Постанова

від 07.02.2018 по справі 805/429/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №805/429/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Чернявської К.Г., представника відповідача - ОСОБА_1, діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року (суддя І інстанції - Бабіч С.І.) складену в повному обсязі 12 квітня 2017 року в м. Слов'янськ Донецької області у справі № 805/429/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин ДП ПАТ ДХК СШБ до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2017 року, Публічне акціонерне товариство Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин ДП ПАТ ДХК СШБ звернулось до суду із позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (а.с. 3-8 т. 1).

07 квітня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача № НОМЕР_1 від 04 липня 2016 року. Скасовано податкове повідомлення - рішення інспекції № НОМЕР_2 від 04 липня 2016 року (а.с. 215-217 т. 1).

Не погодившись із судовим рішенням, Покровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що штрафні санкції до позивача застосовано правомірно (на підставі положень ст. 126 Податкового Кодексу України), оскільки станом на 01 січня 2015 року за ним обліковувалась заборгованість з ПДВ (а.с. 221-223 т. 1).

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічного акціонерного товариства Донецьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин ДП ПАТ ДХК СШБ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00180350), місцезнаходження: 85306, Донецька обл., м. Красноармійськ, вул. Шмідта, буд. 228 (а.с. 11-15 т.1) перебуває на обліку у Покровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області як платник податків та зборів. Діє на підстав Статуту (а.с. 16-56 т.1).

21 червня 2016 року посадовими особами Красноармійської об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань несвоєчасної сплати податку на додану вартість по податкових деклараціях за вересень, грудень 2014 року, травень - серпень 2015 року та по уточнюючому розрахунку за серпень 2015 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України щодо затримання сплати податкових зобов'язань по податкових деклараціях за вересень, грудень 2014 року, травень - серпень 2015 року та по уточнюючому розрахунку за серпень 2015 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт № 494/05-16-12-01/00180350 від 21 червня 2016 року (а.с. 57-61 т. 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1 від 04 липня 2016 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 9 315,71 грн. (а.с. 64 т. 1);

- № НОМЕР_2 від 04 липня 2016 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 77 580,98 грн. (а.с. 66 т. 1).

Позивачем використано право на позасудове врегулювання спору шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень до податкового органу вищого рівня (а.с. 70-77 т. 1).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 5318/10/05-99-10-01-12-1 від 21 вересня 2016 року скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.78-81 т.1).

03 жовтня 2016 року позивачем подано повторну скаргу до ДФС України (а.с. 82-90 т. 1), рішенням якої спірні податкові рішення та рішення фіскального органу, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін (а.с. 91-93 т.1).

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не дотримано умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до статті 75 ПК України.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Крім цього, відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України( в редакції на час здійснення перевірки) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм матеріального права слідує, що обов'язковою умовою проведення документальної невиїзної перевірки є вручення копії наказу про проведення такої перевірки до початку її проведення, оскільки лише у такому випадку платник податку може реалізувати своє право на оскарження наказу про проведення такої перевірки, право на подання документів, пояснень з питань перевірки, тощо.

Документальна невиїзна перевірка суб'єкта господарювання, на підставі якої прийняті справні податкові повідомлення-рішення, проведена на підставі наказу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 568 від 10 червня 2016 року (а.с. 139 т. 1), цей наказ разом з актом перевірки направлено позивачу 22 червня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове відправлення та фіскальним чеком відділу поштового зв'язку (а.с. 138 т.1), тобто вже після проведення перевірки.

При цьому, суд зазначає, що а ні вищевказаний наказ, а ні акт перевірки не містить посилання на встановлене ст. 78 ПК України підстав її проведення.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неповідомлення позивача про проведення перевірки у порядку встановленому 79.2 ПК України позбавило позивача його прав, зокрема, на його оскарження.

При цьому, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду самої перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про проведення перевірки до її проведення була б неможливою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних і лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки, при цьому, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки сама перевірка проведена контролюючим органом без дотримання норм ПК України.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на наявність у позивача податкового боргу, як на підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони мають бути прийняті виключно на підставах та з додержанням норм права, які інспекцією не дотримані.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року по справі № 805/429/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 07 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

ОСОБА_2

ОСОБА_3