Постанова

від 01.02.2018 по справі 911/3296/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа№ 911/3296/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 01.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 (повний текст рішення підписано 17.08.2017)

у справі № 911/3296/16 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

до Ірпінської міської ради,

Комунального підприємства Ірпіньжитлоінвестбуд ,

Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Групп ,

про визнання недійсними рішень, договору оренди та договору суборенди

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Київської області звернулась до Господарського суду Київської області в інтересах держави з позовом до Ірпінської міської ради, Комунального підприємства Ірпіньжитлоінвестбуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Групп про визнання недійсними рішень, договору оренди та договору суборенди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 припинено провадження в частині вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 12.03.2015 між Ірпінською міською радою та комунальним підприємством Ірпіньжитлоінвестбуд , строком на 25 років, з 29.01.2015 до 29.01.2040, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради за №17 від 12.03.2015; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 13.05.2015 між комунальним підприємством Ірпіньжитлоінвестбуд та товариством з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Групп , строком на 5 років, до 29.01.2020, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради 13.05.2015 за №29. У задоволені позову прокуратури Київської області в частині вимог про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради за № 4621-66-VI від 29.01.2015 Про надання КП Ірпіньжитлоінвестбуд в орендне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул Єсеніна 30 та визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради за №5025-71-VI від 29.04.2015 Про надання дозволу КП Ірпіньжитлоінвестбуд на передачу в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТОВ Орлан-Інвест Групп , яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул Єсеніна 30 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 відновлено Заступнику прокурора Київської області строк подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.11.2017.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 відкладено розгляд справи № 911/3296/16 на 14.12.2017.

У зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Коротун О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято матеріали справи № 911/3296/16 з розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 до свого провадження.

14.12.2017 другим відповідачем через відділ канцелярії суду подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому другий відповідач просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги щодо скасування рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16.

Також у поданому запереченні міститься прохання розглядати справу без участі другого відповідача, яке було задоволено судом.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 відкладено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 на 30.01.2018.

На підставі ст. 216 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 оголошено в судовому засіданні перерву та зазначено, що розгляд справи № 911/3296/16 буде продовжено 01.02.2018.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, шістдесят шостою сесією шостого скликання Ірпінської міської ради Київської області прийнято рішення №4621-66-VI від 29.01.2015 Про надання КП Ірпіньжитлоінвестбуд в орендне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Єсеніна,30 , яким надано КП Ірпіньжитлоінвестбуд земельну ділянку площею 0,5000га, кадастровий номер 3210900000:01:170:0047, в оренду строком на 25 років (за рахунок земель запасу міської ради) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30.

12.03.2015 між Ірпінською міською радою (орендодавець) та КП Ірпіньжитлоінвестбуд укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого:

- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення 66 сесії шостого скликання Ірпінської міської ради від 29.01.2015 №4621-66- VI від 29.01.2015 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою м.Ірпінь вул. Єсеніна 30;

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5000 га, кадастровий номер 210900000:01:170:0047 у тому числі 0,5000 га - землі житлової і громадської забудови;

- договір укладено на 25 років з 29.01.2015 до 29.01.2040.

Згідно із актом прийму-передачі земельної ділянки від 12.12.2015 Ірпінська міська рада передала, а КП Ірпіньжитлоінвестбуд прийняло в тимчасове користування на умовах оренди строком 25 років земельну ділянку, кадастровий номер 210900000:01:170:0047, загальною площею 0,5000 га, надану для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30.

В подальшому, рішенням сімдесят першої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 5025-71-VI від 29.04.2015 Про надання дозволу КП Ірпіньжтитлоінвестбуд на передачу в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТОВ Орлан-Інвест Групп , яка знаходиться ща адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30 дозволено комунальному підприємству Ірпіньжитлоінвестбуд передати в суборенду ТОВ Орлан-Інвест Групп земельну ділянку площею 0,5000га, кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30, без зміни цільового призначення.

13.05.2015 між КП Ірпіньжитлоінвестбуд та ТОВ Орлан-Інвест Групп укладено договір суборенди земельної ділянки №29, відповідно до умов якого:

- орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне суборендне користування земельну ділянку за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30, кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (пункт 1.1);

- орендар передає в суборенду зазначену в п.1.1 договору ділянку, використовуючи право передачі її в суборенду, відповідно до договору оренди, укладеного між Ірпінською міською радою та КП Ірпіньжитлоінвестбуд , договір оренди взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради за №17 від 12.03.2015, та на підставі рішень №4621-66-VI від 29.01.2015 та №5025-71- VI від 29.04.2015 Ірпінської міської ради (пункт 1.3);

- в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 0,5000 га, кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 (пункт 2.1);

- договір суборенди укладається строком на 5 років до 29.01.2020. Після закінчення строку договору суборендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із актом прийому-передачі земельної ділянки від 13.05.2015 КП Ірпіньжитлоінвестбуд передало, а ТОВ Орлан-Інвест Групп прийняло в строкове платне користування на умовах суборенди терміном на 5 років, земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 площею 0,5000 га, надану для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою м. Ірпінь вул. Єсеніна 30.

01.09.2015 між КП Ірпіньжитлоінвестбуд та ТОВ Орлан-Інвест Групп укладено додаткову угоду про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки № 29 від 13.05.2015, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в п.4.5 розділу Плата за суборенду , інші умови договору без змін.

Позивач просить визнати вказані вище договір оренди та договір суборенди земельної ділянки недійсними, посилаючись на порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірних договорів, що є підставою для визнання їх недійсними в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому у справі, що розглядається, позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки та рішень Ірпінської міської ради, на підставі яких оспорювані договори були укладені.

В той же час, місцевим господрським судом встановлено, що з долучених товариством з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Групп витягів, а саме:

- Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №91797831 від 12.07.2017 щодо об'єкту нерухомого майна - земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, площею 0,5 га, в розділі Інше речове право орендарем значиться КП Ірпіньжитлоінвестбуд , орендодавцем Ірпінська міська рада, строк дії - 29.01.2040. Однак з витягу також вбачається, що речове право припинено: дата та час державної реєстрації: 06.07.2017, підстава: договір оренди земельної ділянки від 12.03.2017 припинено за угодою про припинення дії договору оренди землі №17 від 12.03.2017 за актом прийму-повернення земельної ділянки від 30.06.2017, відомості внесено до реєстру 12.07.2017.

- Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №91791187 від 12.07.2017 щодо об'єкту нерухомого майна - земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, площею 0,5 га, в розділі Інше речове право суборендарем значиться ТОВ Орлан-Інвест Групп , орендарем Ірпіньжитлоінвестбуд , вид іншого речового права - суборенда земельної ділянки, строк дії - 29.01.2020. Однак, з витягу вбачається, що речове право припинено: дата та час державної реєстрації 06.07.2017, підстава: договір суборенди №29 від 13.05.2015 припинено за угодою від 30.06.2017про припинення дії договору суборенди земельної ділянки №29 від 13.05.2015 за актом прийму-повернення земельної ділянки від 30.06.2017, відомості внесено до реєстру 12.07.2017.

Також місцевим господрським судом встановлено, що:

- Ірпінська міська рада прийняла рішення від 18.05.2017 №2318-33-VII про припинення дії договору оренди №17 від 12.03.2015 з КП Ірпіньжитлоінвестбуд ;

- між орендодавцем Ірпінською міською радою та орендарем КП Ірпіньжитлоінвестбуд укладено угоду від 30.06.2017 про припинення договору оренди №17 від 12.03.2015 щодо земельної ділянки площею 0,500га кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 за адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30;

- між орендарем КП Ірпіньжитлоінвестбуд та суборендарем ТОВ Орлан-Інвест Групп укладено угоду від 30.06.2017 про припинення договору суборенди №29 від 13.05.2015 щодо земельної ділянки площею 0,500га кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 за адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30;

- за актом прийому-повернення земельної ділянки від 30.06.2017 суборендар ТОВ Орлан-Інвест Групп повернув орендарю КП Ірпіньжитлоінвестбуд земельну ділянку площею 0,500га кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 за адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30;

- за актом прийому-повернення земельної ділянки від 30.06.2017 орендар КП Ірпіньжитлоінвестбуд повернув орендодавцю Ірпінській міській раді земельну ділянку площею 0,500га кадастровий номер 3210900000:01:170:0047 за адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30;

Відтак, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачі за взаємною згодою розірвали спірні договори оренди та суборенди, а спірна земельна ділянка була повернута за актами прийому-повернення від 30.06.2017, тобто зобов'язання за спірними договорами є припиненими.

При прийняті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачі за взаємною згодою розірвали спірні договори оренди та суборенди, а спірна земельна ділянка була повернута за актами прийому-повернення від 30.06.2017, тобто зобов'язання за спірними договорами є припиненими. Виходячи з цих обставин, він вважав, що визнання договору оренди та суборенди земельної ділянки недійсними є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування, а тому керуючись п.1-1 ст. 80 ГПК України прийшов до висновку, що провадження у справі №911/3296/16 в частині вимог про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 12.03.2015 між Ірпінською міською радою та КП Ірпіньжитлоінвестбуд , строком на 25 років, з 29.01.2015 до 29.01.40, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради за №17 від 12.03.2015;

- визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 13.05.2015 між КП Ірпіньжитлоінвестбуд та ТОВ "Орлан-Інвест Груп", строком на 5 років, до 29.01.20, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради 13.05.2015 за №29, слід припинити у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Щодо вимог про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради за №4621-66-VI від 29.01.2015 Про надання КП Ірпіньжитлоінвестбуд в орендне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул Єсеніна 30 та рішення Ірпінської міської ради за №5025-71-VI від 29.04.2015 Про надання дозволу КП Ірпіньжитлоінвестбуд на передачу в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТОВ Орлан-Інвест Групп , яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул Єсеніна 30 то місцевий господарський суд дійшов висновку, що станом на час прийняття рішення між сторонами відсутні орендні відносини щодо спірної земельної ділянки, засновані на договорі оренди та суборенди, а земельна ділянка повернута за актами прийому-повернення, а тому доводи прокуратури не можуть бути підставою для скасування рішень Ірпінської міської ради, на підставі яких договори оренди та суборенди укладались, позаяк оскаржувані рішення вичерпали свою дію фактом виконання, а їх скасування не впливає на обсяг прав та обов'язків сторін та не призводить до захисту або відновлення будь-яких прав.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що договори оренди та суборенди спірної земельної ділянки укладені (зареєстровані) з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки орендарем, а в подальшому суборендарем, набуто право користування спірною земельною ділянкою, яка незаконно вибула із власності держави, що є підставою для визнання їх у порядку ст. 203, 215 ЦК України недійсними.

При цьому акцентовано увагу на тому, що чинне цивільне і господарське законодавство не містить однозначного нормативного припису щодо заборони визнання недійсними припинених правочинів, при вирішенні питання щодо можливості визнання недійсним договору (правочину) після його припинення, а тому необхідно виходити з того, що припинення договору з будь-яких підстав не може бути перешкодою для визнання такого договору недійсним при наявності для цього визначених законом підстав.

Також, в апеляційній скарзі він зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо неможливості визнання недійсними рішення Ірпінської міської ради за № 4621-66-VI від 29.01.15 Про надання КП Ірпіньжитлоінвестбуд в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будівництва та рішення Ірпінської міської ради за № 5025-71-VI від 29.04.15 Про надання дозволу КП Ірпіньжитлоінвестбуд на передачу ТОВ ОРЛАН-ІНВЕСТ ГРУП в суборенду земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, без зміни її цільового призначення, оскільки вони вичерпали свою дію з укладенням спірних договорів.

Виходячи з положення ст. 11 ЦК України, ст.ст. 78, 116, 122 ЗК України, він вважає, що вони можуть оспорюватися з точки зору їх законності, а вимоги про визнання рішень незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню з постановленням нового, виходячи із наступного.

Так, відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 84 ЗК України (далі по тексту ЗК України) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується Державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Зокрема, згідно ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Відповідно до п.а ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є землями комунальної власності.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 3 статті 173 ЗК України передбачено, що рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Як вбачається із характеру спірних правовідносин предметом спору є земельна ділянка (площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30), зокрема, щодо права Ірпінської міської ради розпоряжатися нею, як землею комунальної власності, що знаходиться в межах (чи за межами) м. Ірпіня, Київської області.

