Рішення

від 11.06.2007 по справі 18/7139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/7139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2007 р.Справа № 18/7139

За позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенюк- Штефанік", м. Красилів   

до громадської організації "Асоціація футбольний клуб "Поділля", м. Хмельницький

про стягнення 40354,18 грн.

та зустрічним позовом громадської організації "Асоціація футбольний клуб "Поділля" м. Хмельницький

до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенюк- Штефанік",  м. Красилів

про визнання недійсним (нікчемним) актів прийому-здачі виконаних робіт від 30.10.2006р.

                                                                                                                        Суддя    

Представники сторін:

Від позивача:  Франков В. Г. - за дорученням від 11.12.2006 р.

Від відповідача:  не з”явився

З оголошенням перерви.          

Суть спору:          Первісний позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача 40354,18 грн. за наданні послуги відповідачу, а саме харчування на суму 23460,68 грн., оренда стадіону на суму 9000,00 грн., проживання в готелі „Парадіс” на суму 6093,50 грн., перевезення футболістів на суму 1800,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач звертає увагу суду, що протягом жовтня 2006 року спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю „Арсенюк - Штефанік” надавало громадській організаії „Асоціація футбольний клуб „Поділля” наступнпні послуги, а саме харчування на суму 23460,68 грн., оренда стадіону на суму 9000,00 грн., проживання в готелі „Парадіс” на суму 6093,50 грн., перевезення футболістів на суму 40354,18 грн.

Підтвердженням цього є рахунки за № 1192 від 30.10.2006 р., №1193 від 30.10.2006 року, № 1214 від 30.10.2006 року, складська накладна № 0303/1 від 31.10.2006 року та акти прийому-здачі виконаних робіт з використання  спортивно-тренувальної бази, надання послуг по проживанню у готелі та перевезенню футболістів, які були надані відповідачу.

Ухвалою суду від 17.01.2007 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом в межах провадження у справі № 18/7139 зустрічну позовну заяву громадської організації "Асоціація футбольний клуб "Поділля" м. Хмельницький до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенюк- Штефанік",  м. Красилів про визнання недійсним (нікчемним) актів прийому-здачі виконаних робіт від 30.10.2006р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач за зустрічно позовною заявою збільшив позовні вимоги і просит суд визнати недійсними оспорювані акти приймання-здачі виконаних позивачем робіт за період з січня 2006 року по жовтень 2006 року.

        Так, позивач за зустрічною позовною заявою посилається на те, що дійсно відповідачем по справі СП ТзОВ „Арсенюк-Штефанік” на протязі 2006 року в односторньому порядку складенні акти прийому –здачі виконаних робіт на загальну суму 224000,00 грн.

        Представником ГО АФК „Подділля” акти не підписувалися. Білевич С.Л. в трудових відносинах з ГО АФК „Поділля” не перебував і належним чином не уповноважувався підписувати вказані документи. В ГО АФК „Поділля” відсунтні будь-які доручення на Білевича С.Л.

         На думку позивача за зустрічною позовною заявою Білевич С.Л. перебуває в трудових відносинах з ТзОВ ФК „Поділля”. В 2006 році головою ГО АФК „Поділля" , а також директором ТзОВ ФК „Поділля" був Арсенюк О.І. , який був і є засновником і керівником СП ТОВ „Арсенюк-Штефанік.

           За ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов"язків є договори та інші правочини.

          Відповідно ст.179 ГК України майново-господарські зобов"язання , які виникають між суб'єктами господарування або між суб"єктами господарування і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов'язаннями.

           Будь-яких дій , направлених на виникнення майново-господарських зобов"язань ГО АФК перед СП не здійснювало.

           Оспорювані акти прийому-здачі виконаних робіт підписувалися не уповноваженою особою. Відповідно ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. За статутом ГО АФК „Поділля" зареєстрованого Хмельницьким міськвиконкомом 13.07.2000 р. тільки голова вправі від імені клубу укладати угоди та договори, видавати доручення. Доручення на укладення і підпису зазначених двохсторонніх актів в 2006 році нікому не видавалися.

           Відповідно до ст.207 ЦК України правочин , який вчиняє юридична особа , підписується особами , уповноваженими на це її установчими документами , довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

           За ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами вчиняються в письмовій формі і відповідно до ст.27 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмофій формі, якщо він підписаний його сторонами.

            Оспорювані акти прийому-здачі виконаних робіт не відповідають нормам закону, який регулює окремі види зобов'язань.

            Із актів прийому-здачі виконаних робіт вбачається, що оспорюються правовідносини, до яких небхідно застосовувати окремі норми законодавства, які регулюють надання послуг (гл.63 ЦК України) і договору перевезення (гл.64 ЦК України).

           За главою 52 ЦК України , ст.180 ГК України передбачено істотні умови договору і при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет,  ціну та строк дії договору. Ці умови необхідно вважати базовими .

           З двох актів вбачається, що СП безпідставно вважає, що в даному випадку мають місце зобов'язання, які виникли з договору про надання послуг. Відповідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу , яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.

            В актах відсутні підстави надання послуг, оскільки будь-яких завдань про надання послуг ГО перед СП не ставило.

Також відсутні будь-які домовленості про здійсненння пасажирських перевезень. За ст.916 ЦК України провізна плата визначається за домовленістю сторін якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами (тарифами).

