Рішення

від 05.02.2018 по справі 920/1154/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.2018 Справа № 920/1154/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (м. Київ)

до відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Нове місто (м. Суми)

про стягнення 6489 грн. 11 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 1519 грн. 69 коп. пені, 303 грн. 94 коп. 3% річних, 25 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 4640 грн. 05 коп. штрафу за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 28.08.2012 договору № 12/361-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1600 грн. витрат позивача із сплати судового збору.

У відзиві на позовну заяву, який наданий суду 05.01.2018, відповідач просить суд врахувати майновий стан відповідача, відсутність його умисної вини та зменшити максимально можливо розмір пені та відмовити у стягненні штрафу, оскільки стягнення пені та штрафу порушить норми ст. 61 Конституції України.

Позивач 22.01.2018 надав суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що ст. 231 ГК України передбачає одночасне стягнення пені і штрафу, а також зазначив, що жодна норма не передбачає заборону стягнення штрафу та пені, якщо це передбачено умовами договору.

Відповідач надав суду 02.02.2018 заперечення на відповідь позивача на відзив, в якому просить суд зменшити суми нарахованих санкцій та 3 % річних, з урахуванням неврахованих позивачем проплат та відмовити в частині позовних вимог, з урахуванням спливу строків позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні (під розпис).

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що підтримує позицію, яка викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь позивача на відзив.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 28.08.2012 було укладено договір № 12/361-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

На виконання умов Договору позивач у листопаді - грудні 2012 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 76686 грн. 41 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012, від 30.11.2012, від 31.12.2012.

Факт поставки природного газу на вищезазначену суму відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наданої позивачем виписки операцій між сторонами по Договору за період з 01.08.2012 по 31.08.2017 вбачається, що відповідач сплатив позивачу 76686 грн. 41 коп., однак з порушенням строків, які встановлені п. 6.1 Договору.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 303 грн. 94 коп. 3% річних, 25 грн. 43 коп. інфляційних втрат, на підставі ст. 625 ЦК України, а також 1519 грн. 69 коп. пені, 4640 грн. 05 коп. штрафу, відповідно до п. 7.2 Договору.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок вищезазначених сум, які розраховані окремо по кожному факту поставки, з урахуванням часткових проплат боргу відповідачем.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 грн. 43 коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, то:

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов'язанні строк.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено, що за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 позивачем була прострочена оплата з отриманого природного газу (поставлений на суму 29408 грн. 56 коп. у листопаді 2012 року), то суд вважає правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача 25 грн. 43 коп. інфляційних втрат за вищезазначений період.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 303 грн. 94 коп. 3% річних за загальний період з 14.11.2012 по 25.04.2013, то:

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 37 грн. 42 коп. 3% за період з 14.11.2012 по 26.12.2012 (зобов'язання за жовтень 2012 року), 127 грн. 73 коп. за період з 14.12.2012 по 26.02.2013 (зобов'язаннь за листопад 2012 року), 139 грн. 79 коп. за період з 14.01.2013 по 25.04.2013 (зобов'язання за грудень 2012 року).

Відповідач у запереченнях на відповідь позивача зазначає, що 27.03.2013 ним було сплачено на виконання умов Договору за грудень-січень 2012 року 14879 грн. 12 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 50, копія якого надана до матеріалів справи.

Відповідачем наданий контррозрахунок 3% річних, а саме за період з 14.03.2013 по 26.03.2013, оскільки борг в розмірі 6279 грн. 12 коп було сплачено відповідачем 27.03.2013, а тому сума 3% річних складає 6 грн. 71 коп., в той час як позивач розраховує 3% річних, виходячи з боргу в розмірі 6279 грн. 12 коп., однак за період з 14.03.2013 по 25.04.2013 та просить стягнути за цей період 22 грн. 19 коп. 3 % річних.

Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, а тому вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 288 грн. 46 коп. 3 % річних за загальний період з 14.11.2012 по 26.03.2013, оскільки позивачем не врахована сплата позивачем 27.03.2013 боргу на суму 6279 грн. 12 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних суд відмовляє, в зв'язку з неправомірністю такої вимоги.

Крім того, відповідач у запереченнях на відповідь позивача зазначає, що позовна заява до суду була надіслана 26.11.2017, а 3 % річних розраховуються позивачем з 14.11.2012, а тому позивачем було пропущено 12 днів строку позовної давності. Відповідачем наданий контррозрахунок 3% ріних, з урахуванням вищезазначених пояснень.

Однак суд не погоджується з вищезазначеною позицією відповідача і не приймає її до уваги, оскільки таке твердження не доведене суду належними та допустимими доказами, в той час як в матеріалах справи наявний конверт та опис вкладення у цінний лист про направлення позивачем на адресу господарського суду Сумської області позовної заяви з додатками, на яких міститься відмітка календарного штемпеля пошти з підписом працівника, яка датована 01.11.2017.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 4640 грн. 05 коп. 7% штрафу та 1519 грн. 69 коп. пені за загальний період з 14.11.2012 по 25.04.2013, то:

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які, відповідно до ст. 231 ГК України, застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Згідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Як вже було встановлено судом, відповідачем були порушені строки з оплати поставленого позивачем газу, пеня та штраф передбачені сторонами у Договорі, а тому вимога про стягненя пені та штрафу за загальний період з 14.11.2012 по 26.03.2013 є правомірною.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Тому, судом враховано, що відповідач є неприбутковою організацією, яка не здійснює господарської діяльності на отримання прибутку і яка утримує лише один будинок з 39 квартир, більшість з яких є соціальними. Відповідач не має інших джерел фінансування для оплати за постачання та транспортування газу, окрім коштів, які надходили від мешканців будинку по внесках з утримання будинку та прибудинкових територій. Враховано судом і факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, суд бере до уваги фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.

Тому, судом враховується не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання сторони про зменшення розміру пені та штрафу за загальний період з 14.11.2012 по 26.03.2013 та часткове задоволення вимог позивача, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача 500 грн. пені за вищезазначений період та 500 грн. штрафу.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, оскільки останні є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Нове місто (вул. Новомістенська, 1/2, м. Суми, 40022, код 36707286) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 500 грн. пені, 500 грн. штрафу, 25 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 288 грн. 46 коп. 3% річних, 1596 грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 06.02.2018

СУДДЯ О.Ю.РЕЗНІЧЕНКО