Постанова

від 07.02.2018 по справі 826/19176/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року Справа № 826/19176/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача Ониська М.М., Решодька І.М,

представників відповідача Кравченко О.О., Артющенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року у справі:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТАГРО

до: Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про: визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАТАГРО (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2016 р. № 5882615141.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача податковим органом було виявлено невідповідність між задекларованим ним доходом та його первинною документацією, на запит податкового органу позивачем було надано лише письмові пояснення, надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладені складені з недоліками.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін та наголошує на тому, що відповідачем не ставиться під сумнів товарність його операцій з компанією Viterra SA (Швейцарія), а зроблено висновок про заниження податку на прибуток. Крім того, позивач зазначає, що доводи апелянта частково спростовуються змістом самого ж акту перевірки, а також посилається на те, що апелянтом ігнорується норма п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, якою прямо передбачено декларування доходу в цілях його оподаткування по даті переходу права власності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю ЛАТАГРО (далі - ТОВ ЛАТАГРО ) є юридичною особою та платником, зокрема податку на прибуток підприємств.

28.02.2012 р. між ТОВ ЛАТАГРО (як продавцем) та компанією Viterra SA, м. Женева (Швейцарія) укладено контракт № Р500982, згідно з яким позивачем взято на себе зобов'язання здійснити постачання кукурудзи 1-го, 2-го, 3-го класу українського походження, врожаю 2012 року для кормових потреб, всього в кількості 50 тис. тон на загальну суму 10 550 000 дол. США.

У додатковій угоді від 12.10.2012 р. № 1 до вказаного контракту сторонами визначено умови поставки - СРТ за правилами Інкотермс-2000, ТОВ Іллічевський зерновий термінал , м. Іллічевськ (далі - Порт) та/або ТОВ Олімпекс купе Інтернешнл , Одеський морський торговий порт, а також передбачено можливість здійснення постачання залізничним та/або автотранспортом за попереднім погодженням з покупцем у період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р. та визначено дату поставки: дата оформлення залізничної накладної, а випадку поставки автомобільним транспортом - відмітка порту на товарно-транспортній накладній.

19.11.2012 р., 24.12.2012 р. та 28.01.2013 р. позивачем та вказаним контрагентом було укладено додаткові угоди №№ 2-5 до контракту від 28.02.2012 р. № Р500982, якими уточнено реквізити сторін та характеристики товару, подовжили строки відвантаження товару.

Операції з поставки товару за контрактом вказаним контрактом та відповідними додатковими угодами упродовж жовтня-грудня 2012 року відображені в інвойсах (рахунках на оплату) та актах приймання-передачі, які містять відомості щодо ваги товару (що відповідають даним, вказаним в інвойсах), номер вантажівки (вагону), якою здійснювалося перевезення, дату поставки, місце передачі товару.

Згідно з випискою філії ПАТ КІБ Креді Агріколь Банк по валютному рахунку позивача за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р. компанія Viterra SA, м. Женева перерахувала на користь ТОВ ЛАТАГРО по контракту № Р500982 загальну суму коштів 4 780 378,86 дол. США (в еквіваленті на національну валюту за офіційним курсом НБУ становить 19,5 млн. грн.).

Доходи, отримані в 4-му кварталі 2012 року за результатами таких експортних операцій були відображені товариством наступним чином: у податковому обліку - в рядку 02 ( дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, показник якого становив 46784637,54 грн., а в бухгалтерському обліку (Дт 70 - Кт 791) - частково у 2012 році та частково у 2013 році.

У зв'язку з чим у 2012 році між даними податкового та бухгалтерського обліку позивача виникла розбіжність у показниках доходу на суму 11 931 101,86 грн. (до податкової звітності включено на 11 931 102,00 грн. більше доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, ніж відображено у бухгалтерському обліку.

У 2013 році навпаки: до операційних доходів від реалізації товарів (послуг) у регістрах бухгалтерського обліку товариства відображено на 11 979 690,85 грн. більше, ніж задекларовано у декларації з податку на прибуток.

Податковим органом у ТОВ ЛАТАГРО було витребувано пояснення щодо виниклих розбіжностей.

У зв'язку з чим позивач пояснив, що відображення доходів у сумі 11 957 135,00 грн. у податковому обліку від експортних операцій у 4-му кварталі 2012 року здійснено ним по даті переходу права власності на товар, а в бухгалтерському обліку - вказана сума доходів відображена у 1-му кварталі 2013 року по даті отримання вантажних митних декларацій.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 02.09.2013 р. № 891/26-56-22-03-09/35134323.

За висновками цього акта перевірки факту завищення ТОВ ЛАТАГРО доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, встановлено не було.

ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2016 р., за результатами якої складено акт від 26.08.2016 р. № 259/26-15-14-01-04/35134323.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 39, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України у редакції, що була чинною до 31.12.2014 р., пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.3 п. 140.5 ст. 140 цього ж Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015 р., п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , П(С)БО Фінансові інвестиції , затверджених наказами Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, в результаті чого ТОВ ЛАТАГРО завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 11 737 335,00 грн. за 1-ий квартал 2016 року та занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4 182 844,00 грн.

При цьому, у ході проведення планової перевірки контролюючий орган, виявивши наявність розбіжності між даними податкового та бухгалтерського обліку за 2013 рік, дійшов висновку про відсутність підтверджуючих первинних документів, на підставі яких товариством здійснено відображення доходу не в 1-му кварталі 2013 року, а в 4-му кварталі 2012 року, оскільки такі до перевірки не були надані.

Водночас, факт вчинення господарських операцій позивача з компанією Viterra SA податковим органом не заперечується.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2016 р.:

- № 4372615141, яким ТОВ ЛАТАГРО зменшило задекларовану суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 737 335,00 грн.;

- №4382615141, яким ТОВ ЛАТАГРО збільшило суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 182 844,00 грн. та визначило штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 045 711,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку та рішенням ДФС України від 18.11.2016 р. № 24871/6/99-99-11-01-01-25 - скасовані в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок збільшення перевіркою доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 10 057 833,00 грн. за 2013 рік, а в іншій частині - залишено без змін.

У зв'язку з надходженням скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 12.09.2016 р. відповідачем відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЛАТАГРО з питань правомірності та повноти формування доходів з податку на прибуток за 4-ий квартал 2012 року та за 1-ий квартал 2013 року за операціями згідно з контрактом від 28.02.2012 р. № Р500982, укладеним позивачем з Viterra SA, м. Женева (Швейцарія).

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт від 14.11.2016 р. № 349/26-15-14-01-04/35134323, яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 2 271 856,00 грн.

При цьому, у вказаному акту перевірки відповідачем встановлено, що надані позивачем до акти приймання-передачі товарів складені з порушенням порядку складання первинних документів, оскільки в них відсутні такі реквізити як - місце складання, загальна вартість товару, що передається покупцю, вартість одиниці товару, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення (відомості про осіб, які відпустили та прийняли товар, а також зазначено про надання товариством до перевірки залізничних накладних та товарно-транспортних накладних у неповному обсязі і що надані копії товарно-транспортних накладнихзаповнені з порушенням типової форми № 1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346, оскільки в графі ТТН вантажно-розвантажувальні операції відсутні будь-які відмітки, тобто відомості про вантаж, його кількість, про осіб, які прийняли товар (відмітка порту), а в наданих до перевірки залізничних накладних відсутні будь-які відмітки щодо станції відправлення вантажу.

23.11.2016 р. ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки та рішення ДФС України від 18.11.2016 р. № 24871/6/99-99-11-01-01-25 прийнято податкове повідомлення-рішення № 5882615141, яким позивачу визначило до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 839 820,00 грн., у тому числі 2 271 856,00 грн. - за основним платежем та 567 964 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поставка (відвантаження у пункті призначення) товарів покупцю Viterra SA (Швейцарія) на виконання умов контракту відбувалася протягом 4-го кварталу 2012 року, а тому позивач у відповідності до вимог п. 137.1 ст. 137 ПК України правомірно відобразив суму отриманих від нерезидента доходів саме за датою переходу права власності на товар від продавця (позивача) до покупця (нерезидента), що також відповідає й умовам контракту.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1, 135.2 статті 135 ПК України передбачено, що доходи враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 137, 1, 137.4 ст. 137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар .

Згідно з ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що дохід, отриманий суб'єктом господарювання від реалізації товарів, визначається за датою переходу до покупця права власності на такий товар і саме за відповідний період у платника виникає зобов'язання щодо його податкового обліку і сплати з нього податку на прибуток.

Водночас, слід враховувати, що при поставці товару на умовах СРТ право власності на товар від продавця до покупця фактично переходить після передачі продавцем товару перевізнику.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що операції з поставки товару за контрактом від 28.02.2012 р. № Р500982, укладеним між позивачем та компанією Viterra SA (Швейцарія), з відповідними додатковими угодами до нього, здійснювалися саме на умовах СРТ за правилами Інкотермс-2000 та на умовах оплати шляхом зарахування валютної виручки від покупця на рахунок продавця за фактом передачі продавцем товару перевізнику (експедитору) і надання оформлених залізничних накладних та/або товарно-транспортних накладних, та відповідно за результатами поставки товару у місце призначення, що зокрема підтверджується відповідними інвойсами, банківськими виписками та іншими первинними документами.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки поставка (відвантаження у пункті призначення) позивачем як продавцем товарів покупцю - Viterra SA (Швейцарія) на виконання умов контракту від 28.02.2012 р. № Р500982 відбулася протягом 4-го кварталу 2012 року, то у відповідності до п. 137.1 ст. 137 ПК України сума отриманих ним від нерезидента доходів підлягає податковому обліку саме за датою переходу права власності на товар від продавця (позивача) до покупця (нерезидента), тобто за 4-й квартал 2012 року, а не за 1-й квартал 2013 року, як помилково вважає апелянт.

Тож, доводи апелянта щодо невідповідності між фактично задекларованим позивачем доходом і первинними документами та показниками його бухгалтерського обліку за 1-й квартал 2013 року видаються необґрунтованими, необ'єктивними та поверхневими.

При цьому, судова колегія відзначає, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення стосується притягнення позивача до відповідальності за заниження показників податкового обліку, а не за формування бухгалтерської звітності.

Більш того, наведені доводи апелянта є нелогічними та суперечливими з огляду на те, що предметом перевірки позивача у 2013 році, за результатами якої податковим органом складено акт від 02.09.2013 р. № 891/26-56-22-03-09/35134323, зокрема була й його податкова звітність за 4-й квартал 2012 року і контролюючим органом не було встановлено завищення доходів по операціям з Viterra SA за такий період, а натомість при проведенні повторної перевірки, у тому числі за цей же період, результати якої відображені в акті від 14.11.2016 р. № 349/26-15-14-01-04/35134323, податковий орган дійшов висновку про заниження цього ж доходу у 1-му кварталі 2013 року, тобто фактично вимагаючи від позивача здійснення подвійного податкового обліку одного й того ж самого доходу та, як встановлено вище, порушуючи при цьому вимоги п. 137.1 ст. 137 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Посилання апелянта на сукупні показники податкової звітності позивача по операціям з Viterra SA та Everwelle OU на суму 69901968,17 грн. є необґрунтованими, оскільки спірні податкові зобов'язання позивачу були нараховані лише по операціям з Viterra SA. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилається на первинні документи надані позивачем по операціям з Viterra SA та Everwelle OU за 1-й квартал 2014 року, що взагалі не входить до правовідносин, які є спірними у цій справі.

Доводи апелянта щодо недоліків у заповненні товарно-транспортних та залізно-дорожніх накладних не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України та не можуть бути самостійною достатньою правовою підставою для висновку щодо порушення суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства.

Таким чином проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 23.11.2016 р. № 5882615141.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 07 лютого 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: