Рішення

від 01.02.2018 по справі 816/506/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/506/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2017 року позивач ОСОБА_5 підприємство "Полтавський ливарно - механічний завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.3.2017 №0002231401, від 22.03.2017 №0002511401, №0001921304, №0002541401.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про незгоду із збільшенням ГУ ФС у Полтавській області сум грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наслідками планової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 09.03.2017 №245/16-31-14-01-10/31495420. Позивач вказував, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Застосування штрафних санкцій за ненадання підприємством документів на запит контролюючого органу також є безпідставним, оскільки документи надані з урахуванням вимог чинного законодавства, а надання додаткових не є обов'язком позивача.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.04.2017 провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/505/17 за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 09.11.2017 поновлено провадження у справі.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

У період з 12.12.2016 по 01.03.2017, на підставі направлень від 01.12.2016 №2692, №2693, №2694, від 09.12.2016 №2777, від 09.02.2017 №400, виданих ГУ ДФС у Полтавській області, згідно наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 22.11.2016 №1590, керуючись підпунктом 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, статті 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на грудень 2016 року проведена виїзна планова документальна перевірка ПП "ПЛМЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ПП "ПЛМЗ" відповідачем складений акт перевірки від 09.03.2017 №245/16-31-14-01-10/31495420, у якому, крім інших, зафіксовані наступні порушення:

- пункт 4, пункт 23 ПСБО 7 "Основні засоби", ПСБО 9 "Запаси", пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункт 48.7 статті 48, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого:

завищено від'ємне значення об'єкта за 2015 рік на суму 727024,00 грн;

занижено податок на прибуток на суму 227724,00 грн, в т.ч.: за півріччя 2016 року - на суму 130865,00 грн; за 9 місяців 2016 року - на суму 227724,00 грн;

- підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 підпункту 266.3.3 підпункту 266.3, підпункту 266.5.1. пункту 266.5, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальній сумі 47997,48 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 25965,32грн., за 2016 рік у сумі 22032,15 грн.

На підставі акту перевірки від 09.03.2017 №245/16-31-14-01-10/31495420 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 22.03.2017 №0002511401, яким ПП "ПЛМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 341586 грн., з них за податковими зобов'язаннями в розмірі 227724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 113862 грн.;

- від 22.03.2017 №0001921304, яким ПП "ПЛМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна" в розмірі 59996,85 грн., з них за податковими зобов'язаннями в розмірі 47997,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11999,38 грн.;

- від 13.03.2017 №0002231401, яким до ПП "ПЛМЗ" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ ДФС)" в розмірі 510 грн.;

- від 22.03.2017 №0002541401, яким до ПП "ПЛМЗ" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ ДФС)" в розмірі 1020 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2017 №0002231401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн та від 22.03.2017 №0002541401, яким до ПП "ПЛМЗ" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020 грн. суд виходить з наступного.

За змістом положень пунктів 61.1. та 61.2. статті 61 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до положень статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

В силу положень пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами 1, 2, 5 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до положень пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема:

- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2. пункту 20.1. статті 20 );

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6. пункту 20.1. статті 20).

Згідно із положеннями абзацу 1 пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому відповідно до підпункту 85.5. статті 85 Податкового кодексу України забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

За приписами пункту 85.4. статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить, що при проведенні перевірок контролюючий орган має право отримати від платника податку оригінали первинних та інших документів. При цьому вилучення первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів платника податку заборонено. Однак посадовим особам контролюючого органу надано право отримати належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як встановлено судом, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області під час проведення планової виїзної документальної перевірки ПП "ПЛМЗ" складено запит від 16.02.2017 №1 про надання сертифікатів походження на придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Феро-МД", ТОВ "Атрстіл " (код 35863980); ТОВ "Компанія "Спецсплав" (код 38967754), ТОВ "Аніта-Буд" (код 39594907), ТОВ "Грантефія" (код 39450889), ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро " (код 38300662), ТОВ "Техпромпартнер" (код 38876531) /т. 1 а.с. 122/

Перелічені документи зобов'язано надати до 10:00 год. 20.02.2017 року.

23.02.2017 на ім'я генерального директора ПП "ПЛМЗ" ОСОБА_6 контролюючим органом складено запит №2 про надання на підставі п. 85.4 ст. 85 розділу II Податкового кодексу України, копій документів, щодо підтвердження взаємовідносин з наступними підприємствами: ТОВ "Соіла " (Білорусь); ТОВ "Аніта-Буд" (код 39594907), ТОВ "Грантефія" (код 39450889), ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро " (код 38300662) /т.1 а.с. 124/.

