Постанова

від 06.02.2018 по справі 816/543/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/2404/17 816/543/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Алєксєєва Н.Ю.) від 01 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (судді: Бартош Н.С., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі № 816/543/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства Червона калина до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

13 квітня 2017 року Селянське (фермерське) господарство Червона калина (далі - позивач, платник податків, господарство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган, Головне управління) про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене листом, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 03 квітня 2017 року 4306/10/16-38-12-02-28 Щодо неможливості застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи та зобов'язання Головного управління внести до реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2017 рік Селянське (фермерське) господарство Червона калина , з мотивів протиправності, необґрунтованості та безпідставності спірного рішення та необхідності захисту порушеного права.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01 червня 2017року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, адміністративний позов господарства задовольнив, визнав протиправною відмову Головного управління, викладену листом від 03 квітня 2017 року за № 4306/1016-31-12-02-28, з питання застосування господарством спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році та зобов'язав включити господарство до Реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2017 році, про що видати відповідну довідку.

Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з наявності підстав для підтвердження статусу платника єдиного податку та правильно обраного способу судового захисту.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Селянського (фермерського) господарства Червона калина (ідентифікаційний код 22550675) зареєстроване юридичною особою, перебуває на податковому обліку, з 01 січня 2016 року є платником єдиного податку IV групи. У лютому 2017 року господарство подало до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок, з метою підтвердження статусу платника єдиного податку у відповідності до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що листом від 03 квітня 2017 року за № 4306/10/16-31-12-02-28 Головне управління повідомило господарство про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування, як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік, у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01 січня 2017 року податкового боргу в сумі 94,59 грн. (код платежу 14011001-суми ПДВ с/г підприємства за операціями із зерновими і технічними культурами згідно статті 209 ПК України),(том 1 а. с. 15).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 01 січня 2017 року в інтегрованій картці платника обліковується податковий борг (пеня) в сумі 94,59 грн. (код платежу 14011001 - податок на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами).

Наведена обставина стала єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування, як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що господарство є сільгоспвиробником, у якого частка сільськогосподарського виробництва за попередні (звітні) періоди перевищує 78 відсотків, з 1997 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, у 2015 році - на фіксованому сільськогосподарському податку, з 1 січня 2016 року - на єдиному податку четвертої групи.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводами касаційної скарги відповідач визначає наявність податкового боргу, яка є підставою для відмови в підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи та відсутність Реєстру платників єдиного податку та видачі з нього витягу з огляду на те, що на даний час такий Реєстр не сформований через відсутність затвердженого порядку його формування. Відповідач наголошує на тому, що форми запиту про отримання витягу та витягу з реєстру платників єдиного податку, не встановлені.

Податковий орган зазначає, що протягом перехідного періоду за заявою суб'єктів господарювання для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи надається довідка довільної форми.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме статті 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник касаційної скарги не зазначає у чому полягає їх порушення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки з 01 січня 2016 року позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу (довідку).

Ухвалюючи рішення шляхом направлення листа про відмову підтвердження статусу платника єдиного податку, керівник податкового органу розглянув документи для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, відмовив з посиланням на облік податкового боргу, зазначивши підставою такої відмови статтю 209 ПК України, яка втратила чинність з 01 січня 2017 року (пп.4 п.2 Розділ 19 цього Кодексу).

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що у межах спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у вигляді пені у розмірі 94 грн. 59 коп., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач у даному випадку з 01 січня 2016 року став платником єдиного податку четвертої групи, вимоги пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні правомірно зазначив, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Посилання податкового органу на відсутність Реєстру платників єдиного податку є прийнятними, разом з тим, рішеннями судів попередніх інстанцій зазначено про видачу довідки на підтвердження статусу позивача, як платника єдиного податку, що є належним способом захисту порушеного права.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 816/543/17 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

І.Я.Олендер