Постанова

від 29.11.2017 по справі 804/6508/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 р. справа № 804/6508/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.

за участю:

представників позивача Зуєвої Н.В., Михайлова А.Л., Резніченка П.А.

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

09 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0014981419 від 21.09.2017 р. (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на загальну суму 642043,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 521459,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 120584,00 грн.; № 0014961419 від 21.09.2017 р. (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, код платежу 14010100, на загальну суму 724248,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 579399,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 144849,75 грн. (а.с. 4-12).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було здійснено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія", за результатами якої складено акт перевірки від 18.08.2017 №9360/04-36-14-19/36104221 з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, в якому встановлено порушення податкового законодавства, та на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення № 0014981419 від 21.09.2017 р. та № 0014961419 від 21.09.2017 р. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач вважає прийнятими всупереч чинному законодавству, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Отже, враховуючи, що відповідачем порушені права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія", позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).

У судове засідання 29.11.2017 року прибули представники позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити повністю, з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 165), до суду не прибув, 22.11.2017 року подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що з вимогами викладеними в адміністративному позові ГУ ДФС у Дніпропетровській області не погоджується, вважає їх необґрунтованими, незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, ГУ ДФС у Дніпропетровській області за результатами розгляду заперечень від 07.09.2017 (вх. до ГУ ДФС від 07.09.2017 № 16538/10) на акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ Донбаська насосна компанія (код ЄДРПОУ 36104221) від 18.08.2017 № 9360/04-36-14-19/36104221 з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 повідомляє наступне.

Враховуючи той факт, що акт перевірки від 18.08.2017 отримано платником 31.08.2017, граничний строк подання заперечень припадав на 07.09.2017. ТОВ Донбаська насосна компанія заперечення відправлені на адресу контролюючого органу у той же день (без порушень термінів, визначених ПКУ) та надійшли фактично 07.09.2017.

У зв'язку з проханням ТОВ Донбаська насосна компанія повідомити про дату та місце розгляду заперечень до акту, ГУ ДФС було направлено лист від 08.09.2017 №21851/10/04-36-14-03-18, в якому повідомлено, що розгляд заперечень відбудеться 15.09.2017 о 12 годині у приміщенні ГУ ДФС. Розгляд заперечень 15.09.2017 відбувся за участю головного бухгалтера ТОВ Донбаська насосна компанія Зуєвої Н.В.

Щодо здійснення перевірки позивача, представник відповідача зазначив, що перевіркою не було підтверджено реальність господарських операцій з придбання ТМЦ, а саме, комплектуючих до виробничих насосів, та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 579399,00 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 у сумі 2896995,00 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами:

- ТОВ "Вектор-Транс-Плюс" (код ЄДРПОУ 35554855) - загальна сума придбаних ТМЦ (комплектуючі до виробничих насосів з кодами УКТ ЗЕД) складає 1869138,00 грн. у т.ч. ПДВ, який у листопаді 2016 року віднесено до складу податкового кредиту у розмірі 311523,00 грн. Віднесено до складу витрат у 2016 році - 1557615,00 грн. Розрахунки між ТОВ Донбаська насосна компанія та ТОВ Вектор-Транс-Плюс проводились у 2016 році в грошовій формі у загальній сумі 921320,00 грн. Кредиторська заборгованість на кінець перевіряємого періоду склала 947818 грн.;

- ТОВ "Гвело" (код ЄДРПОУ 40692999) - загальна сума придбаних ТМЦ (пристрій причіпний) складає 67320,00 грн. у т.ч. ПДВ, який у грудні 2016 року віднесено до складу податкового кредиту в розмірі 11220,00 грн. Віднесено до складу витрат у 2016 році - 56100,00 грн. Розрахунки між ТОВ Донбаська насосна компанія та ТОВ "Гвело" проводились у 2016 році в грошовій формі у загальній сумі 65000,00 грн. Кредиторська заборгованість на кінець перевіряємого періоду склала 2320,00 грн.;

- ТОВ "Преміум Проджект" (код ЄДРПОУ 40411544) - загальна сума придбаних ТМЦ (комплектуючі до виробничих насосів з кодами УКТ ЗЕД) складає 117294,00 грн., в т.ч. ПДВ, який у січні 2017 року віднесено до складу податкового кредиту в розмірі 19549,00 грн. Віднесено до складу витрат за І квартал 2017 року - 97745,00 грн. Розрахунки між ТОВ Донбаська насосна компанія та ТОВ "Преміум Проджект" проводились у І кварталі 2017 року в грошовій формі у загальній сумі 13500,00 грн. Кредиторська заборгованість на кінець перевіряємого періоду склала 103794,00 грн.;

- ТОВ "Ніка Ейр" (код ЄДРПОУ 39600370) - загальна сума придбаних ТМЦ (комплектуючі до виробничих насосів, частково з кодами УКТ ЗЕД) складає 260820,00 грн., в т.ч. ПДВ, який у червні 2016 року віднесено до складу податкового кредиту в розмірі 43470,00 грн. Віднесено до складу витрат у 2015 році - 217350,00 грн. Розрахунки між ТОВ Донбаська насосна компанія та ТОВ "Ніка Ейр" проводились у 2016 році в грошовій формі у загальній сумі 260820,00 грн. Кредиторська заборгованість на кінець перевіряємого періоду відсутня;

- ТОВ "ТКП "Паллада" (код ЄДРПОУ 39911021) - загальна сума придбаних придбаних ТМЦ (комплектуючі до виробничих насосів з кодами УКТ ЗЕД) складає 1161822,00 грн., в т.ч. ПДВ, який у травні 2016 року віднесено до складу податкового кредиту в розмірі 43350,00 грн. та червні 2016 року 150287,00 грн. Віднесено до складу витрат у 2016 році - 968185,00 грн. Розрахунки між ТОВ Донбаська насосна компанія та ТОВ "ТКП "Паллада" проводились у 2016 році в грошовій формі у загальній сумі 611822,00 грн. Кредиторська заборгованість на кінець перевіряємого періоду складає 550000 грн.

Відповідач зазначає, що при досліджені фінансово-господарських операцій з вищевказаними контрагентами не встановлено придбання вказаних у сертифікатах товарів по ланцюгу постачання, у тому числі, при здійснені контрагентами імпортних операцій. Крім цього, умовами договорів укладених ТОВ Донбаська насосна компанія з постачальниками ТОВ "Вектор-Транс-Плюс", ТОВ "Гвело", ТОВ "Преміум Проджект", ТОВ "Ніка Ейр" обумовлено, що приймання поставленої продукції за якістю здійснюється на підставі паспортів, сертифікатів якості або інших документів, виданих заводом-виробником, які до перевірки та до заперечень надано не було. Крім того, аналізом податкової та фінансової звітності контрагентів-постачальників було встановлено, що чисельність працюючих осіб у контрагентів-постачальників - або мінімальна, або взагалі невідома, у зв'язку з неподанням підприємствами звіту форми 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку , остання податкова звітність або не подавалась або її не визнано податковою звітністю, у вищезазначених контрагентів відсутнє придбання товарів (робіт, послуг) необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг, навантажувальних/розвантажувальних послуг та інше. Таким чином, наявна негативна інформація щодо зазначених контрагентів-постачальників ТОВ Донбаська насосна компанія разом з дослідженням наданих до перевірки первинних документів, стали підставою для висновків перевіряючих стосовно нереальності проведених господарських операцій перевіряємого підприємства та, як слідство, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ та податку на прибуток. Відповідач наголошує, що а висновками акту перевірки від 18.08.2017 № 9360/04-36-14-19/36104221, Перевіркою встановлено порушення ТОВ Донбаська насосна компанія : п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 579399,00 грн., у тому числі: за травень 2016 року на суму 35945,00 грн.; за червень 2016 року на суму 201162,00 грн.; за листопад 2016 року на суму 133572,00 грн.; за грудень 2016 року на суму 189171,00 грн.; за січень 2017 року на суму 19549,00 грн. . Отже, враховуючи, що документів, які спростовують висновки перевіряючих за актом від 18.08.2017 № 9360/04-36-14-19/36104221, до заперечень позивач не надав, тому, відповідач вважає, що висновки за результатами планової перевірки ТОВ Донбаська насосна компанія в частині встановлених порушень податкового законодавства є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України, тому, представник відповідача просить суд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність Донбаська насосна компанія - відмовити повністю.

Керуючись приписами статей 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши думку представників позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію відповідача, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов та подані письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у період з 24.07.2017 р. по 11.08.2017 р. проведено планову виїзну документальну перевірку платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНБАСЬКА НАСОСНА КОМПАНІЯ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено Акт від 18.08.2017 р. № 9360/04-36-14-19/36104221.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

1. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 521459,00 грн., у тому числі: за 2015 р. на суму 39123,00 грн.; за 2016 р. на суму 464742,00 грн.; за QI 2017 р. на суму 17594,00 грн.

2. п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 579399,00 грн., у тому числі: за травень 2016 р. на суму 35945,00 грн.; за червень 2016 р. на суму 201162,00 грн.; за листопад 2016 р. на суму 133572,00 грн.; за грудень 2016 р. на суму 189171,00 грн.; за січень 2017 р. на суму 19549,00 грн. (а.с. 154).

Так, відповідно до п.п. 2) п. 3.1.1.5 Акту, перевіркою повноти декларування позивачем показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено їх заниження всього у сумі 2896995,00 грн., у тому числі: за 2015 р. на суму 217350,00 грн.; за 2016 р. на суму 2581900,00 грн.; за QI 2017 р. на суму 97745,00 грн.

Вищезазначені порушення виникли при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами, які, як зазначає відповідач, мають ознаки фіктивності та по яким встановлено обрив по ланцюгу постачання ТМЦ .

Суми придбаних ТМЦ у контрагентів були включені до складу витрат позивача, які вплинули на фінансовий результат, що підтверджується наданими до перевірки оборотно-сальдовими відомостями по pax. 281, 631, 902.

Отже, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 р.

по 31.03.2017 р. встановлено його заниження всього у сумі 521459,00 грн., у тому числі: за 2015 р. на суму 39123,00 грн.; за 2016 р. на суму 464742,00 грн.; за QI 2017 р. на суму 17594,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.2.2 Акту, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р. встановлено його завищення всього у сумі 579399,00 грн., у тому числі: за травень 2016 р. на суму 43350,00 грн.; за червень 2016 р. на суму 193757,00 грн.; за листопад 2016 р. на суму 311523,00 грн.; за грудень 2016 р. на суму 11220,00 грн.; за січень 2017 р. на суму 19549,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р. встановлено взаємо відносини з наступними контрагентами: 1. ТОВ Ніка Ейр (код ЄДРПОУ 39600370) за період грудень 2015 р. на загальну суму 260820,00 грн., у т.ч. ПДВ - 43470,00 грн.; 2. ТОВ ТКП Паллада (код ЄДРПОУ 39911021) за період травень, червень 2016 р. на загальну суму 1161822,00 грн., у т.ч. ПДВ - 193637,00 грн.; 3. ТОВ Вектор-Транс-Плюс (код ЄДРПОУ 35554855) за період листопад 2016 р. на загальну суму 1869138,00 грн., у т.ч. ПДВ - 311523,00 грн.; 4. ТОВ Гвело (код ЄДРПОУ 40692999) за період грудень 2016 р. на загальну суму 67320,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11220,00 грн.; 5. ТОВ Преміум Проджект (код ЄДРПОУ 40411544) за період січень 2017 р. на загальну суму 117294,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19549,00 грн.

Підставою для висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є інформація, що у більшості контрагентів відсутні основні фонди (в тому числі транспортні засоби), також відсутні офісні, складські, виробничі або торгівельні приміщення; згідно ЄРПН не встановлено залучення (оренди, послуг схову) засобів (приміщень) третіх осіб, не встановлено місце зберігання придбаних та залишених на залишках товарів; кількість працюючих у контрагентів (від 1 до 10 осіб) або мінімальна, або недостатня порівняно з обсягом реалізованих ТМЦ, що свідчить про нереальність здійснення такої кількості операцій наявним трудовим ресурсом ; у контрагентів відсутнє придбання товарів (робіт, послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг, навантажувальних та розвантажувальних послуг та інше, за відсутності реальної можливості їх виконання власними силами ; відповідно до бази даних ЄРПН по ланцюгу постачання товару встановлено його обрив, а саме, окремими контрагентами зареєстровано податкові накладні на реалізацію товару з номенклатурою, яка не зазначена в отриманих податкових накладних від постачальників, що свідчить про маніпулювання даними та ставить під сумнів сам факт отримання товарів (робіт, послуг) позивачем; податкова звітність контрагентів з певного періоду часу не надається, а окремі декларації не визнано податковою звітністю взагалі; позивачем не надані до перевірки товарно-транспортні накладні, внаслідок чого неможливо підтвердити транспортування товару від контрагентів до позивача, що ставить під сумнів реальність постачання товару до позивача.

Судом встановлено, що на підставі акту від 18.08.2017 р. № 9360/04-36-14-19/36104221, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0014981419 від 21.09.2017 р., форми Р , про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на загальну суму 642043,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 521459,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 120584,00 грн. (а.с. 14);

№ 0014961419 від 21.09.2017 р., форми Р , про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, код платежу 14010100, на загальну суму 724248,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 579399,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 144849,75 грн. (а.с. 15).

Згідно із положеннями Податкового кодексу України, основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, щодо взаємовідносин позивача з контрагентами, судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" було укладено договори купівлі-продажу з ТОВ "Ніка Ейр" (а.с. 16), ТОВ ТКП Паллада (а.с. 23), ТОВ Вектор-транс-плюс (а.с. 31), ТОВ Гвело (а.с. 56) та ТОВ Преміум Проджект (а.с. 62) щодо прийняття та оплати продукції виробничо-технічного призначення в кількості, асортименті та за цінами, які вказані у Специфікаціях, що додаються до договорів, та є його складовими та невід'ємними частинами.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін - спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Зокрема, відсутність реальної можливості для здійснення контрагентами операцій з постачання ТМЦ в силу недостатності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару. В залежності від специфіки своєї діяльності контрагенти у разі виникнення такої потреби можуть залучати інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. Також, необхідні необоротні активи можуть бути орендовані контрагентами у інших осіб, а робочі активи можуть залучатися на умовах підряду з суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п.

Чинне податкове законодавство України не ставить право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат у залежність від того, за яких ресурсів (власних або залучених) виконавцем надавалися послуги або постачальником здійснювалася поставка товару.

Якщо контрагентом не виконано свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платників податків та не наділяє їх правом (повноваженнями) контролювати виконання своїми контрагентами вимог законодавства, примушувати їх складати звітність, подавати певні документи (податкові декларації) та інше, але платник податків має обов'язок вести свій бухгалтерських облік та подавати свою податкову звітність до податкових органів.

Також, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів факт здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. (далі - Правила ), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3-11.6 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Разом з тим, Правила не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містить відомостей про господарську операцію з поставки товару, а може підтверджувати виключно відомості про господарську операцію з перевезення.

Так, Міндоходів України у своєму Листі від 19.09.2013 р. за № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

У цьому ж Листі, Міндоходів України зазначає, що товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Тобто відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних не може служити підставою вважати недоведеним факт поставки товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Отже, відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів, тобто, позивача, права віднести до податкового кредиту відповідні суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, тим більше, що факт здійснення поставок фіксувався шляхом оформлення належним чином видаткових накладних, які були відображені в бухгалтерському та податковому обліку Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія".

Слід зазначити, що відповідачем залишено поза увагою той факт, що відповідно до умов договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та його контрагентами, Продавець поставляє Продукцію на склад Покупця в м. Павлоград (умови СРТ Міжнародних правил по тлумаченню термінів ІНКОТЕРМС 2000) або третьої особи, зазначеної Покупцем, про що робиться відповідна відмітка в Специфікації .

Таким чином, питання перевезення (поставки ТМЦ) до місця призначення та відповідні витрати були покладені саме на продавців товару-контрагентів, у зв'язку з чим у покупця-позивача не було необхідності в отриманні товарно-транспортних накладних, отже, умовами договорів не було передбачено обов'язку їх оформлення.

Отже, відповідач під час перевірки не прийняв до уваги той факт, що товарно-транспортні накладні відсутні у позивача не лише у тих випадках, які зазначені в акті, але взагалі по всіх операціях з придбання товарів по всім договорам, що передбачають умови поставки СРТ/DDР склад покупця в м. Павлоград.

Відповідно до п.п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). Відповідальність платника податків наступає у разі, якщо на момент перевірки його органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами.

