Постанова

від 05.02.2018 по справі 922/3283/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа № 922/3283/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

секретар судового засідання Кладько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області (вх. №3767 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі №922/3283/17 (ухвалене суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області; повний текст рішення складено 17.11.2017)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі ХФ ПАТ «Укртелеком», м. Харків

до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області, м. Люботин

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1)          Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації,

2)          Фінансове управління Люботинської міської ради,

3)          Управління державної казначейської служби України у місті Люботин,

про стягнення 117235,07 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком», звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області про стягнення 104382,23 грн. основного боргу; 10638,87 грн. - втрат від впливу інфляційних процесів; 2213,97 грн. - 3% річних, з посиланням не виконання останнім своїх обов'язків з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах у м. Люботин.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі №922/3283/17 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком” заборгованість у сумі 104382,23 грн.; 10638,87 грн. - втрати від впливу інфляційних процесів; 2213,97 грн. - 3% річних; 1758,53 грн. - судового збору.

Вказане рішення прийнято з урахуванням положень ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ст.87 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 № 256, та Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20, (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 №64 “Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій”, а також ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зокрема, в рішенні, з посиланням на роз'яснення Міністерства фінансів України від 31.08.2016 за № 31-09010-16- 16/24984, зазначено, що надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання соціального захисту населення.

Неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення м. Люботин, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 по справі № 922/3283/17 повністю та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не передбачено надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку пільговим категоріям громадян. Договір про відшкодування витрат на надання підприємством зв'язку пільг населенню між Харківською філією ПАТ «Укртелеком» та Управлінням не укладався.

До того ж, апелянт заперечує щодо нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, а також щодо стягнення з нього судового збору, оскільки у відповідності до Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує щодо доводів апеляційної скарги, зазначає про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, вказує на те, що право позивача на отримання відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» видатків на ці потреби не було передбачено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018, з метою з'ясування обставин наявності коштів на рахунках відповідача для здійснення відшкодування, за надані позивачем послуги зв'язку, та підстав їх не відшкодування у відповідності до порядку, встановленому законодавством, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено:

4)          Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 9 під'їзд, 6 поверх);

5)          Фінансове управління Люботинської міської ради (62435, Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (Радянська), 26);

6)          Управління державної казначейської служби України у місті Люботин (62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Слобожанська, 5),

розгляд справи відкладено на 05.02.2018. Зобов`язано позивача у строк не пізніше 3 днів, з дня отримання ухвали направити третім особам в порядку ст. 164 ГПК України, копію позовної заяви з додатками до неї, докази направлення надати суду, відповідача - у строк не пізніше 3 днів, з дня отримання ухвали направити третім особам в порядку ст. 256 ГПК України, копію апеляційної скарги з додатками до неї, докази направлення надати суду.

Встановлено третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, строк не пізніше 3 днів, з дня отримання позову та апеляційної скарги для подання пояснень щодо позову та апеляційної скарги, правове та документальне обґрунтування своєї позиції по справі (ст.168, 179 ГПК України ).

Управління Державної казначейської служби у м. Люботин Харківської області (від 01.02.2018 №1160) надіслано пояснення щодо суті спору, в яких управління також просить розглядати справу без їх участі.

В заявах, які надійшли від апелянта до апеляційного господарського суду 02.02.2018 (вх.№1194, 1195) останній просить розглядати дану справу без участі його представника та надає докази виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018.

В заяві Фінансового управління Люботинської міської ради (від 02.02.2018 вх.№1196) управління просить розглядати дану справу без їх участі та зазначає, що на підставі рішення ХLІІІ сесії VІІ скликання ЛМР від 30.01.2018 року «Про внесення змін до рішення ЛМР від 14.12.2017 №512 «Про міській бюджет міста Люботин на 2018 рік» та додатків до нього» управлінню СЗН виділені асигнування в сумі 14612 грн. для погашення 10638,87 грн. – втрат від впливу інфляційних процесів, 2213,97 грн. – 3% річних та 1758,53 грн – судового збору. Оплата судового збору, втрат від інфляційних процесів УСЗН Люботинської міської ради буде погашена у найближчий час.

Від Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації заяв та заперечень не надійшло.