З інформації Управління Держгеокадастру у м. Ірпінь Київської області від 07.04.2016 за № 99-1017-99.4-176/2-16 та Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.03.2017 № 10-10-0.441-4411/2-17, вбачається, що вказана спірна земельна ділянка знаходиться за межами м. Ірпінь Київської області.

Вказані обставини підтверджуються і листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.04.2017 №10-28-0.21-5473/2-17, з якого вбачається, що межі міста Ірпеня Київської області на даний час не встановлені (т.3, а.с. 15,16).

Зокрема, в ньому заначено, що рішенням виконкому Київської обласної ради народних депутатів трудящих від 28.10.1968 № 791 затверджено представлені відповідними виконкомами, в тому числі і виконавчим комітетом Ірпінської міської ради, акти по уточненню адміністративних меж міських, селищних Рад депутатів трудящих та відповідні графічні матеріали.

В подальшому, Київським відділенням інституту землеробства УААН в 1998 році розроблена технічна документація по складанню проекту формування території і встановлення меж Ірпінської міської ради Київської області, яка не була затверджена у встановленому порядку.

На підставі рішення Ірпінської міської ради від 21.02.2013 № 2886-42-V державним підприємством Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Ірпінь Київської області, відповідно до якого загальна площа міста становила 3705,1 га.

Таким чином, межі міста Ірпінь будуть встановлені після затвердження вказаного проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж рішенням Верховної Ради України.

Виходячи з положення ст. ст. 83, 122, 173 ЗК України, можна зробити висновок, що виключно з дати затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Ірпеня відповідним уповноваженим органом - Верховною Радою України, спірна земельна ділянка може перебувати в комунальній власності, тобто належати територіальній громаді м. Ірпінь, а до прийняття такого рішення земельна ділянка є землями державної власності, право на розпорядження якою не належить до компетенції органу місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 748/467/15- ц.

В той час, із листа вказаного Управління від 06.03.2017 № 10-10-0.441-4411/2-17 (т.3, а.с. 6-14), вбачається, що відповідно до розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 17.08.2007 № 684 Про вилучення земельної ділянки затверджено проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки до земель запасу Ірпінській міській раді під житлову та громадську забудову (район Ірпінського лісгоспу - вул. Єсеніна, 30, 31, 32). Пунктом 2 вказаного розпорядження вилучено із постійного користування ДП Київське лісове господарство (Ірпінське лісництво, квартал 52) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,8161 га на території Іртиської міської ради та віднесено її до земель запасу лісогосподарського призначення (т.3, а.с. 19).

З цього ж листа також вбачається, що в подальшому кадастровим реєстратором Управління Держземагентства в м. Ірпені на виконання листа Ірпінської міської ради, безпідставно, всупереч вимог ч. 10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр , видано витяг з державного земельного кадастру на земельну ділянку по вул. Єсеніна, 30, речове право на яку не набуто і кадастровий номер якої не визначено, та зазначено її цільове призначення - для багатоповерхової житлової забудови.

Вказане також підтверджується інформацією ВО Укрдержліспроект від 26.08.2016 № 447 та фрагментом з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 52 земель лісогосподарського призначення Ірпінського лісництва ДП Київське лісове господарство та спірної земельної ділянки (т.3, а.с. 17,18).

Відповідно до вимог ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

В свою чергу, відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно вимог ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про надання (передачу) земєльних ділянок громадянам та юридичним особам.

Крім того, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті рішень Ірпінської міської від 29.01.2015 № 4621-66-VI та від 29.04.2015 № 5025-71-VI порушено вимоги ст. 20 ЗК України, оскільки земельну ділянку лісогосподарського призначення по вул. Єсеніна, 30 вказаними рішеннями відведено для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Однак судом першої інстанції вказані факти належним чином не оцінено, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку виходячи з того, що станом на час прийняття рішення між сторонами відсутні орендні відносити щодо спірної земельної ділянки, засновані на договорі оренди та суборенди, а земельна ділянка повернута за актами прийому-повернення, а тому оскаржувані рішення вичерпали свою дію фактом виконання, а їх скасування не впливає на обсяг прав та обов'язків сторін та не призводить до захисту або відновлення будь-яких прав. З такою правовою позицією господаського суду першої інстанції не можна погодись з наступних обставин.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Із врахуванням висновків Конституційного Суду України в Рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, ст.ст. 78, 116, 122 ЗК України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

В даному спорі, підставою для подачі позову першим заступником прокурора Київської області саме і послужила незаконність рішень Ірпінської міської ради № 4621-66-VI від 29.01.15 та № 5025-71-V1 від 29.04.15, в результаті реалізації яких та подальшого укладення договорів виникло цивільне речове право ТОВ ОРЛАН-ІНВЕСТ ГРУП на земельну ділянку, яке прокурор оспорює одночасно з порушенням питання про визнання недійсними рішення міської ради.

Враховуючи ту обставину, що Ірпінська міська рада при прийнятті рішень від 29.01.2015 № 4621-66-VI та від 29.04.2015 № 5025-71-VI вийшла за межі наданих їй повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, оскільки повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047 належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття міською радою вищевказаного рішення є незаконним.

Аналогічної позиції щодо розгляду вказаної категорії справ дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 05.07.2017 у справі № 911гс16/12/16.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, реалізованих шляхом укладення договору оренди - є наслідком порушення законодавства під час її надання в оренду, відновить попередній стан сторін та відновить права держави на розпорядження спірною земельною ділянкою. При цьому, відповідачі не позбавлені права отримати спірну земельну ділянку в оренду чи інше речове право з дотриманням вимог закону щодо отримання згоди уповноваженого органу держави на розпорядження державними землями від імені народу України.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин не застосовується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з розпорядженням земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відповідний орган розпорядився земельною ділянкою державної форми власності, поза встановленої законом процедури, такому суспільному інтересу не відповідає.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право оренди - є різновидом майнового права на майно, і набуття певною особою права користування (як одного з складових права власності) земельною ділянкою, фактично стосується питання щодо розпорядження земель із державної власності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції наголошує, що у даній справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передання у користування земель державної власності всупереч встановленому законом порядку та визначеної компетенції органу, а також захист суспільних інтересів загалом, захист права власності на землю Українського народу, захист землі - національного багатства України, як джерела задоволення потреб суспільства в земельних ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права обраним прокурором шляхом.

Стосовно вимог апеляційної скарги в частині скасування рішення суду в частині припинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 80 ГКП України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) з підстав того, що припинення договору з будь-яких підстав не може бути перешкодою для визнання такого договору недійсним при наявності для цього визначених законом підстав, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції можливе припинення провадження у справі у випадку припинення існування предмету спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

В той же час в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вказано, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Вбачається, що у справах про визнання договорів недійсними предметом спору є саме дійсність (чи недійсність) договору - тобто відповідність його умов вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення при визнання договору недійсним, тобто про його анулювання як юридичного факту, який мав наслідком виникнення зобов'язання.

У випадку припинення договору з підстав не пов'язязаних з його недійсністю (наприклад належним виконанням чи розірванням за згодою сторін) припиняються зобов'язання за даним договором. Так, ч. 2 ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Але це не має наслідком припинення чи будь-яке інше розв'язання спору в частині відповідності умов договору як юридичного факту вимогам законодавства на момент його укладення, за вирішенням якого звертається позивач у справах цієї категорії.

Окрім того відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто угода сторін недійсного договору про його розірвання в силу наведених положень сама є недійсною, а відтак вона не може породжувати правових наслідків, зокрема обумовлювати собою припинення договірних відносин.

Відносини відповідачів за правовою природою є договором найму (оренди) та піднайму земельної ділянки.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК України (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК України) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язання. Таким чином, розірвання договору тягне за собою припинення зобов'язання в силу того, що перестає існувати, власне, його підстава.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачі за взаємною згодою розірвали спірні договори оренди та суборенди, а спірна земельна ділянка була повернута за актами прийому-повернення від 30.06.2017, тобто зобов'язання за спірними договорами є припиненими.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання договору оренди та суборенди земельної ділянки недійсними є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 3-1143гс15.

Та обставина, що договори оренди та суборенди спірної земельної ділянки укладені (зареєстровані) з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки орендарем, а в подальшому суборендарем, набуто право користування спірною земельною ділянкою, яка незаконно вибула із власності держави, що є підставою для визнання їх у порядку ст. 203, 215 ЦК України недійсними, не може бути підставою не припиняти провадження в справі в цій частині в силу вимог п.1-1 ст. 80 ГПК України, а тому посилання скаржника на скасування рішення з цих підстав є необгрунтованим та безпідставним.

