Рішення

від 06.02.2018 по справі 581/938/17

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/938/17

Провадження № 2/581/35/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2018 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В.,

з участю секретаря Самілик Н.М.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області

про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок та господарсько-побутові будівлі й споруди,

в с т а н о в и в :

19 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який обгрунтувала такими обставинами.

Після смерті батька ОСОБА_3, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2, вона є єдиним, що прийняла спадщину спадкоємцем за заповітом. У 2011 році вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні батьку земельні ділянки, площею 0,70 га, з яких 0,07 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, 0,63 га для ведення особистого підсобного господарства.

За відсутності державної реєстрації права власності на належний батькові по АДРЕСА_1 будинок, вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на це нерухоме майно.

Уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею в порядку спадкування після смерті батька право власності на будинок з надвірними будівлями за вказаною адресою, а саме: житловий будинок літ. А-І , загальною площею 58,2 кв.м, літню кухню літ. Б , сарай літ. В , сарай літ. Г , сарай літ. Д , сарай літ. Е , сарай літ. И , погріб літ. п/г , вольєр літ. Ж , альтанку літ. З , вбиральню літ. У .

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїх заявах позивач позов підтримала, відповідач визнав позовні вимоги, просили розглянути справу без їх присутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є батьком та матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

30 грудня 1998 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,07 га, та для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,63 га, що знаходиться у с.Веселе Калінінської сільської ради Липоводолинського району.

26 липня 1999 року ОСОБА_3 заповів усе своє майно ОСОБА_2 Заповіт посвідчувався секретарем виконкому Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області 26 липня 1999 року за реєстровим №71.

03 червня 2003 року ОСОБА_3 заповів грошові заощадження ОСОБА_2 Заповіт посвідчувався секретарем виконкому Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області 03 червня 2003 року за реєстровим №49.

Згідно з копіями погосподарських книг за 1991-1995 рр., господарство ОСОБА_3 відносилося до суспільної групи колгоспний двір, главою якого був ОСОБА_3 За вказаний період у домоволодінні проживали ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, спадкова справа після неї не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с. 9).

14 жовтня 2006 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті батька заведено спадкову справу №251/276, а 28 лютого 2011 року отримала три свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема і на належну батьку земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,07 га, у с.Веселе Калінінської сільської ради Липоводолинського району.

29 грудня 2017 року постановою державного нотаріуса Липоводолинської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадковий будинок, з огляду на відсутність правостановлюючих документів на це нерухоме майно.

Відповідно до виготовленого 31 серпня 2017 року технічного паспорту, домоволодіння по АДРЕСА_1 складається із житлового будинку літ. А-І (1960 року побудови), загальною площею 43,7 кв.м, житловою 19,8 кв.м, літньої кухні літ. Б (1960 року побудови), сараю літ. В (1970 року побудови), сараю літ. Г (1970 року побудови), сараю літ. Д (1970 року побудови), сараю літ. Е (1975 року побудови), вольєру літ. Ж (2014 року побудови), альтанки літ. З (2017 року побудови), сараю літ. И (1990 року побудови), погрібу літ. п/г (1970 року побудови), вбиральні літ. У (1975 року побудови), огорожі №1-5, вартістю 10150 грн. (а.с.11-15).

Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статусу колгоспу.

Крім того, колгоспному двору належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше, передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР, частка члена колгоспного двору в майні двору визначається:

1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ);

2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ);

3) при зверненні стягнення при особистих зобов'язаннях члена двору.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 563 ЦК УРСР у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу (Розділ VII. Спадкове право).

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року Про практику розгляду судами України справ про спадкування (постанова втратила чинність на підставі постанови Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року) правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося) відкривається після смерті кожного з його колишніх членів (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 25 грудня 1992 року).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року):

положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;...

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року...

Таким чином, вбачається, що відповідно до ст. 17, 18 Закону Про власність право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Оскільки станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_2, вони набули право власності на майно колгоспного двору, а їх частки у праві власності відповідно до ст. 123 ЦК УРСР були рівними (по 1/3 частині у кожного).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції Закону № 834-VIII від 26 листопада 2015 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення від 5 серпня 1992 року № 449 було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію обєктів будівництва (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Із аналізу положень Конституції України та ЦК України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти, про що також зазначено і в листі Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року .

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 № 40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Спрощений порядок здійснення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 5 серпня 1992 року, але за особами, які вважаються його володільцями, містять і положення ст. 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, за наявності на збудоване до 5 серпня 1992 року домоволодіння виготовленого 31 серпня 2017 року технічного паспорту та відповідних записів у погосподарських книгах, суд приходить до висновку, що наявних у справі доказів достатньо для висновку про належність померлим батькам та позивачці житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

Зважаючи на те, що спадщина на 1/3 частину належного померлій ОСОБА_4 домоволодіння відкрилася за часів дії ЦК УРСР, то спадкування вказаної частини відбулося за правилами цього кодексу.

За відсутності у матеріалах справи відомостей про перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, спадкоємцем першої черги (ст.529 ЦК УРСР), яка фактично вступивши у володіння спадковим майном (п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР) прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_2 Таким чином, позивач стала власником 2/3 частин спірного будинку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_3 належним чином прийняла дочка ОСОБА_2 на підставі заповіту.

Тому, враховуючи викладене, а також те, що спірний житловий будинок побудований на виділеній для цього земельній ділянці, за наявності технічного паспорту, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуального житлового будинку, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них вимогам законодавства, наявні правові підстави для визнання права власності на житовий будинок за спадкоємицею ОСОБА_2, яка належним чином прийняла спадщину.

У той же час, розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди на підставі положень ст. 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку), відповідно до вимог чинного законодавства не потребують окремої реєстрації, а тому не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на розташовані поряд господарсько-побутові будівлі й споруди.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. А-І , загальною площею 43,7 кв.м, житловою - 19,8 кв.м, з приналежними до нього господарсько-побутовими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2; АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1.

Відповідач: Калінінська сільська рада Липоводолинського району Сумської області; вул. Першотравнева, 7, с. Суха Грунь, Липоводолинський район, Сумська область; код ЄДРПОУ: 22983316.

Суддя Д. В. Сізов