Рішення

від 23.01.2018 по справі 826/15398/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2018 року 13:45 № 826/15398/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С. розглянув у відритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Б.М - Україна

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Донська Г.Г.;

від відповідача: не з'явився.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Т.Б.М. - Україна звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 р. № 0084621202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.10.2016 р. суддею Огурцовим О.П. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.11.2017 р. суддею Васильченко І.П. справу прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.08.2016 р. № 757/1-26-50-12-02-31111213 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 23 419,20 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ Т.Б.М.-Україна .

Перевіркою встановлено, що згідно із наявною в базах даних інформацією, наданою платником податків до територіальних органів ДФС, платником порушено терміни сплати самостійно виманеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, встановлених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в розмірі 23 419,20 грн.

За результатами перевірки складено акт від 26.08.2016 р. № 757/1-26-50-12-02-31111213 та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 р. № 0084621202, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % з податку на додану вартість на загальну суму 23 419,20 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Конституція України , зокрема, частина друга статті 19 визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд застосовує в редакції, чинній на час проведення перевірки.

Так, право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено п. 75.1 ст.75 ПК України, згідно якої камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За приписами п. 75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою, за змістом пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 ПК України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Аналізуючи зміст вищенаведених норм, суд відмічає, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним порядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є виключно податкові декларації. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлені порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Отже, суд вважає, що, предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно задекларованого зобов'язання з податку на додану вартість.

Ознайомившись із актом перевірки, суд зазначає, що в останньому час проведення перевірки, однак акт складено 26.08.2016 р., тобто більше ніж через 30 днів граничного терміну подання податкової декларації за липень 2015 р., тобто фактично через рік. З акту перевірки не зазначено вид перевірки та не повідомлено позивача про проведення перевірки з огляду на що слід дійти висновку, що проводилася саме камеральна перевірка.

Відповідно до п. 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року № 165, після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): в разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки; в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "камеральна електронна перевірка", інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку в графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС "камеральна електронна перевірка" складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

Згідно із п. 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2012 року № 522, результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, із системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, Регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки. До такого переліку порушень не відноситься перевірка своєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов'язань.

Таким чином, оскільки під час проведення камеральної перевірки досліджувалося питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання, що не передбачено положеннями чинного законодавства, слід дійти висновку, що її проведення є протиправним.

Згідно положень пп. 21.1.1-пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 31.1 ст. 31 названого Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до приписів п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу).

Водночас, згідно пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що платник податку зобов'язаний сплатити визначену ним суму податкового зобов'язання протягом 10 днів календарних днів, що настають за останнім днем календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивачем подано 20.08.2015 р. податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року у якій самостійно визначено сум податкового зобов'язання у розмірі 234 192,00 грн.

Отже, граничним строком сплати самостійно визначеного у вказаній податковій декларації податкового зобов'язання є 30.08.2015 р.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 25.08.2015 р. № 1154 вбачається, що позивачем сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковий (звітний) період - липень 2015 р. в сумі 234 192,00 грн. Сплата вказаного грошового зобов'язання підтверджується також наявною в матеріалах справи банківською випискою про перерахування податку на додану вартість в сумі 234 192,00 грн. та Витягом з особової картки позивача із сайту ДФС України, в якому зазначено про сплату та надходження до бюджету 26.08.2015 р. суми ПДВ за липень 2015 р. у розмірі 234 192,00 грн.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, беручи до уваги те, що відповідачем порушення вимоги чинного законодавства в частині проведення камеральної перевірки, а також наявні в матеріалах справи докази своєчасної сплати та надходження до Державного бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2015 р. в сумі 234 192,00 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 р. № 0084621202, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % з податку на додану вартість на загальну суму 23 419,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Б.М.-Україна (03083, м.Київ, Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31111213) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 30.08.2016 р. № 0084621202.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Б.М.-Україна (03083, м.Київ, Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31111213) судові витрати в сумі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 39468461).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.02.2018 р.