Рішення

від 31.01.2018 по справі 755/297/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/297/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 755/297/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТІБІО , Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання договорів недійсними та відшкодування моральної шкоди,-

Представники:

від позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СТІБІО Харчук В.І., Якухно Н.П.,

від відповідача Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк Яцюк А.О.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому просить визнати недійсним договір ТВ 0611 від 18.11.2016 р. між позивачем та ТОВ СТІБІО ; визнати недійсним договір №401730818 від 18.11.2016 р. між позивачем та ПАТ Альфа-Банк ; зобов'язати ТОВ СТІБІО у зв'язку із визнанням недійсними договорів ТВ 0611 від 18.11.2016 та №401730818 від 18.11.2016 р. повернути отримані за цими договорами грошові кошти в сумі 8488,00грн. на рахунок ПАТ Альфа-Банк ; відшкодувати позивачу моральну шкоду в сумі 32557,08 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом року позивачу багаторазово телефонували незнайомі особи жіночої статі та в нав'язливій формі пропонували відвідати безкоштовну процедуру по догляду за волоссям. У певний момент позивач вже була настільки виснажена необхідністю відмовляти від наполегливих пропозицій, що погодилась на цю безкоштовну процедуру.

18.11.2016 р. о 15 годині 45 хвилин позивач з'явилась за адресою Є.Сверстюка, будинок 2-А, 3 поверх, Салон Є-Косметикс , де їй провели діагностику, не надавши при цьому письмового заключення, та запевнили про поганий стан щодо густоти волосся на голові, залякавши її, демонструючи фотографії лисих жінок.

Працівники салону рекомендували позивачу придбати послуги в цьому салоні, вартість яких була завелика та позивач зовсім не планувала таких витрат.

Консультанти салону покликали консультанта з кредитування, яка переконала позивача, що все добре, одразу платити не треба.

Позивач знаходилась в дуже зляканому та пригніченому стані і під таким тиском підписала договори.

Прийшовши додому, отямившись, позивач зрозуміла, що її примусили підписати ці договори під психологічним тиском, тому прийняла рішення відмовитись від послуг.

19.11.2016 р. позивач зателефонувала в салон і відмовилась від послуг салону, на 21.11.2016 р. їй призначили зустріч з юристом.

21.11.2016 р. позивач написала заяву про розірвання угоди. Особа яка представилась юристом, сказала що про результати повідомлять через 30 днів, однак нічого не повідомили.

Позивач зазначає, що підприємницька діяльність відповідача є такою, що вводить в оману, у зв'язку з цим звернулась з позовом до суду.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_4 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.02.2017 року у відповідачів були витребувані письмові докази (а.с. 26-28).

В судовому засіданні позивач та представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили задовольнити позов.

Позивач додатково пояснила, що у салоні вона перебувала більше двох годин, тоді більше години була лекція, проводили діагностику волосся, зробили безкоштовно маску для волосся, яке потім мили і сушили феном, одночасно з нею спілкувалось декілька осіб, на одинці її не залишали, зателефонувати їй не дозволили, під психологічним тиском вона підписала договори.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Стібіо Харчук В.І. просив відмовити у задоволенні вимог, подав заперечення на позов (а.с. 45, 46), пояснив, що будь якого психологічного тиску на позивача працівниками ТОВ Стібіо не чинилося, ОСОБА_1 за її бажанням мала можливість у будь який час залишити салон, чи викликати поліцію, або зателефонувати будь куди, перед підписанням договорів також мала усі можливості детально з ними ознайомитися, поставити необхідні питання, зробити вільний вибір, що власне позивач і зробила, уклавши договір. Про запропоновані послуги ОСОБА_1 була проінформована та вільно і без будь якого тиску погодилась на підписання договору. Доводи позивача про застосування відносно неї нечесної підприємницької практики є надуманими, нічим не обґрунтованими та не підтвердженими.

Представник відповідача ПАТ Альфа-Банк ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність, пояснив, що з боку банку було дотримано вимоги Закону України Про захист прав споживачів , усі умови щодо кредитування позивач отримала, також відбувся факт перерахування коштів.

Представник відповідача ПАТ Альфа-Банк ОСОБА_10 суду подав заперечення на позов (а.с. 218-221), у яких просить відмовити у позові в повному обсязі, зазначив, що жодних правових підстав для визнання недійсним кредитного договору позивач не зазначає, до правовідносин ОСОБА_1 з ТОВ Стібіо ПАТ Альфа-Банк не має жодного відношення, не зрозуміло яким чином банк порушує права позивача наданям кредитних коштів. Кредитний договір був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, з його умовами позивач була ознайомлена, усвідомлювала зміст дій та була вільна в укладенні правочину, з істотними умовами договору ОСОБА_1 була ознайомлена та проти них у момент укладення не заперечувала. Банк свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі. Також представником відповідача ПАТ Альфа-Банк подана заява з проханням у разі прийняття судом рішення про задоволення позову застосувати реституцію, відповідно ст. ст. 216, 1057-1 ЦК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитодавця грошову суму 8 795,85 грн. за договором кредиту від 18.11.2016 року (а.с. 222, 223).

Суд, вислухавши позивача, представників позивача, представників відповідачів, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІБІО" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг ТВ0611, за умовами якого, виконавець надає замовнику комплекс в обсязі та на умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити такі послуги (а.с. 7, 7 зв.).

Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Пунктом 1.2 договору про надання послуг обумовлено, що ТОВ Стібіо надає ОСОБА_1 комплекс процедур, що включають: крітерапію - 10 процедур, спа процедура для волосся - 10 процедур, дарсонваль - 10 процедур, кератинізуючий догляд для востановлення і укріплення волосяного стержня - 4 процедури, консультація трихолога - 2 консультації.