Завірені копії документів зобов'язано надати до 27.02.2017 на адресу ГУ ДФС у Полтавській області : 36014, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 4.

Також, 27.02.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області складено запит №3 генеральному директору ПП "ПЛМЗ" ОСОБА_6 про надання на підставі п. 85.4 ст. 85 розділу II Податкового кодексу України, копій документів, щодо підтвердження взаємовідносин з наступними підприємствами: ТОВ "Атрстіл " (код 35863980); ТОВ "Компанія "Спецсплав" (код 38967754), ТОВ "Спецсталь-груп" (код 38693422), ТОВ "Техпромпартнер" (код 38876531), ТОВ "Полтавагаз збут" (код 39813404), ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро " (код 38300662); ТОВ "ЕМЗ" (код 38915418), ТОВ "ЗЕМ Діамаш" (код 38699581), ТОВ "Феро-МД" (код 38434431), ТОВ "Демурівський ГЗК" (код 30454644) / т. 1 а.с. 130/.

Завірені копії документів зобов'язано надати до 28.02.2017 на адресу ГУ ДФС у Полтавській області : 36014, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 4. / т. 1 а.с. 130/.

Відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно із пунктом 19.2. статті 19 Податкового кодексу України представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Вказані запити 16.02.2017, від 23.02.2017 та від 27.02.2017 отримано уповноваженими представниками підприємства 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017 відповідно, про що позивачем не заперечується.

Пунктом 85.7. статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Судом із пояснень представників сторін встановлено, що опис копій документів не складався. Також представником відповідача зазначено, що копії документів, вимога щодо надання яких містилася у листах від 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017, надано підприємством лише частково. Представники позивача підтвердили факт часткового надання документів на згадані запити, посилаючись на відсутність обов'язку надання документів в обсягах, що запитувались відповідачем.

Отже, в ході розгляду справи не знайшов підтвердження факт надання позивачем на листи осадових осіб ГУ ДФС у Полтавській області від 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017 копій документів щодо підтвердження взаємовідносин з підприємствами: ТОВ "Атрстіл " (код 35863980); ТОВ "Компанія "Спецсплав" (код 38967754), ТОВ "Спецсталь-груп" (код 38693422), ТОВ "Техпромпартнер" (код 38876531), ТОВ "Полтавагаз збут" (код 39813404), ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро " (код 38300662); ТОВ "ЕМЗ" (код 38915418), ТОВ "ЗЕМ Діамаш" (код 38699581), ТОВ "Феро-МД" (код 38434431), ТОВ "Демурівський ГЗК" (код 30454644), ТОВ "Соіла " (Білорусь); ТОВ "Аніта-Буд" (код 39594907), ТОВ "Грантефія" (код 39450889).

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Судом встановлено, що у зв'язку з ненаданням позивачем належним чином завірених копій первинних документів, які перелічені у запитах від 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області складено акти про ненадання копій документів від 01.03.2017 №147/16-31-14-01-10/31495420, від 02.03.2017 №150/16-31-14-01-10/31495420 /т. 1 а.с. 125-127, 133-135/.

Зазначений акт містить підписи головних державних ревізорів-інспекторів ОСОБА_4, ОСОБА_7, підпис представника ПП "ПЛМЗ" відсутній. При цьому запис про відмову платника податків від підписання акта також не здійснено.

Із актом від 01.03.2017 №147/16-31-14-01-10/31495420 ознайомлено уповноваженого представника підприємства 01.03.2017, про що позивачем не заперечується.

Суд зауважує, що акт від 02.03.2017 №150/16-31-14-01-10/31495420 не відповідає вимогам пункту 85.6. Податкового кодексу України в тій частині, що не містить підпису представника платника податків або запису про відмову платника податків від підписання акта. Водночас вказаний процедурний недолік не спростовує факт ненадання позивачем копій документів на вимогу контролюючого органу.

Також суд бере до уваги, що пунктом 121.1. статті 121 Податкового кодексу України передбачена відповідальність саме за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, а не за відмову від надання документів.

Так, відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи не підтверджено факт надання платником податків контролюючому органу копій документів на запити від 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017 при здійсненні податкового контролю, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкові повідомлення-рішення №0002231401 від 13.03.2017, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн та №0002541401 від 22.03.2017, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1020 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0001921304, яким ПП "ПЛМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна" в розмірі 59996,85 грн., судом встановлено наступне.

Як свідчать письмові докази, у власності позивача є нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди за адресою м. Полтава, вул. Ливарна, будинок 12, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №395205853101, свідоцтво на право власності ПП "ПЛМЗ" на нерухоме майно індексний номер 14089459 від 27.06.2014, номер запису на право власності 6161824, дата державної реєстрації 27.06.2014, підстава виникнення права власності - рішення Господарського суду Полтавської області по справі №10/383 видане 24.09.2002, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власність, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до наданих для перевірки документів, об'єкт нерухомого майна розташований за адресою м. Полтава, вул. Ливарна, будинок 12 в цілому складається з окремих будівель, у тому числі з адміністративного корпусу та їдальні загальною площею 3197,7 кв.м., які на думку перевіряючих, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При визначені суми грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки податковий орган виходив з наступного: січень-квітень 2015 року (3197,7x12,18)/12= 3245,67грн.(сума податку на нерухоме майно за і місяць) х 4 (кількість місяців) - 12982,66 грн.; травень - грудень 2015 року (3197,7x6,09)/12=1622,83грн . (сума податку на нерухоме майно за 1 місяць) х 8 (кількість місяців) = 12982,66грн., всього за 2015рік - 25965,32грн

Сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік становить (3197,7х6,89)/12=1836,01грн . (сума податку на нерухоме майно за 1 місяць) х 12 (кількість місяців) = 22032,15грн.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження ПП "ПЛМЗ" податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у перевіреному періоді у загальній сумі 47997,47грн., у тому числі за 2015рік у сумі 25965,32грн., за 2016 рік у сумі 22032,15грн.

Підпунктом 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Так, ст. 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Відповідно до підпункту є) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Водночас суд зазначає, що з моменту набрання чинності Законом України "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", податковим законодавством не визначено поняття "будівлі промисловості" та "промислове підприємство", в розумінні пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Аналізуючи норму пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, можна встановити, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник "зокрема" вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, майно, яке є предметом спору входить до цілісно-майнового комплексу (т. 2 а.с.41-55).

Цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.191 Цивільного кодексу України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Отже, поняття "будівлі промисловості" не можливо вважати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій.

Таким чином, будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що податковим органом неправомірно віднесено нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності до об'єкту оподаткування, без врахування, що визначені будівлі є цілісно-майновим комплексом виробничих будівель, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 № НОМЕР_1 є необґрунтованим, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 22.03.2017 №0002511401, яким ПП "ПЛМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 341 586 грн., з них за податковими зобов'язаннями в розмірі 227 724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 113 862 грн., суд виходить з наступного.

Спірні відносини стосуються повноти визначення та відображення позивачем у податковій звітності з податку на прибуток витрат за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 та завищення від'ємного значення об'єкта за 2015 рік на суму 727024,00 грн, заниження податку на прибуток на суму 227724,00 грн, в т.ч.: за півріччя 2016 року - на суму 130865,00 грн; за 9 місяців 2016 року - на суму 227724,00 грн.

Як свідчить складений відповідачем акт перевірки, в основу правового обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток на суму 227 724,00 грн контролюючий орган посилається на не підтвердження первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами отриманих підприємством доходів від оренди ТОВ "Соіла" (Білорусь) понтонного земснаряду FMH-2000 за 9 місяців 2016 року у загальному розмірі 12 516 грн, понесених підприємством витрат за 9 місяців 2016 року на придбання у ТОВ "Аніта Буд" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 75 360 грн. та на придбання у ТОВ "Грантефія" ферохрому марки ФХ025 на суму 51 750 грн., а також заниження підприємством доходів у р. 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року на суму 88 098 грн.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) /пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб'єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов'язане з проведенням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Згідно з ст. 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Механізм визначення різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлений статтею 138 Податкового кодексу України. Так, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України) або зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 138.3.1 статті 138 Податкового кодексу України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Відповідно до пункту 14.1.138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 № 288/4509, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання; основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (пункт 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

Відповідно до пункту 29 вказаного положення, нарахування амортизації проводиться щомісячно. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Отже з наведених норм слідує, що амортизація нараховується в результаті використання об'єкта та отримання економічних вигод від його використання.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі ОСОБА_8 №996). ОСОБА_8 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення № 88) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд зазначає, що собівартість реалізованої продукції відображається у складі витрат лише у разі реалізації такої продукції покупцям.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань.

