Постанова

від 07.02.2018 по справі 904/9498/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року           м. Дніпро Справа № 904/9498/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя           Вечірко І.О. (доповідач)

судді                              Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження, без призначення судового засідання та без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічного підприємства "МАКС і К"

на рішення          господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року (суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено та підписано 26.12.2017 року)

у справі          № 904/9498/17          

за позовом           Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

до          Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічне підприємство "МАКС і К", м. Дніпро

про          стягнення 114 912,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічне підприємство "МАКС і К" про стягнення 114912,00 грн., з яких 63 612,00 грн. пені та 51 300,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору підряду № 2016/д/ОГМ/802 від 10.06.2016 року, укладеного між сторонами, в частині вчасного виконання та передання замовнику (позивачу) робіт, що є підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій (пені та штрафу), передбачених п.9.2 договору.

05.12.2017 року позивач подав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 142 560,00 грн., з яких 93 060,00 грн. пеня та 49 500,00 грн. штрафу. Вказана заява обґрунтована невірним розрахунком позивачем вимог щодо стягнення пені та штрафу, здійсненням арифметичної помилки у розрахунку, доданому до позовної заяви. Зазначена заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічного підприємства "МАКС і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 93 060,00 грн. пені та 49 500,00 грн. штрафу, 2 138,40 грн. судових витрат.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що:

- відповідачем неналежним чином виконано свої договірні зобов`язання в частині своєчасного виконання підрядних робіт, в зв`язку з чим позивачем обґрунтовано нараховані штрафні санкції, передбачені п.9.2 договору укладеного між сторонами.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення:

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року у даній справі, відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, визнано доведеними обставини справи, які такими не є;

- умовами договору № 2016/д/ОГМ/802 від 10.06.2016 року, укладеного між сторонами, зокрема п.3.2, передбачений обов`язок замовника (позивача) своєчасно надати підряднику об`єми робіт (ремфонд, запасні частини), при цьому як договір, так і специфікацію № 1, сторонами підписано 10.06.2016 року, а першу партію обладнання для ремонту відповідачем отримано лише 30.08.2016 року, що свідчить про порушення позивачем п.3.2 договору та, в подальшому, вказані обставини вплинули на своєчасність виконання робіт відповідачем; за цей час, з метою уникнення простою підприємства, відповідачем були розпочаті роботи з іншим контрагентом, що вплинуло на строки виконання робіт;

- крім того, суд не звернув уваги на лист відповідача № 18/10-1 від 18.10.2016 року, яким позивача було повідомлено про наявність заборгованості за рахунками № 04/08 від 04.08.2016 та № 09/09-1 від 09.09.2016 року, вказана заборгованість також вплинула на строки виконання робіт; цим же листом відповідач повідомив позивача про обставини, що заважають здійснити роботу в установлений термін, що, на думку скаржника, за п.4.2 договору слід вважати продовженням строку виконання робіт за договором, оскільки жодних заперечень від позивача відповідач не отримав;

- також суд не звернув уваги на те, що 01.02.2013 року між сторонами був укладений договір поставки № 2013/п/00/218, за умовами якого відповідач мав поставити позивачу продукцію за специфікаціями, які є додатками до договору поставки; фактична оплата, в межах цього договору, позивачем здійснена з простроченням, що надає підряднику (відповідачу) право згідно зі ст.856 Цивільного кодексу України притримати результат роботи; скаржник вважає, що за ст.612 ЦК України у нього відсутнє прострочення виконання зобов`язання в зв`язку з простроченням кредитора (ст.613 ЦК України); на вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув;

- крім того, скаржник заперечує правильність нарахування позивачем пені та штрафу за зобов`язаннями, оскільки вартість ремонту барабану приводного 800х1800 Ч.ДФ19-168-01 складає 59 000 грн., барабану відхильного 800х1800 ДФ-37-54-00.00СБ – 59 000 грн. та барабану відхильного 1250х2300 ч.2БУ72935-0сб – 157 000 грн. (відповідно), позивачем сума пені нарахована по кожному акту окремо, але виходячи із загальної вартості робіт, при цьому за період з 21.10.2016 по 26.10.2016 року вказана сума нарахована тричі, що суперечить ст.61 Конституції України, за якою ніхто не може бути притягнутий до відповідальності двічі; отже, на думку скаржника, пеня має обраховуватись окремо за кожним актом, виходячи із вартості робіт за цим актом, що за його власним розрахунком складає загальну суму 31 626,00 грн. (885 грн., 3894 грн. та 26 847 грн. (відповідно)), а сума штрафу не може перевищувати розміру 41250 грн.; судом при винесенні рішення не було враховано доводів відповідача, а також не здійснено перевірки розрахунку штрафних санкцій.

