Рішення

від 26.01.2018 по справі 923/992/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року Справа № 923/992/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонської міської ради, ідентифікаційний код 26347681, пр.Ушакова, 37, м.Херсон,

до Фізичної особи-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Інспекція з контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Херсона Херсонської міської ради, м. Херсон

про звільнення земельної ділянки

за участі представників сторін:

від позивача - Фокін А.А., довіреність № 9-917-9/21 від 27.12.2017;

від відповідача - Чернишова Л.М. довіреність №550 від 30.11.2016, Пархоменко П.К., паспорт;

від третьої особи: не прибув;

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви, яка надійшла до господарського суду 15.09.2016, Херсонська міська рада звернулась до фізичної особи-підприємця Пархоменка П.К., далі відповідач, з вимогою про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди. Підставою для позову стало використання земельної ділянки відповідачем для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці після закінчення строку договору оренди цією земельною ділянкою без оформлення документів на право встановлення тимчасових споруд - кіоску, холодильного обладнання та автомата.

У цій справі рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.10.2016 позов задоволено, зобов'язано відповідача фізичну особу-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича звільнити земельну ділянку, площею 8 кв.м., розташовану в м. Херсоні по проспекту 200-річчя Херсона в районі будинку № 41-а, шляхом демонтажу тимчасової споруди - кіоску та торгівельного обладнання, та стягнув з відповідача на користь Херсонської міської ради 1378 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі № 923/992/16 скасовано, касаційну скаргу ФОП Пархоменка П.К. задоволено частково, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою від 28.08.2017 Господарський суд Херсонської області провадження у справі припинено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 апеляційну скаргу Херсонської міської ради задоволено, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.08.2017 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Херсонської області. Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 стягнуто з ФОП Пархоменко П.К. на користь Херсонської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги, господарському суду Херсонської області доручено видати відповідний наказ.

Розпорядженням керівника апарату № 351 від 18.10.2017 у зв'язку зі скасуванням ухвали про припинення провадження та передачею справи на розгляд призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/992/16.

Ухвалою від 19.10.2017 прийнято справу до провадження судді Пригузи П.Д., призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 14.11.2017, явку в засідання представників сторін визнано обов'язковою, зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням постанов апеляційної та касаційної інстанції.

У подальшому розгляд справи відкладався, призначався на 13.12.2017, 21.12.2017, 16.01.2018 та 21.01.2018 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, через нез'явлення представника в судове засідання, необхідності завершення підготовчого провадження за приписами Господарського процесуального кодексу України, що набрав чинності з 15.12.2015 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Інспекція з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради явку свого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. З у рахуванням думки представників сторін, суд ухвалив розгляд справи здійснювати за відсутності представника вказаної третьої особи.

Херсонською міською радою, позивачем, 13.12.2017 до суду подано уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 199), згідно яких, позивач просить: зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку комунальної форми власності площею 17 кв. м, розташовану по просп. 200-річчя Херсона, 41а, від кіоску та холодильного обладнання; стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 16.01.2018 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.01.2018 представник позивача Херсонської міської ради уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з наступних підстав.

Представник позивача пояснив, що на реалізацію повноважень передбачених, зокрема ч. 5 ст. 16 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , п. а ст. 12, ч. 2 ст. 83 ЗК України, Херсонська міська рада звернулася до суду з відповідним позовом.

На підтвердження своєї позиції представник позивача пояснив, що між сторонами був укладений договір оренди спірної земельної ділянки, строк дії якого сплинув 18.09.2003 року. Станом на теперішній час незважаючи на письмові звернення позивача і рішення Господарського суду Херсонської області від 11.02.2016 по іншій справі, № 923/2089/15, земельна ділянка відповідачем не повернута орендодавцеві, не звільнена від кіоску та обладнання, що належить відповідачеві на правах власності. Після припинення договору оренди відповідач не звертався до позивача як орендодавця про укладання нового договору оренди, або про оформлення прав на встановлення тимчасових споруд та обладнання на території, що раніше здавалася йому в оренду, отже використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Додаткових рішень щодо продовження вказаного договору оренди або надання спірної земельної ділянки у користування відповідача Херсонською міською радою не приймалися.

Таким чином, як наголошує представник позивача, у порушення вимог, зокрема ст. 116 ЗК України, відповідачем фактично здійснено самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності.

Щодо твердження відповідача про те, що прийняте на користь Херсонської міської ради судом рішення може призвести до позбавлення його права власності на майно, яке розміщено на спірній земельній ділянці (торговельний кіоск), представник позивача заперечив та пояснив наступне.

Можливе рішення суду не позбавить відповідача права власності на майно (кіоск), а лише зобов'язує його забрати це майно (кіоск та обладнання) із земельної ділянки, що використовується відповідачем без відповідних прав.

Також представник позивача повідомив, що відповідач має право вирішити питання про розміщення спірного кіоску в установленому законом порядку, однак таких дій не вчиняв, так само, як і дій по отриманню в користування спірної земельної ділянки.

Відповідачем подано до суду заперечення та відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 21-25, том 2 а.с. 232), проти позову заперечує, зазначивши, що, на його думку, позовна заява подана до суду особою, права якої не порушено, а позовна заява підписана не уповноваженою особою представником за довіреністю міського голови, в той час, як підписувати має лише міський голова без права передоручення. Також, вважає, що міський голова має особисто представляти раду в суді, а не представник ради. Окрім того, вважає, що з заявлених позовних вимог судом вже розглянуто справу, є рішення суду у справі між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав. Ґрунтуючись на вказаних запереченнях, відповідач вважає, що самовільного зайняття земельної ділянки ним не вчинялося, він продовжує володіти земельною ділянкою, яку, навпаки, позивач відмовляється прийняти від відповідача земельну ділянку з земельними поліпшеннями, чим перешкоджає виконанню рішення суду.

У судовому засіданні відповідач та його представник проти позовних вимог заперечили та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві та раніше поданих до справи запереченнях і поясненнях.

Представник відповідача пояснила, що відповідач самовільно не займав земельної ділянки, оскільки він продовжує володіти і користуватися земельною ділянкою, що належала йому на правах оренди, до цього часу продовжує сплачувати орендну плату за її використання. Вважає, що позивач відмовляється прийняти від відповідача земельну ділянку із земельними поліпшеннями. Цим поліпшенням, на його думку, є торговельний кіоск. Така думка відповідача пояснюється тим, що земельна ділянка відповідно до договору оренди була надана для встановлення торговельного кіоску, отже має цільове призначення. Якщо торговельний кіоск відповідач прибере із земельної ділянки, то буде порушено призначення земельної ділянки. Також, висловив думку, що кіоск у разі його переміщення може втратити своє призначення як об'єкт торгівлі (торговельний кіоск), перетвориться на простий металевий ящик. З цих підстав, вважає, що позивач зобов'язаний прийняти від відповідача торговельний кіоск разом із земельною ділянкою та сплатити його вартість відповідачеві.

Відповідач стверджує, що сторони виконавчого провадження, яке відкрите на виконання рішення господарського суду від 11.02.2016 у справі № 923/2089/15 не можуть виконати судове рішення через нерозуміння порядку його виконання, про роз'яснення він звертався до державного виконавця 23.05.2016, але таких роз'яснень не отримав.

Однак, відповідач та його представник пояснили, що не зверталися до суду із позовами до Херсонської міської ради для захисту прав та інтересів Пархоменка П.К., що випливають з відмови ради прийняти від колишнього орендаря земельну ділянку з поліпшеннями, про які він стверджує.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.10.2001 між Херсонським міськвиконкомом та приватним підприємцем Пархоменком П.К. було укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого відповідачеві було передано в оренду земельні ділянки із земель загального користування, в тому числі площею 17 кв.м. на пр. 200-річчя Херсона, 41, під розміщення торгівельних кіосків (т. 1, а.с.12, а.с. 80-85).

Відповідно до умов п. 2.2, договір укладено строком до 18.09.2003 року.

Фактично земельна ділянка використовується відповідачем для здійснення торговельної діяльності до цього часу (січень 2018 року).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.1998, посвідченому нотаріально (том 1 а.с. 79), торговельний кіоск належить відповідачеві на праві власності. З вказаного договору вбачається (п. 1), що кіоск знаходиться на вул. 200 річчя Херсона згідно з дозволом №1321, виданим Херсонською міською радою від 11.02.1997 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що торговельний кіоск відповідачем встановлено на законних підставах, що підтверджується як договором оренди земельних ділянок від 02.10.2001 так і договором купівлі-продажу кіоску відповідачем.

З підстав припинення договору оренди спірної земельної ділянки між сторонами раніше судом розглянуто спір та прийнято відповідне рішення.

Так, рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2016 у справі № 923/2089/15 позов Херсонської міської ради задоволено, зобов'язано ФОП Пархоменка П. К. виконати умови договору оренди земельної ділянки від 02.10.2001 року, а саме - повернути Херсонській міській раді земельну ділянку загальною площею 17 кв.м., яка знаходиться по проспекту 200-річчя Херсона, 41 у м. Херсоні, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Рішення набрало законної сили, видано наказ від 01.03.2016 року про примусове виконання рішення. На підставі заяви Херсонської міської ради від 22.03.2016 року відкрито виконавче провадження № 50574995 (том 2 а.с. 204-217).

Відповідачем вказане рішення суду станом на 25.01.2018 року добровільно не виконано. Ця обставина пояснюється нерозумінням відповідача порядку повернення земельної ділянки, про що він звертався із заявою до державного виконавця 23.05.2016, (том 2 а.с. 221), але таких роз'яснень не отримав. Сторони виконавчого провадження не зверталися до суду, що видав виконавчий документ, з питань неможливості виконання судового рішення у справі № 923/2089/15.

Сторонами визнаються факти, що у подальшому строк дії договору у встановленому законом порядку не продовжувався, правовстановлюючі документи на право користування землею у відповідача відсутні, документів, що дають право на встановлення тимчасових споруд (об'єктів) для здійснення підприємницької діяльності (кіоску та обладнання) на території об'єктів благоустрою у м. Херсоні відповідач не має. Належність спірної земельної ділянки до об'єктів комунальної власності та факт знаходження торговельного кіоску і обладнання на спірній земельній ділянці також відповідачем не оспорюється.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи у суду не викликають сумніву, не підлягають доказуванню.

Аналіз фактичних обставин справи показує, що між позивачем та відповідачем існували відносини з оренди земельної ділянки комунальної власності, які ґрунтувалися на договорі, що припинився. Договірні відносини закінчилися прийняттям судового рішення від 11.02.2016 у справі № 923/2089/15, яке знаходиться на примусовому виконанні відповідачем умов договору оренди земельної ділянки. Отже вказані відносини є вирішеними, не є предметом спору у цій справі.

Після припинення права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди від 02.10.2001 між Херсонським міськвиконкомом та приватним підприємцем Пархоменком П.К. склалися відносини, що регулюються законодавством про благоустрій, зокрема щодо порядку та умов розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території населених пунктів.

Спірні відносини регулюються Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про благоустрій населених пунктів", "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року.

Відповідно до п. 1.3. Постанови пленуму ВГСУ України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема, про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок.

Відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Здійснюючи юридичний аналіз встановлених фактичних обставин суд зазначає.

Згідно ст. 48 Господарського кодексу України з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання повноважень, встановлених вказаною нормою закону Міністерством регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011 № 244 затверджено "Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" (далі Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1330/20068 та є чинним.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

За приписами статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт, який включає, зокрема, соціально-економічні, організаційно-правові та інші заходи з покращання мікроклімату, санітарного очищення тощо, що здійснюються на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони території об'єктів благоустрою, створення умов сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до наведеної норми Закону територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту .

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 15 цього Закону передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Згідно ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що малі архітектурні форми є елементами благоустрою. Мала архітектурна форма - це оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема альтанки, павільйони, навіси. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи (том 1 а.с. 8-10) та підтверджено в судовому засіданні сторонами, торговельний кіоск та обладнання, належне відповідачеві, знаходяться на спірній земельній ділянці як на об'єкті благоустрою міста без відповідного дозволу місцевої ради, об'єкт благоустрою на конкурентних засадах відповідачеві не передавався як балансоутримувачу.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Суд прийшов до висновку, що дії відповідача із здійснення підприємницької діяльності на території земельної ділянки (вулиці, двору, при домовій території) в районі житлового будинку № 41-а по пр. 200 річчя Херсона, 41 у м. Херсоні без документів, що посвідчують право її використання, не можуть вважатися правомірними, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу України права власника здійснюють органи державної влади.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд зазначає, що відповідно до роз'яснень, вміщених у підпункті 3.1 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарський суд враховує, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття.

Господарський суд у вирішенні таких спорів досліджує, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причин відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою правомірності фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку або відповідний дозвіл на встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на відповідній території міста, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття або ж самовільне користування земельною ділянкою.

Отже, вказані обставини свідчать про факт самовільного користування відповідачем земельною ділянкою площею 8,0 кв. м. під розміщення тимчасових споруд (6,0 кв.м. - площа земельної ділянки під кіоском, 2,0 кв.м. - площа земельної ділянки під холодильним обладнанням та автоматом), що підтверджено актом обстеження земельної ділянки № 6 від 31.08.2016 (т. 1, а.с.8), Схемою зайняття земельної ділянки (т. 1, а.с.11), у зв'язку з чим позовні вимоги Херсонської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє аргументи відповідача стосовно наявності рішення судів, що набрали законної сили між тими самими сторонами та з того ж самого предмету та підстав, а також щодо відсутності порушення прав позивача.

Так, рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2016 у справі № 923/2089/15 позов Херсонської міської ради задоволено, зобов'язано ФОП Пархоменка П. К. виконати умови договору оренди земельної ділянки від 02.10.2001 року, а саме - повернути Херсонській міській раді земельну ділянку загальною площею 17 кв.м., яка знаходиться по проспекту 200-річчя Херсона, 41 у м. Херсоні, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду. Підставою цього позову у справі № 923/2089/15 було закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 02.10.2001 року, а предметом позову вищевказаної справи було спонукання до виконання умов договору оренди земельної ділянки щодо якісного стану земельної ділянки, яка підлягала поверненню позивачеві.

Підставою звернення позивача до суду у цій справі №923/992/16 є те, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів та без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування, а предметом позову у справі №923/992/16 є звільнення земельної ділянки, що передбачає різні можливості його виконання: демонтаж та вивезення кіоску та обладнання або ж знесення цих об'єктів з території землі, яка займається без належних правових підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов.

Підстава позову відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину. Такими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто факти, що тягнуть певні правові наслідки.

При розгляді справи № 923/2089/15 господарським судом, було встановлено, що після закінчення терміну дії договору оренди від 02.10.2001 року, ФОП Пархоменко П. К., в порушення вимог Закону України "Про оренду землі" та умов договору, не повернув спірну земельну ділянку, та не надав суду доказів досягнення між сторонами згоди щодо пролонгації (продовження дії) договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, суд задовольнив позов Ради, та зобов'язав ФОП Пархоменка П. К. виконати умови договору оренди земельної ділянки від 02.10.2001, а саме повернути Херсонській міській раді спірну земельну ділянку у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Позов у справі № 923/992/16, про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди мотивовано тим, що відповідач без достатніх правових підстав займає вказану земельну ділянку та порушує у зв'язку з цим права її власника, порушує порядок встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста.

Отже, у вказаних позовах не збігаються предмет та підстави, якими їх обґрунтовано.

Враховуючи викладене, справи № 923/2089/15 і № 923/992/16 не співпадають за підставами та предметом позову, а тому доводи відповідача з цього питання є безпідставними.

Суд відхиляє аргументи відповідача стосовно неналежного представництва інтересів позивача Херсонської міської ради. Позивач та його представник мали повну процесуальну правоздатність та процесуальну дієздатність.

Так позовна заява підписана представником Херсонської міської ради Зеленіною С.М. 15.09.2016 року. До матеріалів позовної заяви додано копію довіреності від 07.04.2016 № 9-357-9/21 зі строком дії до 31.12.2016 (т. 1, а.с. 16).

Дослідивши вказану довіреність суд встановив, що представник позивача є головним спеціалістом сектора претензійно-судової роботи юридичного відділу Херсонської міської ради. Відповідно до Положення про юридичний відділ Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 28.11.2014 № 1589 (т. 1, а.с. 34-40), юридичний відділ є виконавчим органом Херсонської міської ради, і створюється відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (п.1.1 Положення).

Згідно п.п. 2.2.2 п.2.2 та п.п. 3.20, 3.12, 3.14 Положення, основними функціями та завданнями відділу є захист і представництво в установленому законом порядку інтересів міської ради, міського голови та виконавчих органів міської ради в судах, інших органах під час розгляду правових питань, спорів тощо.

Про аналогічне йдеться і у Положенні про сектор претензійно-судової роботи юридичного відділу Херсонської міської ради, затвердженому рішенням Херсонської міської ради від 28.11.2014 № 1589 (т. 1, а.с.41-42).

