Рішення

від 05.02.2018 по справі 520/11986/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/11986/15-ц

Провадження № 2/520/1545/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Бусленко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Одеська міська рада, про знесення самочинно збудованого об'єкту та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги в процесі розгляду справи уточнювали 21.09.2015 року, 23.09.2015 року, 23.08.2016 року.

Окрім того, 16.08.2016 року ухвалою суду, були об'єднані в одне провадження справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Одеська міська рада, про знесення самочинно збудованого об'єкту та стягнення моральної шкоди та позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди (справа № 520/15656/15-ц), яка знаходилась в проваджені судді Київського районного суду м. Одеси, ОСОБА_3 та вирішено розглядати їх в одному проваджені, присвоєно об'єднаній справі №520/11986/15-ц.

16 січня 2017 року ОСОБА_1, надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд, знести самочинно збудовані будівлі та допоміжні приміщення, що побудовані ОСОБА_2 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114, з покладенням витрат за ці роботи на відповідача; зобов'язати ОСОБА_2 відновити межу, яка поділяє суміжні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114 відповідно до даних Державного земельного кадастру; знести частину огорожі (паркану), яка самовільно побудована ОСОБА_2 на земельній ділянці, кадастровий номер 5110136900:38:001:0032, що належить ОСОБА_1 та розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114 шляхом руйнування з покладенням витрат за ці роботи на ОСОБА_2; зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок збудувати новий паркан на дійсній межі земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114 відповідно до вимог державних будівельних норм та стандартів; знести частину даху житлового будинку ОСОБА_2 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114-Г, яка знаходиться над земельною ділянкою ОСОБА_1, кадастровий номер 5110136900:38:001:0032, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 210000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на юридичні послуги, а також судові витрати. При цьому позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2, протягом 2011-2015 років, який є власником суміжної земельної ділянки, здійснював будівництво індивідуального житлового будинку із порушенням будівельних, протипожежних, архітектурних та санітарних норм, з захопленням земельної ділянки позивача, шляхом руйнування та перенесення існуючого паркану. Будівництво відповідач не погоджував з позивачем, а тому вважає, що протиправною поведінкою ОСОБА_2 йому завдано моральна шкода та понесені судові витрати та витрати на юридичні послуги.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4, уточнені позовні вимоги від 16.01.2017 року підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_5, в судовому засіданні не визнала позовні вимоги, подала до суду письмові заперечення від 28.10.2016 року, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Треті особи: представник Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та представник Одеської міської ради до суду не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про день і час судового засідання повідомлялись належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 21.01.2015 року придбав за договором купівлі-продажу земельну ділянку загальною площею 0,0443 га., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114, кадастровий номер 5110136900:38:001:0032, у ОСОБА_6, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (копія договору а.с. 110-112 том.1).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0443 га., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114, кадастровий номер 5110136900:38:001:0032, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджує копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с. 113-114 том 1).

21.01.2015 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок 95 % готовності, загальною площею 298, 9 м.кв., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114, на земельній ділянці, кадастровий номер 5110136900:38:001:0032, договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (копія договору а.с. 115-116 том.1).

Право власності ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок 95 % готовності, загальною площею 298, 9 м.кв., який розташований за адресою: м. Одеса вул. Фонтанська дорога, 114, на земельній ділянці, кадастровий номер 5110136900:38:001:0032, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджує копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с. 118-119 том 1).

ОСОБА_2 належало на праві власності на підставі договору дарування від 09.04.2011 року, 93\1000 частини домоволодіння та земельна ділянка загальною площею 439 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса вул. Фонтанська дорога, 114, який було укладено між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (копія договору а.с. 120 том.1). Окрім того, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0439 га., розташовану за адресою: м. Одеса вул. Фонтанська дорога, 114, підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку Серії ОД № 095270 від 13.01.2004 року (копія акту а.с. 123 том 1).

В 2011 році була розроблена і затверджена проектна документація на будівництво індивідуального двоповерхового житлового будинку з вбудованим гаражем за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 114, загальною площею 228.0 м. кв., код 1110.2 ТОВ Гранд-Парк , держліцензія АБ № 408014 на замовлення ОСОБА_2, що підтверджується копією технічної документації, (а.с. 126-185, том 1).

06.12.2011 року ОСОБА_2, подав до інспекції ДАБК в Одеській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано за № ОД 66211095146, (а.с. 107, том 1).

ОСОБА_2 після завершення будівництва, подав до інспекції ДАБК в Одеській області Декларацію - повідомлення про готовність до експлуатації завершеного будівництвом об`єкту, яке зареєстровано за № ОД 142152570920 від 14.09.2015 року.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.10.2015 року № 45760590 (а.с.219 том 1) ОСОБА_2 отримава право власності на житловий будинок літ. А , загальною площею 234,3 кв.м., житлова площа: 64.6 кв.м., сарай літ. Б , басейн І, мостіння ІІ, огорожа № 1-4, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, будинок 114 - Г, Право власності на даний житловий будинок і інші споруди зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності серії ЕКІ № 676252 від 16.10.2015 року (а.с. 218 том 1).

Вищезазначена Декларація оспорювалась позивачем ОСОБА_1 в Одеському окружному адміністративному суді, в межах адміністративної справи № 815/6600/15 постановлено рішення від 10.03.2016 року, яким в задоволенні позову було відмовлено, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року вступила в закону силу після апеляційного перегляду 21.12.2016 року.

За клопотанням позивача по справі призначалась судова будівельно-технічна і земельно-технічна експертизи. За висновками експертизи № 501 від 15.03.2016 року ( а.с. 20, том 2) встановлено, що будинок ОСОБА_2 та інші споруди відповідають Проекту, житловий будинок розташований вздовж середньої лінії межи земельної ділянки, в одному метрі (на найбільш вузькому місці) від існуючого кам'яного огородження, яке проходить по межі В-А зі суміжною земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 та фактично укладеному порядку користування земельними ділянками, експлуатаційний (бітовий) розрив між огородженням з суміжною земельною ділянкою і стінкою обстеженого житлового будинку видержано з дотриманням норм ДБН 360-92**.

Допитаний в судовому засіданні 24.05.2016 року, експерт ОСОБА_10 пояснив, що суттєвих порушень норм ДБН під час будівництва будинку ОСОБА_2, які могли б вплинути на права суміжного землевласника ОСОБА_1 не виявлено. Ті порушення, які зазначені в експертному висновку № 501 від 15.03.2016 року не являються значними і не можуть бути підставою для зобов'язання забудовника знести будівлі.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Правові та організаційні основи містобудівельної діяльності, у тому числі виконання будівельних робіт, встановлено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року, № 3038-VI. Цим Законом в державі встановлено напрямок щодо спрощення дозвільних процедур у будівництві та запроваджено декларативний принцип, коли замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електрону систему здійснення декларативних процедур у будівництві до органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірника декларації за формою згідно з додатком.

Процедура виконання будівельних робіт визначена Порядком виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт від 13.04.2011 року № 466.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, передбачена декларативна система повідомлення про готовність до експлуатації об`єктів будівництва.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Збудований житловий будинок по вул. Фонтанська дорога, 114-Г в м. Одесі, загальною площею 234,3 кв.м., житловою 64,6 кв.м., до складу його входить: сарай літ. Б , басейн І, мостіння ІІ, огорожа № 1-4, належить ОСОБА_2, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2015 року за № 45760849 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.10.2015 року за № 45760590.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 45760590 від 16.10.2015 року та реєстрація № 751342151101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не скасовані і мають юридичну силу.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що будівництво житлового будинку ОСОБА_2 не являється самочинним будівництвом. Тому вимоги про знесення самочинно збудованих будівель не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно зі ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується16.04.2004 N 7, згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до Угоди про користування земельною ділянкою, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_11, 05.05.2003 року, укладеної між ОСОБА_8 і ОСОБА_12, встановлено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,0882 га., згідно схеми розподілу земельної ділянки. (а.с. 45 том 2) Схема розподілу земельної ділянки (а.с. 46 том 2). Актом від 15.09.2003 року (а.с.56 том 2) встановлено, що межі земельної ділянки закріплені межовими знаками, всі присутні ознайомлені з ними, претензій не заявлено. Земельні ділянки були відокремлені твердими межами у вигляді кам'яного паркану.

Позивач ОСОБА_1, придбав земельну ділянку у визначеному розмірі та встановлених межах. Доказів того, що позивач використовує земельну ділянку меншою за розміром, ніж зазначено в договорі купівлі-продажу від 21.01.2015 року не надав. Під час проведення судової будівельно-технічна і земельно-технічна експертизи розмір земельної ділянки ОСОБА_1 не вимірювався.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 2 п. 11 постанови від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити межу, знести частину огорожі, зобов'язання за власний рахунок збудувати новий паркан не підлягають задоволенню так як позивачем не надано належних доказів порушення його прав.

Відповідно до положень ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничною допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничної допомоги за рахунок держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ. Згідно із цією постановою, граничний розмір витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи із того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу, задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано жодного доказу таких витрат на юридичну допомогу.

Позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають, так як відповідно до ст.1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен підтвердити факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру. Однак, позивачемне надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження спричинення йому моральної шкоди, а такожне надано доказів того, що звернення з якими звертався ОСОБА_1 у відповідні органи, з приводу протиправної поведінки відповідача, були задоволені.

Відповідно до ст.141 ЦПК України вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.