Постанова

від 30.01.2018 по справі 820/3878/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3878/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шеванова В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, суддя Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 16.11.17 по справі № 820/3878/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імтокс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Імтокс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкову вимогу від 01.03.2017 року № 2268-17 та зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області внести зміни до інтегрованої картки позивача з земельного податку шляхом зменшення відповідачем нарахованої станом на 11.07.2017 року пені на суму у розмірі 85317,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено в інтегрованій картці по земельному податку позивача нарахування пені у розмірі 85 317, 0 грн. внаслідок виявлення Київською ОДПІ м. Харкова під час камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку за 2015 - 2016 рік заниження податкового зобов'язання, та за весь період такого заниження, однак, оскільки позивачем не сплачено пеню у передбачений законом строк для сплати податкового зобов'язання, у останнього, враховуючи переплату у розмірі 16 668, 19 грн, виник податковий борг у розмірі 68649, 12 грн. Однак, Позивач не може погодитися з наявністю у нього податкового боргу з земельного податку у розмірі 85317, 0 грн., у зв'язку з чим, вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття спірної податкової вимоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Імтокс" задоволено. Скасовано податкову вимогу від 01.03.2017 року № 2268-17. Зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області внести зміни до інтегрованої картки позивача з земельного податку шляхом зменшення Головним управління ДФС у Харківській області нарахованої станом на 11.07.2017 року пені на суму у розмірі 85317,00 грн.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує , що попередня редакція ст.129 Податкового Кодексу (яка іяла до 01.01.2017р. ) передбачала застосування фінансових санкцій до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період , коли він не декларував та не сплачував податки , користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету . Норми п. 129.4 ст. 129 Податкового Кодексу України не містить будь-яких посилань на порядок нарахування пені на суми виявленого заниження податкових зобов'язань платником податків. Вважає, що направлення та оформлення оскаржуваної податкової вимоги є правомірним . Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції , прийняти нову постанову , якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Імтокс" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції правомірною, прийнятою з урахуванням всіх обставин справи, висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017р. залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Публічне акціонерне товариство "Імтокс" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 12.08.1994 №1480120000003512), та здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту, який затверджений загальними зборами акціонерів (останні зміни проведено від 29.07.2011 року №14801050019003512).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 26.09.1994року №380 взято на податковий облік в ДПІ у Київському районі м. Харкова, на теперішній час перебуває на обліку на обліку у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Позивачем отримано від Головного управління ДФС у Харківські області податкову вимогу від 01.03.2017 року №2268-17, згідно якої Відповідачем зазначено, що станом на 28 лютого 2017 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями з земельного податку становить 68649, 12 грн.

Підставою для винесення та направлення відповідачем спірної податкової вимоги позивачу слугував той факт, що згідно даних інформаційних систем ДФС України в інтегрованій картці з земельного податку у позивача облікувався податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язання у розмірі 68 649, 12 грн.

Як встановлено судом та дане підтверджується наявною в електронному сервісі "Електронний кабінет платника", зокрема, компонент ЕКПП "Розрахунки з бюджетом", інформацією, у Позивача станом на 11.02.2017 року облікується залишок несплаченої пені у розмірі 85 317, 31 грн., однак вже станом на 12.02.2017 року залишок несплаченої пені становив 68 649,12 грн. за рахунок наявної в інтегрованій картці з земельного податку у Позивача переплати у розмірі 16 668, 19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Київською ОДПІ м. Харкова була проведена камеральна перевірка податкової звітності з земельного податку за період 2015 -2016 рік, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №80/20-31-12-04-10/22611939 від 10.01.2017 року.

Перевіркою виявлено заниження позивачем задекларованих в податкових деклараціях за період 2015 -2016 року податкових зобов'язань з земельного податку на загальну суму 194891, 41 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року №0000561203, згідно якого позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 243 614, 26 грн., а саме за податковими зобов'язаннями у розмірі 194891, 41 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 48 722, 85 грн. (граничний строк сплати грошового зобов'язання - 11.02.2017 року).

Позивач не погодишись з податковою вимогою № 2268-17 від 01.03.2017 року звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання, нараховані позивачу в податковому повідомлені-рішенні від 30.01.2017 року №0000561203, були сплачені ним у строки, визначені законодавством, і відповідачем не доведено наявності правових підстав для прийняття оскаржуваної податкової вимоги та нарахування пені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 57.2 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що в разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У свою чергу, в п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення/збільшення з суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 129 Податкового кодексу України передбачає порядок нарахування пені, де абзацом "б" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України в редакції, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, приводить суд до висновку про те, що згідно абзацу "б" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, а згідно підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

В силу пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац другий пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що нарахування пені за правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов'язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пп. 59.1 п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що податкове та грошове зобов'язання може бути визначено контролюючим органом платнику податків шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Виходячи з викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем було сплачено податкові зобов'язання, визначені йому контролюючим органом у вказаному податковому повідомленні- рішенні, у добровільному порядку та у строки, визначені податковим законодавством.

Крім того, таке податкове повідомлення-рішення не включало в себе нарахування пені, а складалося виключно з податкових зобов'язань з земельного податку , а отже в даному випадку у відповідача не було жодних правових підстав для прийняття оскаржуваної податкової вимоги щодо нарахування позивачу пені.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача стосовно нарахування позивачу пені та прийняття податкової вимоги від 18.08.2017 р. № 657-17.

При цьому, посилання апелянта на пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України в редакції, яка втратила чинність 01.01.2017 р., тобто не діяла ані на момент прийняття податкового повідомлення-рішення , ані спірної вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено вище, у вказаному податковому повідомленні-рішенні позивачу пеня не нарахована і діючим законодавством за виниклих обставин її нарахування не передбачено.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим, у рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ст. 77 КАС України, не довів перед судом правомірності своїх дій та прийнятої ним податкової вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Всі доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 820/3878/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 05.02.2018.