Постанова

від 30.01.2018 по справі 804/1457/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 м. Київ К/9901/2004/17 804/1457/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (головуючий суддя), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧТС-Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧТС-Україна" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧТС-Україна" (далі - ТОВ "ЧТС-Україна", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.11.2016 № 0008391201, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 756,24 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2017 адміністративний позов ТОВ "ЧТС-Україна" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 24.11.2016 № 0008391201.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.09.2017 постанову суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.

ТОВ "ЧТС-Україна" 17.10.2017 подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017.

У касаційній скарзі ТОВ "ЧТС-Україна", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Доводи скаржника про невідповідність рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого у справі, нормам матеріального та процесуального права, обґрунтовані посиланням на порушення ДПІ порядку проведення податкової перевірки щодо дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (проведена камеральна перевірка замість позапланової (або планової) перевірки); платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), що вчинив правопорушення у вигляді прострочення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у 2015 році, не може бути притягнутий до відповідальності відповідно до статті 120 1 Податкового кодексу України у 2016 році, оскільки для цього контролюючий орган повинен діяти відповідно до порядку, затвердженого Мінфіном України, а такий порядок затверджено не було.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою товариства та ухвалою від 29.01.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 756,24 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки своєчасної реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.10.2016 за № 2088/1201/33971719, про порушення позивачем норм пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягало у порушенні 15-тиденного граничного терміну реєстрації податкових накладних від 02.10.2015, 02.11.2015, 24.12.2015, 01.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення Головне управління ДФС у Дніпропетровській області рішенням від 29.12.2016 № 8731/10/04-36-10-01-09 продовжило терміни розгляду первинної скарги ТОВ "ЧТС-Україна" та рішенням від 03.02.2017 № 1400/10/04-36-10-01-09 скаргу позивача залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24.11.2016 № 0008391201 - без змін. Зазначені рішення податкового органу були направлені на адресу товариства та отримані останнім 05.01.2017 та 13.02.2017 відповідно, що підтверджено копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

У лютому ТОВ "ЧТС-Україна" податкове повідомлення - рішення від 24.11.2016 № 0008391201 оскаржило в судовому порядку. На обґрунтування позовних вимог товариство послалось на протиправність податкового повідомлення - рішення від 24.11.2016 № 0008391201 та положення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 2-3).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.03.2017 адміністративний позов товариства залишив без руху з тих підстав, крім іншого, що позивачем не викладені обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та не надані суду докази на підтвердження заявлених вимог. Цією ж ухвалою суд надав товариству строк для усунення недоліків позовної заяви до 02.04.2017.

У строк, встановлений судом, позивач надав адміністративний позов, вимоги якого обґрунтував тим, що за наслідками адміністративного оскарження ним податкового повідомлення-рішення від 24.11.2016 № 0008391201 (21.12.2016) ДПІ у строк, встановлений пункт 56.9 статті 56 ПК України, не надала (надіслала) товариству рішення протягом нормативно встановленого строку, внаслідок чого його скарга є задоволеною, а зазначене податкове повідомлення-рішення вважаються скасованим. При цьому суть виявлених порушень податкового законодавства позивач не оскаржує.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час подання позовної заяви суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, котра має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві.

Отже, суд вправі зі своєї ініціативи з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, обґрунтувавши такі дії.

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними нормами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі зміною податкового законодавства своєчасність реєстрації податкових накладних не могла бути предметом камеральної перевірки, оскільки є предметом виключно позапланової (або планової) перевірки. Крім того, камеральна перевірка проведена поза межами встановлених строків її проведення. При цьому суд встановив, що доводи, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, щодо ненаправлення та неотримання позивачем рішень податкового органу, прийнятих в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 24.11.2016 № 0008391201, спростовані встановленими у справі обставинами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постану суду першої інстанції та відмовляючи у позові, послався на положення пункту 35 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та дійшов висновку про законність податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір. При цьому апеляційний суд погодився з судом першої інстанції стосовно доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку та строків розгляду скарги, якими обґрунтовані позовні вимоги, як таких, що не відповідають фактичним обставинам і не можуть бути підставою для визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з пункту 56.8 статті 56 наведеного Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до пункту 56.9 цієї ж статті керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження (абзац 2 підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження, згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК України, закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 цього пункту); днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (підпункт 56.17.2 цього пункту); днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 56.17.3 цього пункту); днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались (підпункт 56.17.5 цього пункту).

Відтак, як встановлена судами першої та апеляційної інстанцій, що ТОВ "ЧТС-Україна" у встановлений законом строк отримало рішення, яким скаргу підприємства залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 24.11.2016 № 0008391201 - без змін, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення набуло статус узгодженого, висновок суд апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, підлягають відхиленню, оскільки відповідно до частини 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ТОВ "ЧТС-Україна" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧТС-Україна" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна