Ухвала

від 11.02.2019 по справі 826/19176/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2019 року

Київ

справа №826/19176/16

адміністративне провадження №К/9901/2314/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №826/19176/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагро" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 зазначена касаційна скарга була залишена без руху, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження і вказані позивачем підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.

Копія ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержана податковим органом 04.02.2018.

08.02.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у м. Києві, у якому відповідач, окрім підстав для поновлення строку касаційного оскарження, які вже зазначались при зверненні до касаційного суду, однак були визнані судом неповажними, вказує, що на момент подання касаційної скарги вперше у відповідача була відсутня можливість сплати судового збору у зв'язку з неналежним фінансуванням видатків бюджету, призначених для цієї мети.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 329 КАС України визначено строк на касаційне оскарження, а статтею 330 цього Кодексу встановлено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору (частина четверта цієї статті).

Статтею ж 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги, в тому числі й надання документа про сплату судового збору.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже органи державної влади (податкові органи зокрема), що діють від імені держави як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

В контексті наведених законодавчих приписів невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо форми та змісту касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору з огляду на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, не належить до обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Що ж стосується посилання Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Вищого адміністративного суду України, постановлену при розгляді питання про поновлення строку, то така не нівелює обов'язкові для учасників справи вимоги правових норм КАС України і не стосується конкретних обставин, які у даному випадку зумовили пропуск встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги.

За правилами пункту четвертого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №826/19176/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагро" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко