Рішення

від 29.01.2018 по справі 814/2441/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 р. № 814/2441/17 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мельник О.М. розглянувши в спрощеному провадженні в порядку письмового провадження

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбузинська заготівельна контора "Ефіролія", вул. Елеваторна, 11, с. Кавуни, Арбузинський район, Миколаївська область, 55310

про:стягнення заборгованості в сумі 21373,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - Відділення або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбузинська заготівельна контора "Ефіролія" (надалі - відповідач або ТОВ "Ефіролія") адміністративно-господарських санкцій та пені за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте ними впродовж 2015 року, в сумі21373,44 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що, відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 1 особа (арк.спр. 10).

Відповідач подав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких, з посиланням на недоведеність позивачем факту порушення ним вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", просив відмовити в задоволенні позову.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності відповідно до ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідачем надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 датований 08.02.2016. (арк.спр. 10).

Позивач в своєму позові зазначає, що про порушення ТОВ "АЗК "Ефіролія" нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів протягом 2015 року дізнався з листа підприємства 07.09.2017 № 50.

Листом від 07.09.2017 № 50 відповідач повідомив позивача про те, що з 01.06.2010 на підприємстві працює ОСОБА_1, яка є інвалідом. На підтвердження цієї інформації відповідач додав копію наказу, довідку про інвалідність і табель на 2015 рік.

Відповідно до доданих відповідачем до заперечень проти адміністративного позову документів, 01.06.2010 інвалід ІІ групи ОСОБА_1 був прийнятий на роботу за сумісництвом (наказ № 48).

Наказом від 01.12.2015 № 68 ОСОБА_1 був переведений на постійну роботу. Ця інформація зазначена у трудовій книжці ОСОБА_1

Згідно норм статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 21 березня 1991 року N 875-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), "для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця".

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу" (1489-14).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. (Далі: Закон 875-12).

Застосування відділеннями Фонду штрафних санкцій до роботодавців ні статтею 20 Закону ( 875-12 ), ні Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів (1434-2002-п ) не передбачено. Водночас, відповідно до завдань, покладених на зазначений Фонд, останній здійснює контрольні функції за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону (875-12). Таким чином, у відділень Фонду виникає право на звернення до суду з позовом після 15 квітня року, що настає за звітним, а тому стаття 250 Господарського кодексу України (436-15) застосуванню не підлягає.

Застосовуючи частину першу статті 19 Закону (875-12), та вимоги зазначених Інструкцій, суд враховує те, що роботодавці при розрахунку кількості робочих місць повинні використовувати штатну чисельність працівників за основним місцем роботи. До облікового складу штату працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа. При цьому фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих у інвалідів у звітному періоді.

Таким чином, сукупністю належних та допустимих доказів підтверджена достовірність, що підтверджує необхідність притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону 875-12, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбузинська заготівельна контора "Ефіролія" (вул. Елеваторна, 11, с. Кавуни, Арбузинський район, Миколаївська область, 55310, ідентифікаційний код 00388004) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 21373,44 грн. (двадцять одна тисяча триста сімдесят три гривні 44 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник