповідача суми додаткового кредиту позивачем не заявлялось та, відповідно, судом не вирішувалось. Більше того, приймаючи 12.09.2016 постанову, суд, враховуючи задоволення позовних вимог про стягнення сум кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, фактично погодився із здійсненими позивачем зарахуваннями сплачених відповідачем 17032015 коштів в сумі 649 656,62 грн, зокрема в частині погашення заборгованості відповідача по додатковому кредиту та процентах за користування ним за березень місяць 2015 р. Також, слід зазначити, що сплата та зарахування зазначених коштів відбувалась в межах виконавчого провадження, відкритого на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, про що вже було зазначено вище.

Як стверджує позивач, враховуючи умови Кредитного договору, відповідачу у період з квітня місяця 2015 по вересень місяць 2017 (включно), шляхом щомісячного перерахування Компанією (позивачем) на рахунок страхової компанії (третьої особи) страховим платежів, було надано додатковий кредит в загальній сумі 211 982,24 грн.

Вказані обставини підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи щомісячними звітами з укладених договорів КАСКО з АТ "Стахова компанія "УСГ" за квітень місяць 2015 р. - вересень місяць 2017 р., платіжними дорученнями №50006773 від 09.04.2015, №50007855 від 07.05.2015, №50006848 від 02.06.2015, №50008306 від 01.07.2015, №50008584 від 03.08.2015, №50006986 від 02.09.2015, №50009238 від 05.10.2015, №50009620 від 05.11.2015, №50009987 від 04.12.2015, №19 від 06.01.2016, №50007197 від 05.02.2016, №50007857 від 04.03.2016, №50008145 від 05.04.2016, №50008524 від 06.05.2016, №50008843 від 03.06.2016, №50009106 від 05.07.2016, №50009474 від 02.08.2016, №50009838 від 02.09.2016, №50010205 від 03.10.2016, №50010597 від 01.11.2016, №50010957 від 01.12.2016, №12 від 04.01.2017, №306 від 06.02.2017, №2 від 01.03.2017, №2 від 03.04.2017, №1222 від 03.05.2017, №1485 від 01.06.2017, №1695 від 03.07.2017, №2015 від 01.08.2017, №123 від 01.09.2017 та зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта - ФГ Брати-2 за період з 01.03.2013 по 15.09.2017.

Окрім того, згідно наявних у матеріалах справи пояснень третьої особи за № 03/0344 від 19.01.2018, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" підтвердила сплату позивачем на її користь у період з квітня місяця 2015 р. по вересень місяць 2017 р. (включно) страхових платежів в загальній сумі 211 982,24 грн.

На підставі наведеного, враховуючи умови Кредитного договору та неналежне виконання відповідачем умов останнього в частині своєчасного повернення наданого йому у період з квітня місяця 2015 року по вересень місяць 2017 року (включно) додаткового кредиту в розмірі 211 982,24 грн, суд прийшов до висновку, що в даній частині вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Щодо заявлених до стягнення збитків в розмірі 6 000 грн, суд вважає за належне відмовити в задоволенні позову в цій частині, зважаючи на наступне:

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 623, 1166 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

При цьому, позивачу необхідно довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести зазначені вище умови в порядку ст. 74 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Звертаючись з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000 грн збитків, що становлять вартість послуг ТзОВ «Юридична фірма «Вернер» з складання позовної заяви та представництва інтересів позивача в суді.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 ГК України та статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Таким чином, зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6000 грн збитків є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

У відповідності до вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 4 436 грн 78 коп. покладаються судом на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-75, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 господарства "Брати-2", с. Оленівка, Гусятинський район, Тернопільська область, 48210, ідентифікаційний код 32967057, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", пр. Павла Тичини, 1В, офіс "В", м. Київ, 02152, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000 в ПАТ «Креді ОСОБА_4» , МФО 300379, 295 785,54 грн, з яких: 47 697,67 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 211 982,24 грн - заборгованість за додатковим кредитом, 4 252,28 грн - 3% річних, 31 853,35 грн - інфляційні втрати та 4 436, 78 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Повне рішення складено 05.02.2018

Суддя Гирила І.М.