Постанова

від 15.01.2018 по справі 761/9440/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 761/9440/14-ц Головуючий у суді 1 інстанції Малинников О.Ф.

№ апеляційного провадження № 22-ц/796/527 /201 8 Доповідач у суді апеляційної інстанції Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН до ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Динаміка про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

28 березня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН звернулося у суд позовом до відповідача ОСОБА_4, третя особа ТОВ Компанія Динаміка про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем ТОВ ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН та 3-ю особою ТОВ Компанія Динаміка 18.11.2011 було укладено господарський договір поставки товару.

На забезпечення договору поставки 05.12.2011 було укладено договір поруки між фізичною особою - ОСОБА_4.(поручитель), ТОВ ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН ( кредитор) та ТОВ Компанія Динаміка (боржник).

На виконання договору поставки позивач, як постачальник, за видатковими накладними поставив товар третій особі, покупцю на суму 2 940 997,01 грн., із якого повернуто товару позивачу на суму 386 134,88 грн. та частково оплачено 2 487 587,61 грн., а всього на 2 873 722.49 грн. Заборгованість третьої особи боржника склала 67 274,52 грн.

У липні 2014 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що у первісній позовній заяві не були перераховані всі видатки, зокрема зазначив, що позивачем поставлено товар на суму 3 200 997,01 грн. і сума боргу становить 96 277,55 грн., які і просив стягнути з поручителя.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН до ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Динаміка про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН заборгованість у сумі 96 277,51 грн. та судовий збір у розмірі 962,03 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.05.2017 заяву ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 29 вересня 2014 року залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу та зазначив, що рішення суду першої інстанції оскаржується з мотивів неповноти встановлення судом обставин справи перед ухваленням рішення та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного і неповного дослідження доказів та їх оцінки, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного визначення правовідносин сторін. З приводу цього зазначав, що його довіритель не підписував договір поруки та не брав на себе зобов'язання щодо сплати грошових коштів за поставлений товар і це є підставою для призначення почеркознавчої експертизи. Між тим, такого клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи заявлено не було. При цьому, звернув увагу на те, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України суд першої інстанції мав відмовити позивачеві у задоволенні позову, оскільки останній пропустив усі строки пред'явлення позову до поручителя. Крім того, при розгляді судом вказаної справи його довіритель не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в порушення вимог ст. 74 ЦПК України, що позбавило його можливості надати докази у заперечення позовних вимог. Розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, суперечить передбаченому ст. 10 ЦПК принципу змагальності сторін. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. З Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII.

Відповідно до п.8 ч.І Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-УИІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН , відповідач ОСОБА_4 та преставник третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Динаміка на неодноразові виклики в судові засідання не з'явились, повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи, але причину неявки суду не повідомили. При цьому відповідач направив для участі у справі свого представника.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог вищезазначеної норми колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності зазначених осіб, визнавши їх неявку до суду не поважною.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК Україи суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН в рахунок заборгованість 96 277,51 грн. та судовий збір у розмірі 962,03 грн. суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, їх обґрунтованості та законності.

Проте, погодитись з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

В силу частин 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Разом з тим, зазначеним вимогам судове рішення не відповідає, оскільки воно ухвалено з порушенням норм, як матеріального, так і процессуального права.

Судом увстановлено, що 18.11.2011 між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю „ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН" та третьою особою товариством з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ДИНАМІКА" було укладено договір поставки № ЕА-Р-111118/1. На виконання договору поставки 05.12.2011 було укладено договір поруки, поручителем в якому виступив відповідач ОСОБА_4, який зобов'язався згідно п.4.2. Договору поруки у випадку порушення зобов'язання ТОВ Компанія Динаміка , виконати його на протязі 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання письмової вимоги.

Згідно даного договору поставки, постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата на умовах відтермінування платежу 21 календарних днів моменту поставки товару.

Оплата проводиться, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 7.1. вказаного договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення строку дії основного договору. Тобто, договором поруки строки не встановлені. Натомість керуватися в даних правовідносинах слід нормами ч.4 ст. 559 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Зі змісту рішення суду вбачається, що про порушення зобов'язання за укладеним Договором поставки № ЕА-Р- 111118/1 від 18.11.2011 боржник і поручитель не одноразово повідомлялись вимогами щодо погашення заборгованості.

Між тим, з такими висновками суду не можна погодитись дивлячись на таке.

З матеріалів справи вбачається, що претензію-вимогу про погашення боргу до боржника і поручителя позивач направив згідно квитанції (а.с.41-42 т.1) 24.10.2012 і поручителю за адресою: АДРЕСА_2 не дивлячись на те, що згідно позовної заяви адреса відповідача зазначена позивачем АДРЕСА_1 за якою вимога не відправлялась. Матеріали справи даних про отримання ОСОБА_4 вимоги-претензії не містять взагалі.

Натомість, зазначена вимога змінила строк виконання зобов'язання, оскільки з її змісту вбачається, що боржнику та поручителю наданий строк протягом тридцяти днів з моменту отримання претензії виконати взяті на себе зобов'язання.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення боргу за договором кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, який слід обчислювати з 24 травня 2013 року й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, від дати порушення поручителем встановленого позивачем строку для дострокового повернення боргу.

За таких обставин у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення боргу, починаючи з 25 листопада 2013 року і протягом наступних шести місяців.

Вимог до поручителя позивач в установлені строки в судовому порядку не пред'являв.

Окрім того, до збільшених позовних вимог (а.с.83-85 т.1) позивач приклав розрахунок із якого вбачається, що останній платіж боржником був проведений 06.02.2013 у розмірі 30 000 грн., а тому шестимісячний строк пред'явлення претензій до відповідача сплинув 06.08.2013. Після погашення цієї суми будь-яких вимог до поручителя позивач не пред'являв. Позов до суду про стягнення заборгованості позивач пред'явив до поручителя уже 24 березня 2014 року поза межами шестимісячного строку.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, вимог закону, не надав оцінку всім доказам у справі і прийшов до помилкового висновку про задоволення позову

З урахуванням зазначених правових норм колегія суддів дійшла висновку про те, що передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум повинен обчислюватись від наступного дня після настання дати дострокового повернення заборгованості, та оскільки такі вимоги не були заявлені до поручителя протягом шести місяців після настання строку виконання зобов'язань, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинила свою дію.

Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку,що судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена 05 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: