Постанова

від 06.02.2018 по справі 707/3128/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/176/18Головуючий по 1 інстанції Смоляр О.А. Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи: ОСОБА_5, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6

особа, що подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розгляд справи призначено на 06 лютого 2018 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року, у складі судді Смоляра О.А., у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн недійсним, -:

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 19 лютого 2014 року між позивачем та ОСОБА_7 було нібито укладено договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн .

Предметом цього договору була частка у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн у розмірі 75000 грн., що становить 50% статутного капіталу Товариства, яку ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_7, а останній прийняв її і зобов'язався сплатити її вартість на умовах встановлених договором.

Вважає, що вищезазначений договір має бути визнаний судом недійсним, оскільки договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн від 19 лютого 2014 року він не підписував, дій спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків не вчиняв, волевиявлення направленого на відчуження належної йому частки у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн не мав, ніяких грошових коштів від ОСОБА_7 не отримував.

Просив, визнати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн від 19 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7- недійсним; визнати за ОСОБА_5 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн у розмірі 75000 гривень, що становить 50% статутного капіталу ТОВ Бізнес Лайн .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн недійсним, відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимог задовольнити.

Апелянт в обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам, не взяв до уваги таблиці з відомостями про зв'язок кінцевих обладнань споживача телекомунікаційних послуг та помилково прийшов до висновку, що телефонні номери не використовувалися виключно сторонами. Також, суд при ухваленні рішення прийшов до безпідставного висновку про встановлення факту волевиявлення позивача направленого на відчуження належної йому частки. Судом не було взято до уваги, що оспорюваний договір не був нотаріально посвідченим, як про це говорилося в умовах даного договору, що в свою чергу говорить про його нікчемність.

Заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів тих обставин на які посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування позовних вимог, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 12 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 19 лютого 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн .

Відповідно до п.1.1. предметом цього договору є частка у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн у розмірі 75000,00 гривень, що становить 50% статутного капіталу Товариства, яку ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_7, а останній прийняв її і зобов'язався сплатити її вартість на умовах встановлених договором (а.с.8).

Відповідно до п.6 .1. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України - договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ст.. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Так, твердження апелянта про те, що договір він не підписував, оскільки підписував не текст договору, а чисті аркуші паперу, які потім відповідачем були використані, колегія судді не може прийняти до уваги, оскільки доказів того, що ОСОБА_5 були підписані саме чисті аркуші паперу останній суду не надав. Однак сам підтвердив, що на договорі стоїть його особистий підпис.

Колегія суддів також не може прийняти до уваги посилання апелянта стосовно того, що оспорюваний договір нотаріально не посвідчений, а тому на його думку є нікчемним, оскільки нікчемність договорів визначається законом, а останній не вказав яким саме законом визначено нікчемність даного виду договору при відсутності його нотаріального посвідчення. Загальне посилання на ст.. 203 ЦК України як на підставу нікчемності даного договору з підстав відсутності його нотаріального посвідчення є таким, що не грунтується на законі, оскільки нормами цивільного законодавства не передбачена вимога щодо обов язкового нотаріального посвідчення даного виду договорів. А вказівка в договорі (а.с. 8) про те, що сторони попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства не свідчить про те, що між сторонами було досягнуто згоди про його обов язкове нотаріальне посвідчення.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при вирішенні питання про недійсність укладеної угоди не було взято до уваги таблиці з відомостями про зв язок кінцевих обладнань споживача телекомунікаційних послуг, які на його думку підтверджують, що в місці складання та підписання договору сторони не перебували, оскільки загальні вимоги чинності правочину передбачені в ст.. 203 ЦК України і розширеному тлумаченню не підлягають.

Твердження апелянта про те, що дій спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав він не вчиняв, волевиявлення направленого на відчуження належної йому частки у статутному капіталі ТОВ Бізнес Лайн не мав, колегія суддів також оцінює критично, оскільки доказів, які б підтверджували дані обставини позивачем ні в ході розгляду справи судом першої інстанції ні в ході розгляду справи апеляційним судом надано не було.

Відповідно до ст 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстав для визнання договору купівлі - продажу від 19 лютого 2014 року недійсним і не вбачає підстав для скасування даного рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн недійсним - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

В.І. Ювшин

Повний текст постанови виготовлений 07 лютого 2018 року.