З огляду на вищевказане, Київський апеляційний господаський суд вважає, що провадження у справі № 911/3296/16 в частині вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 12.03.2015 між Ірпінською міською радою та КП Ірпіньжитлоінвестбуд , строком на 25 років, з 29.01.2015 до 29.01.2040, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради за №17 від 12.03.2015 та визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,5га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 13.05.2015 між КП Ірпіньжитлоінвестбуд та ТОВ Орлан-Інвест Групп , строком на 5 років, до 29.01.2020, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради 13.05.2015 за №29 судом першої інстанції припинено відповідно до вимог п. 1-1 ст. 80 ГПК України правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині, а саме: скасування рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 в частині відмови у задоволенні позову Прокуратури Київської області про визнання недійсними рішення Ірпінської міської ради за № 4621-66-VI від 29.01.2015 "Про надання КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" в орендне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул Єсеніна 30" та рішення Ірпінської міської ради за № 5025-71-VI від 29.04.2015 "Про надання дозволу КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" на передачу в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТОВ "Орлан-Інвест Груп", яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул Єсеніна 30" та ухвалення нового рішення про визнання недійсними рішення Ірпінської міської ради за № 4621-66-VI від 29.01.2015 "Про надання КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" в орендне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул Єсеніна 30" та рішення Ірпінської міської ради за № 5025-71-VI від 29.04.2015 "Про надання дозволу КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" на передачу в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТОВ "Орлан-Інвест Груп", яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30". Апеляційна скарга Заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 припинено провадження в частині вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 12.03.2015 між Ірпінською міською радою та Комунальним підприємством Ірпіньжитлоінвестбуд , строком на 25 років, з 29.01.2015 до 29.01.2040, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради за № 17 від 12.03.2015; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:170:0047, укладеного 13.05.2015 між комунальним підприємством Ірпіньжитлоінвестбуд та товариством з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Групп , строком на 5 років, до 29.01.2020, який взято на облік у відділі земельних ресурсів Ірпінської міської ради 13.05.2015 за № 29.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/3296/16 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/3296/16 в частині зупинення провадження у справі № 911/3296/16 підлягає скасуванню (у задоволенні клопотань сторін про зупинення провадження у даній справі слід відмовити), з направленням справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, припинення провадження у справі № 911/3296/16 сталось внаслідок незаконного зупинення провадження у справі № 911/3296/16, що встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017.

Згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 281, 282 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Прокуратури Київської області про визнання недійсними рішення Ірпінської міської ради за № 4621-66-VI від 29.01.2015 "Про надання КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" в орендне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул Єсеніна 30" та рішення Ірпінської міської ради за № 5025-71-VI від 29.04.2015 "Про надання дозволу КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" на передачу в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТОВ "Орлан-Інвест Груп", яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул Єсеніна 30".

3. В цій частині позовних вимог ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними рішення Ірпінської міської ради за № 4621-66-VI від 29.01.2015 "Про надання КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" в орендне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, вул Єсеніна 30" та рішення Ірпінської міської ради за № 5025-71-VI від 29.04.2015 "Про надання дозволу КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" на передачу в суборенду земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку ТОВ "Орлан-Інвест Груп", яка знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул. Єсеніна 30".

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/3296/16 залишити без змін.

5. Стягнути з Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А; код ЄДРПОУ 33800777) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 918,67 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

6. Стягнути з Комунального підприємства Ірпіньжитлоінвестбуд (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А; код ЄДРПОУ 35023634) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 918,67 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Групп (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Суворова, 5-Д; код ЄДРПОУ 38733894) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 918,67 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

8. Стягнути з Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А; код ЄДРПОУ 33800777) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 1 010,53 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

9. Стягнути з Комунального підприємства Ірпіньжитлоінвестбуд (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А; код ЄДРПОУ 35023634) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 1 010,53 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Групп (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Суворова, 5-Д; код ЄДРПОУ 38733894) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 1 010,53 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

11. Видачу наказів доручити Господарському суду Київськогї області.

12. Справу № 911/3296/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 02.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

К.В. Тарасенко