            Відповідно ст.216 ЦК України , якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

             Відповідач за зустрічною позовною заявою у своїх запереченнях та в судовому засіданні, щодо позовних вимог заперечував мотивуючи тим, що згідно п. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, ч. 2 п. 1 ст. 218 ЦК України говорить, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання

окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Первісний відповідач не надав жодних належних доказів, які б запере чували факти вчинення правочину.

            У п. 2 ст. 218 ЦК України, сказано, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.  У спірній ситуації первісний позивач щомісяця, з січня по вересень, надавав первісному відповідачу дані послуги, а останній їх оплачував. Тобто, первісний відповідач приймав надання послуг та оплачував їх, чим визнавав існування господарсько-договірних відносин.

           Крім того п. 2 ст. 206 ЦК України передбачено, що юридичній особі, яка сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. В даному випадку акти приймання-передачі   виконаних   робіт,   являються  документами,   які   підтверджують   факт надання відповідачу послуг, підставу сплати та суму грошових коштів належних до виплати.

           Що стосується підписання актів прийому-здачі виконаних робіт не уповноваженою на те особою - генеральним директором, то у актах зазначено, що від первісного відповідача їх підписував начальник команди Білевич С.Л., який працює у ГО АФК „Поділля” і обіймає зазначену посаду.

           Розгядом матеріалів справи встановлено наступне:

Протягом жовтня 2006 року спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю „Арсенюк - Штефанік” надавало громадській організаії „Асоціація футбольний клуб „Поділля” наступнпні послуги, а саме харчування на суму 23460,68 грн., оренда стадіону на суму 9000,00 грн., проживання в готелі „Парадіс” на суму 6093,50 грн., перевезення футболістів на суму 1800,00 грн.

Всього за жовтень 2006 року було надано послуги на загальну суму 40354,18 грн.  

Підтвердженням цього є рахунки за № 1192 від 30.10.2006 р., №1193 від 30.10.2006 року, № 1214 від 30.10.2006 року, складська накладна № 0303/1 від 31.10.2006 року та акти прийому-здачі виконаних робіт з використання  спортивно-тренувальної бази, надання послуг по проживанню у готелі та перевезенню футболістів, які були надані відповідачу.

              З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви, з наступних підстав.

              Відповідно до ч..1 ст. 218 Цивільного кодексу України недоржання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність,крім випадків, встановлених законом.

              Згідно ч  2  ст. 218   Цивільного кодексу України  якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийнятття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсний.         

Як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом щомісяця надавав відповідачу дані пслуги, а останній їх оплачував.

Відповідно ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ч.ч.1,2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України якими передбачено, що змістом господарського договору становлять умови, визначенні угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов”язань, як погодженні сторонами, так і ті, приймаються ними як обов”язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов”язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на дані норми, можна зробити висновок, що предметом даного спору є надання послуг на суму 40354,18 грн., що підтверджується  рахунками за № 1192 від 30.10.2006 р., №1193 від 30.10.2006 року, № 1214 від 30.10.2006 року, складською накладною № 0303/1 від 31.10.2006 року та актами прийому-здачі виконаних робіт з використання  спортивно-тренувальної бази, надання послуг по проживанню у готелі та перевезенню футболістів, які були надані відповідачу.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

З огляду на викладене позивачем за зустрічною позовною заявою не було доведено, що акти прийому-здачі виконаних робіт зі сторони відповідача підписано не уповноваженою особою.  

В той же час суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача за первісним позовом, з огляду на наступне.  

 Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

 Відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

 Згідно п.4. Прикінцевих положень Господарського кодексу України, кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями.

   Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

   Згідно до ст. 193 ГК України суб'єкти  господарювання та інші учасники господарських  відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання  належними чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

   Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язані встановлений строк  його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк.

  Крім цього в судовому засіданні було встановлено, що громадською організацією „Асоціація футбольний клуб „Поділля” м. Хмельницький при подачі зустрічної позовної заяви було зайве сплачене державне мито в сумі 580,00 грн.

  Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу  України, -

вирішив:

У зустрічному позові громадської організації "Асоціація футбольний клуб "Поділля" м. Хмельницький до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенюк- Штефанік",  м. Красилів про визнання недійсними актів приймання-здачі виконаних робіт за період з січня 2006 року по жовтень 2006 року відмовити.

Позов спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенюк- Штефанік", м. Красилів до громадської організації "Асоціація футбольний клуб "Поділля", м. Хмельницький про стягнення 40354,18 грн. задовольнити.

        Стягнути з громадської організації „Асоціація футбольний клуб „Поділля” м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 73 (код 25890176) на користь спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю „Арсенюк –Штефанік” м. Красилів, вул. Грушевського, 146 (р/р 26009000090001 філія АКБ „Надра”, м. Хмельницький МФО 315137, код 21349824) 40354,18 (сорок тисяч триста п”ятдесят чотири грн. 18 коп.) заборгованості, 403,54 грн. (чотириста три грн. 54 коп.) витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.       

        Видати наказ.

Видати довідку громадській організації „Асоціація футбольний клуб „Поділля” м. Хмельницький про повернення з державного бюджету 580,00 грн. як зайве сплачене державне мито.    

                              Суддя