Постанова

від 17.04.2018 по справі 923/992/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/992/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участі представників сторін:

Від ФОП Пархоменка П.К. - Пархоменко П.К. особисто, Лодига М.Т., ордер серія ХС №72718 від 02.04.2018 ;

від Херсонської міської ради - Остапенко О.І. за довіреністю №9-914-9/21 від 27.12.2017;

від Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м.Херсона Херсонської міської ради - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича

на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2018 року

у справі №923/992/16

за позовом Херсонської міської ради, м.Херсон

до Фізичної особи-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича, м.Херсон

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м.Херсона Херсонської міської ради, м.Херсон

про звільнення земельної ділянки, -

(суддя першої інстанції: Пригуза П.Д., час та місце ухвалення рішення: 26.01.2018, м.Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області)

ВСТАНОВИВ:

15.09.2016 Херсонська міська рада звернулась до Господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича (далі - ФОП Пархоменко П.К.) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м.Херсона Херсонської міської ради про звільнення земельної ділянки площею 8 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 шляхом демонтажу тимчасової споруди - кіоску та торгівельного обладнання.

Підставою для позову стало використання земельної ділянки відповідачем для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці після закінчення строку договору оренди цією земельною ділянкою без оформлення документів на право встановлення тимчасових споруд - кіоску, холодильного обладнання та автомата.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.10.2016 по даній справі, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 позов Херсонської міської ради задоволено в повному обсязі, зобов'язано ФОП Пархоменка П.К. звільнити земельну ділянку, площею 8 кв.м, розташовану в АДРЕСА_1 шляхом демонтажу тимчасової споруди - кіоску та торгівельного обладнання, та стягнуто з відповідача на користь Херсонської міської ради 1378 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі № 923/992/16 скасовано, касаційну скаргу ФОП Пархоменка П.К. задоволено частково, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою від 28.08.2017 Господарський суд Херсонської області провадження у справі припинено на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (чинного на дату винесення ухвали), посилаючись на наявність рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 апеляційну скаргу Херсонської міської ради задоволено, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.08.2017 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.01.2018 позов Херсонської міської ради задоволено повністю, зобов'язано ФОП Пархоменка П.К., звільнити від кіоску та холодильного обладнання земельну ділянку площею 17 кв.м., АДРЕСА_1

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Пархоменко П.К. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2018 по справі №923/992/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Херсонської міської ради. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд не з'ясував чи порушено право Херсонської територіальної громади, чи порушено право самої Херсонської міської ради при виконанні представницьких функцій територіальної громади. Відповідач вважає, що від визначення цього питання залежить правильне визначення підсудності справи, на його думку судом безпідставно застосовано спосіб захисту - звільнення самовільно захопленої земельної ділянки.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом самостійно, без належної мотивації, всупереч принципу змагальності сторін, спростовано доводи відповідача щодо невідповідності доручення представника позивача вимогам закону.

На думку апелянта торгівельний кіоск є земельним поліпшенням відповідно до визначення, наданого Податковим кодексом України, що регулює плату за користування земельною ділянкою (п.14.1.75), а при визначенні статусу майна суду слід було керуватися нормами ст. 181 та іншими статтями Цивільного кодексу України.

Відповідач вважає, що судом неправильно застосовані норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в порушення приписів ст. 58 Конституції України, оскільки на момент створення споруди торгівельного кіоску не дозволялося встановлення тимчасових споруд для підприємницької діяльності; для встановлення кіоску було обов'язковим відведення земельної ділянки. Отже, на думку апелянта споруда створювалася виключно для використання на відведеній для неї земельній ділянці, а тому така споруда не може вільно переміщуватися у просторі без знецінення та зміни цільового призначення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №923/992/16.

19.03.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив Херсонської міської ради на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства України, зі з'ясуванням всіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення господарського спору та наданням належної оцінки наявним у справі доказам.

Позивач не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що розгляд справи проведено з порушенням діючих вимог Господарського процесуального кодексу України. Також Херсонська міська рада зазначає, що обрання нею саме такого способу захисту, як звільнення земельної ділянки є ефективним та обґрунтованими відповідними доказами наявними в матеріалах справи. Щодо підсудності вказаної справи відповідному господарському суду, позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено правила підсудності відповідно до норм господарського судочинства.

Аргументи апелянта стосовно того, що розміщення кіоску на спірній земельній ділянці є земельним поліпшенням, на думку міської ради є такими, що не заслуговують на увагу та спростовуються ст. 1 Закону України Про оцінку земель , крім того, з договору купівлі-продажу кіоску не вбачається, що він є об'єктом нерухомого майна, а матеріали справи не містять доказів позиції відповідача.

30.03.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Пархоменка П.К. надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначив, що доводи позивача, викладені у відзиві, не спростовують доводів апеляційної скарги. Крім того, посилається на ненадання судом першої інстанції оцінки правової позиції відповідача, яка ґрунтується на вимогах ст.764 Цивільного кодексу України та позиції Верховного Суду України з цього питання.

06.04.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення Пархоменка П.К., в яких останній зазначив, що суд першої інстанції після вступних промов сторін перелічив наявні в справі письмові матеріали і закінчив провадження, не з'ясувавши юридичні факти, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, не перевірив їх доказами.

Крім того, від апелянта до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції, у зв'язку з відсутністю можливості брати участь в судовому засіданні по справі у приміщенні Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського від 19.03.2018 задоволено клопотання про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ФОП Пархоменка П.К. на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2018 призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2018.

В судовому засіданні 02.04.2018 оголошено перерву по справі №923/992/16 до 17.04.2018.

В судових засіданнях, які проводились в режимі відеоконференції, представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені ними письмово.

Представник третьої особи в судові засідання 02.04.2018, 17.04.2018 не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що явка сторін ухвалами суду не була визнана обов'язковою, третя особа повідомлена належним чином про розгляд справи, судова колегія вважає за можливе переглянути справу у відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та не оспорено сторонами наступні обставини справи.

02.10.2001 між Херсонським міськвиконкомом та приватним підприємцем Пархоменком П.К. було укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого відповідачеві було передано в оренду земельні ділянки із земель загального користування, в тому числі площею 17 кв.м. на АДРЕСА_1, під розміщення торгівельних кіосків (т. 1, а.с.12, а.с. 80-85).

Відповідно до умов п. 2.2 договір укладено строком до 18.09.2003 року.

Фактично земельна ділянка використовується відповідачем для здійснення торговельної діяльності до цього часу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.1998, посвідченого нотаріально, торговельний кіоск належить відповідачеві на праві власності та знаходиться на АДРЕСА_1 згідно з дозволом №1321, виданим Херсонською міською радою від 11.02.1997 року попередньому власнику кіоска - ОСОБА_4 (том 1, а.с. 79)

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2016 у справі № 923/2089/15 задоволено позов Херсонської міської ради та зобов'язано ФОП Пархоменка П. К. виконати умови договору оренди земельної ділянки від 02.10.2001 року, а саме - повернути Херсонській міській раді земельну ділянку загальною площею 17 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Вказане рішення набрало законної сили, 01.03.2016 року видано наказ про примусове виконання рішення. На підставі заяви Херсонської міської ради від 22.03.2016 року відкрито виконавче провадження № 50574995 (том 2, а.с. 206, 215, 216).

Зазначене рішення суду відповідачем не виконано.

Оскільки на спірній земельній ділянці розташовані кіоск та холодильне обладнання, що належать відповідачу по даній справі, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, з урахуванням уточнень до них, про зобов'язання ФОП Пархоменко П.К. звільнити земельну ділянку площею 17 кв.м, розташовану у АДРЕСА_1 від кіоску та холодильного обладнання.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини- це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Як вже зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2016 у справі № 923/2089/15 задоволено позов Херсонської міської ради та зобов'язано ФОП Пархоменка П. К. виконати умови договору оренди земельної ділянки від 02.10.2001 року, а саме - повернути Херсонській міській раді земельну ділянку загальною площею 17 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

В зазначеному рішенні Господарського суду Херсонської області встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02.10.2001 між сторонами по справі, є припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Актом обстеження земельної ділянки від 31.08.2016 за №6 управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування міської ради встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовано кіоск та холодильне обладнання. (т.1, а.с. 8-11)

Належність спірної земельної ділянки до об'єктів комунальної власності та факт користування нею, знаходження торговельного кіоску і холодильного обладнання на ній, відповідачем не оспорюється і підтверджується матеріалами справи.