Узагальнені доводи інших учасників справи:

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на відповідність рішення господарського суду матеріалам та обставинам справи, нормам чинного законодавства, зазначає, що доводи відповідача про перенесення строків виконання робіт та погодження їх позивачем не відповідають дійсності, оскільки умовами договору, зокрема п.4.2, дійсно передбачено право підрядника ставити питання перед замовником про перенесення строків робіт, проте, для зміни строків виконання робіт сторони мають укласти відповідну угоду до договору, матеріали справи не містять жодних додаткових угод до договору, якими би сторони погодили нові строки виконання робіт; відповідачу за актами приймання-передачі (наявними у справі) був переданий для ремонту ремфонд, підрядником, в свою чергу, порушені строки виконання робіт, а обставини, що перешкоджали вчасному виконанню робіт за договором, відсутні; доводи скаржника про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором поставки взагалі не стосуються предмету цього спору; позивач не погоджується з посиланням відповідача на ст.856 ЦК України щодо права відповідача притримати результати роботи, оскільки умовами договору підряду визначений порядок та умови оплати робіт (за специфікацією), специфікацією обумовлена оплата робіт – протягом 35 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, акту приймання-передачі обладнання з ремонту, надання рахунку-фактури та податкової накладної; обладнання повернуто позивачу після ремонту 26.10.2016 року, рахунок-фактура датований 01.11.2016 роком, а позивач здійснив оплату 06.12.2016 року у повному обсязі, без порушення строків; також обладнання повернуто позивачу відповідно до акту № 22/12-1 від 22.12.2016 року, рахунок датований цією ж датою, оплату позивач здійснив дійсно з простроченням – 07.02.2017 року, але воно сталось вже після прострочення зобов`язань відповідача по ремонту обладнання. Щодо доводів скаржника про несвоєчасну передачу позивачем обладнання відповідачу, то вони також не відповідають дійсності, оскільки п.3.2 договору підряду визначено, що замовник надає підряднику обсяги робіт з урахуванням потреби замовника, тобто, фактично цим пунктом договору сторони не обумовили строків передачі обладнання в ремонт. Також позивач вважає вірним свій розрахунок, оскільки умовами п.9.2 договору передбачена пеня у розмірі 0,3% за кожен день прострочення від загальної вартості робіт за договором та 15% штрафу від вартості робіт; загальна вартість робіт складає 402 000 грн. (з ПДВ), із якої позивачем вирахувано 72 000 грн. за барабан, який не підлягав ремонту, отже, всі нарахування здійснені за кожним актом окремо, виходячи із суми 330 000 грн.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року відкрито апеляційне провадження у справі, з урахуванням предмету позову та вимог частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників провадження у справі, в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-технічне підприємство "МАКС і К" (підрядник) укладено договір підряду №2016/д/ОГМ/802, за умовами якого підрядник зобов'язався за дорученням замовника, виконати відновлення деталей і вузлів устаткування (у тому числі агрегатів та інше), що належить замовнику (далі – роботи), а замовник зобов'язався надати обсяги (об'єкти) робіт (ремфонд, запасні частини) підряднику, прийняти виконані роботи за актом та сплатити вартість виконаних робіт (п. 1.1 договору (а.с.12-18)).

Пунктом 2.1 розділу 2 договору сторони узгодили, що вартість робіт, які доручені до виконання підряднику, узгоджені сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору.

Пунктами 4.1, 4.2 розділу 4 договору передбачено, що строк виконання робіт зазначається у додатках (специфікаціях) до договору. При виникненні обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню його зобов'язань у встановлені терміни, підрядник має право ставити перед замовником питання про перенесення строків завершення робіт. Для зміни строків виконання робіт, передбачених цим договором, сторони укладають відповідну угоду до цього договору.

Пунктом 9.2 р.9 договору сторонами узгоджено, що в разі порушення термінів виконання робіт з вини підрядника, останній зобов'язаний сплатити замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за цим Договором, а також сплачує на користь замовника штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних в термін робіт.

Пунктом 13.3 р.13 договору сторони узгодили, що строк дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12.2016 року. У випадку якщо на момент закінчення договору у сторін залишаться невиконані зобов'язання, договір продовжує свою дію до їх остаточного виконання.

Сторонами також підписаний додаток № 1 до договору – Перелік видів порушень та матеріальної відповідальності підрядника (а.с.19-20).

Також між сторонами підписана специфікація №1 до договору, відповідно до якої підрядник зобов'язався виконати наступні роботи: ремонт приводного барабану ф800х1800 (ч.ДФ 19-168-01), ремонт відхильного барабану ф800х1800 (Ч.ДФ37-54-00.00СБ), ремонт натяжного барабану ф1400x2300 (ч.2Б73484-ОСБ), ремонт відхильного барабану ф1250x2300 (ч.2Бу72935-0СБ); загальна вартість ремонтних робіт 402 000,00 грн. (з ПДВ); умови оплати – протягом 35 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, акту приймання-передачі обладнання (запасних частин) з ремонту на території замовника, надання рахунку-фактури та податкової накладної; вивіз ремфонду в ремонт та повернення з ремонту об`єкта робіт здійснюється транспортом й за рахунок підрядника; підрядник зобов`язується на вимогу замовника протягом 3 робочих днів надати транспорт для вивезення ремфонду в ремонт; термін виконання робіт – не більше 30 календарних днів з моменту передачі ремфонду підряднику. Передача ремфонда здійснюється згідно дефектних відомостей №№ УДТК-9/02.16, УДТК-10/02.16, УДТК-11/02.16, УДТК-12/02.16 на підставі акту приймання-передачі обладнання (запасних частин) в ремонт та накладної на відпуск на сторону; об`єм робіт – згідно дефектної відомості №№ УДТК-9/02.16, УДТК-10/02.16, УДТК-11/02.16, УДТК-12/02.16; гарантійний строк: 12 місяців з моменту введення обладнання в експлуатацію (а.с. 21).

Таким чином, вартість робіт, передбачених п.2.1 договору, узгоджена сторонами у специфікації № 1 до договору та становить 402 000,00 грн. (з ПДВ).

На виконання умов договору замовником був переданий ремфонд підряднику за актами приймання-передачі обладнання (запчастини) в ремонт №34 від 30.08.2016 року, №№ 41, 42, 43 від 21.09.2016 (а.с. 22-24).

Отже, за умовами специфікації щодо терміну виконання робіт, відремонтоване обладнання мало бути передано позивачу відповідно у строк до 29.09.2016 року (включно). та 21.10.2016 року (включно).

26.10.2016 року за актами приймання-передачі обладнання (запчастин) з ремонту відповідачем були передані позивачу: барабан привідний ф800х1800 ч.ДФ 19-168-01 (акт № 26/10-1), барабан відхильний ф800х1800 Ч.ДФ37-54-00.00СБ (акт № 26/10-2), барабан натяжний ф1400x2300 2Б78233-ОСБ (акт №26/10-3) (а.с.25-26, 28).

При цьому барабан натяжний ф1400x2300 2Б78233-ОСБ за актом №26/10-3 повернутий без ремонту, як такий, що не підлягає відновленню (а.с.28).

22.12.2016 року за актом приймання-передачі обладнання з ремонту № 22/12-1 відповідачем переданий позивачу барабан відхильний ф1250x2300 ч.2Бу72935-0СБ (а.с.27).

На оплату виконаних підрядних робіт відповідачем виставлені позивачу рахунки-фактури №01/11-1 від 01.11.2016 року на суму 141 600,00 грн. (з ПДВ) (а.с.103) та № 22/12-1 від 22.12.2016 року на суму 188 400 грн. (з ПДВ) (а.с.102), які оплачені позивачем за платіжними дорученнями № 174347 від 06.12.2016 року та № 2956 від 05.02.2017 року (проведення банківської операції 07.02.2017 року) (а.с.96, 104, 105).

16.03.2017 року листом № 52-16/12 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо невчасного виконання робіт за договором підряду, в якій вимагав сплати штрафних санкцій за п.9.2 договору, зокрема пені в розмірі 96 444,00 грн. та 51 300 грн. штрафу, виходячи із загальної суми робіт за договором в розмірі 342 000 грн. (а.с.29-30). Вказана претензія надіслана відповідачу кур`єрською поштою, що підтверджується накладною №1251335 (а.с.31).

23.05.2017 року листом № 23/05-1, у відповіді на претензію, відповідач заперечив вимоги позивача, вказав на те, що листом № 18/10-1 від 18.10.2016 року погодив нові строки повернення відремонтованого обладнання, яких було дотримано, а також зазначив про недоотримання прибутку в розмірі 83 259,00 грн. за договором № 2013/п/ОО/218 від 01.02.2013 року (а.с.56).

Незгода відповідача з оплатою штрафних санкцій за договором підряду і стала підставою звернення позивача з позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції:

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини за договором підряду регламентовані главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст.853 ЦК України регламентовано, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що роботи мали бути виконані в строк до 29.09.2016 та 21.10.2016 року (включно), а фактично відремонтоване обладнання повернуто позивачу 26.10.2016 року та 22.12.2016 року, то відповідачем порушені умови договору щодо строку виконання робіт.

Доводи апеляційної скарги щодо зміни строків виконання робіт, які погоджені сторонами, оскільки на лист відповідача № 18/10-1 від 18.10.2016 року позивач не висловив заперечення, не приймаються колегією суддів, з урахуванням п.4.2 договору, за яким у разі зміни строків виконання робіт сторонами укладається додаткова угода до договору. В даному випадку, між сторонами додаткова угода про зміну строків виконання робіт не укладалась, протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У статті 230 Господарського кодексу України надано визначення штрафних санкцій. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В даних правовідносинах підрядник (відповідач) зобов'язався за дорученням замовника (позивача), виконати відновлення деталей і вузлів устаткування (у тому числі агрегатів на інше), що належить замовнику, а замовник зобов'язався надати обсяги (об'єкти) робіт (ремфонд, запасні частини) підряднику, прийняти виконані роботи за актом та сплатити вартість виконаних робіт. Отже, грошовим було зобов`язання саме у позивача.

Проте, згідно висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст.111-16 ГПК, за І півріччя 2017 року, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 року у справі № 910/29752/15, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції (неустойка, штраф, пеня), вжита у тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити із мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання – забезпечення належного виконання зобов`язання. Тим більш, що Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах і допускається можливість домовленості сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір неустойки обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, проте вказане обмеження стосується лише неналежного виконання грошового зобов`язання та не може бути застосовано в даному випадку.

          Сторонами у п. 9.2 договору встановлена відповідальність підрядника за прострочення виконання робіт у вигляді пені (неустойки) в розмірі 0,3 % за кожний день прострочення, яка обчислюється із загальної вартості робіт за договором, та додатково передбачений штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних вчасно робіт.

Враховуючи, що акти здачі-приймання обладнання (запчастин) з ремонту були підписані сторонами 26.10.2016 та 22.12.2016 року, відповідно до договору обладнання мало бути відремонтоване протягом 30 календарних днів з моменту передання ремфонду підряднику, яке відбулось за актами від 30.08.2016, від 21.09.2016 року (відповідно), отже, ремонт мав бути здійснений в строк – до 29.09.2016, 21.10.2016 року (відповідно), то господарським судом обґрунтовано задоволено позов та стягнено з відповідача на користь позивача пеню (неустойку) у розмірі 93060,00 грн. за кожним актом окремо (виходячи із прострочення за актом № 26/10-1 від 26.10.2016 року в 5 днів, із акту № 26/10-2 від 26.10.2016 року – в 27 днів, із акту № 22/12-1 від 22.12.2016 року в 62 дні) та 15% штрафу у розмірі 49500,00 грн., передбачених п.9.2 договору, виходячи із загальної вартості робіт за договором 330 000 грн. (402000,00 – 72000,00 грн. (вартість барабану повернутого без ремонту)).

Доводи апеляційної скарги про необхідність здійснення розрахунку, виходячи із вартості робіт без урахування податку на додану вартість, не приймаються колегією суддів, оскільки податок на додану вартість є загальнообов`язковою складовою частиною вартості робіт, товарів, послуг, крім того, сторонами у п.9.2 договору встановлена відповідальність підрядника від загальної вартості робіт за договором, без виключення ПДВ. Також не приймаються доводи скаржника про необхідність нарахування пені окремо за кожним актом, виходячи із вартості робіт за цим актом, оскільки вказане суперечить умовам договору, укладеного між сторонами (п.9.2 договору).

Також не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про потрійну відповідальність, що, на думку скаржника, суперечить ст.61 Конституції України, в зв`язку з нарахуванням позивачем пені (неустойки) за трьома актами, яка обчислена із загальної вартості робіт, в яких строк прострочення з 21.10.2016 по 26.10.2016 року збігся у всіх трьох випадках, оскільки: по-перше, умовами нарахування пені є прострочення виконання робіт, що мало місце в цих правовідносинах; по-друге, розрахунок пені здійснюється із загальної вартості робіт, що погоджено сторонами у п.9.2 договору; по-третє, за всіма актами предмет договору є різним (різні барабани), а не одним і тим же. Обчислення позивачем здійснено за кожним актом окремо, як того вимагає законодавство, у відповідності до встановленого договором розміру пені(неустойки) та з урахуванням строків прострочення виконання зобов`язання.

Посилання скаржника про несвоєчасне передання обладнання для ремонту не приймаються колегією суддів, з урахуванням п.3.2 договору, яким такі строки не обумовлені, а навпаки визначено, що ремонт обладнання пов'язаний з потребами замовника (позивача).

Доводи скаржника про існування між сторонами договору поставки від 01.02.2013 року № 2013/п/00/218, несвоєчасність розрахунків за цим договором позивача, наявність заборгованості за рахунками № 04/08 від 04.08.2016 та № 09/09-1 від 09.09.2016 року в межах цього договору, про що повідомлявся позивач в листі № 18/10-1 від 18.10.2016 року, що, на думку відповідача, надає йому право на притримання виготовленої продукції, не приймаються колегією суддів, оскільки не стосуються предмету спору у цій справі – договору підряду № №2016/д/ОГМ/802 від 10.06.2016 року та правовідносин сторін, що виникли з нього. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до умов договору підрядник (відповідач) мав здійснити ремонт обладнання замовника (позивача) із наданих позивачем запасних частин (п.1.1 договору); доказів того, що позивачем не в повному обсязі та несвоєчасно були надані запасні частини для ремонту обладнання, що позбавило відповідача можливості виконати свої зобов`язання в належний строк, і відповідач, в зв`язку з цим, попереджав позивача про неможливість вчасного виконання ним робіт, матеріали справи не містять. Отже, доводи про прострочення кредитора (ст.613 ЦК України) не знайшли свого документального підтвердження в матеріалах справи.

Встановлене місцевим господарським судом порушення умов договору з боку позивача стосовно невчасної оплати другого рахунку-фактури в межах договору підряду (№ 22/12-1 від 22.12.2016 року на суму 188 400 грн.), лише 07.02.2017 року, не впливає на кваліфікацію правовідносин сторін за договором, не звільняє відповідача від необхідності сплати штрафних санкцій при доведеному матеріалами справи порушенні підрядником (відповідачем) зобов`язань по своєчасному виконанню ремонту обладнання. Крім того, сторони не обумовили виду та розміру відповідальності замовника за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання – оплати виконаних робіт, хоча нормами Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 19.12.2017 року відповідають вимогам закону, матеріалам та обставинам справи.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічне підприємство "МАКС і К", м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року у справі № 904/9498/17 залишити без змін.          

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.02.2018 року.

Головуючий суддя                              

---

          І.О. Вечірко

Суддя                                                  

---

          С.Г. Антонік

Суддя                                                  

---

          Л.О. Чимбар