В ході розгляду адміністративної справи судом досліджено письмові докази, які долучені до матеріалів адміністративної справи, а саме: копія податкового повідомлення-рішення № 0014981419 від 21.09.2017 р.; копія податкового повідомлення-рішення №0014961419 від 21.09.2017 р.; копія договору купівлі-продажу № 2112-1/15 від 21.12.2015 р., укладеного з ТОВ "Ніка Ейр"; копія специфікації № 1 від 21.12.2015 р. до договору №2112-1/15 від 21.12.2015 р.; копія видаткової накладної № 642 від 24.12.2015 р.; копія рахунку на оплату № 642 від 24.12.2015 р.; копія видаткової накладної № 643 від 25.12.2015 р.; копія рахунку на оплату № 643 від 25.12.2015 р.; копія договору купівлі-продажу № 0520-1/16 від 20.05.2016 р., укладеного з ТОВ "ТКП "Паллада"; копія специфікації № 1 від 20.05.2016 р. до договору № 0520-1/16 від 20.05.2016 р.; копія специфікації № 2 від 14.06.2016 р. до договору № 0520-1/16 від 20.05.2016 р.; копія видаткової накладної № 186 від 30.05.2016 р.; копія рахунку на оплату № 186 від 30.05.2016 р.; копія видаткової накладної № 71 від 14.06.2016 р.; копія рахунку на оплату № 71 від 14.06.2016 р.; копія договору купівлі-продажу № 1101-1/16 від 01.11.2016 р., укладеного з ТОВ "Вектор-Транс-Плюс"; копія специфікації № 1 від 01.11.2016 р. до договору № 1101-1/16 від 01.11.2016 р.; копія специфікації № 2 від 15.11.2016 р. до договору № 1101-1/16 від 01.11.2016 р.; копія специфікації № 3 від 16.11.2016 р. до договору № 1101-1/16 від 01.11.2016 р.; копія специфікації № 4 від 16.11.2016 р. до договору № 1101-1/16 від 01.11.2016 р.; копія специфікації № 5 від 18.11.2016 р. до договору № 1101-1/16 від 01.11.2016 р.; копія акту приймання-робіт (надання послуг) № 67 від 01.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 67 від 01.11.2016 р.; копія видаткової накладної № 68 від 01.11.2016 р.; копія рахунку на оплату №68 від 01.11.2016 р.; копія видаткової накладної № 69 від 04.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 69 від 04.11.2016 р.; копія видаткової накладної № 359 від 15.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 359 від 15.11.2016 р.; копія видаткової накладної № 360 від 16.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 360 від 16.11.2016 р.; копія видаткової накладної № 374 від 16.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 374 від 16.11.2016 р.; копія видаткової накладної №375 від 16.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 375 від 16.11.2016 р.; копія видаткової накладної № 376 від 18.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 376 від 18.11.2016 р.; копія видаткової накладної № 529 від 28.11.2016 р.; копія рахунку на оплату № 529 від 28.11.2016 р.; копія договору купівлі-продажу № 1201-2/16 від 01.12.2016 р., укладеного з ТОВ "Гвело"; копія додаткової угоди № 1 від 22.12.2016 р. до договору № 1201-2/16 від 01.12.2016 р.; копія специфікації № 1 від 12.12.2016 р. до договору № 1201-2/16 від 01.12.2016 р.; копія видаткової накладної № 91 від 12.12.2016 р.; копія рахунку на оплату № 91 від 12.12.2016 р.; копія видаткової накладної № 643 від 25.12.2015 р.; копія рахунку на оплату № 643 від 25.12.2015 р.; копія договору купівлі-продажу № 0110-1/17 від 10.01.2017 р., укладеного з ТОВ "Преміум Проджект"; копія специфікації № 1 від 13.01.2017 р. до договору № 0110-1/17 від 10.01.2017 р.; копія видаткової накладної № 121 від 13.01.2017 р.; копія рахунку на оплату № 121 від 13.01.2017 р.; копія податкової накладної № 642 від 31.12.2015 р.; копія податкової накладної № 643 від 31.12.2015 р.; копія податкової накладної № 71 від 14.06.2016 копія податкової накладної № 186 від 30.05.2016 р.; копія податкової накладної №67 від 01.11.2016 р.; копія копія податкової накладної № 359 від 15.11.2016 р.; податкової накладної № 68 від 01.11.2016 р.; копія податкової накладної № 69 від 04.11.2016 р.; копія податкової накладної № 359 від 15.11.2016 р.; копія податкової накладної № 360 від 16.11.2016 р.; копія податкової накладної № 375 від 16.11.2016 р.; копія податкової накладної № 376 від 18.11.2016 р.; копія податкової накладної № 529 від 28.11.2016 р.; копія податкової накладної № 91 від 12.12.2016 р.; копія податкової накладної № 121 від 13.01.2017 р.; детальна інформація про юридичну особу ТОВ Ніка ейр ; детальна інформація про юридичну особу ТОВ ТКП Паллада ; детальна інформація про юридичну особу ТОВ Гвело ; детальна інформація про юридичну особу ТОВ Преміум Проджект ; видаткові накладні; наряди на отримання ТМЦ; довіреності (а.с. 14-66; 73-97; 103-142).

Отже, всі суми податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з контрагентами були підтверджені належним чином оформленими та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Позивач отримав з ЄРПН всі податкові накладні, зареєстровані контрагентами. Наявні податкові накладні є для позивача, як покупця товарів (послуг), єдиною і достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що всі контрагенти, на момент здійснення господарських операцій та оформлення/реєстрації податкових накладних, були зареєстрованими платниками ПДВ; установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутні будь-які вироки суду за будь-якими кримінальними справами відносно посадових осіб контрагентів; зобов'язання здійснювалися на підставі укладених договорів купівлі-продажу, належне виконання яких підтверджується підписаними видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, а оплата грошових коштів - відповідними виписками з банківського рахунку.

Жодних зауважень до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів відповідачем під час здійснення перевірки пред'явлено позивачу не було, тому, суд вважає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави вважати непідтвердженими задекларовані позивачем суми податкового кредиту та валові витрати по взаємовідносинах з контрагентами.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено право податкового органу на висновки щодо відсутності документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, лише за умови саме ненадання таких документів. До того ж, умовою для цього є не просто ненадання будь-яких документів, а ненадання саме документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності.

Під час проведення перевірки позивача, предметом її дослідження були декларації з податку на додану вартість. Документом, який визначає порядок відображення наведених показників, є Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. за №678 та зареєстрований Міністерством юстиції України 11.12.2013 р. за № 2094/24626.

Згідно з даним Порядком встановлено правило, за яким до декларації вносяться дані саме податкового обліку платника за кожен звітний (податковий) період окремо.

Виходячи з вищенаведеного, під поняттям документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності слід розуміти дані податкового обліку платника податків. В свою чергу податковий облік - це система групування інформації для визначення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих у відповідності з порядком, передбаченим чинним податковим законодавством.

Первинним документом, в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, документи на виробниче обладнання (основні засоби) підприємств-постачальників товару технічні паспорти на машини та обладнання, виробничі потужності тощо) неможливо віднести до первинних документів, які були потрібні позивачу під час здійснення господарських операцій.

Щодо порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, відповідачем не наведено, в якій саме частині платником податків було порушено ці норми закону та з яких саме законних підстав позивачу необхідно проводити коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, фактичне виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами з постачання товарів підтверджується належними первинними документами, що оформлені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і пунктом 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. за № 88 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 35.06.1995 р. за № 168/704, а також документально оформленим використанням позивачем цих товарів для їх подальшої реалізації у власність своїх покупців, що свідчить про реальний характер операцій і спростовує висновки відповідача про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, які є сторонами спірних правочинів, та обумовлює необґрунтованість висновку відповідача про невідповідність законодавству вчинених господарських операцій та безпідставність висновків про заниження зобов'язань по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд зауважує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім того, з аналізу судової практики, що склалася з даного питання, у тому числі листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., суди прийшли до висновку, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними та необґрунтованими, враховуючи, що висновки відповідача про нереальність (фіктивність) господарських операцій, наведені в акті, ґрунтуються лише на припущеннях та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із частиною 1 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд робить висновок, що відповідачем не надано беззаперечних належних та допустимих письмових доказів, на підтвердження своєї позиції, тому, суд вважає податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 20494,38 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 394 від 06.10.2017 р. (а.с. 3).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 20494,38 грн. підлягає поверненню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 11, 69- 71, 86, 94, 122, 158- 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №0014981419 від 21.09.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на загальну суму 642043,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 521459,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 120584,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №0014961419 від 21.09.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, на загальну суму 724248,75 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 579399,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 144849,75 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" (код ЄДРПОУ 36104221) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 20494,38 грн. (двадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні 38 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04 грудня 2017 року.

Суддя Д.П. Павловський