Рішення

від 11.06.2007 по справі 5/303-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/303-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.07           Справа № 5/303-07.

за позовом Української державної інноваційної компанії, м. Київ

до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями "Станхарт КФТ", м. Суми

про стягнення 789 611 грн. 34 коп.      

                                                                                          СУДДЯ В.Д. ГУДИМ

Представники сторін:

Від позивача –      предст. Мельник В.М. (довіреність №1842 від 27.12.2006 р.)

                              предст. Тарасенко Ю.І. (довіреність №18 від 10.01.2007 р.)

Від відповідача – не з'явився.

  Суть спору: позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 786 611 грн. 34 коп., в тому числі 717933 грн. 44 коп. заборгованості по лізингових платежах, 43483 грн. 08 коп. пені, 20521 грн. 34 коп. інфляційних збитків, 7673 грн. 48 коп. –3% річних, а також судові витрати по справі.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз‘яснено вимоги ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його процесуальних прав та обов‘язків.

Представник позивача заявив усне клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд встановив:

Відповідно до ст.. 806 Цивільного кодексу України 15.10.2004 року між Українською державною інноваційною компанією та підприємством з іноземними інвестиціями «Стандарт КФТ» було укладено договір фінансового лізингу № 15-36/15/10/04.

Відповідно до договору позивач надав майно в користування відповідачу, а відповідач прийняв це майно в користування на умовах платності, про що свідчить акт приймання-передачі обладнання у користування від 15.10.2004 року, який приєднаний до матеріалів справи. Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.

Сторони договору досягли домовленості по всіх істотних умовах договору (предмет, розмір, строки, порядок сплати лізингових платежів) копії додатків приєднані до матеріалів справи (додаток № 3 до договору).

Відповідно до пп. 4.3, 4.6 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі та не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Але, в порушення Договору фінансового лізингу № 15-36/15/10/04 від 15.10.2004 р., сплата лізингових платежів Відповідачем здійснювалася невчасно і не в повному розмірі, як це було визначено "Розрахунком лізингової плати" від 15.10.2004 р. Вказана вище обставина призвела до того, що Позивач звертався до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості з Відповідача. Предметом попередніх позовів було стягнення боргу за 1 - 7 лізинговими платежами включно. Позовні вимоги були задоволені Господарським судом Дніпропетровської області в повному обсязі (Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 16/169 від 18.04.2006р., Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 31/168 від 05.07.2006р.)

В подальшому Відповідач прострочив сплату восьмого, дев'ятого та десятого лізингового платежів, чим порушив умови Договору, а також ст.ст. 526, 762, ЦК України та п 3 ч .2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Станом на 3 травня 2007 року заборгованість Відповідача за 8, 9, 10 лізинговими платежами перед Позивачем згідно Договору фінансового лізингу № 15-36/15/10/04 від 15.10.2004 р. становить 717933,44 грн.

Крім того, відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України (ст.231 ГК України). Так, у п. 5.5.Договору зазначено, що у випадку прострочки Лізингоодержувачем (Відповідачем) сплати Лізингодавцю (Позивачу) лізингових платежів, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від належної до сплати суми за кожен день прострочення платежу. Розмір пені становить 43483,08 грн. розрахунок приєднаний до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовим коштами, які належать сплаті кредиторові (Постанова Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі № 10/557-26/155)

Як вбачається з матеріалів справи, збитки від інфляції становлять 20521,34 грн., а 3% річних -7673,48 грн. Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 20521 грн. 34 коп. та вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 7673 грн. 48 коп. підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані, правомірні та нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Доказів сплати 717933 грн. 44 коп.. заборгованості за лізинговими платежами, 43483 грн. 08 коп. пені, 20521 грн. 34 коп. інфляційних збитків, 7673 грн. 48 коп. - 3% річних відповідач суду не подав, тому вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті державного мита та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процессу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами процесу.

Згідно із вимогами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті державного мита та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процессу.

На підставі вищевикладеного,  керуючись ст.ст. 49, 68, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "Станхарт КФТ" (40030, м. Суми, вул. Героїчна, 32, код 25003407) на користь Української державної інноваційної компанії (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-б  код 00041467) 717933 грн. 44 коп.. заборгованості за лізинговими платежами, 43483 грн. 08 коп. пені, 20521 грн. 34 коп. інфляційних збитків, 7673 грн. 48 коп. - 3% річних, 7896 грн. 11 коп. витрат по державному миту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.  

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                          В.Д. ГУДИМ