Постанова

від 31.01.2018 по справі 911/2113/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р. Справа№ 911/2113/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Пилюченко І. Г., договір про надання правової допомоги від 11.01.2018 року, свідоцтво НОМЕР_1 від 28.09.2012 року; ордер КВ 135406;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2017 року

у справі № 911/2113/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Реал Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс"

про стягнення 131 773, 03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" про стягнення 131 773, 03 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2017 року у позові Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було допущено порушення ст. 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дотримався принципу повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, що призвело до необґрунтованих висновків та неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" у справі №911/2113/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя, судді - Сітайло Л. Г., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 р. апеляційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 19.12.2017 р.

18.12.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від апелянта надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2017 року підтримав подані пояснення.

У судове засідання 19.12.2017 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 р. розгляд справи було відкладено на 26.12.2017 р.

У судовому засіданні 26.12.2017 р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2017 р. проти клопотання відповідача не заперечував.

У судовому засіданні 26.12.2017 р. було оголошено перерву до 15.01.2018 р.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2018 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2018 року заявив клопотання про витребування додаткових доказів та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року відкладено розгляд справи до 25.01.2018 року.

У судове засідання 25.01.2018 року представник не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2018 року клопотання про витребування доказів, заявлене у судовому засіданні 15.01.2018 року, просив залишити без розгляду.

Крім того, представником позивача надані додаткові пояснення по суті спору, в підтримку доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 року відкладено розгляд справи до 31.01.2018 року.

У судове засідання 31.01.2018 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи представники сторін повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 31.01.2018 р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як підтверджується матеріалами справи, 03.04.2014 р. між ПАТ "Реал Банк" (позивач, поклажодавець) та ТОВ "Авто Сан Сервіс" (відповідач, зберігач) було укладено Договір зберігання № 0304-14 від 03.04.2014 року, за умовами якого зберігач зобов'язується зберігати за плату товарно-матеріальні цінності, передані поклажодаввцем.

Відповідно до п. 1.2. договору перелік майна, що передається на зберігання, його кількість, мають бути визначені в заявці поклажодавця (додаток № 1). Зберігач зобов'язується створити необхідні умови для прийняття та зберігання майна на спеціальному складі тимчасового зберігання площею: на термін з 03.04.2014 р. по 31.03.2015 р. - 400 квадратних метрів.

До вказаного пункту договору сторонами неодноразово вносились зміни додатковими договорами.

Додатковою угодою № 17 від 23.06.2016 р. сторони виклали підпункт 1.2.1. п. 1.2. договору в новій редакції: На термін з 01.12.2015 р. по 31.03.2017 р. - 400 квадратних метрів за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, вул. Молодіжна, 10Г/1 вартістю 66,00 грн. за 1 кв.м.

Згідно з п. 1.3. договору зберігач зобов'язується забезпечити наступі умови зберігання майна: наявність складу з опалення для тимчасового зберігання майна; охорона складу охоронцями із застосуванням камер відео нагляду; організація двох в'їздів - виїздів (з урахуванням можливості проїзду вантажного транспорту).

Відповідно до п. 2.1.1. договору зберігач приймає майно на підставі заявки поклажодавця, надісланої зберігачу засобом факсимільного зв'язку або на електронну адресу. Зберігач зобов'язаний при прийнятті майна на зберігання здійснити в присутності представника поклажодавця огляд та звіряння маркувань, вказаних в супроводжувальних документах, тощо. Перелік, найменування, кількість, комплектація кожної одиниці переданого на зберігання майна зазначається в Актах прийому-передачі, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1.5 договору передбачено, що зберігач забезпечує наявність пристосованого для зберігання майна складу (приміщення, майданчику, тощо) з урахуванням вимог п. 1.3. цього договору, що виключає доступ сторонніх осіб до майна та розміщення іншого майна, яке передається особою, що не є поклажодавцем (його представником).

Згідно з п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди № 12 від 01.06.2015 р. майно зберігач зобов'язаний зберігати за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, вул. Молодіжна, 10Г/1 та м. Харків, вул. Тарасівська, 6

Відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.3. договору якщо при прийманні зберігачем майна, що передається поклажодавцем на зберігання, в цьому майні виявляться пошкодження або недоліки, котрі можуть бути виявлені при поверхневому огляді, представник зберігача разом із представником поклажодавця фіксують це в акті прийому-передачі на відповідальне зберігання. У випадку спричинення будь-ким пошкодження майна поклажодавця, зберігач зобов'язаний вжити заходів щодо охорони прав поклажодавця і повідомити поклажодавця про такі порушення у письмовій формі. Якщо зберігач не повідомить про це поклажодавця, він несе відповідальність за збитки, завдані поклажодавцем.

Згідно з п. 5.2. договору зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна та втрату його товарного вигляду за час його зберігання, у розмірі суми, на яку знизилася вартість майна. Зазначені суми розраховуються виходячи із вартості майна на дату початку зберігання.

Відповідно до п. 5.3. якщо пошкодження майна змінило його якість настільки, що воно не може бути використане за призначенням, то поклажодавець має право відмовитись від прийняття цього майна шляхом подання письмової заяви зберігачу. Зберігач відшкодовує поклажодавцеві майнові збитки згідно п. 5.2. договору у строк та у спосіб, погоджений сторонами.

Згідно п.п. 8.3., 8.4. договору цей договір вражається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.3. цього договору та закінчується 31.03.2015 р. У випадку, якщо договір не було розірвано чи будь-яка із сторін не виявила бажання про його розірвання, договір вважається продовженим на аналогічний термін та аналогічних умовах.

Як зазначає позивач, станом на 17.02.2017 року у відповідача знаходилось на зберіганні майно позивача у кількості 567 одиниць, загальною вартістю 886 598,45 грн.

Позивач, в якості доказів перебування у відповідача на зберіганні вищевказаного майна надав суду першої інстанції акт переліку майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні згідно Договору зберігання № 0304-14 від 03.04.2014 року станом на 27.05.2016 року, підписаним Генеральним директором ТОВ "АВТО САН СЕРВІС" Сокотюк Д.М. та скріпленим печаткою підприємства.

Згідно вказаного акту на зберіганні у ТОВ "АВТО САН СЕРВІС" станом на 27.05.2016 року перебувало 592 одиниці майна ПАТ "РЕАЛ БАНК" на загальну суму 1 085 652,94 грн. Серед іншого майна, зазначеного в Акті, також фігурує увесь перелік майна (у кількості 152 одиниці), яке наведено в Розрахунку суми збитків, що пов'язані з втратою та пошкодженням майна ПАТ "РЕАЛ БАНК" на загальну суму 131 773,03 грн., доданому до позовної заяви.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем чинились перешкоди у проведенні огляду майна позивача для подальшого його продажу, у зв'язку з чим останнім було ініційовано проведення інвентаризації та перевірки умов зберігання такого майна у відповідності до приписів п. 2.2.4. Договору. Під час проведення перевірки було встановлено, що майно позивача зберігається з відсутністю опалення та відео-спостереження. Також при огляді складського приміщення було виявлено майно сторонніх осіб, що також є порушенням договору. Також, під час огляду майна позивача було виявлено його пошкодження, а також частина майна знаходились у розібраному стані, яке складалось зі складових елементів такого майна та неможливістю його зборки.

За результатами інвентаризації позивачем було складено акт приймання-передачі майна, яке повертається з відповідального зберігання згідно договору № 0304-14 від 03.04.2017 р. станом на 17.02.2017 р.

При цьому, як зазначає позивач, 116 одиниць майна позивача на суму 83 873,82 грн. під час приймання-передачі було відсутнє. Також позивачем було відмовлено у прийманні 28 одиниць майна на суму 14 666,40 грн., яке знаходилось у зруйнованому стані, та не підлягало відновленню, також 8 металевих сейфів у розібраному та розукомплектованому стані, зібрання яких не можливо через відсутність елементів кріплення та неможливості ідентифікувати відношення складових один до одного на суму 33 232,80 грн.

В підтвердження вартості майна на дату початку зберігання позивач надав Звіт про незалежну оцінку ліквідної частини активів ПАТ "РЕАЛ БАНК" від 28.04.2014 року, та Звіт про незалежну оцінку вартості основних засобів (рухоме майно) АТ "РЕАЛ БАНК" від 12.06.2015 року, за даними яких оціночна вартість майна, яке було втрачено та пошкоджено відповідачем, становить 131 773,03 грн.

17.03.2017 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 74 від 16.03.2017 року про відшкодування вартості майна, що було втрачено та знищено, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, позивач в позові просить стягнути з відповідача 131 773,03 грн. збитків у вигляді вартості пошкодженого та втраченого під час зберігання майна внаслідок порушення умов Договору зберігання № 0304-14 від 03.04.2014 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку про те, що оскільки позивачем не доведено факту передачі відповідачу на зберігання наведеного в розрахунку майна та належності його стану, з огляду на ч.ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, твердження позивача про втрату чи пошкодження під час зберігання з вини відповідача майна банку є безпідставним, що виключає факт заподіяння збитків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору зберігання, згідно якого в силу вимог ст. 936 Цивільного кодексу України, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до вимог статей 938, 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язався зберігати передане позивачем майно.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до загальних умов виконання господарських зобов'язань, визначених у статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що позивачем не доведено факту передачі відповідачу на зберігання наведеного в розрахунку майна та належності його стану.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв'язку з частою зміною уповноважених осіб Фонду на ліквідацію ПАТ Реал Банк було втрачено акри приймання-передачі майна, згідно з якими передавалося позивачем відповідачу майно на відповідальне зберігання.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду першої інстанції відповідачем було надано акти прийому-передачі майна на відповідальне зберігання відповідно до договору зберігання № 0304-14 від 03.04.2014 р. у кількості 52 штук.

В зазначених актах прийому-передачі майна на відповідальне зберігання фігурує майно, яке було вказано позивачем під час інвентаризації у акті приймання-передачі майна, яке повертається з відповідального зберігання згідно договору № 0304-14 від 03.04.2017 р. станом на 17.02.2017 р. та стосовно якого позивачем було прийнято рішення про повернення майна з відповідально зберігання.

Крім того, при передачі майна на зберігання відповідачу в актах не було зафіксовано будь-які пошкодження або недоліки майна, що передавались позивачем, як це передбачено п. 2.2.2. договору зберігання, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що майно передавалось у належному стані.

Також, в матеріалах справи міститься акт переліку майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні згідно Договору зберігання № 0304-14 від 03.04.2014 року станом на 27.05.2016 року, підписаним Генеральним директором ТОВ "Авто Сан Сервіс" Сокотюк Д.М. та скріпленим печаткою підприємства, згідно якого на зберіганні у ТОВ "Авто Сан Сервіс" станом на 27.05.2016 року перебувало 592 одиниці майна ПАТ "Реал Банк" на загальну суму 1 085 652,94 грн. Серед іншого майна, зазначеного в Акті, також фігурує увесь перелік майна (у кількості 152 одиниці), яке наведено в розрахунку суми збитків, що пов'язані з втратою та пошкодженням майна ПАТ "РЕАЛ БАНК" на загальну суму 131 773,03 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі майна, що передається у відповідне зберігання, підтверджено факт передачі спірного майна у кількості 567 одиниць відповідно до інвентарних номерів позивачем відповідачу на відповідальне зберігання відповідно до договору № 0304-14 від 03.04.2014 р.

Крім цього, технічний стан спірного майна ПАТ "РЕАЛ БАНК" встановлювався суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Кредитне Брокерське Агенство", що діяв на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України від 04.04.2012 року № 13183/12, на момент передачі його на зберігання відповідачу, що підтверджується Звітом про незалежну оцінку ліквідної частини активів ПАТ "РЕАЛ БАНК", складеному 28.04.2014 року.

Зокрема, зі вищенаведеного звіту вбачається, що технічний стан спірного майна у кількості 567 одиниці визначено як задовільний.

Враховуючи, що звіт про незалежну оцінку ліквідної частини активів ПАТ "РЕАЛ БАНК" від 28.04.2014 року здійснений суб'єктом оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат, виданий згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", у звіті наведений перелік майна із зазначенням інвентаризаційних номерів, яке було передано відповідачу на відповідальне зберігання, заперечень відповідача стосовно здійсненої у звіті оцінки вартості та технічного стану спірного майна матеріали справи не містять, колегія суддів приймає його в якості належного та допустимого доказу, який підтверджує технічний стан та вартість спірного майна на момент його передачі на зберігання відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом позивача № 3 від 14.02.2017 р. для проведення інвентаризації та перевірки, співробітників позивача було відряджено до складських приміщень ТОВ Авто Сан Сервіс за місцем зберігання майна на три доби з 15.02.2017 р. по 18.02.2017 р.

Відповідно до п. 2.2.4. договору зберігач зобов'язаний за першою вимогою поклажодавця надати тому можливість доступу до майна і перевірки умов зберігання.

Під час перевірки комісією у складі працівників позивача за участю представника відповідача було складено акт приймання-передачі (інвентаризація згідно наказу № 3 від 14.02.2017 р.) майна, яке повертається з відповідального зберігання згідно договору № 0304-14 від 03.04.2014 р. станом на 17.02.2017 р.

У вказаному акті зазначено, що майно зберігалося з відсутністю опалення і без відеоспостереження та в приміщенні, де розміщено стороннє майно. Також, у вказаному акті встановлено значне пошкодження деяких одиниць майна; частина майна знаходилась у розібраному стані; відсутність деяких одиниць переданого на зберігання майна.

Твердження відповідача про те, що угрупування та ущільнення майна позивача, яке було розміщене у складському приміщенні, проводилося відповідачем на вимогу адміністрації ПАТ Реал Банк з метою економії фінансових коштів та зменшення витрат на оплату складського приміщення, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів звернення позивача до відповідача з відповідними вимогами.

Вказаним актом позивач повернув зі зберігання майно у кількості 415 одиниць. При цьому, під час повернення майна позивачем в акті був зафіксований факт відсутності у складському приміщенні майна у кількості 116 одиниць. Також, у даному акті фігурує 28 одиниць майна, яке знаходилось у зруйнованому стані, та не підлягало відновленню, та 8 металевих сейфів у розібраному та розукомплектованому стані, зібрання яких не можливо через відсутність елементів кріплення та неможливості ідентифікувати відношення складових один до одного.

Акт повернення майна був підписаний співробітниками позивача та представником ТОВ Авто Сан Сервіс за довіреністю Кузменком О.М.

На підтвердження повноважень Кузьменка О.М. в матеріалах справи міститься довіреність, видана ТОВ Авто Сан Сервіс на ім'я Кузьменка О.М., якою останньому надано право здійснення огляду, проведення інвентаризації майна, переміщення, перевезення, складання/підписання актів та документів.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст. ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.07.2011 р. у справі N 42/78-10.

Статтею 949 ЦК України встановлено обов'язок зберігача повернути поклажедавцеві річ передану на зберігання в такому стані, в якому була прийнята на зберігання. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ст. 950 ЦК України), а збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, згідно з вимогами ст. 951 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України:

у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

у разі пошкодження речі - у розмірі суми на яку знизилася її вартість.

Таким чином, зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 ЦК України. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.06.2009 р. у справі N 34/136-08-2506.

У розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

При цьому зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань настає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Відповідно до п. 2.2.3. договору у випадку спричинення будь-ким пошкодження майна поклажодавця, зберігач зобов'язаний вжити заходів щодо охорони прав поклажодавця і повідомити поклажодавця про такі порушення у письмовій формі. Якщо зберігач не повідомив про це поклажодавця, він несе відповідальність за збитки, завдані поклажодавцеві.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про спричинення будь-ким пошкоджень чи викрадення майна.

