Рішення

від 07.02.2018 по справі 914/2689/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018р. Справа №914/2689/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи

За позовом: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в особі філії «Дрогобицький Райавтодор», м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «ТЕРРА-ЗАХІД», м. Львів

про стягнення 39 650, 00 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в особі філії «Дрогобицький Райавтодор», м. Дрогобич Львівської області до Приватного підприємства «ТЕРРА-ЗАХІД», м. Львів про стягнення 39 650,00 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2017 року відкрито провадження у справі №914/2689/17 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.01.18 р. Ухвалою суду від 17.01.18 р. у зв'язку з неявкою відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду від 22.12.17 р. розгляд справи відкладено на 07.02.18 р.

Представник позивача в судове засідання 07.02.18 р. не з'явився, на виконання вимог ухвали суду подав документи для долучення до матеріалів справи, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причин неявки не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.12.2017 р. не виконав.

Суд звертає увагу на те, що поштовий конверт з повідомленням про вручення, яким відповідачу скеровувалась ухвала про порушення провадження у справі, повернувся на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та матеріалах справи.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання будь-якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

15.10.2015р. між Приватним підприємством «ТЕРРА-ЗАХІД» (постачальник, відповідач) та Філією «Дрогобицький РАД» Публічне акціонерне товариство Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» (покупець, позивач) укладено договір поставки №б/н, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору пісок (товар), що визначається у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (п.11.договору).

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або рахунку на оплату (п.3.2.).

Постачальник, одержавши заявку, надає покупцеві рахунок, що є підтвердженням прийняття заявки, а покупець зобов'язується оплатити товар поставлений згідно заявки (п.4.4). Покупець сплачує вартість товару та інші відповідно до даного договору платежі, згідно із накладними на відвантаження товару (п.3.3.).

Відповідно до умов договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару партіями на умовах СРТ - місце поставки вказується згідно заявки покупця та/або FCA- місце відвантаження, відповідно міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» в редакції 2010 р., якщо інше не погоджено письмово сторонами (п.4.1.).

На виконання умов договору поставки №б/н від 15.10.15 р. та на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури №2 від 09.10.15 р. покупцем 16.10.15 р. здійснено оплату за товар (пісок білий) у сумі 33 650,00 грн., та 19.10.15 р. у сумі 6000,00 грн., всього на суму 39 650, 00 грн. Вказане підтверджується банківськими виписками від 13.10.15 р. на суму 33 000,00 грн., від 16.10.15 р. на суму 650,00 грн. та від 19.10.15 р. на суму 6000,00 грн.

Однак, ПП «ТЕРРА-ЗАХІД» зобов'язання у встановлений строк щодо поставки оплаченого товару не виконав.

З метою вирішення спору в позасудовому порядку позивачем на адресу відповідача надіслано претензію за №30 від 15.03.17 р., яку залишено останнім без відповіді та без задоволення. Конверт з претензією, вказує позивач, повернуто відправникові з відміткою «вибув».

Враховуючи вказане, на дату подання позовної заяви до суду борг відповідача перед позивачем складає 39 650,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор мас право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання по договору позивач виконав, перерахувавши відповідачу згідно виставленого рахунку-фактури №2 від 09.10.15 р. кошти в сумі 39 650,00 грн.

Натомість відповідачем, товар позивачу не поставлено, кошти не повернуто. Надіслана позивачем відповідачу претензія за №30 від 15.03.17 р. залишено останнім без відповіді та без задоволення.

З вищенаведеного вбачається, що отримавши попередню оплату, відповідачем, обумовлений в рахунку товар, не поставлено. Вимогу позивача про повернення коштів від 15.03.17 р. відповідачем не задоволено.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 39 650,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено та у встановленому законом порядку не спростовано відповідачем заборгованість перед позивачем на загальну суму 39 650,00 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 39 650,00 грн. заборгованості за непоставлений товар. Натомість відповідач своїм правом на спростування позовних вимог не скористався, письмових заперечень по суті позову суду не надав, хоча судом створено рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і є такими, що підлягають до задоволення.

В силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.509,526,530,693,712 Цивільного кодексу України, ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 12,13, 74,76,77,86, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТЕРРА-ЗАХІД», м. Львів

(79017, м. львів, вул. Водогінна,2, офіс 607; код ЄДРПОУ 30582448) на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в особі філії «Дрогобицький Райавтодор», м. Дрогобич Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул.. Горішня Брама, 185; код ЄДРПОУ 31978981) 39 650,00 грн. попередньої оплати згідно договору та 1600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Повний текст рішення складено 07.02.18 р.

Суддя Чорній Л.З.