В судовому засіданні 05.02.2018 представник позивача зазначила про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, просила суд залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи не з'явились, їх неявка не перешкоджає розгляду даної справи, тому, враховуючи, що матеріали справи є достатніми для з'ясування обставин справи та розгляду апеляційної скарги відповідача, апеляційним господарським судом явку учасників даної справи в судове засідання обов'язковою не визнано, колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду даної справи.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, що оскаржене та доводів апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні присутнього представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.

У пункті 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Підставою звернення до суду з даним позовом, є наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за надані у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року послуги зв'язку на пільгових умовах населенню міста Люботин Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, та які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» на загальну суму 104382,23 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не передбачено надання субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування соціальних витрат, зокрема, на послуги зв'язку.

Відповідачем також зазначено, що форма « 2-пільга», яку відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою КМУ від 29.01.2003 №117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях, у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року до Управління у паперовому вигляді не надходила.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, встановив факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за січень-грудень 2016 року у розмірі 104382,23 грн. та, відповідно, обов'язок відповідача щодо оплати цієї суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з січня по грудень 2016 ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Люботин Харківської області, яким передбачено пільги з оплати телекомунікаційних послуг на підставі п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства».

Частиною 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації», а також пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, передбачено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у частині 6 статті 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Про надання позивачем послуг зв'язку громадянам міста Люботин Харківської області, що мають відповідні пільги, у період з січня по грудень 2016 року відповідач не заперечує.

Чинним законодавство України не визначено обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх волевиявлення.

Згідно із статті 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції до 01.01.2017р.), видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету», встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

В даному випадку, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Люботин Харківської області є Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно із пунктом 3 Положення, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи);

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1-пільга», в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Відповідно до частини 1 пункту 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»;

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга»;

3) до 15 числа подає:

- фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою « 3-пільга»;

- Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами « 4-пільга» та « 6-пільга».

В матеріалах справи містяться копії витягів з електронної пошти позивача та копії супровідних листів, якими форма « 2-пільга» направлялась на адресу відповідача як в електронному, так і в паперовому вигляді. Заперечення відповідача щодо ненадходження до нього вказаних документів у паперовому вигляді, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності бюджетних коштів на відшкодування позивачу вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачено надання субвенції з Державного бюджету України на оплату вартості наданих позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям громадян.

Разом з тим, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.08.2016 №31-09010-16-16/24984, адресованого ПАТ «Укртелеком», міністерством зазначено, що в такому разі надання таких пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до пунктів 1,6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина визначаються виключно законами України, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Аналогічні положення закріплено в абзаці третьому п.2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309.

Порядком визначено, що бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Обсяг бюджетних зобов'язань, взятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетним зобов'язаннями в поточному році.

За таких обставин Управління праці та соціального захисту населення міста Люботин Харківської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня по грудень 2016. За даними, які містяться у розрахунках заборгованість відповідача за надані телекомунікаційні послуги у спірний період складає 104382,23 грн. Жодних заперечень щодо суми основної заборгованості відповідачем не наведено, власного розрахунку відповідачем також не здійснено.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач порушив грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши власний розрахунок суми інфляційних та річних, заявлених позивачем, колегія суддів визнала його арифметично вірним, а тому розмір втрат від впливу інфляційних процесів, яких зазнав позивач у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем складає 10638,87 грн., 3% річних від простроченої суми станом становлять 2213,97 грн.

До того ж, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції (05.02.2018), відповідачем погашено всю суму основної заборгованості, заявлену позивачем у даному спорі, про що Управлінням фінансів Люботинської міської ради надані відповідні докази. А також зазначено, що Управлінню СЗН Люботинської міської ради виділені асигнування в сумі 14612 грн. для погашення 10638,87 грн. – втрат від впливу інфляційних процесів, 2213,97 грн. – 3% річних та 1758,53 грн – судового збору. Оплата судового збору, втрат від інфляційних процесів УСЗН Люботинської міської ради буде погашена у найближчий час.

Тобто, зазначені обставини підтверджують визнання відповідачем свого обов'язку зі сплати заявленого позивачем до сплати суми заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. А тому, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Статтею 74 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі наведеного, рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі № 922/3283/ 17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, в редакції закону від 03.10.2017, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі № 922/3283/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статтей 287- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.02.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.