Рішення

від 31.01.2018 по справі 918/833/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2018 р. Справа № 918/833/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Міщука Степана Степановича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп"

про стягнення боргу за договором поставки, штрафів, пені, інфляційних втрат та 3% річних всього - 140 278,94 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Кравчук І.Б. (довіреність № б/н від 22.01.18 року) ;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Міщук Степан Степанович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" про стягнення боргу за договором поставки в сумі 148 149 грн. 51 коп. з яких: 103 691,20 грн. основної заборгованості, 10 369,12 грн. штрафу, 21 501,14 грн. пені, 10 107,40 грн. інфляційних втрат та 2 480,65 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №15/12/16. На виконання останнього позивач поставив відповідачу товар (вироби з металу та інші товари), який відповідачем оплачено частково в сумі 24 000,00 грн., неоплаченим лишився поставлений товар на суму 103 691,20 грн. У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою суду від 04 грудня 2017 року порушено провадження у справі №918/833/17, розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 04 січня 2018 року.

Ухвалою від 04 січня 2018 року судом вирішено розгляд справи №918/833/17 здійснювати за правилами Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. №1798-XII) у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р., що набрала чинності з 15.12.2017 р. в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами від 04 січня 2018 року та від 23 січня 2018 року розгляд справи відкладався.

25 січня 2018 року позивачем подано до суду клопотання, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь 103 691,20 грн. суми основного боргу, 10 369,12 грн. штрафу, 13 630,77 грн. пені, 10 107,20 грн. інфляційних втрат, 2 480,65 грн. 3% річних, всього - 140 278,94 грн.

Розглянувши подане клопотання, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою вказане клопотання є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 31.01.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги (з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) з підстав зазначених в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з'явився. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

15 грудня 2016 року між Фізичною особою-підприємцем Міщуком Степаном Степановичем (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №15/12/16 (надалі - договір), відповідно до предмету якого постачальник передає (постачає), а покупець приймає товар (вироби з металу та інші товари) в кількості та по ціні, що вказані в накладних (рахунках), які є невід'ємною частиною даного договору (арк.с. 18).

Відповідно до пункту 2.3. договору ціна договору становить загальну суму фактично поставленого товару згідно накладних.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що кожна конкретна поставка обумовлюється складанням накладної, котра є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка кожної партії даного товару вважається поставленою в день підписання накладної (дата на накладній) та інших супроводжуючих документів при передачі матеріальних цінностей.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних: № ВБ-137 від 20 грудня 2016 року на суму 65 291,20 грн., №ВБ-20 від 15 березня 2017 року на суму 38 400,00 грн., №ВБ-31 від 10 квітня 2017 року на суму 24 000,00 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 127 691,20 грн. (арк.с. 19-21).

За умовами пункту 3.5. договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошей на розрахунковий рахунок постачальника за кожну товарну одиницю відповідно до накладних на протязі 10 банківських днів.

21 березня 2017 року та 27 березня 2017 року відповідач оплатив позивачу 10 000,00 грн. та 14 000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками (арк.с.22). Таким чином неоплаченим лишився поставлений товар на загальну суму 103 691,20 грн., доказів оплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

15 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату наявної заборгованості, яка відповідачем отримана 18 травня 2017 року (арк.с. 23-24).

У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист №21 від 18 травня 2017 року, відповідно до змісту якого визнав наявну за договором №15/12/16 заборгованість в сумі 103 691,20 грн. (арк.с. 25).

06 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом щодо оплатити наявної заборгованості у п'ятиденний строк з моменту отримання вказаного листа (арк.с 26).

У відповідь на вказаний лист відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист №37 від 19 вересня 20147 року згідно якого визнає наявну за договором №15/12/16 заборгованість в сумі 103 691,20 грн. та гарантує в термін до 20 листопада 2017 року повне погашення вказаної заборгованості (арк.с. 27).

Проте, станом на час розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив, доказів оплати вказаної заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" на користь Фізичної особи - підприємця Міщука Степана Степановича заборгованості за поставлений товар в сумі 103691,20 грн. є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають до задоволення.

Як унормовано у положеннях частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).

У статтях 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У частині першій статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення платежу більш ніж на 45 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми загальної заборгованості за даним договором.

Позивач посилаючись на положення пункту 6.2. договору нарахував відповідачу штраф в сумі 10 369,12 грн.

Нарахування вказаної штрафної санкції судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Згідно пункту 6.1. договору у випадку несвоєчасного перерахування коштів що передбачено в п. 3.5. та п. 3.6. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених сум за кожен день прострочення.

Позивач посилаючись на положення пункту 6.1. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 13 630,77 грн.

Нарахування вказаної штрафної санкції судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач покликаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов'язання нарахував відповідачу 2 480,65 грн. 3% річних та 10 107,20 грн. інфляційних втрат.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" на користь Фізичної особи - підприємця Міщука Степана Степановича 103 691,20 грн. основної заборгованості, 10 369,12 грн. штрафу, 13 630,77 грн. пені, 2 480,65 грн. 3% річних, 10 107,20 грн. інфляційних втрат, всього - 140 278,94 грн. підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) в сумі 2 104,18 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №128 від 30 листопада 2017 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 222,25 грн.

За умовами статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, надміру сплачений позивачем судовий збір в сумі 118,07 грн. підлягає поверненню за ухвалою суду після подання позивачем відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня 42, код ЄДРПОУ 40644086) на користь Фізичної особи - підприємця Міщука Степана Степановича (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) - 103 691 (сто три тисячі шістсот дев'яносто один) грн. 20 коп. основної заборгованості, 10 369 (десять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 12 коп. штрафу, 13 630 (тринадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 77 коп. пені, 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 65 коп. 3% річних, 10 107 (десять тисяч сто сім) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 2 104 (дві тисячі сто чотири) грн. 18 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" лютого 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.