Розділом 3 договору про надання послуг визначено, що вартість послуг складає 8488,00 грн. Замовнику надається можливість оплатити вартість послуг двома способами: сплатити вартість послуги одноразовим платежем на поточний рахунок виконавця, або через оформлення споживчого кредиту. При оплаті послуги через споживчий кредит замовник в день підписання даного договору вносить перший платіж (завдаток) на поточний рахунок виконавця в розмірі 0,00 грн., залишок вартості послуг в розмірі 8488,00 грн. замовник сплачує банку протягом 12 місяців згідно умов кредитного договору, укладеного між замовником і банком.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІБІО" та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі наданих послуг вартість яких становить 8488,00 грн. (а.с 8).

Також 18.11.2016 р. позивач звернулася до ПАТ "Альфа-Банк" із офертою на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 401730818 (а.с. 9).

18.11.2016 року ПАТ "Альфа-Банк" прийняло пропозицію ОСОБА_1 що міститься в оферті на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 401730818 від 18.11.2016 року та надало позивачу споживчий кредит в сумі 8 795,85 грн. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 0,01 % річних (а.с.10).

Згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісії визначено 21.11.2019 року (а.с.12).

За умовами кредитного договору № 401730818 від 18.11.2016 року ПАТ Альфа-Банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 8795,85 грн. на оплату товарів згідно переліку, що вказаний у специфікації № 401730818 від 18.11.2016 до Угоди про надання споживчого кредиту від 18.11.2016 у загальній сумі 8488,00 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "СТІБІО" та оплати страхового платежу та комісійної винагороди банку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

21.11.2016 р. на рахунок ТОВ СТІБІО від ПАТ Альфа-Банк надійшла оплата згідно кредитного договору № 401730818 від 18.11.2016 р. у розмірі 8 488,00 грн. (а.с. 68)

21.11.2016 року ОСОБА_1 звернулася до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІБІО" з письмовою заявою про розірвання договору про надання послуг ТВ 0611 від 18.11.2016 р. у зв'язку з фінансовими труднощами (неможливістю оплати надані послуги) (а.с. 11).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За нормою ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 вказаного Закону споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

Позивач не зверталася з письмовою заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" з вимогою про відкликання свої згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту.

За заявленим вимогами позивач просить визнати недійсними укладений з ТОВ СТІБІО договір про надання послуг ТВ 0611 від 18.11.2016 р. та кредитний договір № 401730818 від 18.11.2016 р. укладений з ПАТ Альфа-Банк , посилаючись на нечесну підприємницьку практику та вчинення щодо неї примусу і психологічного тиску.

Відповідно до 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції ( ч. 4 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів ).

За нормою ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Допитана судом свідок з боку позивача ОСОБА_11 засвідчила, що вона відвідувала 14.11.2016 року салон Евро-Косметика , де підписувала документи, там з нею по черзі спілкувались чотири особи, також її залишали одну. Після накладення косметичної маски у неї стався приступ кашлю. З позивачем спілкуються після створення в соцмережі групи ошуканих через шахрайські дії. До ТОВ Стібіо вона не зверталась.

Свідок ОСОБА_12 засвідчила, що їй майже рік телефонували оператори Евро-Косметика , запрошуючи на безкоштовну процедуру по догляду за волоссям. 24.09.2016 року вона туди з'явилася, заповнила анкету, повели її до лікаря, поставили діагноз, вона без окулярів не дивлячись все підписала. Їй сказали, що там був представник банку, пояснили, що надали розстрочку сплати коштів з пільговим періодом 10 місяців. Вона подала позов в суд про розірвання договору. З позивачем вона познайомилась в групі по вайберу.

Свідок ОСОБА_13 засвідчила, що знає позивача, як члена їхньої ініціативної групи. Всі вони постраждали від схеми однакових дій. Після запрошення по телефону вона 06.11.2016 року була за адресою вул. М.Раскової, 2-а в компанії Евро-Косметик, де на ресепшні заповнила анкету-заяву, там провела три години, наносили їй маску, надовго залишали одну, вона була подавлена, підписувала все коли з нею розмовляли. На вказану компанію її чоловік подав позов.

Свідок ОСОБА_14 засвідчила, що через Інтернет вона познайомилась з групою жінок, які заключали кредити Грація-Плюс , який вона також підписала в Лівобережному районі, куди її два місяці запрошували по телефону. Там було багато кабінетів, на обличчя їй наклали маску, діагностували на комп'ютері. Заяву вона підписала не прочитавши, думала, що розстрочка, а не кредит. Вона була в ТОВ Грація-Плюс , з позивачем салон ТОВ Стібіо не відвідувала.

Отже, вищевказані свідки надали пояснення, що стосуються не відповідача ТОВ Стібіо , а інших товариств, та не були очевидцями подій, які передували укладенню позивачем з відповідачами договорів, а також під час укладення між сторонами спірних правочинів. Будь яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог у межах розгляду даного спору позивачем суду не надано.

За вимогами ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на застосування ТОВ СТІБІО по відношенню до неї нечесної підприємницької практики, а також на те, що договір про надання послуг був укладений нею під примусом не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

У зв'язку з цим вимоги у частині визнання недійсними договору про надання послуг та кредитного договору задоволенню не підлягають.

Також суд не вбачає правових підстав для відшкодування моральної шкоди за недоведеністю вимог.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 3, 6, 202 - 204, 207, 215, 216, 231, 901, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 11, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТІБІО , Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання договорів недійсними та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: 02094, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю СТІБІО , місце знаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 2-А, 3 поверх, код ЄДРПОУ 38196005,

Відповідач Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк , місце знаходження: 01001, м. Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДРПОУ 23494714.

Рішення суду складене 06 лютого 2018 року.

Суддя