За приписами ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання повноважень, встановлених вказаною нормою закону Міністерством регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011 № 244 затверджено "Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" (далі Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1330/20068 та є чинним.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що малі архітектурні форми є елементами благоустрою. Мала архітектурна форма - це оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема, альтанки, павільйони, навіси. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Аналізуючи обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, користуючись земельною ділянкою після припинення договору оренди, без відповідних правовстановлюючих документів та за відсутності дозвільних документів на встановлення кіоску і холодильного обладнання, порушує права Херсонської міської ради, як представника територіальної громади, яка є власником даної земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, права та законні інтереси захищаються у тому числі іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на зазначені вимоги чинного законодавства України та обставини справи судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення прав і законних інтересів позивача шляхом самовільного використання ФОП Пархоменком П.К. земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів та належного способу захисту, обраного міськрадою, у зв'язку з чим відхиляє доводи апелянта стосовно того, що судом не з'ясовано чи порушено право Херсонської територіальної громади та самої міської ради при виконанні представницьких функцій територіальної громади та безпідставно застосовано визначений позивачем спосіб захисту.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта відносно того, що судом самостійно, без належної мотивації, всупереч принципу змагальності сторін, спростовано доводи відповідача щодо невідповідності доручення представника позивача вимогам закону, з огляду на вимоги ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену практику.

Таким чином, враховуючи приписи зазначеної статті, місцевий господарський суд зобов'язаний був надати правову оцінку кожному наведеному учасниками справи аргументу або доводу, незалежно від наявності або відсутності пояснень/заперечень іншої сторони, що і було здійснено судом першої інстанції.

Твердження відповідача про те, що торгівельний кіоск є земельним поліпшенням у розумінні п.п. 14.1.75 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки в силу приписів п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а тому не може бути застосований до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.

Разом з тим, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що земельним поліпшенням є зміна якісних характеристик земельної ділянки внаслідок розташування в її межах будинків, будівель, споруд, об'єктів інженерної інфраструктури, меліоративних систем, багаторічних насаджень, лісової та іншої рослинності, а також внаслідок господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо).

Договір купівлі-продажу кіоску від 19.05.1998 не містить даних, що кіоск є об'єктом нерухомого майна.

Як зазначено у п. 1 договору оренди земельних ділянок від 01.10.2001 (Предмет договору), торговельний кіоск розміщено на земельній ділянці з твердим покриттям, що знаходиться у задовільному стані, зазначений об'єкт встановлено на асфальто-бетонному покритті, є тимчасовою спорудою.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що кіоск на спірній земельній ділянці є спорудою торговельного призначення, знаходиться у власності відповідача, а його встановлення на земельній ділянці з твердим покриттям, так само як і його демонтаж (знесення), не змінює якісних характеристик земельної ділянки (об'єкту благоустрою) та не може бути віднесений до земельного поліпшення.

Судовою колегією також відхиляються доводи апелянта щодо непідсудності вказаної справи господарському суду, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, а ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи- фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що кіоск створювався виключно для використання на відведеній для неї земельній ділянці і не може вільно переміщуватись у просторі без його знецінення та зміни цільового призначення і відповідно при визначенні статусу майна суду слід було керуватися нормами ст. 181 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є не можливим без їх знецінення та зміни їх призначення, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Згідно умов договору оренди, від 02.10.2001, який існував між сторонами по справі, земельні ділянки відповідачеві були передані в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення торговельних кіосків. Орендарю надається право розміщати некапітальні будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

В даному випадку кіоск розташований на асфальтовому покритті, без фундаменту, не пов'язаний нерозривно з землею і не є нерухомим майном, а його переміщення у просторі не призведе до його пошкодження та неможливості використання за цільовим призначенням. З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення земельної ділянки від кіоску не виключає можливості отримання відповідачем відповідного дозволу на встановлення кіоску в іншому місці, дозволеному міською радою, та здійснення в подальшому його використання як торговельного.

Судовою колегією розглянуті доводи апелянта стосовно порушення судом порядку судового розгляду справи, а саме, що судом після вступних промов сторін перелічено наявні у справі письмові матеріали і закінчено провадження. Тобто, на думку скаржника, суд першої інстанції не з' ясував юридичні факти, обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши наявні у справі документи колегія суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.10.2017, ухвалою суду від 19.10.2017 дану справу прийнято до провадження суддею Пригузою П.К. та призначено до розгляду на 14.11.2017.(т.2 а.с.184)

Ухвалою суду від 14.11.2017 розгляд справи відкладено на 13.12.2017 у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення справи, проти чого представник відповідача не заперечував, про що заначено в протоколі судового засідання. (т.2 а.с.197-198.) Як вбачається з протоколу судового засідання від 13.12.2017 судом розглянуто ряд клопотань сторін та розпочато розгляд справи по суті. У зв'язку з необхідністю надання позивачем додаткових доказів у судовому засіданні оголошено перерву до 21.12.2017. (т.2 а.с.201-203)

Ухвалою суду від 21.12.2017 розгляд справи відкладено на 16.01.2018 за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, задоволено заяву представника позивача, погодженої представником відповідача, про що також зазначено у протоколі судового засідання. (т.2, а.с.224-227)

У судовому засіданні 16.01.2018 підготовче провадження закрито та ухвалою суду призначено розгляд справи по суті на 25.01.2018. (т.3, а.с.3-5)

З протоколу судового засідання від 25.01.2018 вбачається розгляд судом справи по суті, надання можливості представникам сторін надати свої пояснення та заперечення, дослідження доказів та оголошення матеріалів справи, а також проведення судових дебатів (т.3 а.с.14-16)

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивні частини судового рішення. (т.3, а.с.18)

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вказані доводи скаржника такими, що не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим вони відхиляються, оскільки протоколи судових засідань свідчать про дотримання судом процесуальних норм при розгляді даної справи. Крім того, відповідно до приписів ст.224 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право ознайомитись з технічним записом судового процесу, протоколом судового засідання та протягом 5 днів з дня підписання протоколу у справі подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей, вміщених у протоколі судового засідання, проте будь-які зауваження відповідача на протоколи судового засідання в матеріалах справи відсутні.

Скаржник також зазначає, що місцевим господарським судом не надано правової оцінки доводам, які ґрунтуються на вимогах ст.764 Цивільного кодексу України та позиції Верховного Суду України з цього питання, а саме стосовно того, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тобто відповідач по даній справі вважає, що строк договору оренди земельної ділянки поновлено. Між тим, такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки ч.2 ст. 759 ЦК України передбачено, що Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). У даному випадку порядок укладення, виконання, розірвання, припинення та поновлення договору оренди земельної ділянки регулюються Земельним Кодексом України та Законом України Про оренду землі . При цьому слід відзначити, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2016 у справі № 923/2089/15 встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02.10.2001 є припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено; задоволено позов Херсонської міської ради та зобов'язано ФОП Пархоменка П.К. виконати умови договору оренди земельної ділянки від 02.10.2001 року, а саме - повернути Херсонській міській раді земельну ділянку загальною площею 17 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Отже доводи апелянта є безпідставними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства і не спростовують вірних висновків суду першої інстанції по справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та прийняте з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна Фізичної особи-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2018 року у справі №923/992/16 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пархоменка Павла Костянтиновича на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2018 року у справі №923/992/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2018 року у справі №923/992/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строки, передбачені ст.288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2018 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош