Рішення

від 06.02.2018 по справі 815/6062/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6062/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представник відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю СОНТАС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.08.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СОНТАС до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 22.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях, оскільки перевірку контрагента позивача щодо реальності здійснення господарських операцій не проведено, факт не реєстрації контрагентом податкових накладних щодо оренди складських приміщень не може свідчити про нереальність господарських операцій із позивачем, відсутність інформації про транспортування товару також не може бути підставою для висновків, викладених в акті перевірки позивача, тому вважає висновки акту та прийняте податкове повідомлення-рішення безпідставними та таким, що суперечить чинному законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов (а.с. 175-178).

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що контрагент Позивача, ТОВ РЕФАКЦІЯ , не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, а тому ТОВ СОНТАС недоведено реальність господарських операцій, що свідчить про формальність документації, складеної на їх підставі, в зв'язку з чим Позивачем порушено п. 198.1 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 56755 грн., в т.ч. січень 2017 - 56755 грн. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв'язку чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

У період з 27.07.2017 по 02.08.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB Сонтас .

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області було складено акт перевірки від 09.08.2017 року № 994/15-32-14-07/40180963 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB Сонтас код ЄДРПОУ 40180963. з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків TOB РЕФАКЦІЯ код ЄДРПОУ 40950650 за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року (а.с. 34-49).

За результатами акту перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 56755 грн., в т.ч. січень 2017 - 56755 грн.

На підставі акту перевірки від 09.08.2017 року № 994/15-32-14-07/40180963, було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.08.2017 року на загальну суму 70 944 грн. (а.с. 62).

Не погоджуючись з висновками перевірки та фактами (даними), викладеними в Акті перевірки, 14.08.2017 р. Позивач надав до ГУ ДФС в Одеській області заперечення до акту перевірки Вих. № 72 від 14.08.2017 р. (а.с. 50-54)

21.08.2017 р. ГУ ДФС в Одеській області, надана відповідь на заперечення, відповідно до якої, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення директора TOB СОНТАС залишено без задоволення (а.с. 55-61).

TOB СОНТАС звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою вих. № 75

від 29.08.2017 р. про скасування податкового повідомлення-рішення, вважаючи, що воно прийнято з

порушенням чинного законодавства України (а.с. 63-67).

Рішенням Державної фіскальної служби України Вих. № 21904/6199-99-11-01-02-75 від 29.09.2017 р. продовжено строк розгляду первинної скарги до 11.11.2017 р. включно (а.с. 68).

14.11.2017 р. до TOB СОНТАС надійшло Рішення про результати розгляду скарги ДФС України Вих. № 25536/6199-99-11-01-02-25 від 08.11.2017 р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.08.2017 р., а скарга директора TOB СОНТАС залишена без задоволення (а.с. 69-72).

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 22.08.2017 року, звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з висновками перевірки мали місце нереальні господарські операції, пов'язані із постачанням товарів TOB РЕФАКЦІЯ на адресу TOB СОНТАС . Так, в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів TOB РЕФАКЦІЯ встановлено, що відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме відсутні трудові ресурси для здійснення операцій у задекларованих обсягах, відсутні власні основні фонди.

Відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС Податковий блок , Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що TOB РЕФАКЦІЯ не зареєстровано податкові накладні щодо оренди офісних та складських приміщень.

Судом встановлено, що TOB СОНТАС , як Покупець, в особі директора ОСОБА_3, яка діє на підставі Статуту, з одного боку, та TOB РЕФАКЦІЯ як Постачальник, в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали договір поставки від 04.01.2017 №0401 РФ (а.с. 108-109).

На умовах, викладених в цьому Договорі. Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець -приймати та оплачувати косметично-парфумерну продукцію, іменовану надалі ОСОБА_5.

Позивачем на підтвердження виконання зобов'язань з контрагентом - ТОВ РЕФАКЦІЯ (код ЄДРПОУ 40950650) надано суду видаткові накладні, згідно яких ТОВ РЕФАКЦІЯ передало на користь позивача ОСОБА_5, а також рахунок фактура (а.с. 110-129).

Надані первинні документи мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що не заперечується сторонами.

Щодо висновків зроблених в Акті про нереальність здійсненних господарських операцій, а саме реалізації товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає, що податкова перевірка TOB РЕФАКЦІЯ не проводилась, отже підстави для висновків про відмінність номенклатури товарів, який реалізовувався TOB РЕФАКЦІЯ на адресу TOB СОНТАС від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, документально не підтверджені.

Щодо відсутності будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавець), суд зазначає, що для здійснення такого виду діяльності, як постачання товарів, підприємству-постачальнику не обов'язково мати власні основні фонди, суб'єкти відносин можуть залучати для участі в таких операціях орендовані основні фонди, укладати договори оренди, лізингу, перевезення, зберігання. При цьому такі договори можуть укладатися не обов'язково з контрагентами-платниками ПДВ, що відповідно не відображається в податковому обліку з ПДВ таких осіб, за фактом надання послуг такими контрагентами відповідно не складаються та не реєструються податкові накладні.

З вказаних причин, твердження перевіряючих, яке зроблено в Акті перевірки (стор. 4) про те, що TOB РЕФАКЦІЯ не зареєстровано податкові накладні щодо оренди офісних та складських приміщень, є тільки фіксацією факту відсутності такої реєстрації, що не дозволяє зробити висновок про відсутність у TOB РЕФАКЦІЯ орендованих основних фондів в результаті взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Також, в Акті перевірки зазначено про відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні).

Судом встановлено, що в ході перевірки TOB СОНТАС надані товарно-транспортні накладні, з яких слідує, що TOB РЕФАКЦІЯ залучало до перевезення вантажу сторонніх осіб (а.с. 137, 143, 146).

В наданих товарно-транпортних накладних зазначені вантажовідправник, вантажоодержувач, перевізник, а тому суд вважає такі висновки Відповідача необгрунтованими.

На стор. 11-13 Акту перевірки вказано, що товарно-транспортні накладні не містять дані: дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дата і час прибуття до вантажоодержувача, дата і час виїзду від вантажоодержувача, а тому не можна вважати належно оформленими товарно-транспортні накладні, так як в них не має вказаних даних, що ставить під сумнів факт перевезення товарів.

Суд вважає даний висновок також необґрунтованим, оскільки відповідно до п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. TOB СОНТАС не здійснював перевезення товарів, які постачались TOB РЕФАКЦІЯ , при цьому вказані ТТН він не використовував для бухгалтерського обліку господарської операції з придбання товарів.

Також, в Акті перевірки (стор. 11) вказано, що до перевірки не надано паспорт (сертифікат) якості товару, але, як встановлено судом, товар, який поставлявся TOB РЕФАКЦІЯ на адресу TOB СОНТАС не включений до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року N 28 зі змінами та доповненнями, тому надання разом з товаром сертифікатів підтвердження якості продукції не є обов'язковим.

Також, в Акті перевірки (стор. 12) зазначено, що відповідно до наданих до перевірки ТТН, пунктом навантаження є Одеська область, м. Чорноморськ, але за видатковими накладними місце складення зазначено м. Вишневе (Київська область).

Відповідно до умов укладеного з договору з TOB РЕФАКЦІЯ , останній поставляв товари TOB СОНТАС на умовах DDP - склад, вказаний Покупцем (згідно Інкотермс 2010).

Відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. зі змінами та доповненнями, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, місце складання первинних документів (видаткових накладних) та місце навантаження товарів для перевезення до складу, вказаного покупцем, законодавством не ототожнюються, тому місце навантаження не має ніякого відношення до місця складання та підписання документів про приймання товарів від TOB РЕФАКЦІЯ до TOB СОНТАС .

Таким чином, надані TOB СОНТАС в ході проведення перевірки документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку TOB СОНТАС . При цьому, Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке позбавляє TOB СОНТАС права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, суд звертає увагу, що зазначений договір, укладений між позивачем та контрагентом TOB РЕФАКЦІЯ , є чинними, ніким не скасований, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд встановив, що позивач здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, вказані господарські операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача. Так, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, який перевірявся.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 67 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІУ із змінами та доповненнями встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-1У із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено. При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення недостовірних відомостей.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виходячи з наведеного, жодна норма закону не вимагає від платників податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків відповідно до діючого законодавства здійснює податкова служба.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності, слід зазначити, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами. Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Можливі порушення податкової дисципліни з боку контрагентів платника податку не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Крім того, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів або професійних знань, численності чи фахової належності робітників для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати роботи та не є підставою для виключення з податкового обліку витрат на оплату цих робіт, у тому числі ПДВ.

При цьому судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Крім того, відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N 727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію. що підтверджують наявність зазначених фактів.

Наведені норми прямо зобов'язують контролюючий орган безпосередньо встановлювати при перевірці факти порушень саме платником податків, що перевіряється, норм податкового, валютного та іншого законодавства, забезпечувати їх чітке та системне викладення.

Замість цього в Акті перевірки наводяться не факти, а припущення перевіряючих ГУ ДФС в Одеській області, при цьому не надана належна оцінка всім первинним документам, які були надані в ході проведення перевірки TOB СОНТАС на підтвердження факту реальності правовідносин.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Наявність договорів, видаткових накладних, податкових накладних, ТТН, свідчать, що позивачем були дотриманні норми чинного законодавства, правочин був реальними та спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому, висновки, які зроблені перевіряючими в ході проведення перевірки, є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СОНТАС до Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 22.08.2017 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю СОНТАС (код ЄДРПОУ 40180963) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.02.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.