Ухвала

від 09.04.2019 по справі 918/833/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"09" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/833/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

при секретарі судового засідання Сідлецькій Ю.Р.

розглянувши матеріали подання головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Міщука Степана Степановича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп"

про стягнення боргу за договором поставки, штрафів, пені, інфляційних втрат та 3% річних всього - 140 278,94 грн.

Без повідомлення сторін.

За участю державного виконавця: Шупік К.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Міщук Степан Степанович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" про стягнення боргу за договором поставки в сумі 148 149 грн. 51 коп. з яких: 103 691,20 грн. основної заборгованості, 10 369,12 грн. штрафу, 21 501,14 грн. пені, 10 107,40 грн. інфляційних втрат та 2 480,65 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №15/12/16. На виконання останнього позивач поставив відповідачу товар (вироби з металу та інші товари), який відповідачем оплачено частково в сумі 24 000,00 грн., неоплаченим лишився поставлений товар на суму 103 691,20 грн. У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням від 31 січня 2018 року позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" на користь Фізичної особи - підприємця Міщука Степана Степановича - 103 691 грн. 20 коп. основної заборгованості, 10 369 грн. 12 коп. штрафу, 13630 грн. 77 коп. пені, 2 480 грн. 65 коп. 3% річних, 10 107 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 2 104 грн. 18 коп. судового збору.

27 лютого 2018 року на виконання рішення видано наказ.

08.04.2019 р. до господарського суду Рівненської області надійшло подання Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" ОСОБА_5 - до повного виконання зобовязань, покладених на нього виконавчими документами про стягнення з ТзОВ "Фінанс Девелопмент Груп" заборгованості на користь стягувачів.

Відповідно до положень ч.4 ст. 337 ГПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Під час розгляду даного подання 09.04.2019 р. був присутній головний державний виконавець Шупік К.В., який повідомлявся про його розгляд шляхом телефонограми. Так, виконавець підтримав доводи, що виклав письмово у поданні, та просив останнє задоволити. Вказав, що боржником не виконано належним чином судове рішення у справі №918/833/17, в рахунок погашення заборгованості перед позивачем сплачено лише частину коштів, а залишок боргу складає понад 100 000,00 грн. На запит органу ДВС було надано повідомлення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 29 серпня 2018 року, за яким керівник ТзОВ "Фінанс Девелопмент Груп" ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданий 25.12.2013 р. року органом видачі 6801, та серії НОМЕР_2, виданий 22.08.2018 р. року органом видачі 6802. Державний виконавець у поданні як на спеціальне законодавство посилається на п. 19 ч. 3 ст. 18 Зак ону України "Про виконавче провадження", згідно якого виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Представники сторін на підставі ст.337 ГПК України не повідомлялися про розгляд подання.

Дослідивши матеріали подання, суд встановив таке.

У ході проведення виконавчих дій органом ДВС встановлено, що згідно даних ДФС України боржник має відкриті рахунки в АБ "УКРГАЗБАНК", Рівненській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м.Рівне.

22 січня 2018 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою арештовано рахунки у вищевказаних банківських установах.

Під час виконання рішень суду державним виконавцем винесено постанови у зведеному виконавчому провадженні ЄДРВП №56045221, у тому числі й постанову ВП №57125785 від 04.09.2018 р. про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" боргу на підставі наказу №918/833/17 від 27.02.2018 р.

Державним виконавцем проведено опис чотирьох земельних ділянок, що належать ТзОВ "Фінанс Девелопмент Груп", згідно постанови від 04.04.2018 р. про опис та арешт майна боржника.

Проте станом на 09.04.2019 р. рішення не виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

При цьому, у відповідності до ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь - яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь - яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

ОСОБА_5 є громадянином України.

З цього приводу, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 1 лютого 2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання . У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Теоретично невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Проте, лише невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, Верховний Суд України звертає увагу судів, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України) (Лист, Верховний Суд України, від 01 січня 2017 року, "Узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України").

Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Отже, порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" в редакції, чинній з 06.02.2018, а тому останній є спеціальним законом. Цим законом визначено вичерпний перелік підстав, за яких право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, а саме: "коли: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду" (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України").

Господарським процесуальним законодавством також визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ст. 337 ГПК України).

Отже, наведеними вище положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та господарського процесуального законодавства не передбачено застосування обмеження громадянина України, який є керівником боржника, у праві виїзду за межі України.

Зважаючи, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон, а державним виконавцем не надано доказів того, що боржник юридична особа умисно ухиляється від виконання судового рішення (наказу), тому подання головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Девелопмент Груп" ОСОБА_5.

Ухвала набирає законної сили 09 квітня 2019 року у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України .

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua .

Суддя Бережнюк В.В.