Ухвала

від 01.02.2018 по справі 910/390/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

01.02.2018Справа № 910/390/16 За скаргою: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/390/16

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у справі №4/2015-ТС

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

до малого приватного підприємства "МІОС"

про стягнення заборгованості

за участю Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

Представники: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015р. постійно діючим Третейським судом при корпорації Юртранссервіс прийнято рішення по справі №4/2015-ТС від 28.09.2015р., яким позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції до Малого приватного підприємства Міос про стягнення 24 792,89 грн. задоволено.

12.01.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у справі №4/2015-ТС.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2016 р. у справі № 910/360/16 заяву позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції , видано наказ на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при корпорації Юртранссервіс по справі №4/2015-ТС від 28.09.2015р.

17.10.2017 р. головним державним виконавцем печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 54909932 з примусового виконання Наказу Господарського суду міста Києва № 910/390/16 від 28.01.2016 р.

14.12.2017 р. головним державним виконавцем печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

05.01.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просить суд визнати незаконною та недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.12.2017 року в межах виконавчого провадження №54909932; зобов'язати державного виконавця, Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відновити виконавче провадження з примусового виконання вимог Наказу № 9140/390/16, виданого 28.01.2016 року Господарським судом міста Києва про стягнення з МПП Міос на користь ТОВ ФК Приватні Інвестиції заборгованості та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 р. справу призначено до розгляду на 18.01.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 р. розгляд скарги відкладено на 01.02.2018 р.

18.01.2018 р. від печерського РВ ДВС міста Київ ГТЮ у місті Києві надійшло заперечення на скаргу, у якому орган державної виконавчої служби заперечував у зв'язку з тим, що державним виконавцем вжито усіх необхідних заходів для примусового виконання Наказу Господарського суду міста Києва № 9140/390/16, виданого 28.01.2016 року , зокрема державним виконавцем здійснено заходи з розшуку нерухомого майна, транспортних засобів, направлено виклик керівнику боржника, здійснено вихід за місцезнаходженням боржника. Відтак, на думку органу ДВС, були вчинені всі необхідні дії, встановлені Законом України Про виконавче провадження для здійснення розшуку майна, на яке може бути звернене стягнення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 17.10.2017 р. головним державним виконавцем печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 54909932 з примусового виконання Наказу Господарського суду міста Києва № 910/390/16 від 28.01.2016 р.

14.12.2017 р. головним державним виконавцем печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" мотивована тим, що державний виконавець не вжив усіх достатніх заходів для розшуку майна боржника та безпідставно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 ч. 2 вказаної статті Закону державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частиною 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Таким чином, Закон прямо покладає на державного виконавця обов'язок на з організації розшуку боржника та належного йому майна шляхом подання запитів та проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 54909932 перевірено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено відсутність записів про право власності на нерухоме майно. Також державним виконавцем здійснено заходи щодо виявлення транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, за результатами яких отримано відповідь про відсутність таких транспортних засобів. Крім того, державним виконавцем направлено запит до органів ДФС з метою виявлення банківських рахунків боржника, а також 06.11.2017 р. винесено постанову про арешт коштів боржника та 16.11.2017 року направлено до ПАТ Універсал Банк платіжну вимогу про списання коштів, яка була повернута без виконання у зв'язку з відсутністю коштів. Державним виконавцем 30.11.2017 р. не було розшукано боржника за його місцезнаходженням, про що було складено Акт.

При цьому суд не може погодитися з доводами органу ДВС про те, що державним виконавцем було вжито всіх заходів з метою виявлення майна боржника та забезпечення примусового виконання рішення.

Суд констатує, що законодавство не містить вичерпного переліку заходів, які державний виконавець зобов'язаний вжити з метою забезпечення примусового виконання рішення. Разом з тим ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження покладає на державного виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Покладення на державного виконавця вказаного обов'язку означає, що державний виконавець у ході виконавчого провадження зобов'язаний використати увесь обсяг прав і обов'язків, якими він наділений згідно із законодавством, з метою забезпечення примусового виконання виконавчого документа. Тобто державний виконавець зобов'язаний максимально вжити всіх можливих заходів для розшуку боржника та належного йому майна, не обмежуючись при цьому лише окремими з них.

Державний виконавець у рамках виконавчого провадження № 54909932 вжив заходів для розшуку майна боржника, однак вжиті державним виконавцем заходи не можуть вважатися достатніми.

Як було зазначено, п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження прямо вказує на те, що звернення стягнення здійснюється у тому числі на цінні папері, що належать боржнику. Разом з тим, державним виконавцем не було вжито заходів щодо виявлення належних боржнику цінних паперів. Відтак, суд погоджується з доводами скаржника, що державним виконавцем не було здійснено достатньо заходів для розшуку майна боржника, зокрема не було направлено запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з метою виявлення належних боржнику цінних паперів.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) за повідомленням суду про внесення ним виконавчого документа до Єдиного державного реєстру виконавчих документів - у випадках, передбачених законом; 4) за повідомленням суду про внесення ним виконавчого документа до Єдиного державного реєстру виконавчих документів на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ пред'явлено до виконання Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З наявних матеріалів справи вбачається, що державний виконавець зобов'язав боржника подати декларацію про доходи, однак боржник вказану вимогу не виконав.

Частиною 1 ст. 76 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Однак, у матеріалах справи відсутні доказі вжиття виконавцем будь-яких заходів, спрямованих на притягнення до відповідальності боржника за невиконання вимог державного виконавця про подання декларації про доходи та майно. Державний виконавець не скористався в повній мірі наданими йому Законом повноваженнями для забезпечення примусового виконання рішення, що свідчить про невжиття ним достатніх заходів для розшуку майна боржника та звернення на нього стягнення.

Як було зазначено, державним виконавцем було перевірено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено відсутність записів про право власності на нерухоме майно. При цьому скаржником зазначено, що державний виконавець не звернувся до Державного агентства земельних ресурсів з метою виявлення наявності у боржника земельних ділянок, на які може бути звернене стягнення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно функціонує на підставі Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141, яка набула чинності 01.01.2012 року.

З огляду на те, що ані Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ані Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не передбачають автоматичної передачі інформації про права на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з інших реєстрів, зокрема Державного земельного кадастру, інформація про права на нерухоме майно, набуті до початку функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути в ньому відсутня.

Відтак, суд погоджується з доводами скаржника про те, що з метою виявлення належних боржнику земельних ділянок, на які може бути звернене стягнення, державний виконавець зобов'язаний був звернутися до Державного агентства земельних ресурсів. Однак, державним виконавцем не було вчинено вказаних дій, що свідчить про недостатність вжитих ним заходів для примусового виконання рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду на те, що державним виконавцем не було вжито всі можливі заходи щодо розшуку майна боржника, тим самим не було вичерпано всі надані Законом можливості для виявлення майна боржника та звернення стягнення на нього, висновок про відсутність у боржника майна не може вважатися обґрунтованим, відтак оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу не може вважатися такою, що винесена з додержанням вимог Закону України Про виконавче провадження , та підлягає визнанню недійсною.

Частиною 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Керуючись статтями 342-343, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" - задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.12.2017 року в межах виконавчого провадження № 54909932.

3. Зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснити заходи з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 року у справі №910/390/16 у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Ухвала набирає законної сили у встановленому ст.235 ГПК України порядку та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.254 ГПК України.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного тексту ухвали: 05.02.2018р.