Матеріали справи підтверджено, що 01.09.2015 між ПП "ПЛМЗ" (орендодавець) та ТОВ "Соіла" (орендар) укладено договір оренди №2015/24. Предметом договору є понтонний земснаряд FMN-2000 для розробки ґрунту із піщаного кар'єру "Павловські". Виробнича потужність земснаряда до 1500 м3/год.

Згідно пункту 1.5 договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 робочий час земснаряду вимірюється тоннажем перекачаного матеріалу та підтверджується складанням сторонами табелю, який підписують уповноважені представники сторін.

Пунктами 4.2, 4.3 вказаного договору обумовлено, що ставки за оренду визначаються відповідно до кількості тон намитого піску з кар'єра "Павловка" в районі м. Могилів, а саме: 12500 біл. руб за 1 тону (ПДВ 0%). Оплата послуг по використанню земснаряда здійснюється орендарем відповідно до підписаної довідки про вартість виконаних робіт та акта виконаних робіт по факту реалізації намитого піску.

Відповідно до пункту 9 договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 адресою орендаря є селище Павловське, Могилівської області, Білорусь.

З митних декларацій від 24.09.2015 МД №008626, МД №008627, МД №008628, МД №008634 слідує, що понтонний земснаряд FMN-2000 в розібраному стані, частинами доправлявся ТОВ "Соіла".

У ході судового розгляду позивачем не спростовано твердження контролюючого органу, що орендна плата по договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 не нараховувалась та не сплачувалась, а отже дохід не отримувався.

З картки рахунку 131 "Знос основних засобів" за січень 2015 року - вересень 2016 року вбачається, що позивачем до складу амортизації було включено амортизацію основного засобу - понтонного земснаряду FMN-2000.

Позивачем не надано довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт, які мали бути складені за результатом господарської операції. Натомість, позивачем надано до суду: копію договору купівлі-продажу від 06.07.2016 №2016/24, яким понтонний земснаряд FMN-2000 реалізовано ТОВ "Соіла", митну декларацію від 08.07.2016 №5798 та рахунок-фактура від 07.07.2016 №1 до договору №2016/24 від 06.07.2016.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача про порушення ПП "ПЛМЗ" пунктів 4, 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 48.7 статті 48, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на загальну суму 12 516 грн.

Згідно розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій, наданого відповідачем на вимогу суду, Головним управлінням ДФС у Полтавській області було застосовано до позивача за порушення за 9 місяців 2016 року на суму 12 516 грн. штраф у розмірі 6258 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП "ПЛМЗ" в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо взаємовідносин ПП "ПЛМЗ" із ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія" судом встановлені наступні обставини.

У перевіряємому періоді позивач (покупець) мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Аніта Буд" (постачальник), що оформлені договором поставки від 28.10.2015 №28/10-1.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, визначену у пункті 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору поставки від 28.10.2015 №28/10-1).

Пунктом 2.1 обумовлено, що якість товару підтверджується сертифікатом якості (при їх наявності), повинна відповідати ГОСТам, ТУ, та іншим умовам, які прийняті до даного виду товару.

Разом з товаром постачальник надає перевізнику наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості виробника або сертифікат відповідності (за наявності); ТТН (пункт 3.2 договору поставки від 28.10.2015 №28/10-1).

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності із Інструкціями про порядок приймання товарів виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (№П-6) і по якості (№П-7) (пункт 5.1 договору поставки від 28.10.2015 №28/10-1).

Також у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Грантефія" з придбання ферохрому марки ФХ025.

Так, 06.03.2015 між ТОВ "Грантефія" (постачальник) та ПП "ПЛМЗ" (покупець) укладено договір поставки №6/03/15-1, за змістом якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця ферохром марки ФХ025 у кількості 5000 кг на загальну суму 345000,00 грн, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно пункту 2.1 якість товару підтверджується сертифікатом якості (при їх наявності), повинна відповідати ГОСТам, ТУ, та іншим умовам, які прийняті до даного виду товару.

Поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем зі складу постачальника. Разом з товаром постачальник надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат виробника або сертифікат відповідності (за наявності); податкову накладну (в електронному вигляді), оформлену згідно всіх чинних норм (пункт 3.1, 3.3 договору поставки від 06.03.2015 №6/03/15-1).

На підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Аніта Буд" позивач надав до суду:

- видаткові накладні: №0028101 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн, в т.ч.ПДВ 41645,62 грн та №0030102 від 30.10.2015 на загальну суму 252523,72 грн, в т.ч.ПДВ 42087,29 грн;

- прибуткові накладні: №2310 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн, в т.ч.ПДВ 41645,62 грн та №2311 від 30.10.2015 на загальну суму 252523,72 грн, в т.ч.ПДВ 42087,29 грн;

- рахунок-фактуру №СФ-0028101 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн, в т.ч.ПДВ 41645,62 грн;

- платіжні доручення: №2957 від 02.11.2015 на суму 252523,72 грн та №2892 від 28.10.2015 на суму 249873,71 грн.

На підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Грантефія" позивач надав до суду:

- видаткову накладну від 10.03.2015 №356 на загальну суму 345000,00 грн, в т.ч.ПДВ 57500,00 грн;

- платіжне доручення від 06.03. 2015 №1478 на суму 345000,00 грн;

- прибуткову накладну від 10.03.2015 №356 на загальну суму 345000,00 грн, в т.ч.ПДВ 57500,00 грн.;

- рахунок на оплату від 06.03.2015 №356 на суму 345500,00 грн;

- накладну на переміщення від 30.06.2016 №464;

- акти списання товарів від 30.06.2016 №635, №636, №639/2, №631.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Крім того сам факт наявності товару відповідачем не спростовано.

В даному випадку під сумнів ставиться виключно фактичне здійснення операції та оскільки в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності, то в даному випадку необхідно дослідити саме факт виконання господарської операції.

На підтвердження факту транспортування придбаних ТМЦ позивачем надано до суду накладну на переміщення товарів від 31.08.2016 № П000000676, акти списання товарів від 31.08.2016 №945, №946, №947, №948, №949, №950, акт надання послуг №396 від 29.10.2015 та акт виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень від 03.11.2015.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів якості на придбаний товару, що не дає можливості встановити реальність здійснення господарської операції по взаємовідносинам між позивачем ТОВ "Грантефія" та ТОВ "Аніта Буд", суд зазначає, що сертифікат якості не може вважатися первинним документом у відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , якою визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Натомість сертифікат якості свідчить про якість товару, і жодним чином не може свідчити про господарську операцію її реальність та повноту.

Щодо доводів відповідача відносно різниці між номенклатурою придбаних ТОВ "Аніта Буд" товарів та номенклатурою товарів реалізованих позивачу, оприбуткування придбаного у ТОВ "Грантефія" раніше дати його отримання та відносно того, що ТОВ "Грантефія" придбало у постачальників продукти харчування, тоді як позивачу реалізувало ферохром, суд зазначає наступне.

Контролюючий орган використання позивачем в господарській діяльності придбаних товарів не заперечує. Крім того відповідач жодним чином не обґрунтовує відсутності даного товару та невикористання його позивачем в господарській діяльності.

Водночас, позивачем до суду надані в підтвердження реальності угод документи про використання товару - акти списання товару.

Інвентаризація на наявність у позивача відповідного товару податковим органом не проводилась.

Крім того відповідач факту того, що податкові накладні контрагентами позивача зареєстровані не заперечує. Тобто обліком контрагентів дані операції підтверджені.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на складений ГУ ДФС у м. Києві акт від 09.12.2016 №910/26-15-14-07-02 щодо ТОВ "Аніта Буд", згідно якої встановлено відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та направлено запит до оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі, що свідчить про підміну номенклатури придбаної та реалізованої продукції та нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом податкової інформації стосовно контрагента платника податків, в якому викладені висновки про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже податкова інформацію стосовно контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками певні порушення податкового законодавства можуть тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу витрат, понесених на придбання товару у таких постачальників товару.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено зміни у структурі активів позивача, які підпадають під визначення господарської операції у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , осіб які приймали участь у проведенні зазначеної господарської операції, а відтак і реальність їх проведення, а доводи відповідача щодо нереальності вказаних господарських операцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Щодо висновків перевірки про заниження підприємством доходів у р. 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року на суму 88 098 грн. судом встановлено наступне.

