Ухвала

від 31.01.2018 по справі 5024/1788/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

УХВАЛА

31 січня 2018 року Справа № 5024/1788/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л.,розглянувши скаргу Командитного товариства Приватне підприємство В.А.Т. Компанія Дніпро і компанія (місцезнаходження: 73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, ідентифікаційний код: 14313145) на бездіяльність Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, 7), заінтересована особа (боржник): ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю Авіа-Про (місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, буд. 6, офіс 2, ідентифікаційний код: 32808838) у справі

за позовом: Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т.Компанія "Дніпро" і компанія", м. Херсон

до: ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа-Про", м.Київ

про стягнення 71 856 грн. 27 коп.

за участю представників сторін:

від скаржника (позивача) - ОСОБА_2, на підставі довіреності № 1-9/60 від 09.08.2017 року

від боржника (відповідача) - не прибув

державний виконавець - не прибув

встановив:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.01.2013 року по справі № 5024/1788/2012 з ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-Про» , на користь Командитного товариства «Приватне підприємство «В.А.Т. Компанія Дніпро» і компанія» стягнуто борг за виконані роботи у сумі 47020 (сорок сім тисяч двадцять) грн. 90 коп., 8901 (вісім тисяч дев'ятсот одна) грн. 83 коп. - втрати від інфляції, 3768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 63 коп. - 3% річних та 1335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеній сумі.

18.02.2013 року виданий наказ про примусове виконання судового рішення, який був звернутий позивачем до примусового виконання.

02.01.2018 року Командитне товариство «Приватне підприємство В.А.Т. Компанія «Дніпро і компанія» звернулося до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність Корабельного районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області при примусовому виконанні наказу Господарського суду Херсонської області № 5024/1788/2012, виданого 18.02.2013 року та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.11.2017 року у ВП № 47857932.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду Херсонської області, державним виконавцем не було вчинено усіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» , дій, спрямованих на реальне виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 29.01.2013 року. Крім того, при виконанні рішення суду, державним виконавцем допущено порушення Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень суду, а тому повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірним, та свідчить про бездіяльність вказаного органу, на який покладений обов'язок ефективного та своєчасного виконання рішень суду. Повернення наказу без виконання, на думку скаржника, призвело до порушення їх прав та законних інтересів, як стягувача, оскільки за весь час перебування наказу на виконанні рішення суду про стягнення з відповідача належних скаржнику грошових коштів не виконано.

У скарзі скаржник зазначає, що Корабельним ДВС, всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» , постанова про повернення виконавчого документу, була направлена поза строками, що визначені у ст. 28 цього Закону. Також, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.11.2017 року не скріплена печаткою, як того вимагає Інструкція з організації примусового виконання рішень суду, а містить лише підпис державного виконавця. Посилається і на те, що приймаючи рішення про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із відсутністю майна у боржника, державний виконавець, всупереч ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не склав відповідний акт, ними не отримано жодних документів на підтвердження відсутності майна у боржника.

Скаржник також наголошує на тому, що за чотири роки перебування наказу на виконанні, протягом якого він двічі повертався стягувачу, державним виконавцем не вжито жодних заходів на реальне виконання рішення, зокрема не накладено жодного стягнення на боржника у зв'язку із невиконанням рішення суду, відсутнє звернення до суду із вимогами щодо тимчасового обмеження у праві виїзду керівнику підприємства - боржника.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.01.2018 року справу було прийнято до провадження, а розгляд скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.01.2018 року.

У зв'язку із необхідністю уточнення місцезнаходження боржника (відповідача по справі) та забезпечення належного повідомлення його про дату, місце та час розгляду скарги, судове засідання, відповідно до ухвали від 12.01.2018 року було відкладено на 31.01.2018 року.

У судових засіданнях, представник скаржника, обставини, викладені у скарзі підтримала, просила її задовольнити. Додатково зазначила, що необхідність, через бездіяльність державного виконавця, повторно звертати наказ до виконання, створює для їх підприємства додаткові витрати, оскільки за звернення до державної виконавчої служби із виконавчим документом Законом України «Про виконавче провадження» передбачено оплату авансового внеску.

В судовому засіданні від 12.01.2018 року, державний виконавець Корабельного ДВС, надавши суду матеріали виконавчого провадження, посилаючись на необґрунтованість і безпідставність вимог скарги, просила відмовити у її задоволенні. Зазначила, що при виконанні наказу № 5024/1788/2012, ними були вжиті усі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для встановлення майна боржника, на яке можна накласти стягнення. При відкритті провадження направлено запити до Територіального сервісного центру, капітана морського порту, ДФС у Херсонській області, Управління статистики у Херсонській області, з метою перевірки рахунків та звітів боржника, однак всі заходи виявилися марними. Перевіркою реєстрів, жодних записів про наявність права власності на будь-яке майно у боржника, не виявлено. Зазначила, що в межах даного виконавчого провадження ними на усе майно та рахунки боржника, був накладений арешт. Звернула увагу, що вжиття заходів по накладенню стягнення на боржника є правом, а не обов'язком державного виконавця, а тому невжиття ними таких заходів бездіяльністю вважатися не може.

Заперечуючи проти скарги, також зазначила, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не визначені строки, протягом якого мають бути вчинені виконавчі дії, а тому посилання скаржника на те, що виконавчі дії мають бути здійснені саме у шестимісячний строк, є безпідставними. Також вказала, що із змісту скарги не вбачається в чому полягає, як незаконність дій державного виконавця, так і порушення прав стягувача, оскільки повернення виконавчого документу не перешкоджає стягувачу повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду. До матеріалів справи, в судовому засіданні долучила, письмові заперечення на скаргу.

В судове засідання, призначене на 31.01.2018 року, державний виконавець, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася.

Боржник (відповідач) в судове засідання, явку свого представника так само не забезпечив, причини неявки суду не відомі.

Неявка вказаних осіб, у відповідності до ч. 2 ст. 342 ГПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши в судових засіданнях представника скаржника, державного виконавця, дослідивши матеріали, надані учасниками судового розгляду, суд зазначає таке.

Статтею 339 ГПК України, визначено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Ця норма кореспондується з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі за текстом Закон, в редакції чинній при здійсненні оскаржуваних виконавчих дій).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

З наданих скаржником, документів, а саме: копії конверта та витягу з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що копія оскаржуваної постанови державного виконавця від 14.11.2017 року, після її направлення останнім 19.12.2017 року була отримана ними 20.12.2017 року.

Скарга подана до суду 02.01.2018 року. Таким чином, з урахуванням вихідних та святкових днів (30.12.2017, 31.12.2017, 01.01.2018 року) вказана скарга, Командитним товариством «Приватне підприємство В.А.Т. Компанія «Дніпро і компанія» , подана в межах строків, визначених ст. 341 ГПК України та ч. 5 ст. 74 Закону.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішенні ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане визначено і положеннями Господарського процесуального кодексу України (ст. 18).

Органом на який покладено обов'язок здійснювати примусове виконання рішень суду є державна виконавча служба (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження;

Так, частиною 1 ст. 18 Закону визначений обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частини 2, 3 зазначеної норми містять перелік обов'язків та прав виконавця при здійсненні виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, а у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Зважаючи на вищенаведені норми, суд відзначає про помилковість тлумачення державним виконавцем ч. 3 ст. 18 Закону, як реалізації прав із передбаченого переліку на власний розсуд, за власним бажанням. Статус державного виконавця, як суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, зобов'язує його під час здійснення виконавчого провадження використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Реалізація визначеного Законом переліку повноважень виконавця спрямована на ефективне своєчасне і в повному обсязі вчинення виконавчих дій з метою примусового виконання судового рішення.

Таким чином, для ефективного виконання рішення суду та реалізації права стягувача на отримання присуджених йому за рішенням суду грошових коштів, державний виконавець зобов'язаний був вжити заходів, зокрема, по виходу за місцезнаходженням боржника, виклику керівника боржника для надання пояснень щодо виконавчого провадження, накладення стягнення на боржника, у зв'язку із ухиленням останнього від виконання рішення суду, по тимчасовому обмеженю у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Разом з тим, як вбачається із пояснень самого державного виконавця, що були надані в судовому засіданні від 12.01.2018 року, вищевказаних заходів, Корабельне ДВС, всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» , при виконанні рішення Господарського суду Херсонської області від 29.01.2013 року, не вживали, а єдиними заходами, що були здійсненні на виконання рішення суду було направлення запитів до Територіального сервісного центру 6541 Регіонального центру МРЕВ у Херсонській області, капітану морського порту, ГУ ДФС у Херсонській області, Головного управління статистики у Херсонській області; отримання відомостей з реєстрів права власності на нерухоме майно, заборон відчуження об'єктів нерухомості, іпотек та з банківських установ; накладення арештів на майно та кошти боржника. Інших доказів на спростування обставин, наведених скаржником державний виконавець не надав.

Обґрунтованими є і посилання скаржника на порушення державним виконавцем порядку оформлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.11.2017 року та строків її направлення.

Так, всупереч ч. 1 ст. 28 Закону, за якою документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, постанова від 14.11.2017 року про повернення виконавчого документу була надіслана стягувачу лише 19.12.2017 року. Також, суду державним виконавцем не надано доказів про направлення копії постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 7 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, передбачено скріплення печаткою підпису виконавця. Однак, цей реквізит у документі - постанові від 14.11.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу - відсутній.

Частиною 2 ст. 37 Закону, визначений обов'язок державного виконавця, в разі припинення виконавчого провадження з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення за умови безрезультатності здійснення виконавцем заходів щодо розшуку такого майна, скласти акт.

Разом з тим, як повідомила в судовому засіданні, що відбулося 12.01.2018 року, державний виконавець, акт при закінчення виконавчого провадження ними не складався.

Також, статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, в редакції чинній на момент ухвалення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Абзацом 2 частини 5 цієї ж статті передбачено, що, зокрема, порядок передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Так, пунктом 6 Розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 р. № 512/5, в редакції чинній на момент ухвалення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, визначено, що виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого і в тому числі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Боржником ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа-Про» змінено місцезнаходження на м. Київ, вул. Чорнобильська, буд. 6, офіс 2, про що 28.07.2014 р. здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи. Отже, при підтвердженні факту відсутності майна боржника за місцем попередньої реєстрації, наявні підстави для передачі виконавчого провадження органу державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію місцезнаходження боржника.

Виявлені порушення при здійсненні та оформлені виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Херсонської області №5024/1788/2012 від 29.01.2013 року свідчать про необґрунтованість рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу.

За змістом ч. 2 ст. 343 ГПК України, суд, у разі встановлення обґрунтованості скарги, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, враховуючи, що судове рішення протягом тривалого часу не виконується, хоча стягувач вже двічі звертався до органів ДВС з наказом для примусового виконання рішення, а при наступному зверненні із заявою про примусове виконання судового рішення обов'язковим є сплата авансового внеску, суд визнає обґрунтованими доводи скаржника Командитного товариства «Приватне підприємство В.А.Т. Компанія «Дніпро і компанія» про невжиття державним виконавцем вичерпних заходів, спрямованих на виконання рішення Господарського суду Херсонської області № 5024/1788/2012 від 29.01.2013 року, чим порушені майнові права стягувача.

Зазначених обставин не спростовують доводи державного виконавця, про відсутність порушених прав стягувача, оскільки останній не позбавлений можливості повторно звернутися до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 255, 256, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Скаргу командитного товариства «Приватне підприємство «В.А.Т. Компанія «Дніпро» і компанія» на бездіяльність Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області при примусовому виконанні наказу, виданого Господарським судом Херсонської області 18.02.2013 року по справі № 5024/1788/2012.

3. Визнати неправомірною та скасувати постанову Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 14.11.2017 року у ВП № 47857932 про повернення наказу Господарського суду Херсонської області від 18.02.2013 року по справі № 5024/1788/2012 про стягнення з ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-Про» (м. Київ, вул. Чорнобильська, буд. 6, офіс 2) на користь командитного товариства «Приватне підприємство «В.А.Т. Компанія «Дніпро» і компанія» боргу на загальну суму 61027,25 грн.

4. Зобов'язати Корабельний районний відділ Державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області вчинити всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 18.02.2013 року по справі № 5024/1788/2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту ухвали 05.02.2018 року.

Суддя Т.А. Остапенко