Довіреність від 07.04.2016 № 9-357-9/21 (т. 1, а.с.16) видана зі строком дії до 31.12.2016 року, підписана міським головою Херсонської міської ради особисто та уповноважує головного спеціаліста сектора претензійно-судової роботи юридичного відділу Херсонської міської ради на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Статуту територіальної громади м. Херсона представляти інтереси Херсонської міської ради, зокрема, в судах із правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі звертатися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, подавати та підписувати заяви, позовні заяви, скарги, апеляційні та касаційні скарги, інші документи; брати участь у судових засіданнях тощо.

За таких обставин, суд зазначає, що представництво інтересів Херсонської міської ради здійснювалося уповноваженою на то особою, та вважає довіреність від 07.04.2016 № 9-357-9/21 належним документом для представництва інтересів позивача, що відповідає приписам ст.ст. 237-240, 244 - 247 Цивільного кодексу України, ст. 56 ГПК України.

Зазначене вище стосується і довіреності представника Херсонської міської ради Фокіна А.А. від 27.12.2017 № 9-917-9/21 із строком дії до 31.12.2018 року.

Суд відхиляє аргументи відповідача стосовно того, що розміщення кіоску на спірній земельній ділянці є земельним поліпшенням, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оцінку земель , земельним поліпшенням є зміна якісних характеристик земельної ділянки внаслідок розташування в її межах будинків, будівель, споруд, об'єктів інженерної інфраструктури, меліоративних систем, багаторічних насаджень, лісової та іншої рослинності, а також внаслідок господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо).

Відповідно до договору купівлі-продажу кіоску від 19.05.1998, посвідченому нотаріально (том 1 а.с. 79), торговельний кіоск оцінено у 500,00грн., не вказано що кіоск є об'єктом нерухомого майна.

Як зазначено у п. 1 договору оренди земельних ділянок від 01.10.2001 (Предмет договору), торговельний кіоск розміщено на земельній ділянці з твердим покриттям, що знаходиться у задовільному стані. Як підтверджено позивачем відповідним фото кіоску та обладнання (том 1 а.с. 9-10), зазначений об'єкт встановлено на асфальто-бетонному покритті, є тимчасовою спорудою. Відповідач не надав суду доказів того, що кіоск є об'єктом нерухомості.

Кіоск на спірній земельній ділянці є спорудою торговельного призначення, є власністю відповідача, а його встановлення на земельній ділянці з твердим покриттям, так само як і його демонтаж (знесення), не змінює якісних характеристик земельної ділянки (об'єкту благоустрою), не може бути віднесений до земельного поліпшення.

Суд зазначає, що зміна призначення самим кіоском з об'єкту торговельного призначення на інший є логічним і правомірним наслідком закінчення права оренди земельних ділянки відповідачем та припинення здійснення ним торгівельної діяльності на цій земельній ділянці. Ця обставина безпідставно тлумачиться відповідачем як порушення його права. При цьому суд зауважує, що зазначене не виключає можливості отримання відповідачем відповідного дозволу на встановлення кіоску в іншому місці, дозволеному місцевою радою, та здійснення в подальшому його використання як торговельного.

Щодо посилання відповідача на факти сплати ним орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після спливу договору оренди з позивачем, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі , орендною платою є платіж, що визначається як умова договору оренди землі, із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Отже платежі, що здійснює відповідач за користування земельною ділянкою, не є орендною платою, а тому відповідачем помилково тлумачаться на користь підтвердження права оренди, оскільки таке право у нього відсутнє, зокрема доказів реєстрації такого права ним не надано до справи.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Отже, відповідач зобов'язаний здійснювати плату за землю незалежно від оформлення свого права на користування земельною ділянкою, відшкодовуючи таким чином втрати бюджету через користування землею без належного оформлення прав. Факт сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою не є доказом набуття ним права користування цією земельною ділянкою від позивача.

Відповідно до приписів ст.ст. 319, 320 ЦК України, якими регулюються питання здійснення права власності та використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов'язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, відповідач не виконав встановлені Законом умови використання свого майна (кіоску та обладнання) для здійснення підприємницької діяльності на території земельної ділянки (об'єкту благоустрою) комунальної власності.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2, звільнити від кіоску та холодильного обладнання земельну ділянку площею 17 кв.м., розташовану в м. Херсоні по проспекту 200-річчя Херсона в районі будинку № 41-а.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2018 року

Суддя П.Д. Пригуза