Як слідує із додаткових письмових пояснень відповідача висновок про заниження підприємством доходу за 9 місяців 2016 року на суму 88 098 грн. ґрунтується на тому, що при поданні звітності за 9 місяців 2016 року задекларовано дохід в розмірі 87 293 340 грн. (податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 201с року рядок 01 Дохід від будь-якої діяльності ). При цьому, за даними Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2016 року доходи підприємства становлять 97 007 000 грн. (таблиця на стор. 6 акту перевірки).

На дату проведення перевірки на підставі наданих підприємством документів: головних книг за 2015 рік, 9 місяців 2016 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 701, 702, 703, 704, 711, 712, 714, 717, 718, 732, 746 та первинних документів до них, перевіркою було визначено обсяг та структуру доходів підприємства за 9 місяців 2016 року на суму 97 496 770, відповідно бухгалтерських проводок відображених в таблиці на сторінці 5-6 акту перевірки, зокрема:

дохід від реалізації готової продукції за 9 місяців 2016 року 64638330 грн. (д 701 к 79),

дохід від реалізації товарів за 9 місяців 2016 року 248330 грн. (д 702 к 79),

дохід від реалізації робіт і послуг за 9 місяців 2016 року 23017590 грн. (д 703 к 79),

вирахування з доходу (повернення товару) за 9 місяців 2016 року - 122180 грн. (д 704 к 79),

всього чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 9 місяців 2016 року 87782070 грн,

дохід від купівлі-продажу іноземної валюти за 9 місяців 2016 року 157790 грн. (д 711 к 79),

дохід від реалізації інших оборотних активів за 9 місяців 2016 року 2099310 грн. (д 712 к 79),

дохід від операційної курсової різниці за 9 місяців 2016 року 7361830 грн. (д 714 к 79),

дохід від списання кредиторської заборгованості за 9 місяців 2016 року 95500 грн. (д 717 к 79),

всього інші операційні доходи за 9 місяців 2016 року 9714430 грн. (д 71 к 79),

відсотки одержані за 9 місяців 2016 року 270 грн. (д 732 к 79),

всього доходи за 9 місяців 2016 року 97496770 грн.

Таким чином, в ході перевірки встановлено не відповідність значення задекларованого доходу в декларації за 9 місяців 2016 року, значення доходів відображених в фінансовій звітності підприємства за 9 місяців 2016 року та значенням доходів, які відображено в бухгалтерському обліку підприємства.

Судом встановлено, що у березні 2016 року позивачем здійснено продаж товару ТОВ ВКФ "Велта" та частину придбаного у позивача товару на загальну суму 733096,80 грн., в т.ч. ПДВ - 122 182,80 грн було повернуто позивачу.

Таким чином, позивачем у декларації з податку на прибуток задекларовано доходи від операційної діяльності, зокрема від реалізації товарів, за мінусом суми товарів, що були йому повернуті контрагентом, що також підтверджується відомостями Журналу по субконто по рахунку 704.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року №893/4186, передбачено, що для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 "Доходи від реалізації", який має такі субрахунки: 701 "Дохід від реалізації готової продукції"; 702 "Дохід від реалізації товарів"; 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"; 704 "Вирахування з доходу"; 705 "Перестрахування".

На субрахунку 704 "Вирахування з доходу" за дебетом відображаються суми надходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітентів, принципалів; сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. За кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Судом встановлено, що відомості щодо поверненого товару відображалися головним бухгалтером ПП ""ПЛМЗ по рахунку 704, цифру "- 122182,80" відображено у вищенаведеній проводці на рахунку 64, як суму ПДВ від вартості повернутого товару, а безпосередньо суму, яка вираховувалася з доходу у зв'язку з поверненням товару відображено в даній проводці на рахунку 79, яка складає "610914,00", що в свою чергу, не було взято до уваги перевіряючими в ході перевірки.

Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача є документально підтвердженими і правомірно враховані платником податків під час обчислення податку на прибуток.

Таким чином, висновки перевірки позивача щодо заниження позивачем податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на суму 215 208 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування витрат відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки в цій частині акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині збільшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215 208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 604 грн. було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" та сплату останнім при зверненні до суду судового збору у розмірі 6 046,70 грн, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Полтавській області на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 742,13 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" (вул. Ливарна, 12, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 33754244) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, од ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0002511401 в частині збільшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215 208 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 604 грн. (сто сім тисяч шістсот чотири гривні).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0001921304.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" (вул. Ливарна, 12, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 33754244) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 742,13 грн (п'ять тисяч сімсот сорок дві гривні тринадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 лютого 2018 року.

Суддя ОСОБА_9