Згідно з п. 5.2. договору зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна та втрату його товарного вигляду за час його зберігання, у розмірі суми, на яку знизилася вартість майна. Зазначені суми розраховуються виходячи із вартості майна на дату початку зберігання.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ліквідної частини активів ПАТ "РЕАЛ БАНК" вартість майна у кількості 116 одиниць, яке було відсутнє у складському приміщенні відповідача, станом на 01.04.2014 р. складало 83 873,82 грн.

Враховуючи, що актом приймання-передачі майна, яке повертається з відповідального зберігання згідно договору № 0304-14 від 03.04.2014 р. станом на 17.02.2017 р. було зафіксовано факт відсутності у складському приміщенні майна у кількості 116 одиниць, доказів наявності вказаного майна у відповідача та факту повернення цього майна позивачу із зберігання відповідачем не підтверджено, враховуючи оцінку майна, яка була здійснена ПАТ Реал Банк на момент передання майна на зберігання, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо відшкодування збитків у зв'язку з втратою майна у кількості 116 одиниць у сумі 83 873,82 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про відшкодування збитків за псування 28 одиниць майна на суму 14 666,40 грн. та 8 металевих сейфів у сумі 33 232,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві вказує, що ним відповідно до п. 5.3. договору було відмовлено у прийнятті 28 одиниць майна та 8 металевих сейфів, оскільки воно знаходилось у зруйнованому стані, не підлягало відновленню, а металеві сейфи не можливо зібрати через відсутність елементів кріплення та неможливості ідентифікувати відношення складових один до одного.

Відповідно до п. 5.3. якщо пошкодження майна змінило його якість настільки, що воно не може бути використане за призначенням, то поклажодавець має право відмовитись від прийняття цього майна шляхом подання письмової заяви зберігачу. Зберігач відшкодовує поклажодавцеві майнові збитки згідно п. 5.2. договору у строк та у спосіб, погоджений сторонами.

Матеріали справи не містять письмової заяви позивача стосовно відмови від прийняття зі зберігання 28 одиниць майна та 8 металевих сейфів

В той же час, з акту приймання-передачі майна, яке повертається з відповідального зберігання згідно договору № 0304-14 від 03.04.2014 р. станом на 17.02.2017 р., вбачається, що позивачем було прийнято з зберігання 28 одиниць майна та 8 металевих сейфів у розібраному та розукомплектованому стані.

Матеріали справи не містять доказів того, що воно змінилось настільки, що не може бути використане за призначенням чи визначення експертною установою суми, на яку знизилась вартість майна на час отримання його зі зберігання.

Враховуючи, що майно у кількості 28 одиниць та 8 металевих сейфів були повернуті відповідачем та прийняті позивачем зі зберігання на підставі акту приймання-передачі майна від 17.02.2017 р., матеріали справи не містять доказів повного знищення вказаного майна чи визначення суми, на яку знизилась вартість майна на час отримання його зі зберігання, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 47 899,20 грн. стосовно 28 одиниць майна, яке знаходилось у зруйнованому стані та 8 металевих сейфів у розібраному стані задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2017 року у справі № 911/2113/17 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" підлягає задоволенню частково.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2017 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2017 року у справі № 911/2113/17 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Чкалова, будинок 37-Б, офіс 304, код 36383218) на користь Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" (61072, Харківська обл., місто Харків, проспект Леніна, будинок 60, код 14360721) 83 873,82 грн. збитків та 1 258,10 грн. судового збору за подання позову.

4. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 04.10.2017 року у справі № 911/2113/17 залишити без змін.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Чкалова, будинок 37-Б, офіс 304, код 36383218) на користь Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" (61072, Харківська обл., місто Харків, проспект Леніна, будинок 60, код 14360721) 1 383,91 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 911/2113/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.02.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Пономаренко